Рішення № 138854623, 29.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/874/26

2/134/606/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 липня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Чорної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

25 травня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 30 квітня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 224191394, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.

Договір підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На виконання умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу грошові кошти у сумі 3 150,00 грн шляхом їх перерахування через банк-провайдер. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 5 000,00 грн.

У свою чергу відповідач належним чином не виконував зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

29 липня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») уклали договір факторингу № МВ-ТП/46, за умовами якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі прав вимоги.

На виконання цього договору сторони підписали Реєстр прав вимоги № б/н від 29 липня 2025 року, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 224191394.

Крім того, 04 грудня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено договір факторингу № 04/1225-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі прав вимоги.

На виконання зазначеного договору сторони підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 04 грудня 2025 року, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 224191394 на загальну суму 17 350,00 грн.

Після набуття права вимоги за кредитним договором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за цим договором, у зв`язку з чим розмір заборгованості станом на день звернення до суду залишився незмінним.

Позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій (пені, штрафів) у сумі 2 500,00 грн та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року у розмірі 14 850,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 550,00 грн - заборгованість за процентами; 300,00 грн - заборгованість за комісією, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 02 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 01 липня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

У судове засідання, призначене на 24 липня 2026 року, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві представник позивача - Кукса К.О. просила розглянути справу за відсутності сторони позивача на підставі наявних у справі доказів. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Виклик відповідача ОСОБА_1 здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини його неявки суду невідомі.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов, тому суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 24 липня 2026 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір. Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 30 квітня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 224191394.

Згідно з пунктами 2.1-2.5 договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його надання. Загальний розмір кредиту за договором становить 3 150,00 грн. Умовами договору передбачено можливість надання позичальнику додаткових траншів, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту збільшується на суму відповідного траншу. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого він має право отримати черговий транш у межах кредитної лінії та частково повернути суму кредиту. Дисконтний період становить 15 днів з дня отримання позичальником першого траншу. Договором передбачено можливість його пролонгації за умови сплати нарахованих процентів.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що кожний окремий транш надається позичальнику шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 не пізніше трьох банківських днів з моменту укладення договору або ініціювання отримання чергового траншу.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено право позичальника протягом дисконтного періоду отримувати чергові транші в межах встановленого кредитодавцем ліміту. Кожний новий транш надається на підставі додаткової угоди до договору.

Відповідно до пунктів 7.1-7.3 договору рекомендованою (не обов`язковою) датою дострокового повного повернення кредиту за всіма наданими траншами визначено 15 травня 2025 року, тобто дату закінчення дисконтного періоду кредитування. У разі пролонгації або поновлення дисконтного періоду зазначена дата змінюється відповідно до дати закінчення нового дисконтного періоду. Договором також передбачено, що у будь-якому разі сума кредиту підлягає поверненню позичальником не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення строку дії договору або після ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання (припинення) договору в порядку, визначеному його умовами. Кінцевою датою повернення (виплати) кредиту договором визначено 30 травня 2030 року.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що проценти за користування наданими кредитодавцем грошовими коштами нараховуються на суму кредиту та сплачуються у порядку, визначеному договором. Процентна ставка є фіксованою та не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку, крім випадків її зменшення.

Відповідно до пункту 8.3 договору базова процентна ставка становить 0,98 % на день від суми залишку кредиту, що відповідає 357,70 % річних.

Пунктами 8.4, 8.5 договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, яка нараховується одноразово у день видачі першого траншу та становить 189,00 грн. У разі видачі наступних траншів комісія за надання додаткових грошових коштів нараховується у день видачі кожного такого траншу.

Відповідно до п. 8.7.1 договору у період з 30.04.2025 по 15.05.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку, у зв`язку з чим розрахунок процентів може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,80 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до їх повного виконання.

Отже, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Кредитний договір підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора BHJE, який був направлений 30 квітня 2025 року о 06:34:27 та введений 30 квітня 2025 року о 06:34:56.

У матеріалах справи також міститься паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 224191394 від 30 квітня 2025 року.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту кредит надається у формі кредитної лінії у розмірі 3 150,00 грн строком до 1826 днів (дисконтний період - 15 днів з можливістю продовження та поновлення). Процентна ставка є фіксованою, базова процентна ставка становить 357,70 % річних, комісія за надання кредиту - 189,00 грн.

Паспорт споживчого кредиту містить відомості про умови кредитування, порядок повернення кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, права та обов`язки сторін, а також наслідки невиконання позичальником зобов`язань.

Зазначений документ підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця та відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 4739.

Відповідно до платіжного доручення № 2970f74c-24ee-42d2-be45-79a2c7a8c076 від 30 квітня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на платіжну картку відповідача № 4441-11XX-XXXX-4613 кредитні кошти у сумі 3 150,00 грн згідно з договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року.

Судом також встановлено, що 29 липня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/46, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених договором.

Пунктами 4.1-4.3.1 договору факторингу визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги, а майбутнє право вимоги - з моменту його виникнення без необхідності додаткового оформлення.

На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги від 29 липня 2025 року, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року в розмірі 11 078,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 3 278,00 грн - заборгованість за процентами, 300,00 грн - заборгованість за комісією, 2 500,00 грн - неустойка.

Крім того, матеріали справи містять протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 29 липня 2025 року, яким сторони підтвердили досягнення згоди щодо всіх істотних умов відступлення прав грошової вимоги, індивідуалізацію переданих прав вимоги, а також те, що право вимоги перейшло від клієнта до фактора 29 липня 2025 року без будь-яких зауважень.

На підтвердження виконання договору факторингу до матеріалів справи також долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у повному обсязі здійснило оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги за Реєстром прав вимоги від 29 липня 2025 року, а заборгованість фактора перед клієнтом відсутня.

04 грудня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/1225-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання Акта прийому-передачі Реєстру прав вимоги.

На виконання договору сторони підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 04 грудня 2025 року, згідно з яким до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 224191394 у розмірі 17 350,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 9 550,00 грн - заборгованість за процентами, 300,00 грн - заборгованість за комісією, 2 500,00 грн - неустойка.

Факт передачі Реєстру прав вимоги № 2 підтверджується Актом прийому-передачі від 04 грудня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло зазначений Реєстр, у зв`язку з чим до позивача перейшли права вимоги до боржників, включених до нього.

Матеріали справи також містять платіжну інструкцію № 760 від 15 грудня 2025 року, яка підтверджує здійснення ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» оплати за відступлення права вимоги за договором факторингу № 04/1225-01 від 04 грудня 2025 року відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 04 грудня 2025 року.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року, складений первісним кредитором - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», згідно з яким загальна сума виданих відповідачу кредитних коштів становить 5 000,00 грн (3 150,00 грн, 850,00 грн та 1 000,00 грн), а загальна сума здійснених ним платежів - 997,00 грн (23 травня 2025 року - 992,00 грн, 30 червня 2025 року - 5,00 грн), які зараховано в рахунок погашення процентів. Розрахунок містить відомості про щоденне нарахування процентів за користування кредитом, а також комісії та неустойки.

Станом на 29 липня 2025 року, згідно з розрахунком, заборгованість відповідача становила 11 078,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 278,00 грн - заборгованість за процентами; 300,00 грн - заборгованість за комісією та 2 500,00 грн - неустойка.

Матеріали справи також містять розрахунок заборгованості, складений ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у якому зазначено, що право вимоги до відповідача за кредитним договором № 224191394 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 29 липня 2025 року. У розрахунку відображено щоденне нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 49,00 грн за період з 30 липня 2025 року по 04 грудня 2025 року. Станом на 04 грудня 2025 року загальний розмір заборгованості визначено у сумі 17 350,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 550,00 грн - заборгованість за процентами; 300,00 грн - заборгованість за комісією та 2 500,00 грн - неустойка.

Відповідно до виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії № 224191394 від 30 квітня 2025 року, складеної ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», станом на 18 березня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 350,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 9 550,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, 300,00 грн - прострочена заборгованість за комісією та 2 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. У виписці також зазначено, що заборгованість за кредитним договором станом на вказану дату не погашена.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 10 лютого 2026 року направило відповідачу досудову вимогу № 25771520548 від 05 лютого 2026 року щодо дострокового стягнення заборгованості. У вимозі позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року у загальному розмірі 17 350,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту, процентами, комісією та неустойкою. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач вимагав протягом 30 банківських днів з моменту отримання вимоги достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісію та інші належні до сплати платежі за кредитним договором. Також у вимозі зазначено, що у разі її невиконання ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернеться до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договорами).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у тому числі електронних, або в електронних повідомленнях, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір повинна містити істотні умови відповідного договору та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття в порядку, визначеному законом.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису, у тому числі одноразового ідентифікатора, є таким, що вчинений у письмовій формі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок їх сплати визначаються договором.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло відповідне зобов`язання.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому.

Враховуючи встановлені обставини щодо підписання відповідачем кредитного договору із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 224191394 від 30 квітня 2025 року укладений відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому є обов`язковим для виконання його сторонами.

При цьому факт отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року підтверджується повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 05 червня 2026 року № БТ/Е-23782, яке надійшло до суду 08 червня 2026 року на виконання ухвали суду від 02 червня 2026 року, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . До повідомлення також долучено виписку за картковим рахунком за період з 30 квітня 2025 року по 05 травня 2025 року, з якої вбачається зарахування 30 квітня 2025 року на зазначену платіжну картку грошових коштів у сумі 3 150,00 грн.

Надані позивачем договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги, платіжна інструкція на підтвердження виконання умов договору факторингу свідчать про те, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року.

Отже, до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу, а відповідач зобов`язаний належним чином виконати умови кредитного договору перед новим кредитором.

Разом із тим суд враховує, що хоча відповідно до пункту 7.3 кредитного договору кінцевий строк його дії та повернення кредиту визначений 30 травня 2030 року, матеріали справи містять досудову вимогу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» № 25771520548 від 05 лютого 2026 року, направлену відповідачу 10 лютого 2026 року, якою позивач реалізував передбачене договором право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором. У зазначеній вимозі позивач вимагав дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших передбачених договором платежів. Отже, після пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання та спливу встановленого у ній строку позивач набув право вимагати у судовому порядку повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та інших належних за договором платежів.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.2 кредитного договору № 224191394 від 30 квітня 2025 року загальний розмір кредиту за цим договором становить 3 150,00 грн. При цьому позичальнику на умовах та у порядку, передбачених цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Розділом 6 кредитного договору «Збільшення суми кредиту (добір)» передбачено можливість збільшення суми кредиту шляхом надання позичальнику чергових траншів.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може отримати черговий транш в межах визначеного кредитодавцем максимально доступного позичальнику розміру кредиту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту.

Водночас пунктом 6.2 договору встановлено, що надання позичальнику кожного нового траншу за цим договором відбувається на підставі укладеного із кредитодавцем договору про внесення змін до цього договору, який сторони домовились іменувати у своїх відносинах додатковою угодою.

Таким чином, умовами розділу 6 кредитного договору сторони погодили, що збільшення суми кредиту шляхом надання кожного наступного траншу здійснюється на підставі укладеної між ними додаткової угоди.

На підтвердження збільшення суми кредиту позивач надав платіжні інструкції про перерахування відповідачу 30 квітня 2025 року грошових коштів у сумі 1 000,00 грн та 850,00 грн. Зарахування зазначених коштів на платіжну картку відповідача також підтверджується випискою за рахунком, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Водночас матеріали справи не містять додаткових угод, укладення яких прямо передбачено пунктом 6.2 кредитного договору як підставу для надання кожного наступного траншу. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що зазначені кошти були надані відповідно до погодженого сторонами порядку збільшення суми кредиту та на умовах, визначених додатковими угодами, зокрема щодо строків повернення, порядку нарахування процентів, комісії та інших платежів.

Сам по собі факт перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 1 000,00 грн та 850,00 грн не свідчить про дотримання передбаченого договором порядку збільшення суми кредиту та не дає можливості встановити зміст погоджених сторонами умов щодо надання таких коштів, зокрема строків повернення, порядку нарахування процентів, комісії та інших платежів.

Відтак підстави для врахування зазначених сум при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором відсутні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак належних та допустимих доказів укладення сторонами додаткових угод позивач суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено надання відповідачу кредитних коштів лише в розмірі 3 150,00 грн, передбаченому кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року, у зв`язку з чим вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню лише в цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.

Пунктами 8.4, 8.5 кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, яка нараховується одноразово у день видачі першого траншу та становить 189,00 грн.

Водночас пунктом 6.5 кредитного договору встановлено, що обов`язок позичальника сплатити комісію за надання додаткових траншів може бути передбачений відповідною додатковою угодою.

Оскільки матеріали справи не містять додаткових угод, укладення яких передбачено пунктом 6.2 кредитного договору, суд позбавлений можливості встановити, чи погоджували сторони сплату комісії за надання додаткових траншів та її розмір.

За таких обставин належними та допустимими доказами підтверджено обов`язок відповідача зі сплати лише комісії за надання кредиту в розмірі 189,00 грн. У решті вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено підстав для її нарахування.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами суд враховує наступне.

Як уже зазначалося, судом встановлено, що належними та допустимими доказами підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 3 150,00 грн, тоді як підстави для включення до суми кредиту інших перерахованих відповідачу коштів відсутні.

Із наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися виходячи із загальної суми кредиту 5 000,00 грн, у зв`язку з чим станом на 29 липня 2025 року їх загальний розмір становив 4 275,00 грн, з яких 997,00 грн було сплачено відповідачем, а залишок заборгованості визначено у сумі 3 278,00 грн. Після переходу права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» продовжило нарахування процентів також виходячи із суми кредиту 5 000,00 грн, унаслідок чого станом на 04 грудня 2025 року їх загальний розмір збільшився до 9 550,00 грн.

Оскільки надані позивачем розрахунки заборгованості дозволяють встановити кількість днів нарахування процентів за кожною із передбачених договором процентних ставок, суд вважає за можливе здійснити перерахунок процентів виходячи із фактично доведеної суми кредиту - 3 150,00 грн, застосувавши передбачені договором процентні ставки та періоди їх нарахування.

Так, при застосуванні ставки 0,80 % на день розмір процентів, нарахованих на суму 3 150,00 грн, становить 25,20 грн на день, а при застосуванні ставки 0,98 % - 30,87 грн на день.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора проценти за ставкою 0,80 % нараховувалися за 15 днів, а за ставкою 0,98 % - за 75 днів, у зв`язку з чим їх загальний розмір становить 2 693,25 грн (25,20 грн х 15 днів + 30,87 грн х 75 днів). З урахуванням сплачених відповідачем 997,00 грн залишок заборгованості за процентами становить 1 696,25 грн.

Після переходу права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» проценти нараховувалися за ставкою 0,98 % на день протягом 128 днів - з 30 липня по 04 грудня 2025 року. Виходячи із суми кредиту 3 150,00 грн їх розмір за цей період становить 3 951,36 грн (30,87 грн х 128 днів).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами, який підлягає стягненню з відповідача, становить 5 647,61 грн (1 696,25 грн + 3 951,36 грн).

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року в загальному розмірі 8 986,61 грн, з яких: 3 150,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 647,61 грн - заборгованість за процентами; 189,00 грн - заборгованість за комісією. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та підтверджується належними доказами щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості. Для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, обсягом і характером наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені на момент розгляду справи, чи лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Разом із тим подання доказів на підтвердження понесених витрат саме по собі не є безумовною підставою для їх відшкодування. Суд перевіряє, чи є такі витрати реальними, необхідними, документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи та чи відповідає їх розмір критерію розумності з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17 зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої вони присуджуються, та не повинно перетворюватися на додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічний підхід застосовує і Європейський суд з прав людини, який виходить із того, що компенсації підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані за розміром витрати (пункт 269 рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04; рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери», відповідно до якого адвокатське бюро зобов`язалося надавати позивачу правничу допомогу, а клієнт - оплачувати такі послуги на умовах, визначених договором.

Додатком № 1 до цього договору є протокол погодження вартості послуг, яким сторони погодили перелік видів правничої допомоги та їх вартість, зокрема складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовку адвокатського запиту, клопотань та інших процесуальних документів, а також участь адвоката у судових засіданнях.

Крім того, сторонами укладено додаткову угоду № 25771520548 від 21 січня 2026 року до зазначеного договору, відповідно до якої Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року.

На підтвердження фактичного надання правничої допомоги позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року.

Відповідно до зазначеного акта Адвокатське бюро «Тимошенко та Партнери» надало, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло без зауважень правничу допомогу, яка включала: складання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року (2 години, вартість - 5 000,00 грн); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 години, вартість - 1 000,00 грн); підготовку та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за зазначеним кредитним договором на рахунок позичальника (1 година, вартість - 500,00 грн); підготовку клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника (1 година, вартість - 500,00 грн). Загальна вартість наданих послуг відповідно до акта становить 7 000,00 грн. Актом також підтверджено, що послуги надано якісно, у повному обсязі та у встановлені строки.

Судом встановлено, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами. Водночас відповідач не подав заперечень щодо їх розміру та не заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно за клопотанням іншої сторони, яка повинна обґрунтувати недотримання вимог щодо співмірності таких витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим на їх виконання. Суд не вправі зменшувати розмір таких витрат з власної ініціативи.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та наданих послуг суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн є обґрунтованим.

За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та сплачений ним судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України.

Позов заявлено з ціною 14 850,00 грн, а підлягає задоволенню в сумі 8 986,61 грн, що становить 60,52 % (8 986,61 х 100 : 14 850,00). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 611,28 грн судового збору (2 662,40 х 60,52 %) та 4 236,40 грн витрат на професійну правничу допомогу (7 000,00 х 60,52 %).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 224191394 від 30 квітня 2025 року в розмірі 8 986,61 грн (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень 61 копійка), з яких: 3 150,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 647,61 грн - заборгованість за процентами; 189,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 1 611,28 грн судового збору та 4 236,40 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5 847,68 грн (п'ять тисяч вісімсот сорок сім гривень 68 копійок) судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя: