Рішення № 138835598, 06.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12112/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участі:секретаря судового засідання Дубина Н.Ю. позивача ОСОБА_1 , представника позивача Солов`я О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить скасувати постанову про опис та арешт майна від 24 квітня 2026 року винесену у виконавчому провадженні № 35208952 по примусовому виконанні виконавчого листа 1/2218/1455/2011 від 30 жовтня 2012 року Хмельницького міськрайонного суду про конфіскацією майна, що належить на праві власності, крім житла заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення виконання примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Котом А.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року у справі №1/2218/1455/2011 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 р.) та призначено покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки та конфіскацією майна, що належить на праві власності, крім житла. 24.04.2026 у виконавчому провадженні №35208952 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на належні позивачу частини земельної ділянки площею 0,09 га, кадастровий номер 6823384500:09:001:1759, та будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки державним виконавцем не зазначено передбачених законом обов`язкових характеристик описаного майна, зокрема цільового призначення та інших відомостей щодо земельної ділянки, а також площі, кількості кімнат, поверхів і підсобних приміщень будинку. Крім того, позивач стверджує, що арештована споруда фактично є житловим будинком, придатним для постійного проживання, що підтверджується технічним паспортом та висновком експерта. Просить скасувати вказану постанову.

Ухвалою суду від 02.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15.07.2026 р. о 10:00 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 42.

Ухвалою суду від 07.07.2026 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує повністю. Вказано, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження №35208952 по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду № 1/2218/261/2012 від 30.10.12 яким постановлено: «Конфіскувати все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, крім житла». Зазначене судове рішення набрало законної сили 11.12.2012 та є обов`язковим до виконання. Водночас за позивачем виявлено зареєстрований садовий будинок загальною площею 85,6 кв. м, житловою площею 49 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 06.12.2016. Згідно з рішенням Новоушицького районного суду від 08.10.2013 за дружиною позивача визнано право власності на 1/2 частину цього майна як частку у спільній сумісній власності подружжя, а тому постановою державного виконавця від 24.04.2026 описано та арештовано належну боржнику 1/2 частину садового будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,09 га, на якій він розташований. Відповідач також послався на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 28.08.2025 та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10.11.2025, якими ОСОБА_1 відмовлено у звільненні від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку. При цьому апеляційний суд установив, що переведення належного боржнику садового будинку у житловий у процесі виконання вироку перешкодило його конфіскації та свідчить про наявність передумов ухилення від відбування призначеного покарання. Відповідач також зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт зареєстрований як «садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості: Так», а в технічному паспорті будівля також визначена як садовий будинок. Назва «садибний будинок» зазначена лише в технічному паспорті, виданому після державної реєстрації права власності. Відтак, на переконання відповідача, оскаржувана постанова від 24.04.2026 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а позивачем не доведено порушення його прав, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови та задоволення позову відсутні.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просив суд позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення та продовжив розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року у справі №1/2218/1455/2011 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 р.) та призначено покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки та конфіскацією майна, що належить на праві власності, крім житла.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження №35208952 по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду № 1/2218/261/2012 від 30.10.12 яким постановлено: "Конфіскувати все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, крім житла". Рішення суду, відповідно до відмітки у виконавчому документі, набрало законної сили 11.12.2012.

При пред`явлені до виконання виконавчого листа судом до нього додано постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Горбатюка С.В. (К.С. №49-3161 від 20.05.2011), якою накладено арешт на наступне майно боржника: житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,09 га, за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2,08 га, Хмельницька область, Новоушицький район, Струзька сільська рада; земельну ділянку площею 0,07 га, Хмельницька область, Новоушицький район, смт Нова Ушиця, вул. Пушкіна; автомобіль марки VOLKSWAGEN Passat, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; все нерухоме майно.

14.11.2012 державним виконавцем на підставі супровідного листа та виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду відкрито виконавче провадження №35208952.

В ході примусового виконання в ОСОБА_1 конфісковано (звернено стягнення, реалізовано) на користь держави наступне майно: виявлені кошти на банківських рахунках, частину автомобіля VOLKSWAGEN Passat, 2010 року випуску, земельну ділянку площею 0,07 га, земельну ділянку площею 1,9851 га земельну ділянку площею 0,0946 га, трактор колісний ЮМЗ-6, 1976 р.в.

В ході примусового виконання за боржником виявлено зареєстроване житло, а саме: садовий будинок площею 85,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . (№ запису про право власності: 17969831, дата реєстрації 06.12.2016, підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 26.11.2010, видавник: Куражинська сільська рада Новоушицького району Хмельницької області; витяг з рішення "Про переведення садового будинку у жилий будинок", серія та номер: 339, виданий 29.11.2016, видавник: Виконавчий комітет Новоушицької селищної ради Новоушицького району Хмельницької області; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 21.12.2016, видавник: Новоушицьке госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро (бюро технічної інвентаризації).

Згідно відмітки в паспорті ОСОБА_1 останній зареєстрований в зазначеному садовому будинку з 01.01.2017.

05.07.2023 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт державного виконавця. В акті зазначено, що садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 переведений в житловий 29.11.2016 року та в ньому з 01.01.2017 року зареєстрований та проживає боржник.

Позивач в 2025 році звертався до Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням про звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку.

28.08.2025 Хмельницьким міськрайонним судом прийнято ухвалу №1/2218/1455/11, якою відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року залишеною без змін ухвалу Хмельницького міськрайонного суду № 1/2218/1455/11 від 27 серпня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Згідно ухвали Новоушицького районного суду № 680/897/25 від 18.02.2026 за дружиною боржника ОСОБА_2 визнано право власності на частину земельної ділянки площею 0,09 га, кадастровий номер 6823384500:09:001:1759 за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1

24.04.2026 державним виконавцем повторно описано та арештовано: частину садового будинку за адресою АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки площею 0,09 га, за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач вважає постанову про опис та арешт майна від 24.04.2026 протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), є чинний на сьогоднішній день Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів та посадових осіб визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», однією із засад виконання рішень є «обов`язковість виконання рішень».

Згідно частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частина перша статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону, передбачено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Законодавець закріпив імперативний обов`язок державного виконавця дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Рішення суду щодо конфіскації майна підлягають виконанню в порядку, встановленому статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що майно, яке підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, Кримінальний кодекс України передбачає як повну конфіскацію майна (при вилученні всього належного засудженому майна), так і часткову (при вилученні частки майна).

Положеннями Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України визначено обов`язковість виконання судових рішень. Згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

На виконання законодавчих приписів, Міністерством юстиції України прийнято наказ щодо Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512/5), у пункті 10 Розділу VІІІ якої визначено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Тобто, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Суд зазначає, що арешт майна та його конфіскація є різними за правовою природою і наслідками процесуальними діями.

Отже, винесення постанови про опис та арешт майна від 24.04.2026 є лише проміжним заходом, спрямованим на забезпечення виконання вироку, та не свідчить про фактичну конфіскацію спірного майна чи остаточне вирішення питання про можливість його передачі у власність держави.

Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є правомірність постанови державного виконавця про опис та арешт майна від 24.04.2026 у виконавчому провадженні №35208952.

Суд враховує, що виконавче провадження №35208952 відкрито з метою виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду № 1/2218/261/2012 від 30.10.2012 яким постановлено: «Конфіскувати все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, крім житла».

При пред`явленні виконавчого листа до виконання до нього було додано постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 20.05.2011, якою накладено арешт, зокрема, на садовий будинок та земельну ділянку площею 0,09 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що державним виконавцем описано та накладено арешт на належні ОСОБА_1 1/2 частину садового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальна площа 85,6 кв. м. житлова 49 кв.м.; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,09 га, за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, у постанові зазначено вид нерухомого майна, його місцезнаходження, розмір належної боржнику частки, площу та кадастровий номер земельної ділянки. Сукупність наведених відомостей дає можливість ідентифікувати описані об`єкти нерухомого майна та відмежувати їх від іншого майна.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1114340368233 об`єкт зареєстровано як «садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості: Так». Загальна площа об`єкта становить 85,6 кв. м, житлова - 49 кв. м, а право власності ОСОБА_1 зареєстровано 06.12.2016 за номером запису 17969831.

Таким чином, доказів внесення до Реєстру змін щодо типу об`єкта та його державної реєстрації як садибного або житлового будинку позивач суду не надав.

Суд враховує, що рішенням виконавчого комітету Новоушицької селищної ради від 29.11.2016 №339 спірний садовий будинок було переведено у жилий будинок, а з 01.01.2017 за його адресою зареєстровано місце проживання позивача. Водночас зазначене переведення відбулося після набрання вироком законної сили, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на спірне майно.

Крім того, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено у звільненні від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку. Вказану ухвалу залишено без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10.11.2025.

Також суд враховує висновки, викладені в ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 10.11.2025, відповідно до яких переведення належного боржнику садового будинку у жилий у процесі виконання вироку перешкодило його конфіскації та свідчило про наявність передумов ухилення від відбування призначеного покарання.

Позивачем не наведено обставин та не надано належних доказів, які б свідчили, що державний виконавець описав майно, яке не належить боржнику, або діяв поза межами наданих йому повноважень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна від 24.04.2026, винесеної у виконавчому провадженні №35208952, відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не належать.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07 серпня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 45798761)

Головуючий суддя П.І. Салюк