Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.07.2026Справа № 910/31/24
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря (помічника судді) - Конона В. В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/31/24
За позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
До Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
Про стягнення 75 994 630,76 грн. та зобов`язання припинити нарахування послуг.
За участі представників сторін:
Від позивача: Ліневич Л. В. - адвокат, довіреність №052/2026 від 26.11.2025;
Від відповідача: Нестерова І. Г - адвокат, довіреність №25/11-5 від 25.11.2025;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії щодо експорту електричної енергії позивачу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.07.2022 №2309-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії; стягнення 75994630,76 грн. безпідставно набутих коштів (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, позов задоволено частково, закрито провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача припинити вчинення дій, спрямованих на нарахування позивачу послуг з передачі електричної енергії по договору від 14.07.2022 при здійсненні її експорту та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються ці послуги, позовну вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 75 994 630,76 грн. задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 75 994 630,76 грн. безпідставно отриманих коштів та 751520,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Верховного Суду від 04.02.2025 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №910/31/24 скасовано, справу №910/31/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 вказану справу було передано на розгляд судді Грєхової О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 провадження у справі №910/31/24 за позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 75 994 630,76 грн. та зобов`язання припинити нарахування послуг закрито.
Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52000, 00 грн.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", не погодившись з ухвалою від 15.09.2025, звернулось до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 про закриття провадження у справі №910/31/24 скасовано, справу №910/31/24 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
06.01.2026 матеріали господарської справи №910/31/24 супровідним листом №910/31/24/09.1-04.1/7827/25 від 29.12.2025 повернулись до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи, проведеного 06.01.2026, справа передана до провадження судді Бондаренко - Легких Г.П.
09.01.2026 суд відповідною ухвалою прийняв справу до свого провадження та підготовче судове засідання призначив на 17.02.2026.
У судовому засіданні 17.02.2026 суд на місці ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 17.03.2026.
13.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 17.03.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 14.04.2026.
У судовому засіданні 14.04.2026 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 02.06.2026.
01.06.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 02.06.2026 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 09.07.2026.
22.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 09.07.2026 прибули представники сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті спору, Суд -
ВСТАНОВИВ:
1. Фактичні обставини, що встановлені судом.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" (надалі - ОСП, НЕК «Укренерго», відповідач) виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
АТ "Енергетична компанія України" (надалі - користувач, позивач) є юридичною особою, яка здійснює ліцензійну діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетика та комунальних послуг (НКРЕКП) від 05.07.2022 № 691. Тобто, є учасником ринку електричної енергії.
З метою здійснення своєї господарської діяльності (трейдерської діяльності з перепродажу електричної енергії) позивач 11.07.2022 подав відповідачу заяву про укладення договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а також надав довідку від 11.07.2022 №11/2022, якою повідомив відповідача про відсутність у нього на цей момент споживачів електричної енергії.
14.07.2022 між відповідачем, як оператором системи передачі (ОСП), та позивачем, як користувачем системи передачі укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 2309-02024 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а позивач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Умови Договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження Кодексу системи передачі".
Згідно з пунктом 3.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
Умовами пункту 4.1 Договору визначено, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (пункт 5.1 Договору).
Відповідно до пунктів 5.5, 5.6 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку.
Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта.
Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
З матеріалів справи також вбачається, що під час первинного розгляду справи, між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до Договору від 31.12.2023 (дата підписання КЕП та відповідно до пункту 4 угоди) (далі - Додаткова угода), відповідно до якої сторони домовилися припинити дію Договору від 14.07.2022 року та укласти новий договір про надання послуг з передачі електричної енергії.
Згідно з умовами Додаткової угоди (пункт 3) після укладання нового договору приєднання, Договір продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли у період його дії, заборгованості/переплати за цим Договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки. В іншій частині цей Договір припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту зазначеній в повідомленні про приєднання до Договору приєднання № 2309-02024-ПП.
Згідно з повідомленням про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.12.2023 вих. № 01/66357 датою приєднання до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії з ідентифікатором договору № 2309-02024-ПП (датою акцептування) є 01.01.2024.
Отже, Договір, що укладений сторонами спору 14.07.2022 припинив свою дію 31.12.2023 (під час первинного розгляду справи) та продовжує діяти лише в частині, передбаченій Додатковою угодою, що сторонами не заперечується.
