Рішення № 138853176, 10.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/64/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Справа № 908/1350/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/1350/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» (69013, м. Запоріжжя, пр. Михаїла Архангела, буд. 1А)

про стягнення грошових коштів.

Процесуальні дії по справі.

04.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №1587/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 04.06.2026) Приватного акціонерного товариства «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» про стягнення 241 683,29 грн, яка складається з: 172 800,00 грн - неустойки та 68 883,29 грн - 15% річних за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.06.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №908/1350/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1350/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/64/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1350/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/1350/26 від 09.06.2026 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 09.06.2026 о 12 год. 12 хв. (позивач) та 09.06.2026 о 12 год. 21 хв. (відповідач), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Ухвалою суду від 18.06.2026 клопотання Приватного акціонерного товариства «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про витребування оригіналів письмових доказів задоволено. Витребувано у ТОВ «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» оригінали письмових доказів: видаткових накладних №64 від 14.07.2025 та №65 від 14.07.2025. У ПрАТ «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» витребувано оригінали письмових доказів: видаткових накладних №64 від 14.07.2025 та №65 від 14.07.2025.

Копія зазначеної ухвали отримана сторонами 18.06.2026, про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

За текстом відповіді на відзив (вх. №13235/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 16.06.2026) позивач заявив клопотання про визнання поважною причину пропуску строку на подання доказів, поданих разом з відповіддю на відзив. Просив поновити строк та приєднати такі докази до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Процесуальний закон указує, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів ( ч.5 ст. 80 Кодексу).

Отже, сторонам надано можливість подання доказів не разом з поданням першої заяви по суті справи, проте враховуючи вимоги процесуального законодавства такі докази повинні бути надані під час здійснення підготовчого провадження у справі або до початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті був розпочатий судом 10.07.2026 року. Відповідь на відзив сформована позивачем 16.06.2026, тобто до початку розгляду справи по суті.

З огляду на наведене, керуючись частиною 5 ст. 80 ГПК України, суд ухвалює визнати поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк, встановити додатковий строк для їх подання до 16.06.2026 та долучити такі докази до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 09.07.2026 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 10.08.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які регулюються умовами Договору №402-09/2025 від 17.03.2025, предметом якого є поставка автотранспорту господарського / технологічного.

На виконання умов Договору між Позивачем та Відповідачем укладено Специфікацію №1 до Договору, згідно з якою Відповідач зобов`язався поставити Позивачу «Фургон тимчасового зберігання матеріалів, пересувний, несамохідний, на базі причепа 2ПТС-4» у кількості 4 шт. на загальну суму 2 160 000,00 грн з ПДВ. Визначений сторонами строк поставки товару - 60 календарних днів від дати отримання першої передоплати, 14 календарних днів з моменту повідомлення про поставку. Датою поставки вважається дата отримання Товару Позивачем, зазначена у видатковій накладній (пп. Б) п.9 Специфікації №1 до Договору).

Позивач стверджує, що на виконання п.5 Специфікації №1 до Договору та на підставі рахунку відповідача 14.04.2025 сплатив на користь Відповідача 1 728 000,00 грн з ПДВ (1 296 000,00 грн з ПДВ - 60% передоплата та 432 000,00 грн з ПДВ - 20% по факту готовності до відвантаження).

В подальшому, між Сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 18.06.2025, якою змінено найменування Товару за Специфікацією №1, а саме з «Фургон тимчасового зберігання матеріалів, пересувний, несамохідний, на базі причепа 2ПТС-4» на «Причіп-платформа» (п.1 Додаткової угоди №1 від 18.06.2025 до Договору). При цьому, кількість (4 шт.) та вартість (1 800 000,00 грн без ПДВ або 2 160 000,00 грн з ПДВ) Товару залишились незміненими. Також сторони змінили строк поставки: 90 календарних днів від дати отримання першої передоплати, 14 календарних днів з моменту повідомлення про поставку.

З урахуванням зазначених змін до Специфікації №1 Відповідач мав поставити Товар Позивачу не пізніше 14.07.2025 (включно) та повідомити Позивача про поставку Товару не пізніше 30.06.2025. Втім, Відповідач поставив Товар лише 21.07.2025, тобто з простроченням на 6 календарних днів.

Також, за твердженням позивача, в ході приймання Товару за видатковими накладними №64 від 14.07.2025 та №65 від 14.07.2025 встановлено його невідповідність умовам Договору та Специфікації №1, про що сторонами було складено Акт №1 приймання ТМЦ за якістю та комплектністю від 28.07.2025.

У зв`язку з порушенням строку поставки товару Позивач на підставі п. 6.2.1 договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 172800,00 грн та відповідно до п. 6.2.4 Договору - 15% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 68883,29 грн.

У відзиві на позов (вх. № 12832/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 11.06.2026) Відповідач заперечив проти позову. Обґрунтовуючи заперечення щодо стягнення неустойки в розмірі 8% від вартості не поставленого товару зазначив, що товар був поставлений позивачеві в узгоджені договором строки - 14.07.2025, про що підписані видаткові накладні №64 та №65 від 14.07.2025. Звертав увагу, що у претензії від 23.09.2025 позивач указував на несвоєчасну поставку лише двох фургонів вартістю 900 000,00 грн та ПДВ 180000,00 грн. Втім, зі стягненням неустойки у розмірі 8% від зазначеної суми відповідач так само не погоджується, оскільки наполягає, що товар поставлений вчасно.

Стосовно вимоги про стягнення 15% річних за користування чужими грошовими коштами вказує, що нарахування цих відсотків можливо лише за період з дня повної оплати товару до дня фактичної його поставки. Повна оплата товару була проведена Позивачем тільки у лютому 2026 року, тобто з простроченням 190 днів. Просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив (вх. №13235/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 16.06.2026) Позивач зазначив, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні лише датовані 14.07.2025. Зауважив, що примірники видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, що наявні у позивача, містять біля підпису представника Позивача дату отримання товару - 21.07.2025. Крім того, на зворотному боці видаткових накладних містяться штампи ТОВ «Охоронний холдинг - Славутич», яке надає позивачу охоронні послуги, з відмітками, що транспортні засоби, які перевозили товар , прибули на територію позивача через контрольно-пропускний пункт №3 21.07.2025 о 16 год. 00 хв. Позивач також зазначив, що факт прострочення поставки товару підтверджується зверненням відповідача 18.07.2025 для оформлення перепусток для ввезення товару на територію позивача. На зворотному боці таких перепусток наявні штампи, що підтверджують ввезення товару на територію позивача 21.07.2025.

У запереченні (вх. №13365/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд) Відповідач підтримав викладену у відзиві позицію щодо своєчасного виконання ним зобов`язань за договором.

30.06.2026 до суду від Позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №14202/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 29.06.2026, за текстом яких позивач підтримав доводи, викладені ним у позові та відповіді на відзив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.03.2025 між Приватним акціонерним товариством «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір №402-09/2025 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є автотранспорт господарський / технологічний (надалі - Товар).

Кількість та номенклатура Товару зазначається у специфікаціях до Договору (надалі - Специфікація) (п. 2.1 договору).

За умовами п. 3.1 договору поставка товару здійснюється в строки та на умовах, зазначених у Специфікаціях. Якщо Специфікацію передбачене внесення Покупцем передоплати (авансу) в якості передумови поставки або початку строку її виконання, то у разі несплати Покупцем суми передоплати у повному обсязі в строки, зазначені у Специфікаціях, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару на суму внесеної передоплати в строки та на умовах, зазначених у Специфікаціях.

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки Товару (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору ціна Товару зазначається у Специфікаціях, включає усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, включає вартість товару, пакування, маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою Товару.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата Товару здійснюється у строки / терміни та згідно з умовами, зазначеними у Специфікаціях, на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі.

Відповідно до п. 6.2.1 договору у разі порушення строків або обсягів поставки Товару Постачальник сплачує неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого вчасно товару.

У разі порушення Постачальником строків поставки Товару, за який Покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, Постачальник за користування коштами Покупця зобов`язаний сплатити Покупцеві 15% річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період з дня оплати до дня фактичної поставки Товару або дня повернення коштів (п. 6.2.4 договору).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 01 березня 2027 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Для всіх видів зобов`язань і відповідальності Сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за винятком строків позовної давності щодо неустойки за неналежне виконання грошових зобов`язань і строків позовної давності, що перевищують період три роки відповідно до чинного законодавства України) (п. 8.2 договору).

Згідно з п. 8.8 договору, письмові вимоги, повідомлення та інші листи покупця можуть бути направлені електронною поштою з адреси з доменом @metіnvestholding.com на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Письмові вимоги, повідомлення та інші листи Постачальника можуть бути направлені електронною поштою з адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2. Дата відправлення електронного повідомлення у цей спосіб вважається датою отримання іншою стороною відповідного документа.

Пунктом 8.9 договору сторони домовились, що підписання документів (Договору, додаткових угод до нього, Додатків, що є невід`ємною частиною Договору, а також первинних та інших документів, що оформлюються для виконання Договору) (надалі - «Документи») в електронному вигляді може відбуватися уповноваженими особами Сторін з використанням кваліфікованих або удосконалених електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (надалі - «КЕП/УЕП») у погодженій сторонами системі електронного обміну документами.

Договір №402-09/2025 від 17.03.2025, додатки до договору та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

На виконання умов Договору між Позивачем та Відповідачем підписано Специфікацію №1 до Договору (далі - «Специфікація №1»), згідно з якою Відповідач зобов`язався поставити Позивачу «Фургон тимчасового зберігання матеріалів, пересувний, несамохідний, на базі причепа 2ПТС-4» у кількості 4 шт. на загальну суму 2 160 000,00 грн з ПДВ. Товар поставляється на умовах постачання: DAP - Склад Позивача, м. Кривий Ріг, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (п.2 Специфікації №1 до Договору). Термін поставки: 60 календарних днів від дати отримання першої передоплати, 14 календарних днів з моменту повідомлення про поставку (п. 4 Специфікації №1 до Договору). Умови оплати: 60% передоплата / 20% по факту готовності до відвантаження, 20% відтермінування платежу 3 календарних дні (п.5 Специфікації №1 до Договору). Датою поставки вважається дата отримання Товару Покупцем, зазначена у видатковій накладній (пп. Б п.9 Специфікації №1 до Договору).

Додатковою угодою №1 від 18.06.2025 до договору №402-09/2025 від 17.03.2025 сторони погодили внести зміни в найменування товару. Так, постачальник передає, а покупець оплачує товар: причіп-платформа, в кількості 4 шт., загальною вартістю 1800000,00 грн без ПДВ. Також внесено зміни до розділу 4 Специфікації №1 та викладено його в наступній редакції: « 4. Термін поставки: 90 (дев`яносто) календарних днів від дати отримання першої передоплати, 14 календарних днів з моменту повідомлення про поставку».

У Додатковій угоді №2 від 20.08.2025 сторони у зв`язку з технічною помилкою в тексті Специфікації №1 від 17.03.2025 домовилися, що вона укладається як додаток №2 до Договору №402-09/2025 від 17.03.2025. Відповідну домовленість вважати такою, що діє з дати підписання Специфікації №1 Сторонами, тобто з 08.04.2025.

14.04.2025 Відповідач на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав рахунок на оплату №32 від 04.04.2025 на суму з ПДВ 2 160 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №4500000329 від 14.04.2025 позивач перерахував відповідачеві суму 1 728 000,00 грн. У призначені платежу вказано: «Предоплата 80% за фургон зг.дог. №402-09/2025 від 17.03.2025 та рах. №32 від 04.04.2025, в т.ч. ПДВ 288 000,00 грн».

Відповідач 21.07.2025 передав Позивачеві Товар (причіп-платформа) на загальну суму 2 160 000,00 грн, про що свідчать видаткові накладні №64 від 14.07.2025 на суму 1 080 000,00 грн та №65 від 14.07.2025 на суму 1 080 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням строку поставки товару, обумовленого в Специфікації №1 до договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 172800,00 грн та 15% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 68883,29 грн.

Відповідач доказів оплати таких сум суду не надав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій та річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором №402-09/2025 від 17.03.2025, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як установлено судом, у п. 4 Специфікації №1, яка є Додатком №2 до Договору №402-09/2025 від 17.03.2025 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.06.2025) сторонами погоджений строк поставки товару - 90 (дев`яносто) календарних днів від дати отримання першої передоплати, 14 календарних днів з моменту повідомлення про поставку.

Товар постачається на умовах постачання: DAP - Склад Покупця, м. Кривий Ріг, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (п. 2 Специфікації №1).

У пп. Б п.9 Специфікації №1 до Договору сторонами узгоджено, що датою поставки вважається дата отримання Товару Покупцем, зазначена у видатковій накладній.

Покупець, на підставі отриманого рахунку №32 від 04.04.2025, здійснив передоплату 14 квітня 2025 року в сумі 1 728 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №4500000329.

За таких обставин, враховуючи п. 4 Специфікації №1, обов`язок відповідача поставити товар мав бути виконаний в строк до 14.07.2025.

23.06.2026 до суду на виконання вимог ухвали від 18.06.2026 ТОВ «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» надані оригінали Акту приймання-передачі від 14.07.2025, видаткові накладні №64 від 14.07.2025 на суму 1 080 000,00 грн та №65 від 14.07.2025 на суму 1 080 000,00 грн.

29.06.2026 судом отримано від ПрАТ «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» заяву (вх. №14091/08-08/26), до якої додані оригінали видаткових накладних №64 від 14.07.2025 на суму 1 080 000,00 грн та №65 від 14.07.2025 на суму 1 080 000,00 грн.

Дослідивши такі видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (форма №1-ТН) №Р64 від 14.07.2025, №Р65 від 14.07.2025, суд установив, що обумовлений у Специфікації №1 товар був поставлений позивачеві 21.07.2025, тобто з порушенням строку поставки.

На зворотному боці оригіналів видаткових накладних, як на примірнику позивача, так і на примірнику відповідача, міститься штамп ТОВ «Охоронний холдинг - Славутич», в якому зазначено дату та час ввезення товару: 21.07.2025 о 16-00.

На товарно-транспортних накладних №Р64 від 14 липня 2025 року та №Р65 від 14 липня 2025 року проставлено штамп цеху підготовки виробництва ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» з датою - 21.07.2025.

З наданого позивачем електронного листування між сторонами вбачається, що 18.07.2025 Відповідач направив позивачеві документи водіїв, які здійснюватимуть поставку товару. Відповідно до разових перепусток ПрАТ «ІНГЗК» №001378 та №001379 автомобіль МАН д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіль Мерседес КЕ9188Ас під керуванням водія ОСОБА_2 прибули з вантажем на склад Покупця 21 липня 2025 року.

Дослідивши такі докази в їх сукупності суд доходить висновку, що більш вірогідною датою ввезення товару на територію позивача та передання його у власність ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» є 21.07.2025.

При цьому суд відхиляє в якості доказу наданий позивачем Акт №1 приймання ТМЦ за якістю та комплектністю від 28 липня 2025 р., оскільки в такому акті зазначені дата доставки вантажу на склад одержувача - 21.07.2024, дата розкриття тари та упаковки -24.05.2024, що не відповідають обумовленому в договорі №402-09/2025 строку поставки товару.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Специфікацією №1, яка є додатком до договору №402-09/2025 від 17.03.2025, строків передачі товару позивачеві.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару в узгоджений строк, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку в розмірі 172 800,00 грн (1080000,00 *2 * 8% (накладні №64 та №65) та 15% річних за користування чужими грошовими коштами (попередньою оплатою) за період прострочення з 15.04.2025 по 20.07.2025 у розмірі 68883,29 грн (1 728 000,00 грн * 15% * 97 : 365).

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 172 800,00 грн за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення строків або обсягів поставки Товару Постачальник сплачує неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого вчасно товару.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару - причіп-платформа у кількості 4 штук вартістю 2 160 000,00 грн за договором №402-09/2025 від 17.03.2025 підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611 ЦК України та пункту 6.2.1 укладеного між сторонами договору №402-09/2025 від 17.03.2025.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки суд зазначає, що він є арифметично правильним.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 8% від вартості не поставленого вчасно товару в сумі 172800,00 грн за порушення строків поставки товару за договором №402-09/2025 від 17.03.2025, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення 15% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 68883,29 грн, суд зазначає таке.

У пункті п. 6.2.4 договору сторони погодили, що у разі порушення Постачальником строків поставки Товару, за який Покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, Постачальник за користування коштами Покупця зобов`язаний сплатити Покупцеві 15% річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період з дня оплати до дня фактичної поставки Товару або дня повернення коштів.

Відповідно до частини першої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з наявною у справі платіжною інструкцією №4500000329 від 14.04.2025 на суму 1 728 000,00 грн Покупець виконав зобов`язання щодо внесення суми попередньої оплати.

За висновками суду, відповідач мав виконати свій обов`язок щодо поставки товару в строк до 14.07.2025, втім поставив його позивачеві 21.07.2025, тобто з простроченням на шість днів.

Згідно з частиною третьою статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Отже, положення ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК України передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.09.2025 по справі №905/1159/24.

Отже, передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами (постанова Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/9141/24).

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18).

Об`єднана палата у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 також вказала, що з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З аналізу правової конструкції ч.3 ст.693 ЦК України вбачається, що для стягнення процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати необхідним є встановлення таких обставин: здійснення замовником попередньої оплати товару, її розмір; прострочення зобов`язання виконавцем щодо строків поставки товару.

Отже, для стягнення процентів за ч.3 ст.693 ЦК України необхідна наявність факту прострочення виконання зобов`язань з передачі товару (передача товару не в строк). Сторона, яка має поставити товар, фактично має альтернативні дії: або передати товар з порушення строку, або повернути суму попередньої оплати (сплативши при цьому проценти на суму авансу).

Сторони відповідно до положень ч.3 ст.693 ЦК України у п. 6.4.2 Договору встановили у разі порушення Постачальником строків поставки Товару обов`язок останнього сплачувати 15 процентів річних на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця до дня фактичної поставки Товару.

Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України), тому погоджені сторонами умови Договору щодо стягнення процентів на суму авансу відповідно до ст.629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Перевіривши розрахунок 15 процентів річних, здійснений позивачем за період з 15.04.2025 по 20.07.2025, зазначає, що такий розрахунок є арифметично правильним.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення 15% річних за користування відповідачем грошовими коштами, сплаченими позивачем в якості попередньої оплати (1728000,00 грн) за період з 15.04.2025 по 20.07.2025 в сумі 68 883,29 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо сплати судового збору у справі покладаються на відповідача.

Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось внаслідок відсутності доказів понесення сторонами таких витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АГРОФОРМАТ» (69013, м. Запоріжжя, пр. Михаїла Архангела, буд. 1А, код ЄДРПОУ 42825708) на користь Приватного акціонерного товариства «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905) неустойку в розмірі 172800,00 грн (сто сімдесят дві тисячі вісімсот гривень 00 коп.), 15% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 68 883,29 грн (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 29 коп.), судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 2900,20 грн (дві тисячі дев`ятсот гривень 20 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 10.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько