Ухвала суду № 138853912, 07.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"07" серпня 2026 р. Справа № 916/3224/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву (вх.№4-49/26 від 05.08.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Северинівська, буд. 9, каб. 8, код ЄДРПОУ 41024143) про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" ( 65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101, код ЄДРПОУ 38721941)

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА", в якій просить суд накласти арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" в межах суми заборгованості 3 895 654.67 грн., до прийняття судом рішення по суті.

Обґрунтовуючи подану заяву, останній зазначає, що між ТОВ "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" та ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" протягом певного проміжку часу мали місце господарські відносини. Так протягом квітня травня 2026 року між сторонами було укладено три договори поставки:

1) договір КГ2604-2701П від 27.04.2026 року на загальну суму 19 511 100.00 грн. з ПДВ за ціною 11.15 грн./кг., у загальній кількості 1 750 000 кг., термін поставки 27.04.26-17.05.26 (далі договір 1);

2) договір КГ2605-0401П від 05.04.2026 року на загальну суму 6 996 750.00 грн. з ПДВ за ціною 11.19 грн./кг., у загальній кількості 625 000 кг., термін поставки 04.05.26-25.05.26 (далі договір 2);

3) договір КГ2605-1401П від 14.05.2026 року на загальну суму 5 722 800.00 грн. з ПДВ, за ціною 11.45 грн./кг., у загальній кількості 500 000 кг., термін поставки 14.05.26 31.05.26. (далі договір 3).

Як зазначає ТОВ "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД", всі три укладені договори укладались в межах однієї великої поставки та мали один предмет - поставка кукурудзи українського походження врожаю 2025 року (п.1 договорів), однакові вимоги, щодо якості (п.3 договорів), однакові умови оплати 86% вартості поставленого товару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання покупцем повного пакету товарно-супровідних документів, 14% вартості поставленого товару протягом 30-ти робочих днів з дати реєстрації податкової накладної (п.6 договорів). За договором 1 відбулось шість поставок на загальну суму 19 143 399,38 грн., що підтверджується видатковими накладними №№114,117,118,119,115,120. За договором 2 відбулось шість поставок на загальну суму 6 974 136,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №№123,124,128,129,132,134. За договором 3 відбулось три поставки на загальну суму 5 604 223,88 грн., що підтверджується видатковими накладними №№137,142,147. Загальна сума поставок за трьома договорами становила 81 890 827,02 грн.

За посиланнями ТОВ "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД", станом на 16.06.2026 року покупець заборгував заявнику 35 660 509,02 грн. Факт наявності заборгованості та її фактичного визнання покупцем підтверджується гарантійним листом від 16.06.2026. Так у гарантійному листі покупець гарантував погашення боргу у повному обсязі у строк до 30.06.2026 року.

19.06.2026 року заявник спрямував вимогу № 1906/2026-01 про погашення боргу, яка була виконана частково. Покупець перерахував 20 031 051,20 грн. 15.07.2026 року заявник спрямував повторну вимогу №1507/2026-01 про погашення боргу на залишок невиконаного грошового зобов`язання у сумі 15 629 457,86 грн. Частково цю вимогу покупець виконав, здійснивши платежі 22.07.26, 27.07.26, 28.07.26 на загальну суму 11 733 803,20 грн.

Відтак, як зазначає ТОВ "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД", заборгованість покупця станом на 05.08.2026 року становить 3 895 654,67 грн. Строк виконання зобов`язання в частині оплати 14% вартості поставленого товару за усіма договорами сплинув, відповідно заявник має права вимагати задоволення своїх вимог в судовому порядку.

При цьому заявник зазначає, що оскільки належна підготовка позову потребує певного часу, а негативні наслідки для заявника вже настали у вигляді зменшення обсягів оборотних коштів та необхідності сплачувати відсотки за кредитом, він подає заяву про забезпечення до подання позовної заяви, предметом якої буде стягнення з покупця заборгованості за договорами поставки та штрафних санкцій.

Заявник також посилається на те, що підставою для звернення з заявою про забезпечення яка подається до подання позову є порушення умов договору та надання покупцем гарантій які він не виконав, що свідчить про можливість подальшого ухилення від виконання грошового зобов`язання і настання для заявника негативних наслідків, що потягнуть прострочення сплати податків, порушення строків розрахунків з постачальниками. Покупець отримав товар у повному обсязі і фактично неправомірно утримує кошти, користуючись товаром заявника.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

При цьому, у постанові від 4.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як встановлено судом, заявник, зазначаючи про необхідність вжиття відповідних заходів, фактично посилається на наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА", розмір якої станом на 05.08.2026 становить 3 895 654,67 грн., та яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати поставленого за договорами КГ2604-2701П від 27.04.2026, КГ2605-0401П від 05.04.2026, КГ2605-1401П від 14.05.2026 товару.

При цьому заявник зазначає, що загальна сума поставленого товару становить 81 890 827,02 грн., та поставлений товар оплачений ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" частково, а саме:

- станом на 16.06.2026 року покупець заборгував заявнику 35 660 509,02 грн.,

- факт наявності заборгованості у розмірі 35 660 509,02 грн. визнано покупцем у гарантійному листі від 16.06.2026, згідно з яким останній гарантував погашення боргу у повному обсязі у строк до 30.06.2026 року;

- 19.06.2026 року заявник спрямував вимогу № 1906/2026-01 про погашення боргу, яка була виконана частково, а саме: перераховано 20 031 051,20 грн.;

- 15.07.2026 року заявник спрямував повторну вимогу №1507/2026-01 про погашення боргу на залишок невиконаного грошового зобов`язання у сумі 15 629 457,86 грн., яка була виконана частково, а саме: перераховано 11 733 803.20 грн.

Фактично заявник як на підставу забезпечення позову посилається на порушення ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" умов договору та надання ним гарантій, які він не виконав, що свідчить про можливість подальшого ухилення від виконання грошового зобов`язання і настання для заявника негативних наслідків, що потягнуть прострочення сплати податків, порушення строків розрахунків з постачальниками.

Водночас, суд зауважує, що згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 4.12.2025 у справі №916/3385/25, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/448/22 свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.

Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

Водночас заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" не містить жодних обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення боржника від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Навпаки, самим заявником зазначено про вчинення ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" дій, спрямованих на погашення заборгованості з оплати поставленого товару.

Так, отримавши вимогу № 1906/2026-01 від 19.06.2026 ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" погашено 20 031 051,20 грн., після отримання вимоги №1507/2026-01 від 15.07.2026 ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" погашено 11 733 803.20 грн.

При цьому, як зазначає сам заявник, останній платіж було здійснено 28.07.2026, в той час як заява про забезпечення позову надійшла до суду 05.08.2026, тобто через 8 днів після чергової оплати ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА".

Відтак, виходячи з наданих до суду доказів та пояснень самого заявника, які свідчать про вчинення ТОВ "ГЛЕНПОРТ ОДЕСА" дій, спрямованих на погашення заборгованості, та з огляду на відсутність жодних доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення боржника від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД".

При цьому господарський суд зауважує, що сама по собі наявність заборгованості перед заявником, яка визнана боржником у гарантійному листі, не може вважатись підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки боржника.

Зазначене водночас не позбавляє заявника прав звернутися до суду із відповідною заявою, надавши докази, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ-ТРЕЙД ЛТД" про забезпечення позову за вх.№4-49/26 від 05.08.2026.

Ухвала суду набирає законної сили 07.08.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Суддя Ю.М. Щавинська