Рішення № 138850725, 10.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 169/429/26

Провадження № 2/159/2210/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі позивач або кредитор або позикодавець або ТОВ «Таліон Плюс»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 413236501 від 29.03.2025 у розмірі 41396,39 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.03.2025 між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» та відповідачем у електронній формі було укладено Договір кредитної лінії № 413236501, за умовами якого відповідачу надається кредит у формі кредитної лінії з лімітом у розмірі 12 065,00 грн. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки.

08.07.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/43, відповідно до умов якого позивач набув права грошових вимог до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 413236501.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 05.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ухвалив подальший розгляд (формування та зберігання) справи здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

16.06.2026 до суду надійшла витребувана з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформація.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

29.03.2025 року між позичальником та кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» було укладено Договір кредитної лінії № 413236501, за умовами якого відповідачу надається кредит у формі кредитної лінії з лімітом у розмірі 12 065,00 грн (п. 2.2) з можливістю надання додаткових грошових коштів шляхом додаткових траншів.

Відповідно до умов договору, за користування кредитом встановлено фіксовану базову процентну ставку у розмірі 0,98 відсотків на день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних (8.3).

При цьому, за умови повного дострокового погашення кредиту та нарахованої комісії протягом 6 календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду, позичальнику за період з 29.03.2025 року по 08.04.2025 року (включно) надається знижка у розмірі 18,37% від базової ставки, у зв`язку з чим застосовується знижена (дисконтна) процентна ставка у розмірі 0,80 відсотків на день, що становить 292,00 % річних (п. 1.1.4, 8.7, 8.7.1).

Кінцевою датою повернення кредиту визначено 28.04.2030 року (п. 7.3), а рекомендованою датою дострокового повного повернення кредиту з урахуванням Дисконтного періоду є 08.04.2025 року (п. 7.1).

Дисконтний період кредитування за договором становить 10 (десять) днів від дати отримання першого траншу (п. 3.1).

Пільговий період за договором складає додаткові три календарних дні після спливу Дисконтного періоду, протягом яких кредитор приймає виконання зобов`язання як належне (п. 1.1.30).

За надання першого траншу кредиту договором передбачена комісія у розмірі 723,90 грн (п. 8.5), яка підлягає сплаті позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення за ініціативою кредитора (п. 7.5).

Штрафні санкції за договором за прострочення виконання зобов`язань передбачені у вигляді неустойки (штрафу) у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання зі сплати процентів у разі прострочення будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів, але не більше 50% суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату платежу (п. 12.3).

Договором чітко передбачено право кредитора в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, здійснювати уступку права вимоги за цим договором без згоди боржника (позичальника) будь-якій фінансовій установі (п. 9.1.1.5, п. 9.1.1.13, п. 14.19).

У реквізитах договору кредитної лінії та інших пов`язаних документів зазначені детальні відомості про позичальника, номер мобільного телефону, РНОКПП, паспортні дані та номер банківської платіжної картки НОМЕР_1 . Договір підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «RRWQ».

До кредитного договору долучено ряд додатків та додаткових документів, що є його невід`ємними частинами.

Зокрема, у матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 413236501 від 29.03.2025 року, який містить інформацію про умови кредитування, реальну річну ставку 2250,43% та орієнтовну загальну вартість кредиту 228 695,14 грн. Документ підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8573».

Також долучено Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 29.03.2025 року, де визначено початковий строк дисконтного періоду 10 днів, загальний строк кредитування 1826 днів, ліміт 16300,00 грн та суму першого траншу 12065,00 грн.

Крім того, сторонами укладено Додаткову угоду від 05.05.2025 року, за умовами якої позичальнику було погоджено надання другого траншу кредиту у розмірі 4235,00 грн (п. 1.1), після чого загальний розмір кредиту за договором склав 16299,16 грн (п. 1.2). Нарахування комісії за видачу другого траншу згідно з угодою склало 254,10 грн (п. 1.6), а загальна нарахована та несплачена сума комісії на момент підписання досягла 723,90 грн (п. 1.8).

Додаткову угоду підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатора «9649».

08.07.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/43. Предметом вказаного договору є відступлення Клієнтом Фактору за плату прав грошової вимоги (як наявних, так і майбутніх) до боржників, які виникли на підставі Кредитних договорів, відповідно до переліку, зазначеного в Реєстрі прав вимоги (п. 2.1). Згідно з п. 4.1 договору, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення (підписання) сторонами Реєстру прав вимоги, а майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту його виникнення і додаткового оформлення не потребує (п. 2.3).

На виконання умов договору факторингу сторонами було підписано Реєстр прав вимоги від 08.07.2025 року до Договору факторингу № МВ-ТП/43, згідно з яким новому кредитору (ТОВ «Таліон Плюс») передано право вимоги до позичальника за кредитним договором № 413236501 від 29.03.2025 року. Загальний розмір заборгованості позичальника, що відступається за цим реєстром, становить 26 363,75 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тіло кредиту) 16 299,16 грн, заборгованість по процентах 4 632,17 грн, заборгованість по комісії 978,00 грн, нарахована неустойка (штраф) 4 454,42 грн.

У матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 1566 від 24.07.2025 року, яка підтверджує факт перерахування новим кредитором (ТОВ «Таліон Плюс») на користь первісного кредитора (ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога») грошових коштів у розмірі 3730 88,62 грн як оплати за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025 року.

У матеріалах справи наявні два детальні розрахунки заборгованості за кредитним договором № 413236501 від 29.03.2025 року.

Перший розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» за період з 29.03.2025 року по дату продажу заборгованості 08.07.2025 року, підтверджує видачу позичальнику кредитних коштів двома траншами на загальну суму 16300,00 грн: 29.03.2025 12065,00 грн, 05.05.2025 4235,00 грн.

Розрахунком підтверджено часткові сплати позичальника за кредитом: 12.04.2025 в сумі 1439,00, 20.05.2025 в сумі 5,00 грн та 10.06.2025 в сумі 12000,00 грн.

Всього сплачено позичальником 13444,00 грн.

Нарахування процентів первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» припинилося 08.07.2025 року у зв`язку з відступленням права вимоги новому кредитору.

Станом на цю дату заборгованість перед первісним кредитором була закрита та передана ТОВ «Таліон Плюс» в загальній сумі 26 363,75 грн.

Другий розрахунок заборгованості, складений новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» за період з 08.07.2025 року по 07.11.2025 року, відображає прийняття прав вимоги за договором у сумі 26363,75 грн (тіло 16299,16 грн, придбані проценти 4632,17 грн, комісія 978,00 грн, неустойка 4454,42 грн).

Розрахунком підтверджено щоденне нарахування процентів за базовою ставкою 0,98% на день на залишок тіла кредиту 16299,16 грн у сумі 159,73 грн щодня.

Всього за період з 09.07.2025 р. по 07.11.2025 р. новим кредитором нараховано процентів на суму 19487,06 грн.

Погашення боргу позичальником на користь ТОВ «Таліон Плюс» не здійснювалось.

Загальна заборгованість станом на 07.11.2025 року становить 45850,81 грн, з яких: тіло кредиту 16299,16 грн, проценти 24119,23 грн (4 632,17 грн придбаних та 19487,06 грн нарахованих), комісія 978,00 грн, неустойка (штраф) 4454,42 грн.

Нарахування процентів за цим розрахунком тривало по кінцеву дату розрахунку - 07.11.2025 року включно.

У матеріалах справи також міститься Підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про перерахування грошових коштів від 29.03.2025 та 05.05.2025, відповідно до якого підтверджено успішний переказ ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» грошових коштів у розмірі 12065,00 грн та 4235,00 грн відповідно, на платіжну картку позичальника MONOBANK (UNIVERSAL BANK) № НОМЕР_2 за кредитним договором № 413236501.

Також надано Повідомлення ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» про здійснення платіжної операції від 27.04.2026 року, що підтверджує ініціювання транзакції з перерахування першого та другого траншу кредиту у сумі 12065,00 грн та 4235,00 грн на картку позичальника № 4441-11XX-XXXX-5722.

Відповіддю ТА «Універсал Банк» від 15.06.2026 підтверджується, що банківсьтька карта з номером НОМЕР_3 належить відповідачу, на яку 29.03.2025 надійшло 12065,00 грн а 05.05.2025 4235,00 грн.

У матеріалах міститься повідомлення про відступлення права вимоги від 08.07.2025 року, направлене первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» на адресу позичальника, де вказується, що право грошової вимоги за кредитним договором № 413236501 від 29.03.2025 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 08.07.2025 року.

08.11.2025 року новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» на адресу позичальника направлено повідомлення про дострокове розірвання Договору. У документі зазначається про наявність простроченої заборгованості та про дострокове розірвання кредитного договору № 413236501 з вимогою сплатити всю суму заборгованості в розмірі 45850,81 грн протягом 30 календарних днів на вказані банківські реквізити нового кредитора.

У матеріалах міститься досудова вимога про стягнення заборгованості в судовому порядку від 02.04.2026 року, направлена Адвокатським об`єднанням "ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ" в інтересах ТОВ «Таліон Плюс» на адресу позичальника. Вимога містить попередження про підготовку позовної заяви та вимогу погасити заборгованість у сумі 45850,81 грн, а також попереджає про стягнення додаткових витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн та судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Також надано Витяг із Державного реєстру фінансових установ від 11.03.2024 року, виданий Національним банком України, який підтверджує наявність у ТОВ «Таліон Плюс» чинної ліцензії на надання фінансових послуг факторингу.

До матеріалів справи долучено Лист Національного банку України від 12.03.2024 року, яким підтверджується переоформлення ліцензії ТОВ «Таліон Плюс» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (факторингу) відповідно до вимог нового законодавства з 11.03.2024 року.

У матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.11.2024 року, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» здійснює інші види кредитування (основний) (КВЕД 64.92), надання інших фінансових послуг (КВЕД 64.99) та інші види грошового посередництва (КВЕД 64.19).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронногопідпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про споживчий кредит № 413236501 від 29.03.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «RRWQ», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання договору факторингу № МВ-ТП/43 від 08.07.2025, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 08.07.2025 підписано Реєстр прав вимоги від 08.07.2025 року. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 413236501 від 29.03.2025.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

ТОВ «Манівео Швидка Фінаносва Допомога» на виконання умов кредитного договору № 413236501 від 29.03.2025 передав відповідачу грошові кошти в розмірі 12 065,00 грн та 4 235,00 грн додатково за умовами додаткової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Новим кредитором було направлено повідомлення про дострокове розірвання Договору від 08.11.2025 року з вимогою сплатити всю суму заборгованості в розмірі 45850,81 грн протягом 30 календарних днів.

Отже, за умовами кредитного договору у кредитора виникло право вимагати дострокового повернення тіла кредиту.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту в повному обсязі.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов договору, за користування кредитом встановлено фіксовану базову процентну ставку у розмірі 0,98 % на день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним (п. 8.2, 8.3). При цьому, за умови повного дострокового погашення кредиту та нарахованої комісії протягом 6 календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду, позичальнику за період з 29.03.2025 року по 08.04.2025 року (включно) надається знижка у розмірі 18,37% від базової ставки, у зв`язку з чим застосовується знижена (дисконтна) процентна ставка у розмірі 0,80 відсотків на день, що становить 292,00 % річних (п. 1.1.4, 8.7, 8.7.1).

Доказів того, що відповідач погасив кредит достроково матеріали справи не містять, отже проценти йому нараховувалися за ставкою 0,98% на день.

Зазначені умови кредитного договору відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Отже за період з 29.03.2025 по 12.04.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 1773,56 грн (12065,00 грн тіла кредиту * 0,98% на день * 15 днів), водночас позичальник зобов`язаний був сплатити 12.04.2025 комісію в розмірі 0,00 грн.

Позичальник 12.04.2025 сплатив 1439,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 12065,00 грн (12065,00 грн тіла кредиту + 1773,56 грн нарахованих процентів 1439,00 грн сплачених коштів) та 334,56 грн процентів.

За період з 13.04.2025 по 04.05.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 2601,21 грн (12065,00 грн тіла кредиту * 0,98% на день * 22 дні).

Позичальник 05.05.2025 додатково отримав кредитні кошти в розмірі 4235,00 грн, отже розмір тіла кредиту з якого нараховуються проценти збільшився і становить 16300,00 грн (12065,00 грн + 4235,00 грн додатково наданого кредиту).

За період з 05.05.2025 по 20.05.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 2555,84 грн (16300,00 грн тіла кредиту * 0,98% на день * 16 днів).

Позичальник 20.05.2025 сплатив 5,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 16300,00 грн, несплачені проценти 5486,61 грн (16300,00 грн тіла кредиту + 2555,84 грн нарахованих процентів + 2935,77 грн процентів за попередні періоди 5,00 грн сплачених коштів).

За період з 21.05.2025 по 10.06.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 3354,54 грн (16300,00 грн тіла кредиту * 0,98% на день * 21 день).

Позичальник 10.06.2025 сплатив 12000,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 13141,15 грн (16300,00 грн тіла кредиту + 3354,54 грн нарахованих процентів + 5486,61 грн процентів за попередні періоди 12000,00 грн сплачених коштів) та 0,00 грн процентів.

За період з 11.06.2025 по 07.11.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 19317,49 грн (13141,15 грн тіла кредиту * 0,98% на день * 150 днів).

Отже, станом на 07.11.2025 включно у позичальника залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 13141,15 грн, несплачені проценти 19317,49 грн.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з позичальника тіла кредиту в розмірі 13141,15 грн та процентів в розмірі 19317,49 грн, є підставними.

Щодо стягнення комісії за надання першого траншу кредиту у розмірі 723,90 грн та комісії за видачу другого траншу згідно з угодою у розмірі 254,10 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За надання першого траншу кредиту договором передбачена комісія у розмірі 723,90 грн (п. 8.5). Нарахування комісії за видачу другого траншу згідно з угодою склало 254,10 грн (п. 1.6).

Доказів того, що відповідач сплатив комісію у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обовязкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обовязкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобовязаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобовязань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які повязані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обовязку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини пятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У звязку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому позичальник не зобовязаний сплачувати 978,00 грн комісії.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 32458,64 грн з яких: 13141,15 грн суми виданого кредиту та 19317,49 грн суми заборгованості по нарахованих процентах; у стягненні тіла кредиту в розмірі 3158,01 грн, процентів в розмірі 4801,74 грн та комісії 978,00 грн, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Заявлено до стягнення 41396,39 грн. Задоволено судом 32458,64 грн. (що становить 78,41 % від заявленої суми).

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2087,59 грн (78,41% від 2662,40 грн).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява містить попередній орієнтовний розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу, який складає 5000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги до позовної заяви додано Договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням "ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ" та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт). За умовами цього договору Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Клієнту професійну правову допомогу та представництво інтересів (п. 1.1).

У справі міститься Додаткова угода № 3289 від 14.04.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, якою сторони погодили надання правової допомоги у справі про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором № 413236501 від 29.03.2025 року та встановили фіксовану вартість послуг у розмірі 5 000,00 грн, що включає аналіз кредитної справи (1000 грн), підготовку досудової вимоги (500 грн) та підготовку позову з додатками (3500 грн).

Наявний Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, підписаний сторонами, яким підтверджується належне надання послуг адвокатським об`єднанням та їх прийняття ТОВ «Таліон Плюс» на загальну суму 5 000,00 грн (підготовка справи 4 години, досудова вимога 2 години, позовна заява 10 годин).

Долучено Платіжну інструкцію № 343 від 14.04.2026 року, яка підтверджує сплату ТОВ «Таліон Плюс» на користь Адвокатського об`єднання "ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ" грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн з призначенням платежу "Оплата за надання правової допомоги згідно Договору №5 від 02.12.2024 року та Додаткової угоди №3289 від 14.04.2026 року у справі про стягнення заборгованості".

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 5000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3920,5 грн (78,41% від 5000,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 413236501 від 29.03.2025 в сумі 32458,64 грн з яких:

- 13141,15 грн тіла кредиту;

- 19317,49 грн заборгованості за процентами.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» тіла кредиту в розмірі 3158,01 грн, процентів в розмірі 4801,74 грн та комісії в розмірі 978,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у сумі 2087,59 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3920,5 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13;ЄДРПОУ 39700642)

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складене 10.08.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх