Рішення № 138841535, 07.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3651/25

Номер провадження2/173/782/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19.11.2020 між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір №19.11.2020-100001120, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4000,00 грн на строк 14 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі, передбачені договором. Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в розмірі та у строк, визначені умовами договору, однак відповідач кредит та проценти за користування ним не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 09.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони у судове засідання не з`явилися, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19.11.2020-100001120, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки на отримання кредиту.

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000,00 грн зі строком користування коштами 14 календарних днів (з правом неодноразової пролонгації цього строку за ініціативою позичальника), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 02 грудня 2020 року та сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2% за кожен день користування коштами (процентна ставка «Економ», що застосовується в межах первинного або пролонгованого строку користування кредитом), а також проценти у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом (процентна ставка «Стандарт», що застосовується після закінчення або в період після закінчення первинного та/або пролонгованого строку користування кредитом).

Умовами договору передбачено, що позичальник мав право продовжити строк користування кредитом шляхом сплати нарахованих процентів за попередній строк користування кредитом. Кількість пролонгацій не обмежувалася, однак право на пролонгацію припинялося після досягнення максимального розміру процентів, визначеного заявкою. При цьому загальна сума процентів за договором (за ставками «Економ» та «Стандарт») не могла перевищувати 8000,00 грн, після досягнення якої подальше нарахування процентів припинялося.

Заявка на отримання кредиту підписана позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «5W618».

Відповідно до зазначених умов договору ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 4000,00 грн, що підтверджується чеком про перерахування коштів на платіжну картку НОМЕР_1 від 19.11.2020.

У подальшому, 09.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» за плату відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

На підтвердження факту укладення зазначеного договору факторингу позивач надав акт приймання-передачі Переліку №1 до договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024 та Перелік боржників до договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024, з яких убачається, що до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» від ТОВ «Споживчий центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №19.11.2020-100001120 від 19.11.2020 на суму 12000,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8000,00 грн заборгованість за процентами, що також підтверджується наданою позивачем довідкою ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» №6683/25-ДП3 про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №19.11.2020-100001120 від 19.11.2020 станом на 19.11.2025.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що випливають із кредитного договору, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та погодженні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний електронним підписом, у тому числі одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, а згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

З наданих позивачем доказів убачається, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, отримані кошти та передбачені договором платежі у встановлений договором строк не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту кредитор має право вимагати повернення заборгованості та сплати належних процентів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України право грошової вимоги може бути відступлене на підставі договору факторингу, внаслідок чого фактор набуває права вимоги до боржника в обсязі, визначеному договором.

Враховуючи, що ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти не повернув, тому заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання умов договору у розмірі12000,00грн необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення нею у повному обсязі отриманих у кредит коштів у повному обсязі зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як первісному кредиторові, так і новому кредитору, не надано суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», не доведено відсутність заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також інші обставини, визначені зазначеною нормою процесуального закону.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги №07/24 НК від 02.07.2024, Додаткову угоду №17 про внесення змін до зазначеного договору, Додаткову угоду №4 щодо зміни найменування виконавця з Адвокатського об`єднання «ВЕРІТАС ЦЕНТР» на Адвокатське об`єднання «ЛЕКС ВЕРІТАС», платіжну інструкцію №37204767222222601 від 24.12.2025, а також Звіт від 24.12.2025 про виконану роботу згідно з Додатковою угодою №19 до Договору №07/24 НК від 02.07.2024.

Водночас, виходячи з положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи, обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, критерії необхідності та розумності таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн є завищеним.

Суд бере до уваги, що дана справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором з позовними вимогами у розмірі 12000,00 грн, є справою незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та не потребувала проведення судових засідань, дослідження значного обсягу доказів чи виконання адвокатом значного обсягу процесуальних дій. Крім того, правова позиція позивача є типовою для спорів цієї категорії, а підготовка позовної заяви та супровід справи не вимагали значних затрат часу та особливої складності.

З урахуванням викладеного, принципів розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, суд доходить висновку про часткове задоволення вимоги про їх відшкодування та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості -задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 19.11.2020-100001120від 19.11.2020 у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР»витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту1 розділуХІІІПерехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв