Ухвала суду № 138852832, 10.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

10.08.2026м. ДніпроСправа № 904/286/24

За скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича

у справі:

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", м. Київ

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Дніпропетровська область, м. Нікополь

про стягнення 60 395 164,26 грн

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Дніпропетровська область, м. Нікополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", м. Київ

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Мілєва І.В.

За участю секретаря судового засідання Прохода Ю.Р.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Виродов А.Ю.;

від відповідача (за первісним позовом): Добровольський А.Т.;

приватний виконавець: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 60 395 164,26 грн основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 21/07/12-2 від 12.07.2021.

05.05.2023 відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Юнайтед Енерджі надати Акціонерному товариству Нікопольський завод феросплавів належним чином оформлений рахунок на оплату електричної енергії, поставленої за умовами договору № 21/07/12-2 від 12.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу у січні 2022 року.

Ухвалою від 09.04.2024 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 закрито провадження у справі № 904/286/24 за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 61 151 091,72 грн, а саме: 60 245 164,26 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 905 927,46 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/286/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/286/24 залишено без змін.

15.07.2026 відповідач подав до суду скаргу на дії та постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з відкриття 10.07.2026 виконавчого провадження № 81469722 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 у справі № 904/286/24;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81469722;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 81469722 у сумі 208 609,97 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 81469722 у сумі 522,00 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 81469722 у межах суми звернення стягнення 2 295 231,63 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про об`єднання виконавчих проваджень № 81469719 та № 81469722 у зведене виконавче провадження № 81469741 в частині об`єднання та приєднання виконавчого провадження № 81469722;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт майна боржника у ЗВП № 81469741 в частині накладення арешту для забезпечення виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 у справі № 904/286/24 та в частині суми, що стосується виконавчого провадження № 81469722;

- зобов`язати приватного виконавця Сивокозова О.М. усунути порушення прав Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" шляхом скасування накладених арештів та припинення заходів примусового виконання у виконавчому провадженні № 81469722, а також у ЗВП № 81469741 в частині виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 у справі № 904/286/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 було прийнято скаргу та призначено її розгляд у засіданні на 10.08.2026 о 12:30 год.

07.08.2026 приватний виконавець подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні скарги.

10.08.2026 до суду надійшли додаткові пояснення від позивача за первісним позовом.

30.07.2026 позивач за первісним позовом подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд ухвалою від 31.07.2026 заяву задовольнив.

Свою скаргу відповідач за первісним позовом обґрунтовує наступним. 10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81469722 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 у справі № 904/286/24 на залишок суми боргу 2 086 099,66 грн. Того ж дня приватним виконавцем Сивокозовим О.М. у межах виконавчого провадження № 81469722 та зведеного виконавчого провадження № 81469741 винесено такі постанови: постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у сумі 208 609,97 грн; постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 522,00 грн; постанову про арешт коштів боржника у ВП № 81469722 у межах суми звернення стягнення 2 295 231,63 грн; постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 81469719 та № 81469722 у зведене виконавче провадження № 81469741; постанову про арешт майна боржника у зведеному ВП № 81469741, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно АТ НЗФ у межах суми звернення стягнення 77 475 973,46 грн. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у період дії воєнного стану забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій, відповідно до затвердженого переліку. Місцезнаходженням АТ НЗФ є місто Нікополь Нікопольського району Дніпропетровської області, яке є адміністративним центром Нікопольської міської територіальної громади. Нікопольська міська територіальна громада віднесена до територій, на яких ведуться активні бойові дії, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. АТ НЗФ не посилається лише на формальну юридичну адресу. У місті Нікополі розташований єдиний виробничий комплекс підприємства, його основні засоби, виробничі цехи, енергетична, транспортна, залізнична та інша інфраструктура. Саме у місті Нікополі працює трудовий колектив підприємства і саме на цій території виникають реальні наслідки будь-яких обмежень щодо майна, коштів, логістики та операційної діяльності АТ НЗФ. Підприємство продовжує функціонувати в умовах активних бойових дій, систематичних артилерійських обстрілів та атак ворожих БпЛА, пошкодження виробничої, енергетичної, газової і залізничної інфраструктури. Працівники підприємства залишаються у місті та продовжують працювати в умовах постійної небезпеки. За таких обставин оцінка законності дій приватного виконавця не може обмежуватися лише питанням, у якому місті приватний виконавець сформував постанови в автоматизованій системі виконавчого провадження. Оскаржувані дії приватного виконавця Сивокозова О.М. не зводяться до дистанційного безготівкового арешту коштів у банківській установі. У межах ЗВП № 81469741 приватний виконавець виніс постанову про арешт усього рухомого та нерухомого майна АТ НЗФ у межах суми звернення стягнення 77 475 973,46 грн. Основне майно АТ НЗФ фізично знаходиться на території Нікопольської міської територіальної громади: виробничі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, енергетичні та інші об`єкти, що забезпечують функціонування підприємства. Отже, постанова про арешт майна боржника безпосередньо спрямована на майновий комплекс, який розташований на території активних бойових дій. Формальне зазначення місця винесення постанови - м. Дніпро - не змінює того, що реальним об`єктом такого заходу є майно у місті Нікополі. Також на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. перебуває виконавче провадження № 81339769 від 23.06.2026 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/8755/24 про стягнення з ТОВ «Юнайтед Енерджі» на користь ПрАТ з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» грошової заборгованості. У межах виконавчого провадження № 81339769 приватний виконавець Гненний Д.А. звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою в порядку статті 336 ГПК України про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ НЗФ як особі, яка має заборгованість перед боржником - ТОВ «Юнайтед Енерджі». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/8755/24 задоволено відповідну заяву та звернуто стягнення на кошти у розмірі 70 431 754,05 грн на рахунках, що належать АТ НЗФ, яке має заборгованість перед ТОВ «Юнайтед Енерджі», в рахунок задоволення вимог стягувача за виконавчим провадженням № 81339769. Сума, на яку Господарським судом міста Києва звернуто стягнення з АТ НЗФ у порядку статті 336 ГПК України, охоплює, зокрема, залишок заборгованості за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 у справі № 904/286/24 у розмірі 2 086 099,66 грн. Таким чином, одночасне продовження примусового виконання наказу у справі № 904/286/24 на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» та виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2026, про наявність якої стягувач був обізнаний як відповідач/боржник у справі № 910/8755/24, щодо тих самих коштів, створює реальний ризик повторного стягнення з АТ НЗФ однієї і тієї самої заборгованості. Отже, викладене вище дозволяє зробити висновок про те, що прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій приватним виконавцем повинно виконуватися виключно на підставі прямо вказаних норм матеріального права, тобто згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, неправомірні дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження, а також застосування до АТ «Нікопольський завод феросплавів» необґрунтованих заходів обтяження прямо порушують вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник зазначає, що станом на дату подання цієї скарги фактичних стягнень у виконавчому провадженні № 81469722 не відбулося. Водночас оскаржувані постанови вже створюють самостійні негативні правові наслідки для АТ НЗФ, зокрема арешт коштів, арешт усього рухомого і нерухомого майна, додаткове нарахування основної винагороди та мінімальних витрат, а також ризик подвійного стягнення тієї самої заборгованості.

03.08.2026 позивач за первісним позовом подав до суду заперечення на скаргу, в яких зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» забороняє відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, віднесених до територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій, відповідно до затвердженого переліку. Боржник у скарзі сам визнає, з посиланням на сталу практику Верховного Суду, що ця заборона пов`язується з територією відкриття виконавчого провадження та територією вчинення заходів примусового виконання, а не з місцезнаходженням (реєстрацією) боржника. Це прямо відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 10.05.2023 у справі № 904/1708/22: законодавча заборона стосується місця (території) відкриття виконавчого провадження та місця (території) вжиття заходів примусового виконання, а не місця реєстрації боржника; закон не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, зареєстрованої на території, включеній до переліку, якщо самі виконавчі дії вчиняються поза межами такої території. Аналогічний висновок Верховний Суд сформулював у постановах від 23.03.2023 у справі № 905/2368/15 та від 24.04.2023 у справі № 910/5953/17. Приватний виконавець Сивокозов О.М. провадить діяльність у межах виконавчого округу Дніпропетровської області з робочим місцем у м. Дніпро (вул. Сімферопольська, буд. 21), і саме за цією адресою 10.07.2026 було відкрито виконавче провадження № 81469722 та винесено всі оскаржувані постанови. Боржник не стверджує і не наводить жодних доказів того, що Дніпровська міська територіальна громада чи будь-яка інша територія, на якій приватний виконавець фактично вчиняв оскаржувані дії, віднесена до переліку територій активних бойових дій, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376: предметом відповідного твердження в скарзі є виключно Нікопольська міська територіальна громада, тобто місцезнаходження самого боржника. За критерієм, який боржник сам визначає як застосовний, - місце вчинення виконавчих дій - жодна з оскаржуваних постанов не підпадає під заборону пункту 10-2 розділу XIII Закону, оскільки жодна виконавча дія не вчинялася і не мала вчинятися на території Нікопольської міської територіальної громади чи іншої території з переліку. Довід Боржника про те, що фактичне місцезнаходження його виробничих активів у м. Нікополі має самостійно визначати застосовність мораторію, суперечить наведеній самим боржником практиці Верховного Суду і фактично є спробою домогтися застосування критерію, який ця практика вже відхилила. Боржник намагається обмежити застосування наведеної практики Верховного Суду випадками безготівкового арешту коштів, стверджуючи, що арешт рухомого й нерухомого майна, розташованого в м. Нікополі, потребує іншої оцінки. Цей довід є необґрунтованим. Постанова приватного виконавця про арешт майна боржника, як і постанова про арешт коштів, є процесуальним актом, який виноситься за місцем провадження виконавцем своєї діяльності; накладені нею обтяження підлягають державній реєстрації у відповідних електронних реєстрах (щодо нерухомого майна - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), яка також здійснюється дистанційно і не потребує фізичної присутності виконавця на території, де розташоване майно. Сам боржник підтверджує у скарзі, що станом на дату її подання фактичних стягнень у виконавчому провадженні № 81469722 не відбулося, тобто оскаржувані постанови є юридичними актами накладення обтяжень, а не фізичними діями щодо майна, що потребували б присутності виконавця в м. Нікополі. Пункт 10-2 розділу XIII Закону не встановлює окремого регулювання для арешту рухомого чи нерухомого майна порівняно з арештом коштів: обидва є заходами примусового виконання, до яких застосовується єдиний критерій - територія вчинення виконавчих дій виконавцем. Запропоноване боржником розмежування не випливає з тексту закону та фактично відновлює відхилений Верховним Судом критерій місцезнаходження майна (боржника) під виглядом особливостей майнового арешту. Рішення у справі № 904/286/24 набрало законної сили 05.03.2025. Станом на дату відкриття виконавчого провадження № 81469722 залишок заборгованості становив 2 086 099,66 грн - сума, встановлена остаточним судовим рішенням і така, що підлягає примусовому стягненню. Арешт коштів у межах 2 295 231,63 грн та арешт майна у межах 77 475 973,46 грн (в межах зведеного виконавчого провадження № 81469741, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у сумі 208 609,97 грн та витрат виконавчого провадження) є звичайними забезпечувальними заходами, співмірними з розміром цього боргу, а не додатковим чи самостійним видом стягнення. Ані Закон України «Про виконавче провадження», ані постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76, ані розпорядження Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 26.06.2026 № 1065/0/527-26 не встановлюють імунітету критично важливих підприємств від примусового виконання грошових зобов`язань за судовими рішеннями, що набрали законної сили. Визнання протилежного надало б статусу критично важливому підприємству ефекту майнового імунітету, не передбаченого законом, і суперечило б праву стягувача на виконання судового рішення, ухваленого на його користь, упродовж розумного строку. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича та винесені ним 10.07.2026 постанови у виконавчому провадженні № 81469722 та зведеному виконавчому провадженні № 81469741 - у повному обсязі.

В судове засідання 10.08.2026 з`явились представники позивача та відповідача, приватний виконавець не з`явився.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. (ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 закрито провадження у справі № 904/286/24 за первісним позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 61 151 091,72 грн, а саме: 60 245 164,26 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 905 927,46 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/286/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/286/24 залишено без змін.

18.04.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 було видано наказ.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 10.07.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 81469722 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/286/24 від 18.04.2025 про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 61 151 091,72 грн, а саме: 60 245 164,26 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 905 927,46 грн. Залишок заборгованості складає 2 086 099,66 грн.

10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 81469722, якою визначено для боржника Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - 522,00 грн.

10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 81469722, якою стягнуто з боржника: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" основну винагороду у сумі 208 609,97 грн.

10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. було винесено постанову про арешт коштів ВП № 81469722, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2 295 231,63 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 10.07.2026 ВП 81469719 об`єднано виконавчі провадження № 81469719 та № 81469722 у зведене виконавче провадження № 81469741.

10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 81469741, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 77 475 973,46 грн.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження.

Вказаний принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, що кореспондується з положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 19 цього Закону.

Наведене дає підстави для висновку про те, що стягувачу надано право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»)

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження).

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження").

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до абз. 15 п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» забороняється у період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Господарський суд зазначає, що аналіз норм Інструкції з організації примусового виконання рішень в сукупності з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що законодавча заборона, встановлена п. 10-2 розд. ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не пов`язана з реєстрацією боржника на території, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованій території, а регулює саме питання виконання судового рішення з огляду на територіальний критерій та можливість фактичної реалізації виконавцем покладених на нього завдань, зокрема, у зв`язку з наявністю активних бойових дій та /або відсутністю тимчасового контролю населених пунктів.

Вказана заборона стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.

При цьому релокація органу примусового виконання рішень на іншу територію України, ніж тимчасово окупована чи територія здійснення бойових дій, за приписами Інструкції надає йому повноваження продовжувати здійснювати функції з примусового виконання рішень, які належать до його компетенції щодо відповідної території (наприклад, за місцем реєстрації боржника).

Законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, місцезнаходженням (реєстрацією) якої є територія територіальної громади, яка включена до Переліку, поза межами такої територій. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування, роботи боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (крім коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей боржника - резидента України). Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження").

Зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання такі виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Відповідно до даних Реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Сивокозов Олександр Миколайович здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі Дніпропетровської області та зареєстрований за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21.

З наявних в матеріалах справи постанов приватного виконавця вбачається, що відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду відбулося на території міста Дніпра, яке не віднесено до Переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій.

Господарський суд зазначає, що станом на момент розгляду даної скарги, жодних належних та достовірних доказів вчинення приватним виконавцем Сивокозовим Олександром Миколайовичем будь-яких заходів примусового виконання рішення на території Нікопольської міської громади сторонами до суду не надано.

Враховуючи наведене, оскільки відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду відбулося на території міста Дніпра, яке не віднесено до Переліку, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. не порушують заборону, передбачену абз. 15 п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», а відтак відсутні підстави і для скасування оскаржуваних постанов приватного виконавця.

Також господарський суд вважає за доцільне зазначити, що сам по собі факт звернення стягнення на кошти, що належать Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", в рахунок задоволення вимог стягувача Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» за ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 910/8755/24, не є обставиною, за якою наказ по справі № 904/286/24 не міг бути пред`явлений до виконання, а також не є достатньою та самостійною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу.

Відповідно до ч. 9 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №904/286/24 заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задоволено; наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 по справі № 904/286/26 (в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" непогашеного залишку суми боргу у розмірі 2 086 099,66 грн) визнано таким, що не підлягає виконанню.

Суд зауважує, що станом на 10.07.2026 (дата ухвалення оскаржуваних постанов приватного винонавця) наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 по справі № 904/286/26 не було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби та приватних виконавців. При цьому право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення. Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, а тому у порядку судового контролю за виконанням рішень задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавців можливе за умови, що права сторони порушено.

В той же час скаржником належними та достовірними доказами не доведено порушення приватним виконавцем його прав та законних інтересів як боржника та/або вимог чинного законодавства зокрема відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/286/24 від 18.04.2025.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 №15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення ЄСПЛ у справі "Сокур проти України" від 26.04.2005 та у справі "Крищук проти України" від 19.02.2009).

Невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Господарський суд наголошує, що доказів виконання станом на 10.07.2026 боржником в повному обсязі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 по справі № 904/286/24 матеріли справи не містять.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. (ч. 1 ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. (ч. 1, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 231, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. відмовити.

Ухвала набирає законної сили 10.08.2026.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Мілєва