Ухвала суду № 138852830, 04.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

04.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3757/24

За скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича у справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Дніпропетровська обл., м. Нікополь)

про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату

Суддя: Татарчук В.О.

Секретар судового засідання: Анділахай В.В.

Представники:

від позивача: Виродов А.Ю.;

від відповідача: Добровольський А.Т.;

приватний виконавець: Сивокозов О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2025) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163987814,39грн, з якої: 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних та 847840,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі №904/3757/24 залишено без змін.

04.02.2026 на виконання рішення суду видано наказ.

15.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, в якій просить:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з відкриття 10.07.2026 виконавчого провадження №81469719 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81469719;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №81469719 у сумі 6834565,44грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №81469719 у сумі 522,00грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №81469719 у межах суми звернення стягнення 75180741,83грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про об`єднання виконавчих проваджень №81469719 та №81469722 у зведене виконавче провадження №81469741 в частині об`єднання та приєднання виконавчого провадження №81469719;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт майна боржника у ЗВП №81469741 в частині накладення арешту для забезпечення виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24 та в частині суми, що стосується виконавчого провадження №81469719;

- зобов`язати приватного виконавця Сивокозова О.М. усунути порушення прав АТ НЗФ шляхом скасування накладених арештів та припинення заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №81469719, а також у ЗВП №81469741 в частині виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24.

В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що відповідно до абзацу п`ятнадцятого пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» у період дії воєнного стану забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій, відповідно до затвердженого переліку. Як зазначає скаржник, його місцезнаходженням є місто Нікополь Нікопольського району Дніпропетровської області, яке є адміністративним центром Нікопольської міської територіальної громади. Нікопольська міська територіальна громада віднесена до територій, на яких ведуться активні бойові дії, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376. Також зазначає, що постанови приватного виконавця формально винесені за межами території активних бойових дій, їх наслідки безпосередньо спрямовані на майно та господарську діяльність АТ «Нікопольський завод феросплавів», що фактично знаходяться на території Нікопольської міської територіальної громади, включеної до відповідного Переліку. Крім того, одночасне примусове виконання наказу у справі №904/3757/24 та ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/8755/24 щодо тих самих коштів створює реальний ризик їх подвійного стягнення, а тому оскаржувані дії приватного виконавця призводять до негативних правових наслідків для АТ «НЗФ» та не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 прийнято скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2026.

03.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на скаргу відповідача.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що заборона, встановлена пунктом 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», не поширюється на оскаржувані дії та постанови, оскільки вони вчинені за межами території активних бойових дій, статус АТ «НЗФ» як критично важливого підприємства не звільняє його від примусового виконання грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням, яке набрало законної сили. Також зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/8755/24 не свідчить про подвійне стягнення заборгованості та не є підставою для визнання оскаржуваних постанов неправомірними.

04.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича надійшов відзив на скаргу.

В своїх запереченнях зазначає, що встановлена законодавцем заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пов`язана не з реєстрацією або знаходженням боржника на такій території, а із забороною саме виконавцям вчиняти виконавчі дії перебуваючи на територіях, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75. Зазначає, що станом на день подання відзиву, жодних заходів примусового виконання рішення на території Нікопольської міської громади приватним виконавцем Сивокозовим Олександром Миколайовичем не вчинялось, тоді як виконання рішення суду відбувається шляхом списання банківськими установами (які також розташовані в межах територіальних громад, що не внесені до Переліку) коштів з арештованих рахунків боржника. Таким чином, на думку приватного виконавця, оспорювані боржником дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., вчинені шляхом ухвалення постанов від 10.07.2026 у виконавчому провадженні №81469719 з виконання наказу №904/3757/24, виданого 04.02.2026 Господарським судом Дніпропетровської області відповідають положенням частини другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу п`ятнадцятого пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У судовому засіданні 04.08.2026 представник відповідача підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, представник позивача та приватний виконавець заперечували проти її задоволення.

Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги відповідача на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2025) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163987814,39грн, з якої: 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних та 847840,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі №904/3757/24 залишено без змін.

04.02.2026 на виконання рішення суду видано наказ.

10.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. відкрито виконавче провадження №81469719 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24 на залишок суми боргу 68345654,39грн. Того ж дня приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 6834565,44грн та про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 522,00 грн.

Також, 10.07.2026 приватним виконавцем Сивокозовим О.М. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №81469719 у межах суми звернення стягнення 75180741,83грн, постанову про об`єднання виконавчих проваджень №81469719 та №81469722 у зведене виконавче провадження №81469741, а також постанову про арешт у зведеному виконавчому провадженні №81469741 усього рухомого та нерухомого майна Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" у межах суми 77475973,46грн.

Господарським судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8755/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" грошової заборгованості.

08.07.2025 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/8755/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" боргу у розмірі 288297608,65грн, 3% річних у розмірі 2953868,94грн, інфляційних втрат у розмірі 10188208,39грн та судового збору у розмірі 847840,00грн.

24.11.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/8755/24 було видано наказ.

Так, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича перебуває виконавче провадження №81339769, відкрите постановою від 23.06.2026 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/8755/24 від 24.11.2025 про стягнення з ТОВ "Юнайтед Енерджі" на користь ПрАТ з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" боргу у розмірі 288297608,65грн, 3% річних у розмірі 2953868,94грн, інфляційних втрат у розмірі 10188208,39грн та судового збору у розмірі 847840,00грн.

У межах виконавчого провадження №81339769 приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "Нікопольський завод феросплавів" як особі, яка має заборгованість перед боржником - ТОВ "Юнайтед Енерджі".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/8755/24 заяву Приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі (AT "Нікопольський завод феросплавів"), яка має заборгованість перед боржником (ТОВ "Юнайтед Енерджі") задоволено. Звернуто стягнення на кошти у розмірі 70431754,05грн на рахунках, що належні Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", в рахунок задоволення вимог стягувача Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" по виконавчому провадженню №81339769 з примусового виконання виконавчого документу, а саме наказу №910/8755/24 від 24.11.2025.

З ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/8755/24 вбачається, що сума, на яку звернуто стягнення у розмірі 70431754,05грн - це фактично непогашений залишок заборгованості АТ "Нікопольський завод феросплавів" перед ТОВ "Юнайтед Енерджі" станом на 30.06.2026, зокрема з яких: 2086099,66грн - за судовим рішенням у межах справи №904/286/24 та 68345654,39грн - за судовим рішенням у межах справи №904/3757/24.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (частина перша статті 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження.

Зазначений принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, що кореспондується з положеннями абзацу 2 частина першої статті 19 цього Закону.

Наведене дає підстави для висновку про те, що стягувачу надано право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження")

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей.

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження (частина перша статті 30 Закону України "Про виконавче провадження").

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (частина друга статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до абзацу 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» забороняється у період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку).

Господарський суд зазначає, що аналіз норм Інструкції з організації примусового виконання рішень в сукупності з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що законодавча заборона, встановлена пунктом 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не пов`язана з реєстрацією боржника на території, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованій території, а регулює саме питання виконання судового рішення з огляду на територіальний критерій та можливість фактичної реалізації виконавцем покладених на нього завдань, зокрема, у зв`язку з наявністю активних бойових дій та/або відсутністю тимчасового контролю населених пунктів.

Вказана заборона стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.

При цьому, релокація органу примусового виконання рішень на іншу територію України, ніж тимчасово окупована чи територія здійснення бойових дій, за приписами Інструкції надає йому повноваження продовжувати здійснювати функції з примусового виконання рішень, які належать до його компетенції щодо відповідної території (наприклад, за місцем реєстрації боржника).

Законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, місцезнаходженням (реєстрацією) якої є територія територіальної громади, яка включена до Переліку поза межами такої територій. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №905/2368/15, від 24.04.2023 у справі №910/5953/17, від 10.05.2023 у справі №904/1708/22.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування, роботи боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (крім коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей боржника - резидента України). Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Також зі змісту статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання такі виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Такий висновок викладений в пункті 14.1 постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №910/13508/15.

Відповідно до даних Реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Сивокозов Олександр Миколайович здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі Дніпропетровської області та зареєстрований за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21.

З наявних в матеріалах справи постанов приватного виконавця вбачається, що відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду відбулося на території міста Дніпра, яке не віднесено до Переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій.

Господарський суд зазначає, що станом на момент розгляду даної скарги, жодних належних та достовірних доказів вчинення приватним виконавцем Сивокозовим Олександром Миколайовичем будь-яких заходів примусового виконання рішення на території Нікопольської міської громади сторонами до суду не надано.

Враховуючи наведене, оскільки відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду відбулося на території міста Дніпра, яке не віднесено до Переліку, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо відкриття виконавчого провадження №81469719, а також винесення постанов про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №81469719, про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №81469719, про об`єднання виконавчих проваджень №81469719 та №81469722 у зведене виконавче провадження №81469741 та про арешт майна боржника у ЗВП №81469741 були вчинені у відповідності до діючого законодавства та не порушують заборону, передбачену абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження". Відтак відсутні підстави і для скасування оскаржуваних постанов приватного виконавця.

Також, господарський суд вважає за доцільне зазначити, що сам по собі факт звернення стягнення на кошти, що належать Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", в рахунок задоволення вимог стягувача Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" за ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі №910/8755/24, не є обставиною за якою наказ по справі №904/3757/24 не може бути пред`явлений до виконання, а також не є достатньою та самостійною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 336 Господарського процесуального кодексу України звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, може бути підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Доказів визнання наказу по справі №904/3757/24 таким, що не підлягає виконанню на момент відкриття спірного виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду скаржником до суду не надано.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби та приватних виконавців. При цьому право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення. Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, а тому у порядку судового контролю за виконанням рішень задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавців можливе за умови, що права сторони порушено (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року по справі №442/6245/20).

В той же час, скаржником належними та достовірними доказами не доведено порушення приватним виконавцем його прав та законних інтересів як боржника та/або вимог чинного законодавства зокрема відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/3757/24 від 04.02.2026 та вжиттям заходів примусового виконання рішення суду.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 №15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення ЄСПЛ у справі "Сокур проти України" від 26.04.2005 та у справі "Крищук проти України" від 19.02.2009).

Невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Господарський суд наголошує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 по справі № 904/3757/24 в повному обсязі боржником не виконано.

З огляду на викладене, оскільки оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. щодо відкриття виконавчого провадження №81469719, а також винесення постанов про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №81469719, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №81469719, про об`єднання виконавчих проваджень та про арешт майна боржника у ЗВП № 81469741 були вчинені у відповідності до чинного законодавства, підстави для скасування зазначених постанов приватного виконавця відсутні.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 3391 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини першої та третьої статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню скарга відповідача про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з відкриття 10.07.2026 виконавчого провадження №81469719 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81469719; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №81469719 у сумі 6834565,44грн; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №81469719 у сумі 522,00грн; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №81469719 у межах суми звернення стягнення 75180741,83грн; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про об`єднання виконавчих проваджень №81469719 та №81469722 у зведене виконавче провадження №81469741 в частині об`єднання та приєднання виконавчого провадження №81469719; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт майна боржника у ЗВП №81469741 в частині накладення арешту для забезпечення виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24 та в частині суми, що стосується виконавчого провадження №81469719; зобов`язання приватного виконавця Сивокозова О.М. усунути порушення прав АТ НЗФ шляхом скасування накладених арештів та припинення заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №81469719, а також у ЗВП №81469741 в частині виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24.

Керуючись статтями 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з відкриття 10.07.2026 виконавчого провадження №81469719 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81469719; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №81469719 у сумі 6834565,44грн; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №81469719 у сумі 522,00грн; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №81469719 у межах суми звернення стягнення 75180741,83грн; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про об`єднання виконавчих проваджень №81469719 та №81469722 у зведене виконавче провадження №81469741 в частині об`єднання та приєднання виконавчого провадження №81469719; визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. від 10.07.2026 про арешт майна боржника у ЗВП №81469741 в частині накладення арешту для забезпечення виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24 та в частині суми, що стосується виконавчого провадження №81469719; зобов`язання приватного виконавця Сивокозова О.М. усунути порушення прав АТ НЗФ шляхом скасування накладених арештів та припинення заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №81469719, а також у ЗВП №81469741 в частині виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/3757/24.

Ухвала набирає законної сили 04.08.2026.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено: 10.08.2026.

Суддя В.О. Татарчук