Ухвала суду № 138853799, 20.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

за результатами попереднього засідання

20 липня 2026 року Справа № 915/289/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В.,

розглянувши у відкритому попередньому засіданні справу про неплатоспроможність

боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (01001, м.Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, оф. 89; ЄДРПОУ 41240530)

керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Черкасов Станіслав Андрійович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №979 від 23.05.2013)

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 17.03.2026 (вх. №3559/26 від 17.03.2026), про неплатоспроможність боржника в порядку Книги п`ятої Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 відкрито провадження у справі №915/289/26 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , цією ж ухвалою, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича.

На офіційному вебпорталі судової влади України 15.05.2026 оприлюднено оголошення №79431 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.

Ухвалою суду від 25.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 20.07.2026 о 13:30 на підставі клопотання керуючого реструктуризацією вих. №01-31/09-06.26 від 24.06.2026 (вх. №9312/26 від 24.06.2026) про відкладення розгляду попереднього засідання у справі №915/289/26, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 26.06.2026.

На адресу Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" №б/н від 13.07.2026 (вх. №10148/26 від 13.07.2026), у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 73871,40 грн заборгованості, а також 5324,80 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про визнання грошових вимог до боржника та призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 20.07.2026 року о 13:30.

Від керуючого реструктуризації до суду надійшли, сформовані в системі "Електронний суд":

- звіт керуючого реструктуризацією боргів боржника №01-31/02-06.26 від 18.06.2026 (вх. №9068/26 від 19.06.2026) станом на 18.06.2026;

- клопотання про відкладення розгляду справи №01-31/09-06.26 від 24.06.2026 (вх. №9312/26 від 24.06.2026);

- звіт керуючого реструктуризацією боргів боржника №01-31/01-07.26 від 13.07.2026 (вх. №10166/26 від 14.07.2026) станом на 13.07.2026;

- клопотання №01-31/02-07.26 від 13.07.2026 (вх. №10168/26) про закриття провадження у справі;

- повідомлення про результати розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про визнання грошових вимог до боржника №01-31/02-07.26 від 16.07.2026 (вх. №10340), в яких арбітражний керуючий визнає грошові вимоги кредитора частково в частині: 15900,00 грн - основного боргу, 46841,40 грн - процентів за користування кредитом, 3180,00 грн - комісії за кредитним договором, 5324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання грошових вимог, а грошові вимоги в частині 7950,00 грн нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України та 7000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу не визнає, посилаючись на п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу.

У попереднє судове засідання 20.07.2026 учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка учасників справи в попереднє засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Таким чином, суд вважає за можливе провести попереднє засідання за відсутності учасників справи.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом 20.07.2026 підписано вступну та резолютивну частини ухвали суду без її проголошення.

Дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Так, останній день подання заяв з вимогами до боржника, з урахуванням вихідних днів, - 15.06.2026 (включно).

Судом встановлено, що до суду у строк, передбачений ст. 45 КУзПБ, заяви з грошовими вимогами до боржника не надійшли.

Поза межами встановлено строку до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" з грошовими вимогами до боржника.

Інших заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника станом на день проведення попереднього засідання не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Частиною 2 статті 122 КУзПБ передбачено, що попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Статтею 133 КУзПБ встановлено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Щодо клопотання керуючого реструктуризації про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає наступне.

14.07.2026 від керуючого реструктуризації надійшло клопотання №01-31/02-07.26 від 13.07.2026 про закриття провадження у справі, в якому арбітражний керуючий просить суд закрити провадження у справі №915/289/26 із застосуванням наслідків, передбачених ч. 4 ст. 90 КУзПБ, а саме із зазначенням в ухвалі про закриття провадження у справі, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у строк, встановлений КУзПБ, або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Вказане клопотання мотивовано тим, що після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника до суду та керуючого реструктуризацією заяви про визнання грошових вимог до боржника від кредиторів у встановлений строк не надходили, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог.

Проте суд зазначає, що на адресу Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" надійшла заява про визнання грошових вимоги до боржника в розмірі 73871,40 грн заборгованості, а також 5324,80 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою суду від 15.07.2026 вказану заяву прийнято до розгляду.

З огляду на викладене, відсутні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, тому в задоволенні клопотання керуючого реструктуризації про закриття провадження у справі слід відмовити.

Щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26.07.2025 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (кредитодавец) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1580-8167 продукту "MaxiCredos".

Договір укладений дистанційно, в електронній формі, із використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. У реквізитах договору зазначено електронну адресу боржника ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер особистого електронного платіжного засобу з номером НОМЕР_2 , а також електронний підпис одноразовим ідентифікатором A5127.

Згідно з умовами договору, кредитодавець відкрив боржнику невідновлювану кредитну лінію та надав кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

З вказаного договору вбачається, що сума кредиту - 15900,00 грн; строк кредитування - 300 днів; дата повернення кредиту - 21.05.2026; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 0,90% в день; стандартна % ставка - 1% в день; знижена % ставка - 0,9% в день; комісія за видачу - 20% від суми виданого кредиту.

Факт перерахування боржнику кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про перерахування суми кредиту №1588-8167 від 26.07.2025, згідно з якою на електронний платіжний засіб із номером НОМЕР_2 через платіжну систему EasyPay було здійснено платіж: 26.07.2025 видача кредиту у розмірі 15900,00 грн.

Крім того, факт виконання платіжної операції від 26.07.2025 на суму 15900,00 грн підтверджується листом ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" про підтвердження успішної оплати, у якому зазначено номер транзакції, суму платежу, дату виконання операції, номер картки з маскованими реквізитами та призначення платежу: "видача кредитних коштів за договором №1588-8167, 2025-07-26, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ".

Станом на дату подання зави боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості за боржником обліковується заборгованість у розмірі 73871,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 15900,00 грн; залишок відсотків - 46841,40 грн; залишок відсотків за ст. 625 ЦК України - 7950,00 грн; залишок комісій - 3180,00 грн.

04.06.2026 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 38548598, (надалі - Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (надалі - Новий кредитор) укладено Договір факторингу №04062026 (надалі - Договір).

Відповідно до п.2.1 Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені Договором.

Згідно з п. 2.2. Договору обсяг (сума) Прав Вимоги за цим Договором визначаються Сторонами в Реєстрі боржників до цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що загальний розмір Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються Первісним кредитором Новому кредитору згідно цього Договору, складається з усіх без виключення прав вимог Первісного кредитора до Боржників, що випливають з умов Кредитних договорів, перелічених в Реєстрі боржників (Додаток № 1 до цього Договору). Права вимоги, які відступаються Первісним кредитором Новому кредитору згідно цього Договору, не обмежуються лише розміром заборгованості кожного Боржника перед Первісним кредитором, що зазначається в Реєстрі боржників. За кожним Кредитним договором, вказаним в Реєстрі боржників, Новий кредитор має право нарахувати кожному Боржнику штрафи, пені та будь-які інші суми до сплати за Кредитним договором, якщо нарахування таких сум передбачено Кредитним договором та/або законодавством, незалежно від того, чи здійснював нарахування таких сум Первісний кредитор і не зважаючи на те, чи зазначені такі суми в Реєстрі боржників. Разом з Реєстром Боржників Первісний кредитор може передати Новому кредитору додаток до Реєстру Боржників - базу даних в електронній або паперовій формі, яка містить вихідну інформацію щодо права нарахування Боржникам штрафів, пені та будь-які інших сум до сплати за Кредитним договором.

Підпунктом 3.1.3. Договору визначено, що право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників (Додаток №1 до цього Договору). Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Сторони погодили, що підписання Реєстру боржників за цим Договором та фактична передача Прав вимоги за ним здійснюється в день укладення цього Договору.

З дати відступлення Прав Вимоги Первісний кредитор перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Новий кредитор стає виключним та єдиним кредитором.

Таким чином, на підставі Договору та Реєстру, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 73871,40 грн.

Викладені обставини стали підставою для звернення ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 на суму 73871,40 грн заборгованості; правничих витрат на суму 7000,00 грн та судового збору у розмірі 5324,80 грн, щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 133 КУзПБ для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

Відповідно до ч. 4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Надаючи правову кваліфікацію доводам заявника, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з визначенням ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з нормами статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

З урахуванням вищенаведеного, суд констатує, що матеріалами справи підтверджено набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" права вимоги до ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №1580-8167 продукту "MaxiCredos" від 26.07.2025.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються: порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

В силу до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що у боржника станом на день розгляду заяви існує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" у розмірі 73871,40 грн.

Керуючим реструктуризацією визнані грошові вимоги кредитора частково в частині: 15900,00 грн - основного боргу, 46841,40 грн - процентів за користування кредитом, 3180,00 грн - комісії за кредитним договором, 5324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання грошових вимог, а грошові вимоги в частині 7950,00 грн - нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України не визнає, посилаючись на п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Також керуючий реструктуризацією не визнає 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони не є конкурсними вимогами кредитора та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Заперечуючи щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, керуючий реструктуризацією зазначає, що заява про визнання грошових вимог у даній справі не є складною, її підготовка не потребувала аналізу значного обсягу доказів, складного правового регулювання чи неоднозначної судової практики.

Що стосується вимоги щодо 7950,00 грн відсотків, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є платою за користування кредитом у розумінні статей 1048, 1054 ЦК України, а є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

У розрахунку заборгованості виокремлено суму 7950,00 грн як "залишок нарахованих, непогашених відсотків по ст. 625 ЦК України", тобто не як договірні проценти за користування кредитом, а саме як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18.

Так, пунктом 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу вказаних норм вбачається, що позичальник звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Договір про відкриття кредитної лінії №1580-8167 продукту "MaxiCredos" від 26.07.2025 є договором споживчого кредиту, укладеним з фінансовою установою - ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", тобто "іншим кредитодавцем" у розумінні пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Кредитні кошти були надані боржнику у 2025 році, а нарахування процентів за ст.625 ЦК України здійснено ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" у період дії воєнного стану.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на це, заявлені кредитором грошові вимоги в сумі 7950,00 грн процентів, нарахованих за ст. 625 ЦК України, є відповідальністю за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а не платою за користування кредитом, тому на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають визнанню.

За результатами з`ясування обставин, на які кредитор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд вважає за можливе визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" у розмірі 65921,40 грн, які підлягають включенню до другої черги задоволення вимог кредиторів. Решту грошових вимог у сумі 7950,00 грн - проценти, нараховані на підставі ст.625 ЦК України, слід відхилити.

Суд констатує, що належними та допустимими засобами доказування боржником або керуючим реструктуризацією не спростовано вимог кредитора у визнаній судом частині.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 45 КУзПБ, даний кредитор є конкурсним, однак не має права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що звертаючись до господарського суду із заявою про грошові вимоги до божника, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" сплатило судовий збір в розмірі 5324,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1768 від 30.06.2026.

Враховуючи те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" частково визнані судом, то витрати на оплату судового збору Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" в розмірі 5324,80 грн підлягають включенню до витрат пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність.

Окрім викладеного, кредитором заявлено вимоги про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів правничої допомоги у розмірі 7000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2026 між Адвокатським об`єднанням "Квадра Право" (далі - Адвокатське об`єднання) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (далі - Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №15042026, відповідно до п.1.1 якого Адвокатське об`єднання надає правову допомогу Клієнту з приводу надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у справах про банкрутство (визначених Кодексом України з процедур банкрутства) згідно Реєстру боржників. Клієнт зобов`язується оплатити надану правову (правничу, юридичну) допомогу та компенсувати всі фактичні витрати на її надання та витрати необхідні для виконання договору.

Згідно з п.2.1 Договору, вартість послуг щодо надання правової (юридичної) допомоги за цим Договором (послуги) визначається за домовленістю сторін та складається з наступного розрахунку:

- підготовка, подання до відповідного господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника та супроводження справи до затвердження Плану реструктуризації - 7000,00 грн;

- ведення справи в апеляційній інстанції - 8000,00 грн;

- ведення справи в касаційній інстанції - 9000,00 грн.

Загальна сума за Договором складається з сум вказаних у Актах виконаних робіт, що є додатками до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Сплата за Договором відбувається протягом 10 днів після підписання Акту виконаних робіт та/або направлення Клієнту рахунку на оплату послуг. У випадку, якщо Клієнт відмовляється підписати надані документи, Адвокатське об`єднання направляє Акт на адресу Клієнта поштовим відправленням, та у випадку не повернення документів у підписаному вигляді протягом 10 днів, документи вважаються такими, що узгоджені та підписані Сторонами.

До матеріалів справи долучено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) на виконання умов Договору про надання правової допомоги №15042026 від 15.04.2026, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням "Квадра Право" надано ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" послуги щодо підготовки, подання до відповідного господарського суду заяви з грошовими вимогами та супроводження справи щодо Волков С.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) (п.3).

13.07.2026 Сторони підписали Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №15042026 від 15.04.2026, згідно якого адвокатом надано Клієнту наступні послуги щодо підготовки, подання до відповідного господарського суду заяви з грошовими вимогами та супроводження справи, зокрема, і до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Суд виходить з того, що витрати кредитора на правничу допомогу є необґрунтованими та надмірними.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Виходячи з наведеного, суд враховує наявність поданих керуючим реструктуризацією заперечень щодо визнання заявлених витрат на професійну правничу допомогу через невідповідність їх вимогам необхідності, реальності, розумності.

Також суд враховує приписи ч. 5 7, 9 статті 129 ГПК України, згідно яких суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, в судовому рішенні суд повинен прямо зазначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Також суд звертає увагу на сформований у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі тощо.

Вирішуючи питання співмірності і необхідності несення кредитором (фінансовою установою) витрат на правничу допомогу у цій справі №907/1407/25 про неплатоспроможність фізичної особи за споживчим кредитом, суд керується правовими висновками, що формуються у подібних справах Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 07.11.2025 у справі №908/2948/23. Тут Суд зазначив, що провадження у справі про неплатоспроможність, на відміну від позовного провадження, має свою специфіку провадження у справах, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють таке провадження від позовного. Стягнення, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Отже, дослідивши заяву ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", суд зазначає, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи має особливий правовий матеріально-правовий та процесуальний режим, що здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження при розгляді грошових вимог кредиторів.

Кредитором у досліджуваних відносинах є ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", який є професійним учасником фінансового ринку України, здійснює свою діяльність на території усієї держави.

Працюючи Кредитодавцем на фінансовому ринку України та надаючи кредити (позики) фізичним особам, як споживачам таких послуг, Кредитодавець як кредитор має враховувати мету закону (ст. 2 Закону України "Про споживче кредитування", якою є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України тощо.

Законодавець України у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, проявляючи турботу за громадян України, що потрапили у скрутну фінансову ситуацію, та особливо про споживачів мікрокредитів, передбачив що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, що сталося у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Цим же пунктом закону, законодавець встановив імперативну вимогу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також для створення сприятливих умов для споживачів на ринках фінансових послуг (споживчих кредитів) законодавець Законом №3498-IX від 22.11.2023 у ч. 5 ст. 8 Закону "Про споживче кредитування", що набрав чинності з 24.12.2023, обмежив максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Окрім цього, ч. 5 ст. 12 цього Закону встановлено імперативно, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Держава Україна таку ж гуманну та соціально-спрямовану мету визначила для КУзПБ, спрямовуючи судову владу та учасників провадження у справах про неплатоспроможність збалансувати інтереси фізичних осіб та інтереси кредитодавців задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності фізичної особи, звільнивши боржника від сплати судового збору за подання заяви про свою неплатоспроможність до господарського суду, встановив право реструктурувати свої борги перед кредиторами та звільнитися від надмірної та обтяжливої частини боргових зобов`язань.

Також суд враховує, що дана справа як заява кредитора-фінансової установи до споживача в сумі заявлених вимог є справою незначної складності, у провадженні господарських судів перебуває значна кількість подібних за предметом з цією справою спорів, відтак практика за подібними спорами вже сформована судами та не є новою. У такому спорі (справі) матеріали не містять великої кількості документів для дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, що заявлені представником заявника як витрати на правничу допомогу.

Суд, окрім того, зазначає, що у таких справах за участю банків та/або фінансових установ до позичальників мікрокредитів можуть бути представники, які не є адвокатами.

Так, за приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 1, 3 ст. 60 ГПК України).

Отже, суд зауважує, що норми ГПК України передбачають, що представництво інтересів у суді при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) може здійснюватися представником на підставі виданої йому довіреності, тобто не обов`язково адвокатом.

Суд зазначає, що заява про неплатоспроможність подається до господарського суду боржником фізичною особою. Таке звернення до господарського суду є способом захисту боржника від надмірних (іноді необґрунтованих та протиправних) вимог кредиторів та переслідує мету відновити платоспроможність боржника.

Суд доходить висновку, що у цій справі (так само як і в подібних випадках), у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника, фінансові установи повинні обирати такий спосіб представництва себе, як кредитора в господарському суді, який був би найменш обтяжливим для фізичної особи-боржника. Судові витрати у формі високих гонорарів адвокатам, які кредитодавець намагається перекласти на плечі фізичної особи-боржника, є невиправданими та не є необхідними у таких справах. При цьому суд визнає, що представництво інтересів кредитора адвокатом це право кредитора. Кредитор, як сторона у справі про неплатоспроможність (банкрутство) може бути за його волевиявленням представлений адвокатом у судових засіданнях, однак має враховувати, що участь адвоката не є обов`язковою. Щоб донести свою позицію до господарського суду достатнім буде представництво, зокрема, працівником кредитора. При цьому, кредитор може платити адвокату будь-який гонорар, але має розраховувати, що йому як стороні процедур банкрутства (неплатоспроможності) буде відшкодована лише та частина гонорару, яка вкладається в рамки розумності, співмірності і добросовісності таких витрат.

Однак, покладання на боржника фізичну особу у цій справі 7000,00 грн гонорару адвоката є додатковим надмірним збільшенням боргу, який не може бути визнаний співмірним, розумним чи необхідним.

Покладення на боржника фізичну особу такого тягаря суперечить засадам (принципам) цивільного законодавства та нормам, що визначають суть мікрокредитування і мету законодавства про неплатоспроможність, що визначена нормами КУзПБ та правовою доктриною неспроможності в Україні.

Суд звертає увагу на те, що стягнення (покладання) витрат на правову допомогу на боржника не може використовуватися як джерело безпідставного збагачення та як засіб додаткового покарання боржника за порушення ним своїх грошових зобов`язань або недобросовісну процесуальну поведінку як учасника кредитних відносин. Така мета кредитора, яка проглядається у заявлених грошових вимогах, не є легітимною та не відповідає суті передбаченого положеннями ГПК України інституту компенсації таких витрат.

Крім того, суд враховує той факт, що кредитором подано до суду заяву з грошовими вимогами з пропущенням строку, визначеного ст. 45 КУзПБ.

З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України вважає, що розмір заявлених кредитором витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 7000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, неприйнятними у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.

Зважаючи на вищенаведене та ураховуючи дискреційні повноваження, надані суду положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, є неспівмірними із необхідним обсягом правничих послуг під час розгляду окремих питань у процедурах неплатоспроможності, тому виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності таких витрат, відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу кредитора в розмірі 1000,00 грн з внесенням їх до реєстру вимог кредиторів позачергово.

В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2)дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд визначає розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів.

За таких обставин, з огляду на часткове визнання судом заявлених грошових вимог кредитора, суд вважає за доцільне призначити судове засідання для розгляду плану реструктуризації боргів/переходу до процедури погашення боргів/про закриття провадження, повідомивши про дату, час та місце судового засідання учасників справи.

Керуючись ст. 1, 2, 45, 47, 48, 113, 122, 123, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією №01-31/02-07.26 від 13.07.2026 про закриття провадження у справі.

2. Визнати частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 у сумі 65921,40 грн із задоволенням у другу чергу (без права вирішального голосу), а також 5324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредитором та 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (до задоволення вимог кредиторів).

3. Відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 у сумі 7950,00 грн - відсотки, нараховані за ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 6000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією:

- включити визнані судом вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства;

- провести збори кредиторів не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали;

- завчасно до дати судового засідання надати суду звіт про процедуру реструктуризації боргів боржника з підтверджуючими документами, рішення щодо подальшої процедури у справі; докази організації зборів кредиторів; план реструктуризації; докази проведення інвентаризації.

5. Призначити судове засідання для розгляду плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі №915/289/26 на 14 вересня 2026 року о 12:00.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Миколаївської області за адресою: м.Миколаїв, вул. Олексія Вадатурського, 14.

6. Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

7. Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена лише в частині вимог кредитора шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.08.2026, з урахуванням умов воєнного стану.

Суддя В.С. Адаховська