Рішення № 138853832, 27.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5045/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від прокуратури: не з`явився,

від позивача-1: не з`явився,

від позивача-2: Харламбова В.О.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5045/25

за позовом: Заступника керівника Подільської окружної прокуратури (просп. Шевченка, № 10, м. Подільськ, Одеська обл., 66302) в інтересах держави в особі позивачів:

1) Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (вул. Незалежності, № 2, с-ще Окни, Подільський р-н, Одеська обл., 67900),

2) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, № 83, м. Одеса, 65012)

до відповідачів: 1) Фірми «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Балківська, № 130-Б, м. Одеса, 65005),

2) Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (вул. Херсонська, № 6, с-ще Окни, Подільський р-н, Одеська обл., 67900)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 123 174,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

18.12.2025 заступник керівника Подільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (надалі позивач-1, Окнянська селищна рада) та Південного офісу Держаудитслужби (надалі позивач-2, Офіс) до Фірми «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі відповідач-1, Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі ТОВ) та Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (надалі відповідач-2, Відділ освіти), в якій просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 09.04.2024, № 4 від 15.05.2024 та № 5 від 12.06.2024 до договору про закупівлю № 36 від 06.02.2024, укладені між відповідачами, а також стягнути з Фірми «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 123174,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що укладання додаткових угод відбулось без належного документального підтвердження щодо коливання цін у бік збільшення на ринку нафтопродуктів, що призвело до зменшення обсягів поставленого товару та завищення вартості поставлених пально-мастильних матеріалів у період березня-липня 2024 року, чим завдано втрат Відділу, що є підставою для визнання їх недійсними в силу приписів ст. 215 ЦК України.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

Прокурор зазначає, що 06.02.2024 Відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області розпочато закупівлю UA-2024-02-12-005006-а з кодом ДК 021:2015:09130000-9: нафта і дистиляти, на закупівлю бензину А-95, дизельне паливо, на загальну суму 2520000 грн за кошти місцевого бюджету. Надалі, між Відділом освіти та Фірмою «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ у відповідності до п/п. 6 п. 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, укладено, без використання електронної системи, прямий договір від 06.02.2024 № 36 за вказаним предметом закупівлі.

Як пояснює прокурор, умовами договору передбачено поставку дизельного палива в обсязі 36000 л за ціною 46,5 грн/л з ПДВ та бензину А-95 в обсязі 18000 л за ціною 47,00 грн/л в строк до 31.12.2024. В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору про закупівлю товару № 36 від 02.02.2024, якими сторони погоджували змінити ціну в бік збільшення, при цьому, посилаючись на висновки Одеської регіональної торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу.

Водночас, на переконання прокурора, висновок про порівняння ціни на бензин А-95 на ринку нафтопродуктів не може засвідчити об`єктивний відсоток коливання ціни на бензин, що відбулося з моменту укладення договору від 06.02.2024 № 36 та/або з моменту укладання відповідної додаткової угоди, якою попередньо внесено зміни до цього договору в частині зміни ціни за 1 л бензину А-95, як це передбачено п.п. 2 п. 19 Особливостей, а відтак висновок Одеської регіональної торгово-промислової палати не може бути належним документальним підтвердженням коливання ціни на бензин на ринку нафтопродуктів з моменту укладення договору та/або з моменту укладення відповідної додаткової угоди, а відтак не міг бути підставою для укладення додаткової угоди в частині збільшення ціни за 1 л бензину А-95.

Відтак, прокурор додає, що фактично згідно із наданими накладними за договором від 06.02.2024 № 36 поставлено бензину А-95 в обсязі 16799 л та дизельного палива в обсязі 34565 л на загальну суму 2519952,80 грн. Отже, враховуючи вищевикладене, на порушення вимог п.п. 2 п. 19 Особливостей, п.п. 2 п. 1.7. договору від 06.02.2024 № 36 без належного документального підтвердження щодо коливання цін у бік збільшення на ринку нафтопродуктів, сторонами цього договору, при внесенні змін до нього додатковими угодами від 13.03.2024 № 1, від 15.05.2024 № 4 та від 12.06.2024 № 5, безпідставно збільшено ціни на бензин А-95 до 52,20 грн/л та на дизельне паливо до 48,50 грн/л, що призвело до зменшення обсягів поставленого товару дизельного палива з 36000 л до 34565 л і бензину А-95 з 18000 л до 16799 л , та завищення вартості поставлених товарів, у зв`язку з чим сума, на яку недоотримано замовником товар становить 1435 л дизельного палива по ціні 46,5 грн та бензину А-95 1202 л по ціні 47 грн/л, а всього на суму 123174,50 грн, чим завдано втрат Відділу освіти на відповідну суму.

При цьому, за ствердженням прокурора, жодних доказів зростання та коливання ціни Фірмою «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ не надано, а надані в обґрунтування ціни висновки цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати не можуть свідчити про коливання середньо ринкових, оскільки у них не зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на дату укладення договору та відповідної додаткової угоди, висновки не містять інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у мережах заправок, а не середньо ринкові ціни.

Отже, за висновком прокурора, вказані висновки Одеської регіональної торгово-промислової палати не містять відомостей щодо динаміки ціни на види палива, у них відсутній аналіз вартості ціни палива за період з дати укладання договору у порівнянні з аналогічним наступним періодом, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.7 ч. 5 ст. 41 (а в дійсності п. 2 ч. 5 ст. 41) Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак не могли бути підставою для укладання додаткових угод в частині збільшення ціни за 1 л на бензин А-95.

Прокурор наголошує, що Фірмою «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ підписано основний договір № 36 від 06.02.2024, чим засвідчено, що останнє має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у договорі, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити замовнику бензин та дизельне паливо у погоджену обсязі вартістю 2520000,00 грн з ПДВ. Дану закупівлю за процедурою відкритих торгів з особливостями проведено на підставі п. 10 Особливостей. При цьому, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Однак, на переконання прокурора, Фірма «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ належними документами коливання ціни на ринку на бензин А-95 та дизельне паливо не підтверджено, оскільки в якості підстави для збільшення ціни на бензин А-95 та дизельне паливо надано висновки Одеської регіональної торгово-промислової палати, які не підтверджують коливання ціни на паливо на ринку після укладення договору.

Так, Відділ освіти мав беззаперечне право на отримання палива по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі про закупівлю, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції постачальника про збільшення ціни, було підписано додаткові угоди, якими збільшилася ціна за одиницю товару, а обсяг поставки товару (палива) за договором зменшився, що призвело до повного нівелювання результатів закупівлі за процедурою відкритих торгів, оскільки Відділ освіти був змушений оплачувати товар за ціною, вищою аніж встановлена договором.

Таким чином, за висновком прокурора, укладення між сторонами оскаржуваних додаткових угод про збільшення ціни на товар за відсутності підстав для цього та зменшення його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності, спотворює результати закупівлі та нівелює економію, яку було досягнуто під час підписання договору, оскільки, незважаючи на відповідні норми законодавства, Фірма «Аквазар ЛТД» у формі ТОВ 4 рази ініціювала питання про внесення змін до договору № 36 від 06.02.2024 щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Водночас, оскільки додаткові угоди №№ 2-5 (щодо визначення ціни за одиницю товару) є незаконними та нікчемними, на переконання прокурора, замовником недоотримано товару у визначеному обсязі, який сплачено за цінами, визначеними у додаткових угодах, що підлягають поверненню до місцевого бюджету. Отже, з бюджету Окнянської селищної ради, з урахуванням нікчемності укладених з порушенням вимог чинного законодавства додаткових угод, надлишково сплачено постачальнику за неотриманий обсяг товару 123174,50 грн, чим фактично заподіяно шкоду бюджету Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області.

Як наслідок, указане призвело до надмірного витрачання коштів з бюджету за недоотриманий обсяг товару та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що, за ствердженням прокурора, створює загрозу державним інтересам у подальшому. Таким чином, грошові кошти в сумі 123174,50 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем за ненаданий у повному обсязі (визначеному умовами договору) товар, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути Окнянській селищній раді, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 ЦК України.

Не погоджуючись із запереченнями відповідача-2, прокурор додає, що укладені додаткові угоди зменшили обсяги поставленого товару дизельного палива на 1435 л по ціні 46,5 грн та бензину А-95 на 1201 по ціні 47 грн/л, шляхом збільшення його вартості, що спричинило неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, на переконання прокурора, постачальник зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, а також повинен був обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також мав довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в первинну ціну товару).

2.2. Аргументи Південного офісу Держаудитслужби.

Позивач-2 по суті спору надав пояснення, що зверненню з позовною заявою передував лист Подільської окружної прокуратури від 19.03.2025 № 61-1837ВИХ-25 (вх. від 31.03.2025 № 151519-17-3096-25), на який Південний офіс Держаудитслужби листом від 11.04.2025 № 151531-17/1488-2025 повідомив, що питання щодо дотримання вимог законодавства при укладенні спірних додаткових угод до договору № 36 від 06.02.2024 під час моніторингу закупівлі не досліджувалося, оскільки зазначені додаткові угоди укладені після його проведення.

Позивач-2 додав, що Південний офіс Держаудитслужби, що відповідно до п. 1.1.2. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2025 року його фахівцями була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області за період з 01.01.2021 по 31.05.2025, за результатами якої складено акт від 18.07.2025 № 151503-11/19.

Так, позивач-2 зазначає, що при укладенні спірних додаткових угод не дотримано вимоги ч. 2 п. 19 Особливостей, безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні додаткових угод № 3,4,5 сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни бензину А-95 та дизельного палива на ринку після укладення договору та попередньої угоди, у зв`язку з чим об`єкту контролю була направлена вимога щодо усунення виявлених порушень від 24.07.2025 № 151503-14/2886-2025, в якій Південний офіс Держаудитслужби вимагав забезпечити відшкодування Фірмою «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України на користь Відділу освіти шкоди, заподіяної внаслідок безпідставної зміни ціни за одиницю товару (бензин А-95 і дизельне паливо) по договору від 06.02.2024 № 36, що призвело до завищення вартості поставлених та оплачених пально-мастильних матеріалів у 2024 році на суму 34742,70 грн.

Як додає позивач-2, на виконання вказаної вимоги його повідомлено, що Відділом освіти вжито заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень та відшкодування завданих збитків щодо безпідставного підвищення цін на паливно-мастильні матеріали за договором № 36 від 06.02.2024, що призвело до завищення вартості поставлених паливно-мастильних матеріалів на суму 34742,70 грн, а саме Відділом освіти направлено претензійний лист від 28.07.2025 № 09.07-04/515 щодо відшкодування завданих збитків.

2.3. Аргументи Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області.

Не погоджуючись із позовними вимогами, Відділ освіти зазначає, що під час укладення та виконання договору вживалися заходи з дотримання вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема, Особливостей, затверджених постановою КМУ № 1178. Так, укладення додаткової угоди від 13.03.2024 № 1 було зумовлено реальним підвищенням ринкових цін на нафтопродукти, про що свідчила інформація від постачальника та оперативні дані цін на АЗС регіону. Згодом, з урахуванням висновку моніторингу, договірні зміни за цією угодою було анульовано додатковою угодою від 02.04.2024 № 2, що свідчить про належну реакцію замовника на зауваження контролюючого органу та прагнення діяти у межах правового поля.

Щодо наступних змін ціни у договорі та додаткових угод №№ 3-5 відповідач-2 зауважує, що зміна ціни здійснювалася пропорційно встановленому документально рівню ринкових коливань, на підставі висновків Одеської регіональної торгово-промислової палати, зменшення обсягу закупівлі дозволило не перевищити загальну вартість договору, тобто не спричинило зростання бюджетного навантаження, а у процесі прийняття рішень враховувалися форс-мажорні обставини та оперативність постачання, що є вкрай критичним в умовах воєнного стану для забезпечення безперебійної роботи закладів освіти, при цьому, значна частина обсягу палива була поставлена за початковими цінами або цінами, підтвердженими достовірними довідками.

Щодо розбіжності між фактичними обсягами поставок і обсягами, передбаченими в специфікації, відповідач-2 пояснив, що вони виникли внаслідок технічного оновлення специфікації без належної ретроспективної деталізації змін попередніх угод, що визнається недоліком ведення документації, але не є свідченням зловживання чи свідомого викривлення обсягів. Окремо відповідач-2 звернув увагу, що фактична сума поставки становить 2519952,80 грн, тобто не перевищує загальної суми договору, що свідчить про дотримання фінансової дисципліни.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 позовну заяву (вх. № 5180/25) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

23.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 5180/25 від 18.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5045/25, постановлено справу № 916/5045/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "15" січня 2026 року о 12:20 год.

14.01.2026 та 15.01.2026 від Південного офісу Держаудитслужби до суду надійшли тотожні за змістом пояснення (вх. № 1314/26, № 1350/26) щодо позовних вимог прокурора, які судом були долучені до матеріалів справи разом із доданими до них доказами.

15.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5045/25, у зв`язку з необхідністю отримання від прокурора якісних копій деяких документів, доданих до матеріалів справи, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "29" січня 2026 року о 14:40 год., про що позивач-1 та відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 15.01.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

19.01.2026 Відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області було подано до суду відзив (вх. № 1942/26), який був судом долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього доказами направлення.

21.01.2026 від Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області до суду надійшли заяви (вх. № 2317/26 та № 2359/26 відповідно) про розгляд справи № 916/5045/25 за їх відсутністю та за наявними у справі матеріалами.

26.01.2026 від прокурора до суду надійшли пояснення (вх. № 2968/26), подані на виконання ухвали суду від 23.12.2025, щодо підстав представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, а також надійшло клопотання (вх. № 2997/26), до якого прокурором, на виконання вимог суду, додатково додано належним чином завірені документи.

27.01.2026 від Подільської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь (вх. № 3034/26) на відзив відповідача-2, який судом був долучений до матеріалів справи разом із доданим доказами її направлення.

29.01.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5045/25 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "19" лютого 2026 року о 10:40 год., про що позивач-1 та відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 02.02.2026 в порядку ст. 120 ГПК України.

10.02.2026 від Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області до суду надійшла заява (вх. № 4856/26), якою позивач-1 просив розглядати справу без його участі.

19.02.2026 прокурором подано до суду заяву (вх. № 6082/26), відповідно до якої прокурор просив витребувати у Відділу освіти письмові докази у вигляді проведених рахунків, актів приймання-передачі, платіжних доручень, здійснених на виконання умов договору № 36 від 06.02.2024 та додаткових угод до нього, до закінчення строку дії договору, а також відповідного звіту про виконання договору в повному обсязі.

19.02.2026 у підготовчому засіданні судом була досліджена та розглянута заява прокурора (вх. № 6082/26 від 19.02.2026), вислухані думки присутніх представників сторін, та за результатами розгляду якої, судом, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні поданої прокурором заяви про витребування доказів з огляду на те, що у відповідному клопотанні відсутні докази вжиття прокурором заходів для отримання цих доказу самостійно.

19.02.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5043/25 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також постановлено протокольну ухвалу про перерву до "05" березня 2026 року о 12:40 год, про що позивача-1 та відповідачів було повідомлено відповідною ухвалою від 19.02.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

26.02.2026 від Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області до суду надійшла чергова заява (вх. № 6984/26), якою відповідач-1 просив розглядати справу за його відсутності та за наявними у справі матеріалами.

05.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5045/25, врахувавши необхідність надання позивачем-2 пояснень з окремих питань та застосувавши положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "24" березня 2026 року об 11:00 год., про що позивач-1 та відповідачі були повідомлені ухвалою суду від 06.03.2026, постановленою у відповідності до ст. 120 ГПК України.

17.03.2026 від Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області знову подано до суду заяву (вх. № 9336/26), якою позивач-1 просив розглядати справу без його участі.

23.03.2026 Південного офісу Держаудитслужби, на виконання вимог суду, надав до суду додаткові пояснення (вх. № 10009/26) щодо наявності у нього повноважень на звернення до суду у спірних правовідносинах, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

24.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5045/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5045/25 до судового розгляду по суті на "23" квітня 2026 року о 12:20 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/5045/25 по суті на 14 травня 2026 року об 11:00 год.

Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області, Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Відділ освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про дату, місце та час судового розгляду справи № 916/5045/25 по суті були повідомлені ухвалою суду від 25.03.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГК України.

13.04.2026 від Окнянської селищної ради до суду знову надійшла заява (вх. № 12615/26), якою позивач-1 просив розглядати справу за його відсутністю.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 у справі № 916/5045/25 на 23.04.2026 о 12:20 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5045/25 призначено на "14" травня 2026 року об 11:00 год.

14.05.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5045/25, у зв`язку з неявкою прокурора, позивача-1 і відповідачів, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "04" червня 2026 року о 12:00 год., про учасники справи, які не прибули у судове засідання, були повідомлені судом ухвалою від 15.05.2026, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

21.05.2026 Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області подала до суду чергову заяву (вх. № 17660/26), якою просила розглядати справу за її відсутністю.

04.06.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5045/25, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "18" червня 2026 року о 14:40 год. Також, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/5045/25 по суті на 02 липня 2026 року об 11:00 год., про що Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області, Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Відділ освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області були повідомлені судом ухвалою від 05.06.2026 відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

15.06.2026 судом засобами поштового зв`язку від Окнянської селищної ради отримані чергові дві заяви (вх. № 20733/26, № 20742/26), згідно яких позивач-1 просив розглядати справу за його відсутністю.

18.06.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5045/25, через об`єктивну неможливість завершити розгляд справи, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "02" липня 2026 року об 11:00 год, про що учасники справи, які не з`явились, були повідомлені судом ухвалою від 19.06.2026 відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

22.06.2026 Відділ освіти звернувся до суду із заявою (вх. № 21636/26) про проведення засідання за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 у справі № 916/5045/25 на 02.07.2026 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань.

03.07.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5045/25 призначено на "16" липня 2026 року об 11:20 год.

Під час розгляду справи по суті прокурор виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених ним у заявах по суті, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.

Представник Південного офісу Держаудитслужби під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та у судових дебатах наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі.

Позивач-1 - Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлялася судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал до її електронного кабінету, проте в підготовчі та судові засідання з розгляду справи по суті представник позивача-1 жодного разу не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомила, проте неодноразово зверталася до суду із заявами про розгляд справи за її відсутністю, своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надала.

Відповідача-1 Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про час та дату судового розгляду справи судом також повідомлявся судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал до його електронного кабінету, проте в підготовчі та судові засідання з розгляду справи по суті представник відповідача-1 жодного разу не з`явився, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідач-2 Відділ освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про час та місце розгляду справи судом повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал до його електронного кабінету та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте свого представника в підготовчі та судові засідання жодного разу не направив, звертався до суду із заявами про розгляд справи без участі його представника, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у поданому ним відзиві.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, суд вважає, що позивач-1 та відповідачі є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представників позивача-1 та відповідачів у судові засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

Враховуючи наведене, 16.07.2026 Господарським судом був завершений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 27.07.2026 о 11:00 год.

27.07.2026 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності представника-2 було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

06.02.2024 між Фірмою «Аквазар-ЛТД» у вигляді ТОВ (постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (покупець) укладено договір про закупівлю № 36, відповідно до п.п. 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність предмет закупівлі паливно-мастильні матеріали, а саме: Дизельне паливо, бензин А-95 (показник національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09130000-9 Нафта і дистиляти) надалі товар, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Вказаним пунктом договору також визначено найменування товару: дизельне паливо у кількості 36000 літрів, ціна за одиницю 46,50 грн з ПДВ на загальну суму 1395000,00 грн без ПДВ; бензин А-95 у кількості 18000 літрів, ціна за одиницю 47,00 грн з ПДВ на загальну суму 705000,00 грн без ПДВ. Загальна вартість закупівлі з ПДВ становить 2520000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За умовами п. 1.3. договору сторони домовилися, що у відповідності до пп. 7 п. п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 (далі Особливості), при зміні поточного курсу долара США (п. 1.6. договору), встановленого Національним банком України (НБУ) по відношенню до курсу долара США за результатами електронного аукціону, вартість одиниці товару може бути змінена на величину, пропорційну зміні такого курсу долара США за даними НБУ.

Пунктом 1.7. договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару (відсоток збільшення ціна за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

Згідно з п.п. 1.9., 1.10. договору пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що ціна цього договору становить 2520000,00 грн, у тому числі ПДВ 420000,00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом 100% безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, після поставки замовленої партії товару згідно накладної протягом 30 календарних днів. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунка на відповідні реквізити. Первинні документи, якими оформлюється передача товару від постачальника до покупця є видаткова накладна та відповідний акт приймання-передачі товару (за текстом договору первинні документи) (п.п. 4.1. - 4.3. договору).

Пунктами 5.1.-5.3. договору сторони погодили: строк поставки товарів: з дати підписання договору до 31.12.2024; місце поставки товару: Одеська область, Подільський район, АЗС учасника-переможця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Умовами п.п. 10.1. 10.2. визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та діє до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

13.03.2024 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 1, яким повідомив, що, у зв`язку з ситуацією на ринку нафтопродуктів, а саме зростання ціни в Україні, зміною ціни дизельного палива та бензину А-95 в Одеській області та Україні, Фірма «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ повідомляє про неможливість відпускати дизельне паливо та бензин по ціні, яка вказана у договорі № 36 від 06.02.2024, у зв`язку з чим запропонувала укласти додаткову угоду до вказаного договору на збільшення ціни, на підставі моніторингу даних Міністерства фінансів України та довідки з торгово-промислової палати з зазначеними цінами в додатковій угоді ДП 48,50 грн та бензин А95 49,00 грн.

На підтвердження коливання цін на ринку щодо пально-мастильних матеріалів на замовлення Фірми «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ Одеською торгово-промисловою палатою надано висновок за результатами цінового моніторингу № СИО-к № 000043 від 14.03.2024, яким визначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) в Одесі та Одеській області станом на 13.03.2024 визначені в гривнях України за 1 літр та складають з урахуванням ПДВ на: дизельне паливо 52,32 грн; бензин А95 52,18 грн.

13.03.2024 між Відділом освіти та Фірмою «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ укладено додаткову угоду № 1 до договору № 36 від 06.02.2024, відповідно до якої, на підставі підпункту 2 пункту 1.7. договору та відповідно до п. 2 ч. 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 та враховуючи зростання цін на товар, сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару, у зв`язку з чим домовилися ввести в дію нову специфікацію, яка являється невід`ємною частиною договору № 36 від 06.02.2024, де визначили найменування товару: бензин А-95 у кількості 17265,30612 літрів, ціна за одиницю 49,00 грн з ПДВ на загальну суму 846000,00 грн з ПДВ; дизельне паливо у кількості 34515,46391 літрів, ціна за одиницю 48,50 грн з ПДВ на загальну суму 1674000,00 грн з ПДВ. Загальна вартість договору з ПДВ становить 2520000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 до договору № 36 від 06.02.2024 сторони, на підставі рішення моніторингу № UA-М-2024-03-11-000067, дійшли згоди припинити дію додаткової угоди № 1 від 13.03.2024.

Листом № 09.07-04/253 від 03.04.2024 Відділ освіти повідомив Державну аудиторську службу України, що замовник здійснив заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом розірвання додаткової угоди № 1 від 13.03.2024 до договору № 36 від 06.02.2024 з дотриманням положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

08.04.2024 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 2, яким зазначив, що, у зв`язку з ситуацією на ринку нафтопродуктів, а саме зростання ціни в Україні, зміною ціни дизельного палива та бензину А-95 в Одеській області та Україні, Фірма «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ повідомляє про неможливість відпускати дизельне паливо та бензин по ціні, яка вказана у договорі № 36 від 06.02.2024, у зв`язку з чим запропонувала укласти додаткову угоду до вказаного договору на збільшення ціни, на підставі моніторингу даних Міністерства фінансів України та довідки з торгово-промислової палати з зазначеними цінами в додатковій угоді ДП 49,00 грн та бензин А95 49,90 грн.

На підтвердження коливання цін на ринку нафтопродуктів на замовлення Фірми «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ Одеською торгово-промисловою палатою надано висновок за результатами цінового моніторингу № СИО-к № 000059 від 08.04.2024, в якому зазначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) в Одеській області станом на 06.02.2024 та 08.04.2024 визначені в гривнях України за 1 літр та складають з урахуванням ПДВ: ціна на бензин А95 станом на 06.02.2024 становила 51,02 грн, станом на 08.04.2024 становить 54,26 грн, а зміна ціни відбулась на 6,35%; ціна на дизпаливо станом на 06.02.2024 становила 50,61 грн, станом на 08.04.2024 становить 54,11 грн, а зміна ціни відбулась на 6,916%.

09.04.2024 між Відділом освіти та Фірмою «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ укладено додаткову угоду № 3 до договору № 36 від 06.02.2024, відповідно до якої, на підставі підпункту 2 пункту 1.7. договору та відповідно до п. 2 ч. 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 та враховуючи зростання цін на товар, сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару без збільшення загальної вартості договору, у зв`язку з чим домовилися ввести в дію нову специфікацію, яка являється невід`ємною частиною договору № 36 від 06.02.2024, де визначили найменування товару: бензин А-95 у кількості 16953,90781 літрів, ціна за одиницю 49,90 грн з ПДВ на загальну суму 846000,00 грн з ПДВ; дизельне паливо у кількості 34163,26530 літрів, ціна за одиницю 49,00 грн з ПДВ на загальну суму 1674000,00 грн з ПДВ. Загальна вартість договору з ПДВ становить 2520000,00 грн.

Також, відповідач-1 на адресу Відділу освіти направив лист за № 4 від 15.05.2024, в якому Фірма «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ звернулось з пропозицією укласти додаткову угоду до договору № 36 від 06.02.2024 у зв`язку із зростанням ціни на одиницю товару, а саме дизельного палива та бензину А95, повідомивши відповідача-2 про неможливість відпускати вказаний товар по ціні, яка вказана у договорі.

15.05.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору № 36 від 06.02.2024, відповідно до якої, на підставі підпункту 2 пункту 1.7. договору та відповідно до п. 2 ч. 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 та враховуючи зростання цін на товар, сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару, у зв`язку з чим домовилися ввести в дію нову специфікацію, яка являється невід`ємною частиною договору № 36 від 06.02.2024, де визначили найменування товару: бензин А-95 у кількості 16238,00384 літрів, ціна за одиницю 52,10 грн з ПДВ на загальну суму 846000,00 грн з ПДВ; дизельне паливо у кількості 34163,26531 літрів, ціна за одиницю 49,00 грн з ПДВ на загальну суму 1674000,00 грн з ПДВ. Загальна вартість договору з ПДВ становить 2520000,00 грн.

Підставою для укладення 15.05.2024 додаткової угоди № 4 до договору № 36 від 06.02.2024 став наданий відповідачем-1 у справі висновок за результатами цінового моніторингу № СИО-к № 000103 від 15.05.2024 Одеської торгово-промислової палати, в якій зазначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) на нафтопродукти в Одеській області, визначені в гривнях України за 1 літр складають з урахуванням ПДВ: на бензин А-95: станом на 02.04.2024 53,99 грн, станом на 14.05.2024 56,39 грн, зміна ціни відбулась на 4,445%; на дизельне паливо: станом на 02.04.2024 53,96 грн, станом на 14.05.2024 52,95 грн, зміна ціни відбулась на (-)1,871%. Замовником даного висновку є Фірма «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ.

12.06.2025 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору № 36 від 06.02.2024, відповідно до якої, на підставі підпункту 2 пункту 1.7. договору та відповідно до п. 2 ч. 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 та враховуючи зростання цін на товар, сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару, у зв`язку з чим домовилися ввести в дію нову специфікацію, яка являється невід`ємною частиною договору № 36 від 06.02.2024, де визначили найменування товару: бензин А-95 у кількості 16206,89655 літрів, ціна за одиницю 52,20 грн з ПДВ на загальну суму 846000,00 грн з ПДВ; дизельне паливо у кількості 34163,26531 літрів, ціна за одиницю 49,00 грн з ПДВ на загальну суму 1674000,00 грн з ПДВ. Загальна вартість договору з ПДВ становить 2520000,00 грн.

Укладенню додаткової угоди № 5 від 12.06.2024 передував лист Фірми «Аквазар-ЛТД» у формі ТОВ № 5 від 11.06.2024, в якому відповідач-1, у зв`язку із зростанням ціни в Україні на ринку нафтопродуктів, запропонував відповідачу-2 укласти відповідну додаткову угоду до договору № 36 від 06.02.2024 та повідомив про неможливість відпускати дизельне паливо та бензин А-95 по ціні, визначеній у вказаному договорі.

Підставою для укладення 12.06.2024 додаткової угоди № 5 до договору № 36 від 06.02.2024 став наданий відповідачем-1 висновок за результатами цінового моніторингу № СИО-к № 000128 від 12.06.2024 Одеської торгово-промислової палати, в якій зазначено, що середні роздрібні ціни (АЗС) на нафтопродукти в м. Одесі та Одеській області, визначені в гривнях України за 1 літр, складають з урахуванням ПДВ: на бензин А-95: станом на 14.05.2024 56,39 грн, станом на 11.06.2024 56,58 грн, зміна ціни відбулась на 0,336%; на дизельне паливо: станом на 14.05.2024 52,95 грн, станом на 11.06.2024 51,95 грн, зміна ціни відбулась на (-)1,888%. Замовником даного висновку є Фірма «Аквазар ЛТД» у вигляді ТОВ.

За результатами виконання умов договору Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі ТОВ поставила, а Відділ освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області отримав наступну кількість нафтопродуктів: дизельне пальне у кількості 6270 л та бензин А-95 у кількості 2480 л, що підтверджується видатковою накладною № 4 від 07.02.2024 на загальну суму 405115,00 грн; дизельне пальне у кількості 600 л та бензин А-95 у кількості 650 л, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 08.02.2024 на загальну суму 58450,00 грн; дизельне пальне у кількості 1340 л та бензин А-95 у кількості 1760 л, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 04.03.2024 на загальну суму 151230,00 грн; дизельне пальне у кількості 3260 л та бензин А-95 у кількості 910 л, що підтверджується видатковою накладною № 2 від 05.03.2024 на загальну суму 202700,00 грн; дизельне пальне у кількості 500 л, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 07.03.2024 на загальну суму 24250,00 грн; дизельне пальне у кількості 5670 л та бензин А-95 у кількості 2520 л, що підтверджується видатковою накладною № 2 від 09.04.2024 на загальну суму 403578,00 грн; дизельне пальне у кількості 6200 л та бензин А-95 у кількості 2990 л, що підтверджується видатковою накладною № 15 від 17.05.2024 на загальну суму 459579,00 грн; дизельне пальне у кількості 360 л, що підтверджується видатковою накладною № 16 від 15.05.2024 на загальну суму 17640,00 грн; дизельне пальне у кількості 3660 л та бензин А-95 у кількості 1630 л, що підтверджується видатковою накладною № 18 від 13.06.2024 на загальну суму 264426,00 грн; бензин А-95 у кількості 720 л, що підтверджується видатковою накладною № 21 від 14.06.2024 на загальну суму 37584,00 грн; дизельне пальне у кількості 750 л, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 14.06.2024 на загальну суму 36750,00 грн; дизельне пальне у кількості 200 л та бензин А-95 у кількості 200 л, що підтверджується видатковою накладною № 32 від 20.06.2024 на загальну суму 20240,00 грн; дизельне пальне у кількості 7320 л та бензин А-95 у кількості 3160 л, що підтверджується видатковою накладною № 34 від 23.07.2024 на загальну суму 523632,00 грн.

Відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області було сплачено 2519952,80 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 581 від 14.02.2024 на суму 408115,00 грн; № 582 від 14.02.2024 на суму 58450,00 грн; № 1208 від 14.03.2024 на суму 151230,00 грн; № 1209 від 14.03.2024 на суму 202700,00 грн; № 1210 від 14.03.2024 на суму 24250,00 грн; № 1532 від 12.04.2024 на суму 403578,00 грн; № 2327 від 27.05.2024 на суму 459579,00 грн; № 2328 від 27.05.2024 на суму 17640,00 грн; № 2755 від 19.06.2024 на суму 264426,00 грн; № 2756 від 19.06.2024 на суму 37584,00 грн; № 2757 від 19.06.2024 на суму 36750,00 грн; № 2818 від 02.07.2024 на суму 20240,00 грн; № 2914 від 29.07.2024 на суму 435410,00 грн.

Також господарським судом встановлено, що товар, визначений у видатковій накладній № 34 від 23.07.2024, був поставлений як на виконання договору № 36 від 06.02.2024, так і частково на виконання договору № 181 від 23.07.2024, про що свідчить здійснена Відділом освіти оплата згідно платіжної інструкції № 2915 від 29.07.2024 на суму 88221,20 грн із відповідним призначенням платежу.

Листом від 19.03.2025 №61-1837ВИХ-25 Подільська окружна прокуратура звернулась до Південного офісу Держаудитслужби в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою відповідного реагування, а також з проханням надати інформацію щодо вжиття заходів Південним офісом Держаудитслужби, спрямованих на захист інтересів держави шляхом визнання недійсними додаткових угод до договору № 36 від 06.02.2024 та стягнення безпідставно сплачених Відділом освіти коштів у судовому порядку.

У відповідь на вказаний лист прокуратури Південний офіс Держаудитслужби листом від 11.04.2025 №151531-17/1488-2025 повідомив, що Офісом здійснено моніторинг зазначеної закупівлі, з результатами якого можна ознайомитися в електронній системі закупівель, а питання щодо дотримання вимог законодавства при укладенні додаткових угод від 02.04.2024 № 2, від 09.04.2024 № 3, від 15.05.2024 № 4 та від 12.06.2024 № 5 до договору про закупівлю від 06.02.2024 № 36 під час моніторингу закупівлі не досліджувалося, оскільки зазначені додаткові угоди укладені після його проведення. Додатково Офіс повідомив, що відповідно до п. 1.1.2. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2025 року його фахівцями буде проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області за період з 01.06.2021 по 31.03.2025, а відтак, викладена у листі прокуратури інформація буде розглянута під час проведення вищезазначеного заходу державного фінансового контролю, про що прокуратуру буде додатково поінформовано після його завершення.

25.07.2025 Південний офіс Держаудитслужби, у додаток до листа від 11.04.2025 №151531-17/1488-2025, надав прокуратурі лист № 151503-17/2905-2025, в якому, серед іншого зазначив, що під час ревізії ним було встановлено, що на порушення вимог пп. 2 п. 19 Особливостей, пп. 2 п. 1.7. договору від 06.02.2024 № 36 без належного документального підтвердження щодо коливання цін у бік збільшення на ринку нафтопродуктів, сторонами цього договору при внесенні змін до нього додатковими угодами від 13.04.2024 № 1, від 15.05.2024 № 4, від 12.06.2024 № 5 безпідставно збільшено ціни на бензин А-95 до 52,20 грн/л та на дизельне паливо до 48,50 грн/л, що призвело до завищення вартості поставлених пально-мастильних матеріалів у період березень-липень 2024 року на загальну суму 34742,70 грн, яку сплачено в повному обсязі, чим завдано втрат Відділу освіти на відповідну суму, у зв`язку з чим об`єкту контролю направлена вимога щодо усунення виявлених порушень.

Між тим, як свідчать матеріали справи, 01.07.2025 Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області із запитом про надання інформації, у відповідь на який листом № 09.07-04/474 від 04.07.2025 Відділ освіти щодо змін ціни у договорах (додаткові угоди №3, № 4, № 5) повідомив, зокрема, що: зміна ціни здійснювалася пропорційно встановленому документально рівню ринкових коливань, на підставі висновків Одеської регіональної торгово-промислової палати; зменшення обсягу закупівлі дозволило не перевищити загальну вартість договору, тобто не спричинило зростання бюджетного навантаження; у процесі прийняття рішень враховувалися форс-мажорні обставини та оперативність постачання, що є вкрай критичним в умовах воєнного стану для забезпечення безперебійної роботи закладів освіти; значна частина обсягу палива була поставлена за початковими цінами або цінами, підтвердженими достовірними довідками.

Щодо розбіжності між фактичними обсягами поставок і обсягами, передбаченими в специфікації, відповідач-2 у вказаному листі зазначив, що вони виникли внаслідок технічного оновлення специфікації без належної ретроспективної деталізації змін попередніх угод, що визнається недоліком ведення документації, але не є свідченням зловживання чи свідомого викривлення обсягів. Окремо відповідач-2 звернув увагу, що фактична сума поставки становить 2519952,80 грн, тобто не перевищує загальної суми договору, що свідчить про дотримання фінансової дисципліни. Відтак, Відділ освіти визнав окремі недоліки в частині документального обґрунтування змін до договору та з метою недопущення подібних порушень у майбутньому, вже вжив заходів щодо посилення внутрішнього контролю за процесом закупівель, підвищення кваліфікації відповідальних працівників та забезпечення більш ретельної перевірки обґрунтованості і документального підтвердження усіх рішень, що стосується зміни істотних умов договорів.

Поряд з цим, 19.03.2025 Подільська окружна прокуратура зверталась з листом № 61-1838ВИХ-25 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, яким, повідомивши про виявлені порушення вимог, просив позивача-1 надати інформацію щодо фактично отриманого обсягу товару за договором № 36 від 06.02.22024 та сум, сплачених за нього коштів, а також надати належним чином завірені копії всіх документів за вказаним договором, зокрема, договору, додаткових угод та підстав їх укладення, листів, накладних, платіжних доручень тощо, для підтвердження отримання обсягу товару та перерахованих коштів на рахунок постачальника, і зазначити підстави прийняття рішення щодо укладення вказаних додаткових угод із наданням підтверджуючих документів. Окремо прокурор просив зазначити ґрунтовну інформацію щодо головного розпорядника бюджетних коштів, виділених для проведення вказаної закупівлі, і підстави виділення коштів, а також зазначити про вжиті Окнянською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними додаткових угод до договору № 36 від 06.02.2024 та стягнення безпідставно сплачених відділом освіти коштів у судовому порядку.

На виконання листа прокуратури, Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області разом із листом № 02-25/1030 від 28.03.2025 надала копії відповідних документів, що безпосередньо стосуються виду, обсягу і якості господарських операцій та проведених розрахунків із ТОВ «Аквазар ЛТД», зокрема: лімітну довідку про бюджетні асигнування та кредитування на 2024 рік, план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області на 2024 року, план асигнувань із загального фонду бюджету ПІДВІЗ на 2024 рік, кошторис Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області на 2024 рік.

13.05.2025 Подільська окружна прокуратура звернулась до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області із запитом № 61-3139ВИХ-25, де знову просила надати ґрунтовну інформацію про вжиті Окнянською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними додаткових угод до договору № 36 від 06.02.2024 та стягнення безпідставно сплачених відділом освіти коштів у судовому порядку, а також інформацію щодо головного розпорядника бюджетних коштів та виконання договору № 36 від 06.04.2024, їх сума та підстави виділення коштів.

У відповідь на вказаний лист Окнянська селищна рада надала лист № 02-25/1615 від 20.05.2025, з якого вбачається, що підставою для виділення бюджетних коштів є рішення сесії Окнянської селищної ради від 20.12.2023 № 1454/37-VІІІ «Про бюджет Окнянської селищної територіальної громади на 2024 рік» згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2024 рік, було виділено кошти в сумі 3000000,00 грн на підвіз (придбання дизельного палива та бензину А-95). Додатково позивач-1 повідомив, що 10.01.2024 було оголошено відкриті торги з особливостями на закупівлю дизельного пального та бензину А-95 на суму 2646000,00 грн, однак станом на 18.01.2024 закупівля не відбулась через відсутність тендерних пропозицій. Керуючись принципами здійснення публічних закупівель, зокрема, принципом максимальної економії, ефективності та пропорційності, виходячи з фактичної адреси місцезнаходження замовника (селище з обмеженою кількістю АЗС), а також для більш раціонального використання часу та нафтопродуктів (пального), замовником було прийнято рішення розглядати лише ті АЗС, що знаходяться в межах 10 км від с-ща Окни Подільського району Одеської області. Фірма «Аквазар-ЛТД» у вигляді ТОВ була згодна з вимогами замовника, що стало підставою для укладення з ними договору без використання електронної системи закупівель (прямого договору) № 36 від 06.02.2024 на суму 2520000,00 грн, при цьому, даний договір було оприлюднено 12.02.2024, що не суперечить чинному законодавству. Відтак, позивач-1 зазначив, що в абзаці 1 спірного договору вказано, що його укладено за результатами проведення відкритих торгів відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей (згідно оголошення № UA-2024-01-10-008451-а) закупівля, яка не відбулась через відсутність тендерних пропозицій.

08.09.2025 прокуратура звернулась до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області із листом № 61-5773ВИХ-25, яким проси надати ґрунтовну інформацію чи повернуті надмірно сплачені кошти у сумі 34742,70 грн, сплачені Відділом освіти за неотриманий товар (паливо), а також про вижиті Окнянською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення безпідставно сплачених коштів у судовому порядку або іншим способом.

14.10.2025, у відповідь на лист прокуратури № 61-6396ВИХ-25 від 01.10.2025, Відділ освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області листом № 09.07-04/718 повідомив, що за результатами закупівлі UA-2024-02-12-005006-а між Відділом освіти та ТОВ «Фірма «Аквазар ЛТД» було укладено договір № 36 від 06.02.2024 на постачання бензину А-95 та дизельного палива на загальну суму 2520000,00 грн, а у подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди № 3,4,5, якими змінено умови договору в частині вартості одиниці товару та обсягу поставки. За даними, викладеними у листі Південного офісу Держаудитслужби, такі зміни суперечать вимогам п. 19 Постанови КМУ № 1178 та призвели до переплати бюджетних коштів у розмірі 34742,70 грн, у зв`язку з чим Відділом освіти було направлено до відповідача-2 офіційне письмове звернення від 28.07.2025 № 09.07-04/515, з вимогою повернення надмірно сплачених коштів. Разом з цим, як повідомив відповідач-2, станом на 14.10.2025 вказані кошти постачальником не були повернуті та наразі опрацьовується питання щодо ініціювання претензійно-позовної роботи з метою стягнення безпідставно сплачених коштів в судовому порядку.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Подільська окружна прокуратура на адресу Окнянської селищної ради та Південного офісу Держаудитслужби скерувала повідомлення №61-7849ВИХ-25 та №61-7850ВИХ-25 відповідно від 11.12.2025 про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону «Про прокуратуру»).

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, на які звертає увагу Скаржник, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону «Про прокуратуру»).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18)).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Судом встановлено, що, звертаючись до господарського суду в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби, прокурор обґрунтовував позов тим, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод було змінено умови постачання товару, що призвело до безпідставного збільшення ціни за одиницю товару та зменшення фактично поставленої кількості товару, що не відповідає умовам договору та суперечить принципам процедури закупівлі.

На думку прокурора, зазначені вище обставини порушують економічні інтереси держави у сфері контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів, спричиняючи шкоду у вигляді незаконних витрат. Дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, оскільки використання коштів з порушенням встановлених норм підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, у свою чергу, завдає шкоди інтересам держави. Звернення прокурора до суду з цим позовом спрямоване на забезпечення правопорядку у сфері публічних закупівель та дотримання всіма учасниками цих правовідносин принципу законності.

На переконання суду, у даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності. Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України встановлено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч.1 ст. 26).

Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства, становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладення додаткових угод до договору про закупівлю бензину та дизельного палива та витрачання за їх результатами бюджетних коштів, такому суспільному інтересу не відповідає.

Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів, тощо.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями статті 22 БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі - Постанова № 228).

У свою чергу, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3095/18 від 13.11.2019, у справі № 922/3013/18 від 23.10.2019).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина друга статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В силу частини третьої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Статтею 143 Конституції України визначено, що місцеві органи самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності, а також затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Водночас неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення органом місцевого самоврядування оспорюваних додаткових угод, свідчить про порушення економічних інтересів відповідної територіальної громади.

Згідно з частиною другою статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, згідно з підпунктом 27 пункту 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.3).

Таким чином, Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області як головний розпорядник бюджетних коштів є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету.

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційна-правова форма Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області орган місцевого самоврядування, засновником Відділу освіти є Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 сформулювала підхід, виходячи з того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади;

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що за умов, коли засновником особи та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, вона є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 а від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Водночас суд звертає увагу, що у наведеній постанові сформульовано висновок про можливість звернення в цій категорії спорів (щодо раціонального використання коштів місцевого бюджету) органу місцевого самоврядування, який одночасно виступає засновником відповідної юридичної особи та власником її майна, фінансує і контролює її діяльність.

Ураховуючи наведене, суду вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Окнянську селищну раду Подільського району Одеської області позивачем за пред`явленим ним до суду позовом.

Водночас звернення прокурора в інтересах Держаудитслужби обґрунтовано тим, що остання наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою забезпечення ефективного, законного та результативного використання державних фінансових ресурсів і досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері публічних закупівель. Разом із тим прокурор зазначає, що Держаудитслужба, попри наявність відповідних контрольних повноважень, не вчинила дій, віднесених законом до сфери її компетенції, спрямованих на реагування на виявлені порушення та захист відповідного публічного інтересу.

За умовами пунктів 8 та 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 12.03.2018 у справі №826/9672/17.

Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби є належним суб`єктом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв`язку з чим останній виступає належним позивачем у даній справі, оскільки саме до повноважень останнього належить вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 12.03.2025 у справі № 924/524/24 Верховний Суд зазначив, що у категорії спорів щодо визнання недійсними положень договорів, укладених у межах публічних закупівель, звернення прокурора в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на це, представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення:

- в інтересах власника юридичної особи, яка є стороною оспорюваного договору (зокрема, в статусі замовника, покупця), за рахунок якої здійснюється оплата такого договору. Такий суб`єкт наділений визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого підприємства чи установи, забезпеченням ефективного та правомірного витрачання коштів відповідно до визначених процедур. При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування.

Відтак, у разі виявлення порушень під час укладення чи виконання договору, які можуть вплинути на дотримання законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, саме власник такої юридичної особи, як суб`єкт, наділений повноваженнями щодо контролю за її діяльністю (забезпечення законності фінансових операцій і цільового використання коштів), має правові підстави для звернення до суду в статусі належного позивача;

- в інтересах розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами. У такому випадку звернення обґрунтовується тим, що розпорядник коштів має безпосередній контрольний обов`язок щодо цільового та ефективного використання державних або місцевих фінансів, що є предметом відповідного договору. Його функції спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні закупівель та використанні бюджетних коштів, а тому він може бути позивачем у справах, пов`язаних із їх нецільовим використанням;

- в інтересах органу державного фінансового контролю. Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України здійснює моніторинг та контроль за дотриманням бюджетної дисципліни, законністю витрачання коштів та укладення договорів у межах бюджетного фінансування.

Відповідно, звернення прокурора в інтересах такого органу є обґрунтованим, якщо спір стосується порушень, що входять до його компетенції.

З огляду на це суд виснував, що у кожному конкретному випадку визначення належного суб`єкта представництва інтересів держави здійснюється з урахуванням специфіки спірних правовідносин, характеру позовних вимог та правового статусу відповідних суб`єктів у сфері публічних закупівель. При цьому таке обґрунтування може засновуватися одночасно на сукупності повноважень відповідного суб`єкта, зокрема його статусу як власника юридичної особи, що є стороною договору, та розпорядника коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування відповідних правочинів.

Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.

Тобто, Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених йому бюджетних коштів, а Південний офіс Держаудитслужби є органом, який відповідно до п.3 ст. 3 положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, здійснює державний фінансовий контроль, спрямований на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

До подання вказаної позовної заяви до суду Подільська окружна прокуратура неодноразово зверталася з листами до вказаних позивачів щодо можливих порушень інтересів держави під час виконання договору про закупівлю паливно-мастильних матеріалів та вжитих заходів до захисту таких інтересів.

З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано позивачів та надано достатньо часу для реагування на стверджуванні прокурором порушення інтересів держави.

З огляду на встановлені обставини спору та наведені прокурором у позові мотиви щодо підстав звернення й наявності підстав для представництва, зокрема із посиланням на допущене нездійснення належного захисту інтересів держави уповноваженими органами, а саме Радою як розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами, та Держаудитслужбою як органом державного фінансового контролю, звернення прокурора до суду відповідає вимогам законодавства та узгоджується з актуальними правовими підходами Верховного Суду.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод №№ 3-5, укладених сторонами до договору про закупівлю № 36 від 06.02.2024, та стягнення з Фірми «Аквазар-ЛТД» у формі ТОВ на користь Окнянської селищної ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 123174,50 грн, суд зазначає таке.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 п.1 ч.2 статті 11 ЦК України).

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі ТОВ підписала договір про закупівлю № 36 від 06.02.2024, чим засвідчила, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у договорі, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити покупцю бензин А-95 обсягом 18000 літрів та дизельне паливо обсягом 36000 літрів, загальною вартістю 2520000,00 грн з ПДВ.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі ТОВ відповідно до договору та норм законодавства, зобов`язано поставити саме той обсяг бензину А-95 та дизельного палива і за тієї ціною, що передбачено договором.

Дану закупівлю здійснено за результатами проведення відкритих торгів відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (надалі - Особливості).

За приписами частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частинами 1 - 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, недодержання ч.1 ст.203 ЦК України, а саме не відповідність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства є підставою недійсності такого правочину. Такий правочин не є підставою для виникнення, зміни, припинення прав та обов`язків, визначених таким правочином.

При цьому, суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом №922-VIII, який є спеціальним та регулює спірні правовідносин, оскільки договір, до якого укладено спірні додаткові угоди, укладено за результатами відкритих торгів. Окрім того, враховуючи, що такі торги проведені у період дії правового режиму воєнного стану, до таких відносин підлягають також застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі - постанова №1178).

Згідно п.п.6, 31, 32 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII надані наступні визначення: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.5 Закону №922-VIII закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, недискримінації учасників та рівного ставлення до них.

З аналізу норм Закону №922-VIII вбачається, що формування тендерної пропозиції/пропозиції, зокрема в частині визначення її ціни, здійснюється на власний розсуд самого учасника, який самостійно, з урахуванням своїх можливостей, визначає ціну, за якою спроможний та бере на себе зобов`язання поставити товар/надати послуги/виконати роботи, у разі визнання його переможцем відповідної процедури закупівлі.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані ст.41 Закону №922-VIII, ч.1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (далі ЦК України та ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч.4 ст.41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Ціна договору є істотною умовою договору в силу ч.3 ст.180 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення договору та спірних додаткових угод).

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону №922-VIII), однак, зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, п. п. 2, 6 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII визначено, що істотні умови договору про закупівлю може змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі у разі: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару (обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару, як визначено відповідною статтею, не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії); зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування.

Відповідно до п.37 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №922-VIII на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Відповідно до п. 17 Особливостей договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин 2-5, 7-9 статті 41 Закону та цих Особливостей.

Згідно п. 18 Особливостей умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків:

- визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті;

- перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі;

- перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

Частиною 2 пункту 19 Особливостей визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Окрім того, в силу пп. 6 п.19 Особливостей, таким виключенням, що дозволяє змінювати істотні умови договору про закупівлю, визначеного п.19 Особливостей, є зміна ставок податків і зборів та/або зміна умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування.

Отже, за вказаних умов можлива зміна істотним умов договору про закупівлю. Відповідні умови мають вказувати на значне коливання (зростання) ціни на ринку, що пов`язано із зміною ставок податків і зборів, або такі зміни є самостійно підставою збільшення, внаслідок виконання відповідного договору для однієї сторони договору стає вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не відбулося розірвання вже укладеного договору, а також з метою уникнення проведення процедури з нових закупівель, закон надає можливість збільшити ціну.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні частини 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку. Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» одним принципів публічних закупівель є максимальна економія та ефективність. З цього випливає, що ініціативу щодо збільшення ціни за одиницю товару та надання документального підтвердження коливання ціни товару на ринку має виявляти саме контрагент за договором про закупівлю, а не замовник.

Як слідує зі змісту норми ч. 2 п. 19 Особливостей документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.

Резюмуючи викладене, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Такі висновки відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 913/368/19 від 02.12.2020, у справі № 912/1580/18 від 13.10.2020.

Поряд із цим, відповідно до Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 23.09.2014, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема організовує і проводить статистичні спостереження за соціально економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень.

Утім, перелік органів, установ та організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку не є вичерпним.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі, зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.

Таким чином, сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

В свою чергу, документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Отже, виходячи з наведеного, суд зауважує, що предметом доведення та дослідження є обґрунтованість підстав для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Суд проаналізував обґрунтування необхідності зміни ціни, як підставу для підписання спірних додаткових угод.

Як вже було встановлено судом, згідно з договором ціна на бензин А-95 та дизельне паливо на дату укладення договору складала 46,50 грн з ПДВ за 1 л дизельного палива та 47,00 грн з ПДВ за 1 л бензину А-95.

В обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару відповідачі посилаються на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку протягом дії договору, відтак, за доводами відповідача-2, сторони правомірно за взаємною згодою вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Слід зазначити, що під коливанням ціни на ринку розуміється динаміка зміни ціни у часі (її ріст чи падіння) у проміжок часу між укладенням договору та зміною його умов. Документальне підтвердження коливання ціни повинно містити порівняльні дані щодо ринкових цін на момент укладення договору та на момент внесення змін до нього.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що Фірма «Аквазар ЛТД» у формі ТОВ належними документами коливання ціни на ринку на бензин А-95 та дизельне паливо не підтверджено, оскільки в якості підстави для збільшення ціни на бензин А-95 та дизельне паливо надано лише висновки за результатами цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-к №000059 від 08.04.2024, № № СИО-к №000103 від 15.05.2024 та № СИО-к №000128 від 12.06.2024, які не підтверджують коливання ціни бензину А-95 та дизельного палива на ринку після укладення договору.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій покупцю під час укладення договору, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Так, Відділ освіти, який мав беззаперечне право на отримання палива по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі про закупівлю, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції постачальника про збільшення ціни, було підписано додаткові угоди, якими збільшилася ціна за одиницю товару, а обсяг поставки товару (палива) за договором зменшився.

Це призвело до повного нівелювання результатів закупівлі за процедурою відкритих торгів, оскільки Відділ освіти був змушений оплачувати товар за ціною, вищою аніж встановлена договором.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra US faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Таким чином, укладення між сторонами оскаржуваних додаткових угод про збільшення ціни за товар за відсутності підстав для цього та зменшення його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності, спотворює результати закупівлі та нівелює економію, яку було досягнуто під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результати закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Тобто, при укладенні спірних додаткових угод не дотримано вимоги ч. 2 п. 19 Особливостей, безпідставно змінено істотні умови договору, при укладенні додаткових угод № 3 від 09.04.2024, № 4 від 15.05.2024 та № 5 від 12.06.2024 сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни бензину А-95 та дизельного палива на ринку після укладення договору про закупівлю № 36 від 06.02.2024.

Оцінюючи обґрунтованість підстав для внесення змін до договору шляхом укладання спірних додаткових угод, суд зауважує, що як при укладанні означених угод в частині підвищення ціни, так і під час судового розгляду не обґрунтовано, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, відсутні докази того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

При цьому, суд зазначає, що загальна тенденція ціноутворення не може свідчити про різке коливання ціни, оскільки за обраний відповідачем період мала місце зміна ціни на нафтопродукти як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Крім того, у наданих відповідачем-1 документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди. Вказане також дозволяє зробити висновок про відсутність обґрунтованих підстав для внесення змін до договору додатковими угодами на підставі обраних відповідачем даних з цінових довідок Одеської торгово-промислової палати.

Водночас, із врахуванням висновків Верховного Суду у аналогічних справах, така довідка не відображає динаміку цін, оскільки в ній зазначено середні роздрібні ціни за одиницю товару, тобто відсутні докази наявності коливання ціни у бік збільшення чи то зменшення як таких. При цьому, така довідка не містить аналізу повного періоду, зокрема з моменту дії попередньої відповідної додаткової угоди.

За наведеного суд дійшов висновку, що необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованим та такою, що підтверджена належними доказами.

Незважаючи на зазначені норми законодавства, Фірма «Аквазар-ЛТД» у формі ТОВ тричі ініціювала перед Відділом освіти питання про внесення змін до договору № 36 від 06.02.2024 щодо збільшення ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 46,50 грн до 52,20 грн з ПДВ, та дизельне паливо з 47,00 грн до 49,00 грн.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились.

Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського суду від 13.08.2025 у справі 916/3438/24 за позовом Подільської окружної прокуратури, яка має аналогічний предмет спору та склад сторін.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки правові підстави для зміни ціни одиниці товарів за договором у відповідності до укладених додаткових угод № 3 від 09.04.2024, № 4 від 15.05.2024 та № 5 від 12.06.2024 відсутні, та є такими що суперечать наведеним вище приписам законодавства, а тому необхідно їх визнати недійсними на підставі положень статей 203, 215 ЦК України, а безпідставно одержані відповідачем-1 кошти підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором.

Як видно із встановлених обставин справи, сторонами безпідставно збільшено ціни на бензин А-95 до 52,20 грн/л, а на дизельне паливо до 49,00 грн/л, що призвело до зменшення обсягів поставленого товару дизельного палива на 1435 л та бензину А-95 на 1201 л. Відтак, суд погоджується з твердженнями прокурора, що сума, на яку недоотримано замовником товар становить: 1435 л дизельного палива по ціні 46,50 грн/л на загальну суму 66727,50 грн та 1201 л бензину А-95 по ціні 47 грн/л на загальну суму 56447,00 грн, а всього на суму 123174,20 грн.

Як наслідок, вказане призвело до надмірного витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам.

Частиною 2 ст. 208 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, грошові кошти в сумі 123174,50 грн є такими, що були безпідставно одержані Фірмою «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим вони були надлишково сплачені з бюджетну за неотриманий товар, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути Окнянській селищній раді Подільського району Одеської області, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Висновок суду щодо кваліфікації вказаних коштів як таких, що підлягають поверненню згідно до ст.1212 ЦК України цілком відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір судового збору за даним позовом, з огляду на те, що позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», у зв`язку з чим при розрахунку судового збору застосовано понижуючий коефіцієнт 0,8, складає 9689,60 грн.

Таким чином, судові витрати у зв`язку з задоволенням позову покладаються порівну на відповідачів (по 4844,80 грн), оскільки суд встановив допущені при укладенні додаткових угод порушення, незважаючи на те, що ініціатором укладення угод був відповідач-1, відповідач-2 у свою чергу мав право відмовитись від укладення спірних угод.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 09.04.2024 до договору про закупівлю № 36 від 06.02.2024, укладену між Фірмою «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 15.05.2024 до договору про закупівлю № 36 від 06.02.2024, укладену між Фірмою «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 12.06.2024 до договору про закупівлю № 36 від 06.02.2024, укладену між Фірмою «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області.

5. Стягнути з Фірми «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Балківська, № 130-Б, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 20921073) на користь Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (вул. Незалежності, № 2, с-ще Окни, Подільський р-н, Одеська обл., 67900, код ЄДРПОУ 04379924) безпідставно надмірно сплачені кошти в розмірі 123 174 (сто двадцять три тисячі сто сімдесят чотири) грн 50 коп.

6. Стягнути з Фірми «Аквазар-ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Балківська, № 130-Б, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 20921073) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, № 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552, р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати на сплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

7. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (вул. Херсонська, № 6, с-ще Окни, Подільський р-н, Одеська обл., 67900, код ЄДРПОУ 43247538) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, № 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552, р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати на сплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 06 серпня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський