Рішення № 138840558, 07.08.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №635/2843/26 Провадження № 2/613/852/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Сеник О.С., за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 635/2843/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 ,у якому просить : 1) стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО : 334851) заборгованість за Кредитним договором № 2027680200 від 30.11.2019 в розмірі 53660,14 грн; 2) в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2662,40 грн; 3) стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 30.11.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2027680200, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Відповідачці було надано кредитні кошти відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором.

Однак, відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України.

Керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 21.10.2022 між АТ «ОТП Банк» ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2027680200 від 30.11.2019. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 53660,14 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 46049,00 грн; заборгованість за відсотками 7611,14 грн.

Позивач стверджує, що відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк, що зумовило звернення ТОВ «Діджи Фінанс» до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27.03.2026 позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Богодухівського районного суду Харківської області.

Вказана цивільна справа за результатами автоматизованого розподілу була передана у провадження судді Сеник О.С.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 27.04.2026 позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

07.05.2026 від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов письмовий відзив, в якому вона зазначила, що позивач звернувся до суду у 2026 році з вимогами за кредитним договором від 30.11.2019. Останнє виконання зобов`язань здійснювалось у 2021 році, у зв`язку з цим вважає, що позивач пропустив розумний строк звернення до суду. Навіть з урахуванням особливостей перебігу строків позовної давності під час воєнного стану, позивач тривалий час не вживав заходів для захисту свого права. На підставі ст. 267 ЦК України просить суд застосувати строк позовної давності, а також врахувати принципи добросовісності, розумності та справедливості, оскільки нараховані позивачем проценти та штрафні санкції є завищеними. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі на під ставі наявних в справі доказів, позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, просили розглянути справу за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 30.11.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2027680200, шляхом подання анкети-заяви на отримання кредиту, у якій ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані та погодила бажані умови кредитування. Ціль отримання кредиту: придбання товарів та послуг.

За умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах : загальний розмір кредиту - 9188,00 грн (8798,00 грн - на придбання товару у продавця, 390,00 грн - на сплату додаткових послуг банку); дата остаточного повернення кредиту - 30.11.2021; процентна ставка - 0,01% річних.

Вказаний договір ОСОБА_1 підписала власноручним підписом.

Також ОСОБА_1 підписала Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору), в якому зазначені дати та суми платежів, Паспорт споживчого кредиту, згідно з яким сума кредиту 9188,00 грн зі строком кредитування 24 місяців, реальна річна процентна ставка 53,49%. Кредитна лінія у розмірі 8000,00 грн (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору) надається строком на 36 місяців (з правом пролонгації). Процентна ставка, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів 0,01% річних, процентна ставка після закінчення пільгового періоду 5% річних. Відповідачка оформила поточний (картковий рахунок) та отримала електронний платіжний засіб картку MC GOLD, НОМЕР_3 .

Крім того, відповідачкою власноручно було підписано Згоду-дозвіл на обробку персональних даних.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2027680200 від 30.11.2019, наданого АТ «ОТП Банк», станом на 21.10.2022 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 53660,14 грн. Всього відповідачкою було використано кредитних коштів 65260,00 грн; нарахована плата за обслуговування рахунку 2096,50 грн; нараховано відсотків 26949,80 грн; всього надійшло коштів на рахунок 40646,57 грн.

Факт користування кредитними коштами відповідачкою також підтверджується випискою з рахунка приватного клієнта № 2027680200 за період з 30.11.2019 по 15.03.2024. Вказаний рахунок оформлений АТ «ОТП Банк» на клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позивачем також надано до матеріалів справи рахунок-фактура №СФКНN-0000259140 від 30.11.2019, специфікацію до кредитного договору №2027680200, чек ТОВ «Комфі Трейд» на суму 9298,00 грн. Згідно з видатковою накладною №ЧКНN3-0152 від 30.11.2019, складеною ТОВ «Комфі Трейд», ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Комфі Трейд» товар (смартфон та скло захисне дл мобільного пристрою) на загальну суму 9298,00 грн. ОСОБА_1 поставила власний підпис, що отримала товар.

21.10.2022 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №21/10/22, відповідно до якого АТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк» і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і Боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №21/10/22 від 21.10.2022, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 2027680200 від 30.11.2019 в розмірі 53660,14 грн, з яких : 46049,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7611,14 грн заборгованість за відсотками.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Діджи Фінанс» до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитору зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, щоіснували на момент переходу цих прав.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 30.11.2019 укладено кредитний договір № 2027680200, первісний кредитор умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачці грошові ккошти. Однак, відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем склалась заборгованість.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 53660,14 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 46049,00 грн; заборгованість за відсотками 7611,14 грн.

На час розгляду справи відповідачкою не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості або врегулювання питання її сплати в позасудовому порядку. Власного розрахунку заборгованості чи доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку відповідачкою також не подано.

Факт укладення кредитного договору № 2027680200 від 30.11.2019 та отримання кредитних коштів відповідачка не заперечує. Крім того, як убачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, відповідачка здійснювала погашення кредитної заборгованості, чим фактично визнавала існування договірних зобов`язань.

Заперечуючи проти позову, відповідачка просила суд врахувати принципи добросовісності, розумності та справедливості, посилаючись на завищений, на її думку, розмір нарахованих процентів та штрафних санкцій.

Разом із тим суд не знаходить підстав для задоволення зазначених доводів, оскільки відповідачкою не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність здійсненого позивачем розрахунку умовам кредитного договору чи вимогам закону, а також не подано альтернативного розрахунку заборгованості. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, судом встановлено, що штрафні санкції відповідачці не нараховувалися, а тому посилання на їх завищений розмір є безпідставними. Щодо нарахованих процентів, то їх розмір визначений умовами укладеного між сторонами кредитного договору, факт укладення якого відповідачка не заперечує, а доказів неправомірності чи необґрунтованості їх нарахування матеріали справи не містять.

Саме по собі посилання відповідачки на принципи добросовісності, розумності та справедливості без наведення належних доказів порушення її прав або недобросовісної поведінки первісного кредитора не є підставою для відмови у задоволенні позову чи зміни погоджених сторонами умов договору.

Крім того, відповідачкою було зазначено у відзиві, що вона є внутрішньо переміщеною особою та не має стабільного доходу, а її чоловік є учасником бойових дій, у зв`язку з чим сім`я перебуває у скрутному матеріальному становищі. ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України, довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15.08.2025, видану на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_4 від 30.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що зазначені обставини підтверджують лише особисті та сімейні обставини відповідачки, однак самі по собі не свідчать про відсутність чи припинення грошового зобов`язання, не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та не доводять неправильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

З довідки ОСОБА_2 вбачається, що він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 01.06.2023 по 31.08.2023, з 12.09.2023 по 21.10.2023, з 23.10.2023 по 29.02.2024, з 16.03.2024 по 03.04.2024, з 05.04.2024 по 10.04.2024, з 13.04.2024 по 20.04.2024, з 28.04.2024 по 08.05.2024, з 18.05.2024 по 28.09.2024. з 01.10.2024 по 29.01.2025, з 16.02.2025 по 28.02.2025, з 06.03.2025 по 29.04.2025, з 04.05.2025 по 16.05.2025, з 18.05.2025 по 07.06.2025, 09.06.2025, з 11.06.2025 по 22.06.2025, з 24.06.2025 по 30.06.2025.

Кредитний договір між сторонами укладено 30.11.2019, а строк користування кредитом та нарахування процентів відповідно до умов договору тривав до 30.11.2022.

Станом на період, за який позивачем нараховано проценти, діяла редакція пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої "15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються".

Таким чином, та редакція ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла на час укладення відповідачкою кредитного договору та на період нарахування процентів, не передбачала звільнення від сплати процентів за кредитом членів сім`ї військовослужбовців, не поширювала відповідну пільгу на дружину (чоловіка) військовослужбовця, оскільки відповідні зміни були внесені законодавцем пізніше.

Отже, відповідачка як дружина військовослужбовця станом на дату укладення кредитного договору та період нарахування процентів не належала до кола осіб, на яких поширювалася зазначена пільга.

Крім того, суд зауважує, що відповідачкою не надано доказів того, що станом на час укладення кредитного договору та нарахування процентів її чоловік був військовослужбовцем.

Долучені ОСОБА_1 докази самі по собі не є підставою для звільнення від виконання договірного грошового зобов`язання. Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому скрутне матеріальне становище боржника, відсутність постійного доходу, наявність статусу внутрішньо переміщеної особи чи проходження військової служби членом сім`ї не є передбаченими законом підставами для звільнення від виконання грошового зобов`язання або зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Разом із цим суд зазначає, що наведені відповідачкою обставини можуть бути враховані під час вирішення питання щодо розстрочення або відстрочення виконання судового рішення у порядку, визначеному статтею 435 ЦПК України, за наявності відповідної заяви сторони та встановлених законом підстав. Однак із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду відповідачка не зверталася.

Щодо доводів відповідачки про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Як встановлено ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Разом з тим, беручи до уваги, що згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч.3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (чинного з 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції згідно із Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, у період з 02.04.2020 по 30.06.2023 (до моменту скасування карантину на території України) строк позовної давності законодавцем було продовжено на час дії карантину, а з 24.02.2022 цей строк також було продовжено на строк дії воєнного стану.

Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень викладено в наступній редакції :У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено.

Згідно з ч.3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Отже, строк позовної давності, визначений ст.261 ЦК України, був спочатку продовжений до кінця воєнного стану, потім 30.01.2024 зупинений до кінця воєнного стану, і розпочав свій перебіг лише з 04.09.2025, а відтак, є помилковими доводи відповідачки про сплив позовної давності звернення до суду з цим позовом.

З огляду на викладене, беручи до уваги дату звернення до суду з цим позовом (26.03.2026) суд зауважує, що ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду в межах строку позовної давності.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачкою грошових коштів та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення. Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а наявність та розмір заборгованості підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовані відповідачкою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2027680200 від 30.11.2019 у розмірі 53660,14 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025; додаткова угода № 2027680200 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 28.11.2025; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 7000,00 грн; Акт надання послуг № 2027680200 на підтвердженян факту надання правової допомоги від 27.11.2025, відповідно до якого надано наступні юридичні послуги : правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (за 1 год 2000,00 грн); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач (за 2 год. 4000,00 грн); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (за 0,5 год 500 грн); подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням (за 0.5 год. 500 грн); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 на ім`я Білецький Богдан Михайлович.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «Діджи Фінанс» до відшкодування витрат на надання правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи, яка не є складною, входить до категорії справ з усталеною судовою практикою, складність виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4,10-13, 76-81, 137, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ч.2 ст.259, ст.ст.263-266, 268, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2027680200 від 30.11.2019 в розмірі 53660,14 грн (п`ятдесят три тисячі шістсот шістдесят грн 14 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотри тисячі грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: до ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстрованої як ВПО за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 07.08.2026.

Суддя О.С. Сеник