Ухвала суду № 138842547, 13.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/12507/13-ц

Провадження № 6/185/191/26

У Х В А Л А

13 липня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

з участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про зміну способу виконання рішення, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,

встановив:

В березні 2026 року до суду надійшла зазначена заяві, в якій відповідач просить встановити наступний спосіб виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 року по справі №185/12507/13-ц: звернути стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 190,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Заява обґрунтована тим, що Павлоградським міськрайонний суд Дніпропетровської обл. 27.08.2013 року було ухвалено рішення за позовом Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №

DNDVGA00000418 від 27.04.2007 року звернути стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 190,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNDVGA00000418 від 27.04.2007 р.) АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також з наданням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки. АТ КБ "ПриватБанк" позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду. Причинами є відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки, відсутність попиту покупців.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року заяву про зміну способу виконання рішення було прийнято та призначено до розгляду.

Заявник просив задовольнити заяву, оскільки 05 жовтня 2025 р. внаслідок ракетного обстрілу відбулася надзвичайна подія, а саме пожежа та повне знищення будівлі архіву Банку, де зберігалися оригінали правовстановлюючої договірної бази та документів на майно. Даний факт підтверджується Актом Головного управління ДСНС України про пожежу від 06.10.2025 р. та Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) від 05.10.2025 р. за фактом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. Внаслідок цього оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - були повністю втрачені.

Заінтересована особа, ОСОБА_1 , просив розглянути справу без його участі, в задоволенні заяви про заміну способу виконання рішення відмовити, мотивуючи тим, що звертаючись із заявою про заміну способу виконання рішення заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Можлива зміна попиту ринку нерухомості, наявність документів, необхідних для його продажу має враховуватися банком при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами і тому такі обставини у даному випадку не можна вважатися істотними.»

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказана норма міститься і в ст. 435 ЦПК України.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Звертаючись із заявою про заміну способу виконання рішення заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Надані заявником акт про пожежу та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджують обставини пошкодження (знищення) архіву банку внаслідок ракетного обстрілу. Водночас сам по собі факт втрати оригіналів документів не доводить неможливості виконання рішення суду у визначений ним спосіб. Заявником не доведено, які саме документи, необхідні для продажу предмета іпотеки відповідно до рішення суду, були втрачені, чому відповідні відомості або документи неможливо відновити, отримати повторно чи одержати з державних реєстрів, а також не надано доказів учинення заявником дій, спрямованих на їх відновлення. Тому наведені обставини самі по собі не підтверджують абсолютної неможливості виконання рішення суду в раніше визначений спосіб.

Можлива зміна попиту ринку нерухомості, наявність документів, необхідних для його продажу має враховуватися банком при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами і тому такі обставини у даному випадку не можна вважатися істотними.

Згідно правової позиції у справі №6-1680цс16: відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Крім того, суд констатує, що АТ КБ «ПриватБанк» фактично просить викласти вказану частину резолютивної частини рішення в іншій редакції. Проте, таких вимог при розгляді справи по суті Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» не заявлялося, тому суд вважає, що вимоги заявника про зміну способу виконання судового рішення фактично змінюють рішення суду по суті та самостійно змінюють спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України з якими АТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду.

Рішенням суду від 27.08.2013 визначено не лише звернення стягнення на предмет іпотеки, а й конкретний спосіб його реалізації продаж предмета іпотеки іпотекодержателем від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві. Водночас заявник просить замінити визначений судом спосіб реалізації предмета іпотеки на його продаж на електронному аукціоні в межах процедури виконавчого провадження. Відповідно до статей 39, 41 Закону України «Про іпотеку» спосіб реалізації предмета іпотеки визначається судом у рішенні, а реалізація на електронному аукціоні застосовується, якщо інше не передбачено рішенням суду. Отже, задоволення заяви в цій справі фактично призвело б не лише до визначення іншої послідовності виконавчих дій, а до заміни одного встановленого судовим рішенням способу реалізації предмета іпотеки іншим, тобто до зміни змісту резолютивної частини рішення після набрання ним законної сили.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже суд, дослідивши доводи викладені у заяві, приходить до висновку, що доводи АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджені, вимоги заявника спрямовані на фактичну зміну резолютивної частини рішення суду, на зміну способу захисту, обраного позивачем при зверненні до суду із позовом.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст.435, 260 - 261 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про зміну способу виконання рішення, заінтересована особа: ОСОБА_1 .

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею) та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя М. М. Перекопський