Ухвала суду № 138853528, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

10.08.2026Справа № 908/1595/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши

заяву Комунального некомерційного підприємства «Лебединська лікарня імені лікаря К.О.Зільберника» Лебединської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пренто Актив 24»

про видачу судового наказу за вимогою щодо стягнення 136 800,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Лебединська лікарня імені лікаря К.О.Зільберника» Лебединської міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пренто Актив 24» 136 800,00 грн заборгованості за сплачені паливно-мастильні матеріали по договору поставки № 40К від 17.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2026 заяву направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

При цьому за змістом частини 2 статті 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2023 між Комунальним некомерційним підприємством «Лебединська лікарня імені лікаря К.О.Зільберника» Лебединської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евередж Трейд» (учасник; найменування якого в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пренто Актив 24») було укладено договір про закупівлю № 40К, згідно з пунктом 1.1 якого учасник зобов`язався протягом 2023 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати замовнику товар на АЗС учасника з використанням скретч-карток/талонів (бланків -дозволів внутрішнього обігу на відпуск товару), а замовник зобов`язався прийняти у власність товар та оплатити його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Заявник просить стягнути з боржника 136 800,00 грн, що становить загальну суму невикористаних скретч-карток (талонів), переданих заявнику відповідно до умов договору про закупівлю № 40К від 17.01.2023, які він не може використати.

У підпункті 7.2.5 пункту 7.2 договору визначено право замовника отримати залишок суми, за умови його наявності, в разі дострокового розірвання цього договору.

Наведеному кореспондує обов`язок учасника, встановлений підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 договору, при достроковому розірванні даного договору повернути залишок отриманих коштів.

За викладеного суд відзначає, що заявлена до стягнення вартість талонів, які заявник не може використати, не є грошовою заборгованістю за договором про закупівлю № 40К від 17.01.2023, оскільки сплата цих коштів постає в залежність від встановлення певних обставин (розірвання договору), що є завданням позовного провадження, адже під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 ГПК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відтак, оскільки заявлена стягувачем вимога не відповідає ознакам, наведеним у частині 1 статті 148 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу щодо стягнення 136 800,00 грн, що становить загальну суму невикористаних скретч-карток (талонів), переданих заявнику відповідно до умов договору про закупівлю № 40К від 17.01.2023.

Крім того суд зауважує, що відповідно до частини 6 статті 150 ГПК України якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг. Якщо заявником є фізична особа або фізична особа - підприємець, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про відсутність такого рахунку. За відсутності рахунку заявник зазначає у заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення заяви.

У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку (частина 7 статті 150 ГПК України).

Усупереч наведеному заявником не надано документа, що підтверджує наявність рахунку, про який він зазначив у заяві про видачу судового наказу, що має наслідком відмову у видачі судового наказу на підставі пункту 1 частини 1 статті 152 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. (частина 2 статті 153 ГПК України).

При цьому за приписом частини 2 статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 150, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Комунальному некомерційному підприємству «Лебединська лікарня імені лікаря К.О.Зільберника» Лебединської міської ради у видачі судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пренто Актив 24» вартості невикористаних скретч-карток (талонів), переданих відповідно до умов договору про закупівлю № 40К від 17.01.2023, в розмірі 136 800,00 грн.

2. Роз`яснити Комунальному некомерційному підприємству «Лебединська лікарня імені лікаря К.О.Зільберника» Лебединської міської ради право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.

Суддя Т.П. Капцова