Ухвала суду № 138842584, 07.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4069/26

Провадження № 1-кс/206/978/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 24 червня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12026047230000006 від 09 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача ОСОБА_4 від 24 червня 2026 року, якою кримінальне провадження № 12026047230000006 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КК України.

У скарзі ОСОБА_3 просить поновити строк на оскарження постанови у разі встановлення його пропуску, скасувати постанову від 24.06.2026 та зобов`язати орган досудового розслідування продовжити досудове розслідування у повному обсязі щодо всіх п`яти об`єднаних епізодів. Крім того, просить перевірити повноваження ОСОБА_4 , дослідити показання свідка ОСОБА_5 від 23.06.2026 та перевірити обставини направлення супровідного листа від 24.07.2026 із неправильним номером кримінального провадження.

На обґрунтування скарги заявник зазначає, що постановою не надано належної правової оцінки його показанням про публікації ОСОБА_6 у соціальній мережі Facebook, у яких, за твердженням скаржника, поширювалися звинувачення його у вбивстві дружини, крадіжках, привласненні пенсії, фізичному насильстві, а також відомості про приватне, сімейне та особисте життя. Скаржник також вказує на те, що ОСОБА_6 була лише опитана шляхом відібрання пояснень, а не допитана як свідок, що не перевірено можливу кваліфікацію дій за статтями 350, 383 та частиною другою статті 182 КК України, а показання свідка ОСОБА_5 , отримані напередодні закриття провадження, у постанові не наведені та не проаналізовані.

ОСОБА_3 у скарзі просив здійснювати її розгляд без його участі та зазначив, що підтримує вимоги скарги у повному обсязі.

Для перевірки доводів скарги слідчим суддею витребувано матеріали кримінального провадження № 12026047230000006. До суду надано матеріали досудового розслідування у двох томах, які досліджено слідчим суддею.

Дослідивши скаргу, додані до неї документи, оскаржувану постанову та матеріали кримінального провадження у двох томах, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Щодо строку звернення зі скаргою слідчий суддя враховує, що оскаржувана постанова прийнята 24.06.2026, однак її копію ОСОБА_3 фактично отримав лише 24.07.2026 разом із супровідним листом органу дізнання. Скарга сформована в підсистемі «Електронний суд» 04.08.2026, тобто з незначним пропуском установленого статтею 304 КПК України строку. Беручи до уваги несвоєчасне направлення потерпілому копії постанови, незначність пропуску строку, а також необхідність забезпечення ефективного судового контролю за рішенням про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає можливим поновити ОСОБА_3 строк на оскарження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно з частиною п`ятою статті 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора має містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

За пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Прийняття такого рішення передбачає оцінку зібраних під час досудового розслідування відомостей у їх сукупності та встановлення відсутності хоча б однієї з обов`язкових ознак складу відповідного кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 182 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконну зміну такої інформації. Отже, для вирішення питання про наявність складу цього кримінального правопорушення підлягає встановленню не лише факт поширення певних відомостей, а й те, що такі відомості є конфіденційною інформацією про конкретну особу, а їх збирання, використання чи поширення є незаконним і вчинене умисно.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, дізнання було розпочато за заявою ОСОБА_3 щодо публікацій ОСОБА_6 у соціальній мережі Facebook. У подальшому до цього ж провадження було приєднано відомості за заявами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за частиною першою статті 182 КК України.

Матеріали досудового розслідування свідчать, що потерпілі були допитані, до провадження долучалися надані ними матеріали щодо публікацій у соціальній мережі, перевірялися обставини сімейного та спадкового конфлікту, обставини проживання та користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 , а також походження фотографій і відеозаписів, які стали предметом звернень потерпілих. Відібрано пояснення у ОСОБА_6 , допитано свідків, у тому числі ОСОБА_5 , та проведено інші процесуальні дії, відображені в матеріалах двох томів кримінального провадження.

Зміст оскаржуваної постанови також свідчить, що дізнавачем враховано обставини тривалого сімейного та спадкового конфлікту після смерті ОСОБА_11 , проживання ОСОБА_6 у спірному будинку, її обізнаність із сімейними та майновими обставинами, пояснення щодо мети здійснення фото- та відеофіксації, а також характер і контекст публікацій у Facebook.

При цьому матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних, які б підтверджували, що ОСОБА_6 незаконним способом отримувала конфіденційну інформацію про ОСОБА_3 або інших осіб, здійснювала таємне проникнення до житла, незаконний доступ до кореспонденції, електронних облікових записів чи інших джерел персональної інформації. Фото- та відеоматеріали, що досліджувалися під час дізнання, стосувалися будинку та майна, з якими ОСОБА_6 була пов`язана сімейними та спадковими відносинами та до яких раніше мала фактичний доступ.

Твердження у публікаціях на кшталт звинувачень у крадіжках, вбивстві, недоброчесній поведінці чи інші образливі характеристики, незалежно від їх прийнятності, етичності або достовірності, самі по собі не є достатніми для висновку про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 182 КК України. Для кримінально-правової оцінки за цією нормою необхідно встановити незаконне поводження саме з конфіденційною інформацією про особу, чого зібраними матеріалами не підтверджено.

При цьому слідчий суддя не надає оцінки тому, чи можуть окремі публікації бути образливими, недостовірними або порушувати особисті немайнові права потерпілих, оскільки такі обставини самі по собі не є тотожними складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 182 КК України, та можуть бути предметом захисту прав особи в іншому передбаченому законом порядку.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_6 не була допитана як свідок, а від неї лише відібрано пояснення, не свідчить про неповноту дізнання. Кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 182 КК України, належить до кримінальних проступків, а стаття 298-1 КПК України прямо передбачає пояснення осіб як одне з процесуальних джерел доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки. Пояснення ОСОБА_6 були долучені до матеріалів, співставлені з іншими зібраними даними та враховані дізнавачем під час прийняття рішення.

Не є підставою для скасування постанови і те, що у її мотивувальній частині окремо не наведено зміст показань свідка ОСОБА_5 від 23.06.2026. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначений протокол допиту міститься у матеріалах дізнання та був отриманий до прийняття оскаржуваної постанови. Кримінальний процесуальний закон не встановлює обов`язку відтворювати в постанові про закриття зміст кожного зібраного доказу. Досліджені слідчим суддею показання ОСОБА_5 стосуються передусім обставин сімейно-майнових відносин та конфлікту і не містять таких нових відомостей, які б самі по собі спростовували висновок дізнавача щодо відсутності ознак незаконного поширення конфіденційної інформації.

Доводи скарги про необхідність надання правової оцінки публікаціям за статтею 383 КК України також не спростовують законності оскаржуваної постанови. Публічне поширення певного твердження у соціальній мережі не є тотожним завідомо неправдивому повідомленню суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, яке становить об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого статтею 383 КК України.

Так само матеріалами не встановлено конкретних погроз вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна ОСОБА_3 саме у зв`язку з виконанням ним службових повноважень або громадського обов`язку, що виключає обґрунтованість посилання скаржника на необхідність кваліфікації досліджуваних публікацій за статтею 350 КК України.

Щодо посилання на частину другу статті 182 КК України слідчий суддя зазначає, що кваліфікуючі ознаки, зокрема повторність або заподіяння істотної шкоди, можуть оцінюватися лише за умови встановлення ознак основного складу кримінального правопорушення. Саме по собі багаторазове розміщення публікацій не утворює складу частини другої статті 182 КК України, якщо не встановлено незаконного збирання, використання чи поширення конфіденційної інформації про особу.

Доводи про прийняття постанови неуповноваженою особою спростовуються витребуваними матеріалами кримінального провадження. У них міститься процесуальне рішення, яким ОСОБА_4 визначено уповноваженим дізнавачем у кримінальному провадженні № 12026047230000006 до проведення ним процесуальних дій та прийняття постанови від 24.06.2026. Відсутність його прізвища у витягу з ЄРДР, сформованому станом на 25.05.2026, не свідчить про відсутність повноважень у подальшому, оскільки цей витяг відображав відомості на більш ранню дату.

Посилання скаржника на супровідний лист від 24.07.2026, у якому помилково зазначено номер іншого кримінального провадження, також не стосується змісту та законності постанови від 24.06.2026. Сама постанова містить правильний номер кримінального провадження № 12026047230000006, була фактично отримана ОСОБА_3 та ним оскаржена. Отже, технічна помилка у супровідному листі не перешкодила реалізації права потерпілого на судовий контроль та не може бути самостійною підставою для скасування процесуального рішення.

Несвоєчасне направлення копії постанови потерпілому є недоліком виконання вимог щодо повідомлення учасника провадження, однак не свідчить саме по собі про необґрунтованість висновків дізнавача щодо відсутності складу кримінального правопорушення. Наслідком такого несвоєчасного направлення у цьому випадку є врахування фактичної дати отримання постанови при забезпеченні права особи на її оскарження.

Ухвала слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра від 12.06.2026 у справі № 206/4069/26 постановлена за результатами розгляду скарги іншого потерпілого ОСОБА_7 на неналежний, на його думку, розгляд клопотання в порядку статті 220 КПК України. Вказаною ухвалою у задоволенні скарги відмовлено з огляду на факт розгляду відповідного клопотання та процесуальну самостійність дізнавача. Наведене судове рішення не містило висновку про заборону завершення дізнання у подальшому та не встановлювало обов`язку органу дізнання проводити розслідування протягом певного додаткового строку, а тому подальше прийняття постанови про закриття провадження саме по собі не суперечить цій ухвалі.

Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_3 не уповноважений представляти інтереси інших потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Тому його вимога про відновлення досудового розслідування саме в інтересах усіх п`яти потерпілих не може оцінюватися як самостійна підстава для скасування постанови з огляду на права інших осіб, які вільні самостійно реалізовувати передбачені КПК України засоби судового захисту.

Під час судового контролю слідчий суддя не підміняє орган досудового розслідування у визначенні тактики дізнання та не оцінює докази з точки зору доведеності вини конкретної особи. Перевірці підлягає те, чи прийнято оскаржуване рішення уповноваженою особою, чи досліджено істотні для такого рішення обставини та чи ґрунтується висновок про закриття провадження на матеріалах досудового розслідування.

Досліджені два томи кримінального провадження свідчать про проведення органом дізнання значного обсягу процесуальних дій, спрямованих на перевірку заяв потерпілих, дослідження походження і характеру публікацій, обставин сімейного та спадкового конфлікту, доступу ОСОБА_6 до відповідних відомостей і майна та отримання пояснень і показань учасників подій. Незгода ОСОБА_3 з оцінкою зібраних матеріалів, його бачення необхідності проведення додаткових процесуальних дій або бажаної кримінально-правової кваліфікації не свідчать самі по собі про передчасність чи необґрунтованість постанови.

За сукупністю досліджених матеріалів слідчий суддя не встановив таких неперевірених обставин або невиконаних процесуальних дій, які могли б поставити під обґрунтований сумнів висновок дізнавача про відсутність у досліджених діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КК України.

Оскаржувана постанова містить опис фактичних обставин, правову оцінку предмета дізнання, посилання на застосовані норми закону та мотиви прийнятого рішення. Виявлені скаржником недоліки листування та незгода з повнотою викладення окремих доказів у постанові не спростовують її кінцевого висновку та не є достатніми підставами для скасування.

Отже, підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 та скасування постанови дізнавача ОСОБА_4 від 24.06.2026 слідчий суддя не встановив.

Керуючись статтями 9, 24, 26, 110, 284, 303307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_3 строк на оскарження постанови дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 24 червня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12026047230000006.

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 24 червня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12026047230000006 від 09 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КК України, відмовити.

Ухвала в частині відмови у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка не була присутня під час оголошення ухвали, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1