Втім, спір у справі виник, у зв`язку з тим, що відповідач з посиланням на Договір від 14.07.2022 здійснив нарахування позивачеві послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії (надалі - Послуги за експорт електроенергії) і відповідно виставив наступні документи:
- рахунок-фактуру № 2309-02024/05/09/2022 від 05.09.2022 за послугу з передачі електричної енергії за серпень 2022 року на суму 16185906,43 грн, акт приймання-передачі Послуги від 31.08.2022 на суму 16185906,43 грн;
- рахунок-фактуру № 2309-02024/05/10/2022 від 05.10.2022 за послугу з передачі електричної енергії за вересень 2022 року на суму 36771671,81 грн, акт приймання-передачі Послуги від 30.09.2022 на суму 36771671,81 грн;
- рахунок-фактуру № 2309-02024/07/11/2022 від 07.11.2022 за послугу з передачі електричної енергії за жовтень 2022 року на суму 23031889,52 грн, акт приймання-передачі Послуги від 31.10.2022 на суму 23031889,52 грн;
- рахунок-фактуру № 2309-02024/05/05/2023 від 05.05.2023 за послугу з передачі електричної енергії за квітень 2023 року на суму 16232738,93 грн, акт приймання-передачі Послуги від 30.04.2023 на суму 16232738,93 грн.
Наведені акти приймання-передачі підписані з боку обох сторін.
Ці Послуги на загальну суму 75994630,76 грн позивачем були оплачені у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними документами (копії містяться у матеріалах справи):
- платіжні доручення № 27 від 14.09.2022 на суму 11049419,52 грн, № 352 від 20.09.2022 на суму 7167191,04 грн, № 33 від 25.08.2022 на суму 1552891,39 грн (оплата за Послуги, наведені у акті приймання-передачі від 31.08.2022 на суму 16185 906,43 грн);
- платіжні доручення № 20 від 04.10.2022 на суму 3703048,70 грн, № 41 від 23.09.2022 на суму 3583595,52 грн, № 16 від 09.09.2022 на суму 3583595,52 грн, № 91 від 14.10.2022 на суму 18853694,21 грн, № 49 від 29.08.2022 на суму 3 583 595,52 грн, № 351 від 20 вересня 2022 на суму 3 583 595,52 грн (оплата за Послуги, наведені у акті приймання-передачі від 30.09.2022 на суму 36771671,81 грн);
- платіжні доручення № 76 від 14.11.2022 на суму 4516646,02 грн, № 111 від 25.10.2022 на суму 3703 048,70 грн, № 99 від 20.10.2022 на суму 3703048,70 грн, № 90 від 14.10.2022 на суму 3703048,70 грн, № 78 від 07.10.2022 на суму 3703048,70 грн (оплата за Послуги, наведені у акті приймання-передачі від 31.10.2022 на суму 2303889,52 грн);
- платіжні доручення № 851 від 12.04.2023 на суму 285504,04 грн, № 778 від 25.04.2023 на суму 3201060,00 грн, № 759 від 20.04.2023 на суму 3201060,00 грн, № 733 від 14.04.2023 на суму 2853636,43 грн, № 708 від 10.04.2023 на суму 3201060,00 грн, № 678 від 04.04.2023 на суму 3201060,00 грн (оплата за Послуги, наведені у акті приймання-передачі від 30.04.2023 на суму 1632738,93 грн).
Втім, позивач не визнає правомірність виставлених відповідачем рахунків-фактур за наведені вище Послуги з експорту електричної енергії у країни ЄС (Молдову, Словаччину, Польщу та Румунію). Позивач вказує, що оплачував ці рахунки безпідставно, і лише з метою, щоб не отримувати статус «Переддефолтний», а згодом і «Дефолтний», що унеможливило б здійснення позивачем господарської діяльності.
У зв`язку з чим, позивач надіслав відповідачеві вимогу про повернення безпідставно набутих коштів №665/223 від 26.09.2023, в якій позивач зазначив, що вище вказані рахунки-фактури і акти приймання-передачі Послуги за експорт електроенергії є неправомірними та просив здійснити повернення безпідставно набутих коштів.
У відповіді № 01/52583 від 16.10.2023 відповідач зазначив про відсутність підстави для повернення спірної суми коштів, оскільки, як умовами укладеного Договору, так і нормами чинного законодавства України передбачено право НЕК «Укренерго» здійснювати нарахування плати за послуги з передачі на експортовані обсяги електричної енергії та відповідно кореспондуючий обов`язок позивача сплачувати за таку Послугу.
З огляду на вище зазначене, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав.
2. Предмет та підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії щодо експорту електричної енергії позивачу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 14.07.2022 №2309-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, а також стягнення 75994630,76 грн. безпідставно набутих коштів (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Фактичними підставами позову є безпідставне нарахування відповідачем плати за послугу передачі електричної енергії за експортовані обсяги у серпні-жовні 2022 та квітні 2023.
Юридичними підставами позову є абзац 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», стаття 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010 (надалі - Договір про ЕС), стаття 1212 ЦК України.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Доводи позивача зводяться до наступного:
- 04.11.2024 відповідачем добровільно виконано рішення Господарського суду міста Києва 26.06.2024 у даній справі (суддя Сташків Р. Б.). Втім, відповідач послідовно заперечує проти наявності у нього боргу, а тому спір між сторонами продовжує існувати;
- суд має врахувати пріоритетність міжнародного законодавства, а до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 41 Договору про ЕС, оскільки, експорт електричної енергії здійснювався до країн-членів Європейського Союзу (Молдова, Румунія, Словаччина, Польща). Зазначена норма забороняє здійснювати нарахування зборів та платежів при експорті електричної енергії, які є еквівалентом миту;
- отже, нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійснення експорту порушує міжнародні зобов`язання України, тобто є неправомірним, а тому сплачені позивачем за спірну послугу кошти фактично набуті відповідачем безпідставно.
Обґрунтовуючи безпідставність нарахування НЕК «Укренерго» плати за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.
4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.
Заперечення відповідача зводяться до наступного:
- дії НЕК "Укренерго" з нарахування вартості послуги з передачі на експорт електричної енергії відповідають чинному законодавству та узгоджуються з умовам укладеного із позивачем Договору, який продовжує діти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості надних послуг, що виникли в період дії договору від 14.07.2022 рок, заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/перплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки;
- Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна, спірні кошти є набутими відповідачем за достатніх правових підстав та не підлягають поверненню;
Обґрунтовуючи безпідставність стягнення з відповідача грошових коштів відповідач посилається на висновки викладені Верховним Судом у справі №127/12240/22 від 17.04.2024.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина 5 статті 310 ГПК України).
Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина 1 статті 316 ГПК України).
За таких обставин, суд враховує вказівки, Верховного Суду, що зазначені в пункті 7.66 постанови від 04.02.2025, згідно яких: «Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи спір у даній справі, суди, перш за все, мали встановити: (1) характер та зміст спірних правовідносин; (2) умови договору із встановленням обсягу прав та обов`язків сторін; (3) чи відповідають такі нарахування вимогам положень пунктів 5.3. та 5.6. глави 5 розділу XI Кодексу; (9) які правові підстави існують для повернення відповідачем сплачених позивачем коштів.».
Отже, при вирішенні даного спору суд повинен надати відповіді на такі ключові питання:
- чи передбачали умовим Договору та норми чинного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин (серпень-жовтень 2022 та квітень 2023) право ОСП щодо нарахування плати за передачу електричної енергії трейдерам/електропостачальникам/виробникам які здійснюють експорт електричної енергії;
- чи суперечать такі умови Договору та норми національного законодавства, що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, нормам міжнародного законодавства, а відтак чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін стаття 41 Договору про ЕС;
- чи обрано позивачем належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, а відтак чи наявні підстави для застосування в тому числі статті 1212 ЦК України.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо позовних вимог про зобов`язання припинити дії з нарахування плати за послуги щодо експорту електричної енергії.
Відповідно статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Пунктом 60 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі (ОСП) від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Міждержавна лінія електропередачі - лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України» державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Отже, у розумінні статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передача електричної енергії при імпорті чи експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.
Пунктом 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) передбачено, що кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі (КСП).
Пунктами 5.1, 5.2 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - серпень, вересень, жовтень 2022 року та квітень 2023 року) передбачено, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
Відповідно до пункту 5.3 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та:
ОСР;
електропостачальником;
споживачем електричної енергії (у т. ч. ОМСР), який має намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку незалежно від точки приєднання;
споживачем електричної енергії (у т. ч. ОМСР), оператором системи якого є ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку);
виробником електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;
трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії.
Зі споживачами (у тому числі ОМСР), які купують електричну енергію в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку, для яких оператором системи є ОСП, ОСП укладає договір споживача про надання послуг з передачі електричної енергії відповідно до Правил роздрібного ринку.
В силу положень пункту 5.6. глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором.
Обсяг послуг з передачі електричної енергії, зокрема, для трейдерів визначається на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії.
Таким чином, враховуючи те, що на час виникнення спірних правовідносин положеннями чинного законодавства (глава 5 розділу XI Кодексу системи передачі) передбачали право ОСП щодо нарахування плати за передачу електричної енергії трейдерам/електропостачальникам/виробникам які здійснюють експорт електричної енергії, суд за наявності в матеріалах справи актів приймання-передачі послуги складених на виконання умов Договору та підписаних представниками обох сторін має обов`язок дослідити та встановити обставини відповідності таких нарахувань вимогам положень пунктів 5.3. та 5.6. глави 5 розділу XI Кодексу, у тому числі і дослідити обставини чи розповсюджується на спірні правовідносини положення статей 40, 41 Договору про заснування ЕС.
Подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №910/14489/20, від 13.02.2024 у справі № 910/7875/22.
Матеріалами справи підтверджено факт нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту, що підтверджується, зокрема:
- підписаними між сторонами актами приймання-передачі №МДА-22-000115 від 31.08.2022, №МПД-22-000135 від 30.09.2022, №МДП-0000208 від 30.04.2023, а також актом коригування №МДП_к-22-000010 від 14.11.2022 до акту прийому-передачі за жовтень 2022 за послугами із забезпечення доступу пропускної спроможності міждержавних мереж України через напрямки міждержавних перетинів Україна-Словаччина, Україна-Румунія, Україна-Польща, Україна-Молдова;
- довідками наданими НЕК «Укренерго» за серпень-жовтень 2022 та жовтень 2022 про фактичну кількість електроенергії переміщеної з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн;
Обґрунтовуючи правові підстави позову позивач при первинному розгляді справи посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.
Вирішуючи даний спір на новому розгляді, суд, враховуючи вказівки Верховного Суду, що викладені у постанові від 04.02.2025 не покладає в основу прийнятого рішення висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, з огляду на різні фактичні обставини справ.
Проте, суд враховує, що відповідно до частин 2, 7, 8 статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (частина 2 статті 10 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
Відповідно до частини 11 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.
Пункт 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.
Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про ЕС (ратифікований Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна приєднується до Договору ЕС як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.
Приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.
Стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.
Пункт 1 (статті 41) не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами.
Стаття 40 Договору про ЕС визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.
Отже, стаття 41 Договору про ЕС застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору.
Як було встановлено судом вище, позивач у серпні, вересні, жовтні 2022 року та квітні 2023 року здійснював експорт електричної енергії до Молдови, Румунії, Словаччини та Польщі, які є країнами-членами Європейського Союзу і на їх територіях діє Угода про створення Європейського Співтовариства, що підтверджується змістом вказаної Угоди.
Відтак, суд приходить до висновку, що положення Договору від 14.07.2022 та національного законодавства України (зокрема, глави 5 розділу XI Кодексу) у спірний період суперечили нормам міжнародного законодавства (статті 41 Договору про ЕС), які підлягають пріоритетному застосуванню (стаття 9 Конституції, стаття 10 Цивільного кодексу України та Закону України «Про міжнародні договори України»).
У даному випадку, плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії за своєю природою та з урахуванням її структури є такою, що має розцінюватися як захід, що є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до п. 2 цієї статті, а нарахування НЕК «Укренерго» такої плати призводить до порушення міжнародних зобов`язань України.
Позовні вимоги у цій справі по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника. Схожі висновки викладені у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.
Отже, судом установлено неправомірність (невідповідність вимогам міжнародного законодавства) як умов договору від 14.07.2022 року, який був укладений між сторонами, і який позивач у справі не міг не укласти для здійснення своєї господарської діяльності, та і дій відповідача, вчинених на виконання такого договору, щодо нарахування плати за обсяги передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії і, як наслідок, порушення внаслідок таких дій прав та законних інтересів позивача як учасника ринку електричної енергії.
За таких обставин, суд вважає що задоволення позовних вимог у спосіб зобов`язання припинити певні дії є ефективним способом захисту, оскільки призведе до дійсного захисту прав та інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За встановлених судом обставин, виставлення відповідачем позивачу спірних рахунків було необґрунтованим та здійснено поза межами зобов`язальних правовідносин сторін й вимог чинного законодавства, що, як наслідок, призвело до безпідставного отримання відповідачем від позивача спірної суми коштів, яка підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на висновки викладені Верховним Судом у справі №127/12240/22 від 17.04.2024 суд не бере до уваги, оскільки вони є різними за своєю природою та виникли за різних обставин.
Так, у справі №127/12240/22 Верховний Суд зробив висновок про те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У справі № 910/31/24, яка розглядається судом, позивач сплатив відповідачеві кошти, знаючи, що між ним та відповідачем наявний укладений Договір, оскільки без такого Договору здійснювати трейдерську діяльність не можливо та заборонено на законодавчому рівні, та задля уникнення набуття ним Переддефолтного/Дефолтного статусу, а також для продовження здійснення своєї господарської діяльності, проте позивач посилався на те, що такі умови договору та дії регулятора - НКРЕКП, який розробив типовий договір приєднання, порушує вимоги міжнародного законодавства, а також права позивача.
Разом з тим, з огляду на національне регулювання правовідносин в сфері енергетики, яке суперечило нормам міжнародного договору, позивач був вимушений укласти договір від 14.07.2022 року та додаткові угоди до нього, а тому суд не вважає, що поведінка позивача є суперечливою. Навпаки, поведінка позивача протягом всього часу існування спірних правовідносин є досить послідовною, проте з огляду на вимушену необхідність для продовження здійснення своєї основної господарської діяльності на підписання договору в редакції, що відповідала національному законодавству, однак протирічила умовам міжнародного договору, позивач був позбавлений можливості не підписувати договір приєднання у запропонованій редакції, яка затверджена постановою НКРЕКП.
У справі № 127/12240/22 Верховний Суд зробив висновок, що: «Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною».
Таким чином, ці справи не є подібними та мають різну правову природу, відповідно висновки у справі № 127/12240/22 не можуть бути застосовані у цій справі № 910/31/24.
Отже, суд констатує, що умови укладеного між сторонами договору можуть застосовуватися лише в тій частині, які не протирічать нормам Міжнародного договору, а тому і твердження відповідача про те, що він набув коштів на підставі умов договору, укладеного між сторонами, є помилковими, оскільки укладення та умови договору, який протирічить нормам права, зокрема нормі міжнародного договору як у даній справі, не свідчить про наявність законних підстав для набуття коштів відповідачем.
При цьому, суд погоджується з твердженням позивача про те, що ефективним способом захисту прав позивача буде не визнання недійсним умов договору від 14.07.2022 року, а саме повернення безпідставно сплачених коштів відповідно до умов договору, який не відповідає нормам міжнародного права.
Тому, у частині стягнення 75994630,76 грн безпідставно набутих коштів позов підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду справи, судом встановлено, що 04.11.2024 НЕК «Укренерго» було сплачено на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанови ПАГС від 29.10.2024 (які були в подальшому скасовані постановою Верховного суду від 04.02.2025) на користь позивача грошові кошти у розмірі 75994630,76 грн.
Втім, суд констатує, що така обставина не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у порядку статті 1212 ЦК України під час нового розгляду справи, натомість, відповідач (у випадку не повернення позивачем грошових коштів після прийняття постанови Верховного суду від 04.02.2025) не позбавлений права звернутись до суду у порядку передбаченому статтею 328 ГПК України із відповідною заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню ( тобто після видачі наказу на виконання даного рішення від 09.07.2026).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд покладає судові витрати (судовий збір), що понесені позивачем за подання позовної заяви у розмірі 753 667, 20 грн - на відповідача.
Разом з тим, судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову - покласти на позивача, оскільки у задоволенні такої скарги було відмовлено постановою ПАГС від 23.04.2025.
Відповідно, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі за результатами нового розгляду справи, судові витрат, що понесені відповідачем на подання апеляційної та касаційної скарг під час первинного розгляду справи - покладаються на відповідача.
У судовому засіданні 09.07.2026 позивач також повідомив, що докази на понесення судових витрат будуть подані суду у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 ГПК України впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду. Отже, питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання відповідних доказів в порядку статті 129, 244 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» - задовольнити повністю.
2. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) припинити дії спрямовані на нарахування Акціонерному товариству «Енергетична компанія України» (01001, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 32984271) послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №2309-02024 від 14.07.2022 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» (01001, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 32984271) 75 994 630 (сімдесят п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі шістсот тридцять) грн 76 коп. безпідставно отриманих коштів та 753 667 (сімсот п`ятдесят три тисячі шістсот шістдесят шість) грн 20- коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.08.2026.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких
Судове рішення № 138853529, Господарський суд м. Києва було прийнято 09.07.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/31/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: