Рішення № 138833226, 29.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 рокусправа № 380/637/26зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Петровської А.М.,

представників позивача Гринчука А.М., Бойко Х.П.,

представника відповідача Думич І.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ФУНДАЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення

у с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ФУНДАЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН (надалі за текстом Фонд або позивач) код ЄДРПОУ 44436735, адреса: м. Львів, вул. Франка І., буд. 39, кв. 5, 79005 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (надалі за текстом - ГУ ДПС або відповідач) код ЄДРПОУ 43968090, адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, 79026, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми С Головного управління ДПС у Львівській області № 34739/13-01-07-10 від 29 липня 2025року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене рішення не враховує всіх фактичних обставин, ігнорує реальність поставки оплаченого позивачем товару для сил оборони України на митну територію України, з огляду на таке. Звертає увагу на те, що при розгляді питання підтвердження поставки на митну територію України за інвойсами, оплаченими на користь компанії Immersive Optics Limited (Великобританія), 050322IF від 05.03.2022 та 28-0322 від 19.03.2022, здійснені відповідно 24 та 22 березня 2022 року. Інвойси виставлені, поставка організована, а платежі здійснені у перші тижні повномасштабного вторгнення із хаосом в логістиці, переповненими кордонами не налагодженими ланцюжками постачання тощо. Товар, який постачався - тепловізійні приціли різних моделей в загальній кількості 108 одиниць. Позивач оплатив поставку, яка організована ОСОБА_1 , який знайшов постачальника та організував поставку силами та засобами Посольства України у Великобританії. Очевидно, що перевезення товарів із використанням дипломатичних транспортних засобів відбулося поза митним контролем без складення митних документів, які позивач об`єктивно тепер не може надати контролюючому органу. З метою доведення реальності факту поставки тепловізорів за вказаними інвойсами позивач звернувся із запитом до компанії Immersive Optics Limited, на який отримав відповідь від 30.11.2025, в якій не лише підтверджується факт поставки тепловізійної оптики у вказаній кількості за цими інвойсами, але і описано з додаванням відповідних копій документів процедури отримання експортної ліцензії компанією у Великій Британії для експорту товару військового призначення в Україну, неможливість отримання польської транзитної ліцензії, що зумовило необхідність звернення до Посольства України в Лондоні з подальшим використанням їхніх можливостей із доставки. Товар доставлено до міста Львів, про що компанія Immersive Optics Limited надала фотодоказ, де товар складений перед будівлею ГУ МВС України у Львівській області під охороною бійців підрозділу спеціального призначення. В подальшому товар розподілений між підрозділами сил оборони України, на підтвердження чого під час перевірки надані відповідні документи.

Надані документи, на думку позивача, доводять, що оплачені ним тепловізійні приціли від компанії Immersive Optics Limited не лише ввезені на митну територію України, але і розподілені між підрозділами Збройних Сил України. Звертає увагу також на те, що як поставка, так і передача товару для потреб підрозділів здійснювалася у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли з очевидних причин оперативність поставки і передачі превалювала над їхнім документальним оформленням.

Позивач також зазначає, що в Акті перевірки зроблено хибний висновок, що на митну територію України не надходив товар (бронежилети та шоломи) від іноземного контрагента RM Solutions (Франція), оплачений за інвойсом FA10122030 від 01 березня 2022 року. Звертає увагу на дату виписування інвойсу 01 березня 2022 року тривають перші дні повномасштабного вторгнення. Питання індивідуальних засобів захисту воїнів стоїть надзвичайно гостро. Пошук кевларових шоломів та бронежилетів став ключовим питанням для мобілізованих та добровольців. До позивача звернуся ОСОБА_2 , що ним може бути організована поставка 100 бронежилетів IV ступеня захисту в комплекті (100 плитоносок та 200 бронеплит) та 100 кевларових шоломів. Позивач оплатив їх за вказаним інвойсом французькій компанії RM Solutions, дата платежів 04 березня 2022 року. Вже 20 березня 2022року цей товар доставлено авіаперевезенням у карґо-термінал Варшавського аеропорту (Air Waybill додається). Доставку з Польщі в Україну взяв на себе волонтер ОСОБА_3 , який на той час вже проживав в Любліні та активно включився у волонтерський рух. Протягом чотирьох днів ОСОБА_3 залагодив формальності у Польщі і товар було дозволено до вивезення в Україну. 25 березня 2025 року товар через прикордонний пункт Устилуг в`їхав в Україну у вживаних автомобілях швидкої допомоги з ЄС, які одразу вирушали на схід України. Факт ввезення товару в повному обсязі на митну територію України та передачу його по українській стороні кордону з деталями організації цієї доставки ОСОБА_3 підтвердив на запит позивача у письмових поясненнях від 04 грудня 2025 року. В подальшому шоломи та бронежилети розподілені серед підрозділів сил оборони України, що підтверджується відповідними документами.

Позивач також вважає, що в Акті перевірки зроблено хибний висновок про те, що на митну територію України не надходив товар (засоби військового зв`язку) від іноземного контрагента LPV gmbh Industriestr (Австрія), оплачений за інвойсом AR22- 6710107 від 10 березня 2022року. Звертає увагу на дату виписування інвойсу - 10 березня 2022 року вже наступного дня такий оплачений, оскільки терміновість ситуації, коли поставці підлягали військові засоби зв`язку в перші тижні повномасштабного вторгнення, вимагала їх оперативної оплати і доставки в Україну. На підставі листа, підписаного Військовим та військовоповітряним аташе України при посольстві в Австрійській Республіці полковником ОСОБА_4 №16/22 від 04 березня 2022 року комунікацією із продавцем - австрійською компанією LPV gmbh Industriestr займався ОСОБА_2 , він же займався доставкою товару, а саме 20 радіостанцій Motorolla (DP3441E)з ліцензійними ключами та вушною гарнітурою, 2 радіостанцій Motorolla (DM4400) в Україну. Перетин кордону в Україну здійснено автомобілем Посольства України в Австрійській Республіці без митного огляду та оформлення з пред`явленням згаданого листа, підписаного Військовим та військово-повітряним аташе України при посольстві України в Австрійській Республіці. В подальшому на території України весь товар за поставкою переданий одному отримувачу Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується накладною №15/1/240322 на видавання (здавання) військового майна у Військовій частині НОМЕР_1 від 24 березня 2022 року (додається). Отже, товар за інвойсом AR22-6710107 від 10 березня 2022 року не лише ввезений в Україну, але і негайно переданий військовій частині для виконання завдань з відбиття російської агресії.

Отже, на думку позивача, кожне із порушень, які нібито встановлені в Акті перевірки спростовується поясненнями і документами, окремі недоліки в оформленні документів та відсутність митного оформлення пояснюється залученням до транспортування через митний кордон України дипломатичних транспортних засобів або конструктивним ставленням до волонтерських поставок зі сторони митних органів у перші тижні війни.

05.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у позові повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач (покупець) виписав інвойс від 05.03.2022 № 050322IF на адресу IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія (Продавець), згідно з яким 24.03.2022 здійснено на адресу згаданого нерезидента переказ коштів в сумі 85 530,00 фунтів стерлінгів за тепловізійні приціли в кількості 63 шт., що підтверджується банківською випискою (призначення платежу: for 1/ IMMERSIVE OPTICS Limited for PRPMNT FOR Thermal imaging sight ACC CNTR №050322IF DD 05.03.2022.)

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 граничний строк надходження товару по імпорту становить 365 календарних днів. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» із врахуванням вимог пункту 21 розділу ІІ згаданої постанови, граничний термін надходження товару за імпортом за такою попередньою оплатою - 23.03.2023.

В порушення частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанови НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 05.03.2022 № 050322IF станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 824 дні. Зведені дані та стан розрахунків з нерезидентом IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія за інвойсом від 05.03.2022 №050322IF станом на 24.06.2025 наведено у додатку № 1 до акта перевірки.

Згідно з даними перевірки позивач за інвойсом від 19.03.2022 № 28-0322, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія, станом на 24.06.2025, сальдо Дебетове і складає 94 023,00 фунтів стерлінгів.

В порушення частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанова НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 19.03.2022 № 28-0322 станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 826 дні. Зведені дані та стан розрахунків з нерезидентом IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія за інвойсом від 19.03.2022 № 28-0322 станом на 24.06.2025 наведено у додатку № 1 до акта перевірки.

Згідно з пунктом 5 статті 13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII відповідач нарахував позивачу пеню за порушення строків розрахунків за перевірений період за інвойсом від 19.03.2022 № 28-0322, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія, у сумі 4 220 325,78 грн. Розрахунок нарахування пені наведено у Додатку №2 до акту перевірки.

Згідно з даними перевірки позивач за інвойсом від 10.03.2022 № AR22-6710107, отриманого від нерезидента LPV gmbh - Industriestr, Австрія, станом на 24.06.2025, сальдо Дебетове і складає 18 012 євро.

В порушення частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанова НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 10.03.2022 № AR22-6710107 станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом LPV gmbh - Industriestr, Австрія не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 837 дні. Зведені дані та стан розрахунків з нерезидентом IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія за інвойсом від 10.03.2022 № AR22- 6710107 станом на 24.06.2025 наведено у додатку № 1 до акта перевірки.

Згідно з пунктом 5 статті 13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII відповідач нарахував позивачу пеню за порушення строків розрахунків за перевірений період за інвойсом від 10.03.2022 № AR22-6710107, отриманого від нерезидента LPV gmbh - Industriestr, Австрія, складає 695 625,24 грн. Розрахунок нарахування пені наведено у Додатку №2 до акту перевірки.

Згідно з даними перевірки позивач за інвойсом від 01.03.2022 № FA10122030, отриманого від нерезидента RM SOLUTIONS, Франція, станом на 24.06.2025, сальдо Дебетове і складає 109 000,00 євро.

В порушення частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанова НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 01.03.2022 № FA10122030 станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом RM SOLUTIONS, Франція не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 844 дні.

Зведені дані та стан розрахунків з нерезидентом RM SOLUTIONS, Франція за інвойсом від 01.03.2022 № FA10122030 станом на 24.06.2025 наведено у додатку № 1 до акта перевірки.

Відповідно до пункту 5 статті 13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII відповідач нарахував позивачу пеню за порушення строків розрахунків за перевірений період за інвойсом від 01.03.2022 №FA10122030, отриманого від нерезидента RM SOLUTIONS, Франція, складає 4227532,30грн. Розрахунок нарахування пені наведено у Додатку № 2 до акту перевірки.

Проте, позивач згідно з Постановою КМУ №174, Постанови Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року №7, Закону від 21.06.2018 № 2473-VIII не надав до перевірки документа, який підтверджує перетин митного кордону України, а саме декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, гарантійний лист кінцевого користувача товарів гуманітарної допомоги, сертифікат кінцевого споживача, або митну декларацію (МД), товаро-транспортну накладну (CMR), тощо.

Позивач до перевірки не надав висновку на продовження термінів розрахунків за відповідними інвойсами, отриманих від нерезидентів або відповідної довідки про підтвердження форс-мажорних обставин за інвойсами, отриманих від нерезидентів.

Також відповідно до статті 13 згаданого Закону позивач до перевірки не надав висновку на продовження термінів розрахунків, довідки про підтвердження форс-мажорних обставин, не додав до позовної заяви до суду та ухвали про відкриття провадження про стягнення заборгованості з нерезидентів за відповідними інвойсами.

29.04.2026 суд отримав додаткові пояснення представника позивача стосовно напрямків і форм діяльності Фонду, а також потенційних наслідків недосягнення компромісу у спорі.

16.06.2026 суд отримав додаткові пояснення представника позивача, у яких зазначено, що відповідач хибно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Представник позивача зазначає, що митна декларація не є і не може бути у цій категорії справ єдиним підтвердженням перетину товаром митного кордону України і ця позиція підтримана Верховним Судом. Звертає увагу суду на те, що подібність фактичних обставин у справах не лише свідчить про релевантність продемонстрованої практики, але і підтверджує звичність застосування дипломатичних каналів доставки товарів Силам оборони України за допомогою благодійних фондів на початку великої війни. Також представник позивача звернув увагу на непропорційність, каральний характер санкцій, застосованих до нього, відсутності індивідуалізації відповідальності в світлі прав, гарантованих Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

03.07.2026 суд отримав додаткові пояснення представника відповідача, у яких зазначено, що законодавство України чітко визначає правові наслідки порушення резидентами граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Так, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII порушення резидентом строку розрахунків, встановленого частиною третьою статті 13 згаданого Закону, є підставою для нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суму неодержаних грошових коштів за договором (вартість недопоставленого товару).

Зазначена норма є чинною, не втратила юридичної сили, не була визнана неконституційною та підлягає обов`язковому застосуванню контролюючими органами.

Просить суд врахувати, що відповідач нарахував пеню виключно на підставі та у спосіб, визначені статтею 13 Закону № 2473-VIII. Розрахунок пені здійснено з урахуванням законодавчо встановленого розміру санкції, кількості днів прострочення та суми неодержаних валютних коштів за відповідними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), без відступу від вимог чинного законодавства.

У додаткових поясненнях від 16.06.2026 позивач не навів жодних доводів щодо неправильності здійсненого контролюючим органом розрахунку пені, не зазначив, які саме положення статті 13 Закону № 2473-VIII порушені під час її обчислення, та не спростував правильності визначення кількості днів прострочення чи розміру заборгованості, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої - восьмої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - кз дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з частиною п`ятою ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МК України відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згадані положення митного законодавства однозначно визначають момент завершення митного оформлення товарів та підтверджують, що саме дата оформлення митної декларації є юридичним фактом, з яким законодавство пов`язує виникнення відповідних правових наслідків. Водночас норми валютного законодавства у взаємозв`язку з положеннями митного законодавства чітко встановлюють порядок обчислення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Зокрема, відлік таких строків здійснюється з дати оформлення митної декларації відповідного типу ЕК-10 «Експорт» або ЕК-11 «Реекспорт», що підтверджує завершення митного оформлення експортної операції в установленому законом порядку.

З таких підстав вважає, що твердження позивача про те, що моментом, з яким пов`язується виникнення відповідних правових наслідків, є виключно факт фізичного перетину товаром митного кордону України, є помилковим та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у позові повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 19.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

02.06.2026 суд отримав клопотання представника відповідача про долучення доказів.

16.06.2026 суд отримав клопотання представника позивача про долучення доказів.

14.07.2026 суд отримав клопотання представника позивача про долучення доказів.

20.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до частини першої статті 227 КАС України призначив його проголошення на 29.07.2026.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Суд встановив, що на підставі наказу відповідача від 13.06.2025 № 3546-ПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фонду.

За результатами проведеної перевірки складено Акт Головного управління ДПС у Львівській області №29137/13-01-07-10/44436735 від 26.06.2025 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Благодійної організації "Благодійний фонд "ФУНДАЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН" (код ЄДРПОУ 44436735) з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами, а саме: контракт від 05.03.2022 №050322ІF, дата здійснення авансового платежу: 24.03.2022; контракт від 02.03.2022 № 2022/03/02/02exp, дата здійснення авансових платежів: 04.03.2022 та 04.03.2022; контракт від 29.03.2022 № 2022/03/29/01ЕХР, дата здійснення авансового платежу: 30.03.2022; контракт від 19.03.2022 № 28-0322, дата здійснення авансового платежу: 22.03.2022; контракт від 10.03.2022 №АR22-6710107, дата здійснення авансового платежу: 11.03.2022; контракт від 01.03.2022 №FА10122030, дата здійснення авансових платежів: 04.03.2022 та 04.03.2022» (надалі за текстом - Акт перевірки).

Під час проведення перевірки позивача відповідач проаналізував такі документи: інвойс від 05.03.2022 № 050322IF, інвойс від 02.03.2022 № 2022/03/02/02exp, інвойс від 29.03.2022 №2022/03/29/01EXP, інвойс від 19.03.2022 № 28-0322, інвойс від 10.03.2022 № AR22-6710107, інвойс від 01.03.2022 № FA10122030, платіжну інструкцію в іноземній валюті, валютну виписку, інвойс, декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, акти приймання-передачі благодійної допомоги, акти приймання-передачі матеріальних цінностей, оборотно-сальдові відомості за рахунками 632, 312, картки рахунків 632,312, а також інформацію, наявну в ІКС «Податковий блок», АІС «Податки» обласного рівня, «ЄАІС Держмитслужби» та інші.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» №34739/13-01-07-10 від 29.07.2025, яким застосовано до Фонду пеню за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на загальну суму 12 982 591,45 грн.

05.12.2025 Фонд подав скаргу в ДПС України в порядку адміністративного узгодження податкового зобов`язання з клопотанням про поновлення строку на адміністративне оскарження.

23.12.2025 Фонд отримав від ДПС України рішення про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку від 17.12.2025 №36008/6/99-00-06-01-03-06.

Вважаючи згадане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (надалі за текстом ПК України) визначає, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 згаданого пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (надалі за текстом - Закон №2473-VIII).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої, дев`ятої, десятої статті 11 Закону № 2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Органами валютного нагляду відповідно до згаданого Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій.

Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Стаття 13 Закону №2473-VIII визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких зупиняється перебіг граничних строків здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та, відповідно, припиняється нарахування пені за їх порушення.

Так, відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII граничні строки розрахунків, установлені Національним банком України за окремими експортними та імпортними операціями, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, шляхом видачі відповідного висновку.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII перебіг граничного строку розрахунків та нарахування пені зупиняються у разі прийняття судом або міжнародним комерційним арбітражем до розгляду позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов зовнішньоекономічного договору, або у разі прийняття компетентним органом відповідної іноземної держави до провадження документа про примусове стягнення такої заборгованості у позасудовому порядку.

У такому випадку перебіг строку зупиняється з дня прийняття відповідної заяви чи документа до розгляду, а пеня за період такого зупинення не нараховується.

Частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIII передбачає, що перебіг граничного строку розрахунків та нарахування пені зупиняються на весь період дії форс-мажорних обставин. При цьому належним підтвердженням виникнення та припинення таких обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни місцезнаходження сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни відповідно до умов такого договору.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний після початку перевірки надати посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом такої перевірки.

Отже, законодавство України чітко визначає правові наслідки порушення резидентами граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Так, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентом строку розрахунків, визначеного частиною третьою статті 13 згаданого Закону, є підставою для нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суму неодержаних грошових коштів за договором (вартість недопоставленого товару).

Щодо порушення граничних строків розрахунків за інвойсом від 05.03.2022 №050322IF, суд зазначає таке.

Позивач (покупець) виписав інвойс від 05.03.2022 № 050322IF на адресу IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія (продавець).

На підставі зазначеного інвойсу позивач 24.03.2022 здійснив на адресу нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія переказ коштів в сумі 85530,00 фунтів стерлінгів за тепловізійні приціли Thermion, Hellion, Axion, Accolade в кількості 63 шт., що підтверджується банківською випискою від 24.03.2022 №14JBKLМ3 (призначення платежу: for 1/ IMMERSIVE OPTICS Limited for PRPMNT FOR Thermal imaging sight ACC CNTR №050322IF DD 05.03.2022.)

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 ( надалі за текстом - Постанова НБУ № 5), граничний строк надходження товару за імпортом становить 365 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII, із врахуванням вимог пункту 21 розділу ІІ Постанови НБУ № 5, граничний термін надходження товару за імпортом за попередньою оплатою - 23.03.2023.

Позивач до перевірки не надав документів, які підтверджують перетин митного кордону України, а саме декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, гарантійний лист кінцевого користувача товарів гуманітарної допомоги, сертифікат кінцевого споживача, або митну декларацію (МД), товаро-транспортну накладну (CMR), тощо.

Частина третя статті 13 Закону 2473-VIII визначає, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідач встановив, що згідно з даними перевірки позивача за інвойсом від 05.03.2022 № 050322IF, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія, станом на 24.06.2025, сальдо Дебетове і складає 85 530,00 фунтів стерлінгів.

В порушення частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанови НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 05.03.2022 № 050322IF станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 824 дні.

Позивач відповідно до частини четвертої статті 13 Закону №2473-VIII не надав відповідачу висновку на продовження термінів розрахунків по інвойсу від 05.03.2022 №050322IF, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія.

Позивач відповідно до частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII, не надав суду відповідну довідку про підтвердження форс-мажорних обставин уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору (контракту), за інвойсом від 05.03.2022 № 050322IF, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія.

Позивач відповідно до частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII не надав суду позовної заяви до суду, міжнародного комерційного арбітражу та ухвали про відкриття провадження про стягнення заборгованості з нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія за інвойсом від 05.03.2022 №050322IF.

З урахуванням викладеного та пункту 5 статті 13 Закону №2473-VIII відповідач нарахував позивачу пеню за порушення строків розрахунків за перевірений період за інвойсом від 05.03.2022 № 050322IF, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія, складає 3839108,13грн.

Щодо порушення граничних строків розрахунків за інвойсом від 19.03.2022 №28-0322, суд зазначає таке.

Позивач (покупець) отримав від IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія (Продавець) інвойс від 19.03.2022 № 28-0322. У подальшому, 22.03.2022 позивач здійснив переказ коштів за тепловізійні приціли Thermion в кількості 45 шт. на користь нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія в сумі 94023,00 фунтів стерлінгів, що підтверджується банківською випискою від 22.03.2022 №12JBKLМ3 (призначення платежу: for 1/ IMMERSIVE OPTICS Limited for PRPMNT FOR Thermal imaging sight ACC CNTR № 28- 0322 DD 19.03.2022.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII, із врахуванням вимог пункту 21 розділу ІІ Постанова НБУ № 5, граничний термін надходження товару за імпортом за такою попередньою оплатою - 21.03.2023 року.

Відповідно до статті 13 Закону №2473-VIII, Постанови КМУ №174, Постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 позивач не надав до перевірки документа, який підтверджує перетин митного кордону України, а саме: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, гарантійний лист кінцевого користувача товарів гуманітарної допомоги, сертифікат кінцевого споживача, або митну декларацію (МД), товаро-транспортну накладну (CMR), тощо.

Суд встановив, що згідно з даними перевірки позивач за інвойсом від 19.03.2022 № 28-0322, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія, станом на 24.06.2025, сальдо Дебетове і складає 94 023,00 фунтів стерлінгів.

В порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII, з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанова НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 19.03.2022 № 28-0322 станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 826 дні.

Відповідно до статті 13 Закону №2473-VIII позивач до перевірки не надав висновку на продовження термінів розрахунків, довідки про підтвердження форс-мажорних обставин, не представлено позовної заяви до суду та ухвали про відкриття провадження про стягнення заборгованості з нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія за інвойсом від 19.03.2022 №28-0322.

З урахуванням викладеного та пункту 5 статті 13 Закону №2473-VIII відповідач нарахував позивачу пеню за порушення строків розрахунків за перевірений період за інвойсом від 19.03.2022 № 28-0322, отриманого від нерезидента IMMERSIVE OPTICS Limited, Великобританія, у сумі 4220325,78грн.

Щодо порушення граничних строків розрахунків за інвойсом від 10.03.2022 №AR22-6710107, суд зазначає таке.

Позивач (покупець) отримав від нерезидента LPV gmbh - Industriestr, Австрія (Продавець) інвойс від 10.03.2022 № AR22-6710107. На підставі отриманого інвойсу 11.03.2022 покупець здійснив переказ коштів за мобільні пристрої Motorola DP3441E 136-174 МГц та KFZ Einbau Motorola DM4400 136-174 МГц в кількості 62 шт на користь нерезидента LPV gmbh - Industriestr, Австрія в сумі 18012,00 євро, що підтверджується банківською випискою від 11.03.2022 № 2JBKLМ3 (призначення платежу: for 1/ LPV gmbh - Industriestr for PRPMNT FOR radar mobile walkie-talkies ACC CNTR №AR22-6710107 DD 10.03.2022).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII, із врахуванням вимог пункту 21 розділу ІІ Постанова НБУ № 5, граничний термін надходження товару за імпортом за попередньою оплатою - 10.03.2023.

Згідно з даними перевірки позивач за інвойсом від 10.03.2022 № AR22-6710107, отриманого від нерезидента LPV gmbh Industriestr, Австрія, станом на 24.06.2025, сальдо Дебетове і складає 18012 євро.

Всупереч положенням Постанови КМУ №174, Постанови Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року №7, Закону від 21.06.2018 № 2473-VIII позивач до перевірки не надав документа, який підтверджує перетин митного кордону України, а саме: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, гарантійний лист кінцевого користувача товарів гуманітарної допомоги, сертифікат кінцевого споживача, або митну декларацію (МД), товаро-транспортну накладну (CMR), тощо.

В порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII, із урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанови НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 10.03.2022 № AR22-6710107 станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом LPV gmbh - Industriestr, Австрія не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 837дні.

Відповідно до статті 13 Закону №2473-VIII позивач до перевірки не надав висновку на продовження термінів розрахунків, довідки про підтвердження форс-мажорних обставин, не надав позовної заяви до суду та ухвали про відкриття провадження про стягнення заборгованості з нерезидента LPV gmbh - Industriestr, Австрія за інвойсом від 10.03.2022 №AR22-6710107.

З урахуванням викладеного та пункту 5 статті 13 Закону №2473-VIII відповідач нарахував позивачу пеню за порушення строків розрахунків за перевірений період за інвойсом від 10.03.2022 № AR22-6710107, отриманого від нерезидента LPV gmbh - Industriestr, Австрія, складає 695 625,24 грн.

Щодо порушення граничних строків розрахунків за інвойсом від 01.03.2022 №FA10122030, суд зазначає таке.

Позивач (покупець) отримав від RM SOLUTIONS, Франція (Продавець) інвойс від 01.03.2022 № FA10122030. На підставі отриманого інвойсу 04.03.2022 позивач здійснив переказ коштів за балістичні пластини категорії NIJ IV, балістичні шоломи категорії NIJ ІІIА в кількості 400 шт., на користь нерезидента RM SOLUTIONS, Франція в сумі 109 000,00 євро, що підтверджується банківською випискою від 11.03.2022 № 2JBKLМ3 (призначення платежу: PREPAYMENT FOR MEANS OF MILITARY PROTECTION,INVOICE FA10122030 DD 01.03.2022/ RM SOLUTIONS).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2473-VIII, із врахуванням вимог пункту 21 розділу ІІ Постанови НБУ № 5, граничний термін надходження товару за імпортом за попередньою оплатою - 03.03.2023.

Згідно з даними перевірки позивач за інвойсом від 01.03.2022 № FA10122030, отриманого від нерезидента RM SOLUTIONS, Франція, станом на 24.06.2025, сальдо Дебетове і складає 109 000,00 євро.

Всупереч вимогам Постанови КМУ №174, Постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 та Закону № 2473-VIII позивач до перевірки не надав документа, який підтверджує перетин митного кордону України, а саме: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, гарантійний лист кінцевого користувача товарів гуманітарної допомоги, сертифікат кінцевого споживача, або митну декларацію (МД), товаро-транспортну накладну (CMR), тощо.

В порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII, із урахуванням пункту 21 розділу ІІ Постанови НБУ № 5, товар для позивача за інвойсом від 01.03.2022 № FA10122030 станом на 24.06.2025 на митну територію України не надходив, валютні кошти нерезидентом RM SOLUTIONS, Франція не повернуто. Кількість днів прострочення становить - 844 дні.

Відповідно до статті 13 Закону № 2473-VIII позивач до перевірки не надав висновку на продовження термінів розрахунків, довідки про підтвердження форс-мажорних обставин, не представлено позовної заяви до суду та ухвали про відкриття провадження про стягнення заборгованості з нерезидента RM SOLUTIONS, Франція за інвойсом від 01.03.2022 №FA10122030.

З урахуванням викладеного та пункту 5 статті 13 Закону №2473-VIII відповідач нарахував позивачу пеню за порушення строків розрахунків за перевірений період за інвойсом від 01.03.2022 № FA10122030, отриманого від нерезидента RM SOLUTIONS, Франція, складає 4227532,30 грн.

Надаючи оцінку аргументам позивача про неправильне застосування відповідачем частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII, оскільки безпідставно ототожнюється факт завершення імпортної операції виключно з оформленням митної декларації, суд висновує таке.

Позивач вважає, що закон не визначає митну декларацію як єдиний допустимий доказ поставки товару на митну територію України. Крім цього стверджує, що фактичне ввезення товарів в Україну та їх передача Силам оборони України підтверджуються сукупністю належних доказів, зокрема актами приймання-передачі, накладними, договорами та листами-підтвердженнями, а тому відсутність митної декларації сама по собі не свідчить про відсутність поставки товару та не може бути підставою для нарахування валютної пені.

У вимірі спірних відносин, суд зазначає, що правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом №2473-VIII.

Частина друга статті 3 Закону №2473-VIII визначає, що здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно згаданим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №2473-VIII, у разі, якщо положення інших законів суперечать положенням Закону, застосовують положення згаданого Закону.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої - восьмої статті 13 згаданого Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - кз дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно норма узгоджується із пунктом 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків із дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), за операціями з експорту товарів.

День виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Як визначає стаття 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МК України відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Отже, датою оформлення митної декларації є дата завершення митного оформлення товару, яка визначається шляхом проставлення посадовою особою митного органу відбитка особистої номерної печатки на всіх аркушах митної декларації, а у разі здійснення електронного декларування шляхом внесення до митної декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або печатки посадової особи митного органу.

Системний аналіз зазначених норм, свідчить про те, що положення митного законодавства однозначно визначають момент завершення митного оформлення товарів та підтверджують, що саме дата оформлення митної декларації є юридичним фактом, з яким законодавство пов`язує виникнення відповідних правових наслідків.

Водночас норми валютного законодавства у взаємозв`язку з положеннями митного законодавства чітко встановлюють порядок обчислення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Зокрема, відлік таких строків здійснюється з дати оформлення митної декларації відповідного типу ЕК-10 «Експорт» або ЕК-11 «Реекспорт», що підтверджує завершення митного оформлення експортної операції в установленому законом порядку.

Суд зазначає, що сам по собі факт перетину митного кордону не є тотожним факту завершення митного оформлення, оскільки митне оформлення є окремою юридично визначеною процедурою, яка завершується виключно після виконання всіх передбачених законодавством митних формальностей та належного оформлення митної декларації.

Тому, аргументи позивача про те, що моментом, з яким пов`язується виникнення відповідних правових наслідків, є виключно факт фізичного перетину товаром митного кордону України, є помилковими.

Позивач вважає, що факт перетину державного кордону підтверджується фактом вручення відповідного обладнання, засобів зв`язку та захисту відповідним військовим підрозділам, що підтверджується актами приймання-передачі, накладними, договорами та листами-підтвердженнями.

Суд перевірив зазначені обставини та докази, подані на їх обґрунтування і встановив, що позивач здійснив авансову оплату за зовнішньоекономічними контрактами на загальну суму 179553 фунтів стерлінгів та 127 012 євро.

За умовами відповідних контрактів на митну територію України мали поставлятись такі товари: тепловізійні приціли Thermion, Hellion, Axion, Accolade у кількості 108 одиниць; мобільні пристрої Motorola DP3441E 136-174 МГц та KFZ Einbau Motorola DM4400 136-174 МГц у кількості 62 одиниці; балістичні пластини категорії NIJ IV та балістичні шоломи категорії NIJ IIIA у кількості 400 одиниць.

Суд дослідив, подані позивачем документи, а саме: Акт прийому-передачі від 19 березня 2022 року (в інтересах Антитерористичного центру СБУ); Накладну № 16/1/280322 на видавання (здавання) військового майна у Військовій частині НОМЕР_1 від 28 березня 2022 року; Акт передачі-приймання гуманітарної допомоги від 28 березня 2022 року (через БФ Сергія Притули); Акт прийому-передачі від 01 квітня 2022 року (для вч НОМЕР_2 ); Акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 11 квітня 2022 року (для вч НОМЕР_3 ); Накладну № 352 на видавання (здавання) військового майна у Військовій частині НОМЕР_4 від 12 квітня 2022 року; Акт приймання-передачі від 13 квітня 2022 року (для Школи снайперів «Дике поле»); Акт прийому-передачі в квітні 2022 р. (для вч НОМЕР_5 ); Накладну № 15/1/132 на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_6 від 05 травня 2022 року; Акт приймання-передавання від 10 травня 2022 року (для вч НОМЕР_7 -н); Договір про передачу матеріальних цінностей в рамках підтримки у період воєнного стану від 16 липня 2022 року (для вч НОМЕР_8 ); Акт приймання-передачі подарованих технічних засобів від 16 вересня 2022року (для вч НОМЕР_8 ); Договір про передачу матеріальних цінностей в рамках підтримки у період воєнного стану від 01 листопада 2022 року (для вч НОМЕР_9 ); акт прийому-передачі від 30 березня 2022 року (для вч НОМЕР_10 ); Акт прийому-передачі від 30 березня 2022 року (для Святогірської територіальної оборони); Акт Прийому-передачі від 01 квітня 2022 року (для вч НОМЕР_11 ); Акт прийому-передачі від 07 квітня 2022 року (для 134 Окр бат ТрО Київської області через ГО «Об`єднання правозахисту громадян» з підтвердженням листом від 30 березня 2022 року); Акт прийому-передачі від 07 квітня 2022 року (для вч НОМЕР_12 ); Акт прийому-передачі від 08 квітня 2022 року (для вч НОМЕР_7 ); Акт прийому-передачі від 10 квітня 2022 року (для 58, 72, 14 бригад ЗСУ через волонтера ОСОБА_5 ); Акт прийому-передачі від 13 квітня 2022 року (для вч НОМЕР_13 ); Акт прийому-передачі від 13 квітня 2022 року (для вч НОМЕР_14 ); Акт прийому-передачі від 04 травня 2022 року (для вч НОМЕР_15 ); Акт прийому-передачі матеріальних цінностей в рамках підтримки держави Україна у період воєнного стану від 16 серпня 2022 року (для вч НОМЕР_16 ).

Аналіз згаданих документів свідчить про їх невідповідність відомостям, що містяться у зовнішньоекономічних контрактах та документах, які підтверджують здійснення оплати нерезидентам.

Так, із наданих позивачем актів приймання-передачі та накладних вбачається подальша передача лише окремих товарно-матеріальних цінностей третім особам, а саме: Pulsar Thermion 2 XP50 PRO - 42 одиниці, балістичних пластин категорії NIJ IV та балістичних шоломів категорії NIJ IIIA - 291 одиниця.

Крім цього, зміст таких документів свідчить про істотні недоліки, які не дають можливості визначити факт передачі відповідного обладнання, засобів зв`язку і засобів захисту саме військовим підрозділам, оскільки такі передані іншим благодійним фондам та громадським організаціям (Т.1 а.с. 40, 41, 46, 67, 69), не підтверджені повноваження військовослужбовців на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей, відсутні підписи або відбитки гербових печаток військових підрозділів (Т.1 а.с. 43, 61, 65, 70), вантажовідправником не зазначений позивач (Т.1 а.с. 42, 77), не встановлені суб`єкти, які отримали товар (Т.1 а.с. 63, 66, 71).

Суд також зазначає, що зазначені акти приймання-передачі, накладні та листи-підтвердження фіксують лише факт передачі певного майна між суб`єктами на території України, однак не є тими документами, що посвідчують факт переміщення товарів через митний кордон України, дату такого переміщення, митний режим, кількість, номенклатуру та ідентифікаційні ознаки товарів, ввезених за конкретними зовнішньоекономічними договорами.

Суд не бере до уваги світлокопії фотосвітлин (Т. 1а.с. 76-83) як докази, оскільки з них неможливо встановити осіб, які на них зображені, місце, дату і час їх створення, а також вміст вантажів.

Суд також відхиляє посилання позивача на лист директора ОСОБА_6 від 30.11.2025, оскільки такий не містить достовірної інформації щодо ввезення на митну територію України відповідного товару.

Узагальнюючи викладене, такі документи не оформляються митними органами, не підтверджують завершення митних формальностей та не можуть замінювати документи, які відповідно до митного законодавства посвідчують факт митного оформлення товарів.

За таких обставин долучені позивачем акти приймання-передачі, накладні та інші документи не є належними, допустимими та достовірними доказами, які б змогли підтвердити факт ввезення на митну територію України саме того товару, у тій кількості та номенклатурі, який оплачений позивачем за відповідними зовнішньоекономічними контрактами.

З таких підстав суд вважає, що зазначені документи не жодним чином не спростовують висновків відповідача, викладені в Акті перевірки та відповідно такі не можуть свідчити про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 13 Закону №2473-VIII.

Суд з метою з`ясування обставин поставки відповідного обладнання, засобів зв`язку і засобів захисту допитав свідка ОСОБА_7 . У судовому засіданні 03.06.2026 свідок пояснив, що поставка відповідного товару здійснювалась через дипломатичні канали зв`язку. Свідок безпосередньо контактував з постачальниками товару і забезпечував логістику як консультант позивача. Також пояснив, що частину засобів зв`язку особисто передав підрозділам ГУР.

Суд критично оцінює покази свідка як докази факту ввезення на митну територію України згаданих товарів, оскільки йому невідомі обставини щодо оформлення документів щодо ввезення таких товарів на митну територію України, хто перевозив товар, під час передачі товару на кордоні особисто не був присутнім, яким чином товар передавався дипломатичними каналами зв`язку конкретно йому невідомо, відомості щодо дати і пунктів пропуску через державний кордон йому невідомі.

Щодо аргументів позивача про непропорційність санкцій та юрисдикції суду в світлі звернення Верховного Суду за отриманням консультативного висновку ЄСПЛ, суд зазначає таке.

Позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини у справах KRAYEVA v. UKRAINE, SADOCHA v. UKRAINE, MYAKOTIN v. UKRAINE, GYRLYAN v. RUSSIA, а також на ухвалу Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №240/3843/24 про звернення до ЄСПЛ за консультативним висновком.

На думку позивача, наведена практика підтверджує, що автоматичне застосування санкцій без оцінки індивідуальних обставин, ступеня вини, наявності шкоди та пропорційності втручання у майнові права суперечить вимогам Конвенції. Крім того, позивач наголошує, що суд не повинен обмежуватися формальною перевіркою єдиного факту, на який посилається податковий орган (відсутності митної декларації), а зобов`язаний здійснити повний судовий контроль, дослідити всі докази у їх сукупності та перевірити як законність, так і пропорційність застосованої санкції, що відповідає практиці ЄСПЛ щодо повної юрисдикції суду.

Суд звертає увагу позивача на тому, що положення Закону №2473-VIII встановлюють чіткий та вичерпний перелік обставин, за наявності яких перебіг граничних строків розрахунків підлягає зупиненню. Обов`язок підтвердження існування таких обставин покладається саме на резидента, який посилається на їх наявність. Проте позивач ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування, передбачених статтею 13 Закону № 2473-VIII підстав для зупинення перебігу граничних строків розрахунків та, відповідно, ненарахування пені. За таких обставин відповідач не мав правових підстав для незастосування наслідків, визначених частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII.

Законодавство України з достатньою передбачуваністю для позивача визначає правові наслідки порушення резидентами граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Суд повторює, що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентом строку розрахунків, встановленого частиною третьою статті 13 згаданого Закону, є підставою для нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суму неодержаних грошових коштів за договором (вартість недопоставленого товару). Зазначена норма є чинною, не втратила юридичної сили, не була визнана неконституційною, а тому підлягає обов`язковому застосуванню відповідачем.

Суд також враховує, що відповідач нарахував пеню виключно на підставі та у спосіб, визначені статтею 13 Закону №2473-VIII. Такий розрахунок пені здійснено з урахуванням законодавчо встановленого розміру санкції, кількості днів прострочення та суми неодержаних валютних коштів за відповідними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), без відступу від вимог чинного законодавства.

При цьому, позивач не обґрунтовує позовні вимоги неправильністю здійсненого розрахунку пені та не зазначає, які конкретно положення статті 13 Закону № 2473-VIII порушив відповідач під час її обчислення, та не спростував правильності визначення кількості днів прострочення чи розміру заборгованості, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Фактично доводи позивача зводяться виключно до оспорювання пропорційності застосованої законодавцем відповідальності, тоді як саме нарахування пені є правовим наслідком недотримання резидентом граничних строків розрахунків, встановлених частиною третьою статті 13 Закону № 2473-VIII. Позивач не зазначив, з яких саме підстав вважає застосований до нього розмір санкції непропорційним.

За наявності встановленого факту порушення таких строків контролюючий орган був зобов`язаний застосувати передбачені законом наслідки та не наділений дискреційними повноваженнями щодо незастосування або зміни розміру пені всупереч імперативним приписам Закону № 2473-VIII, а тому доводи позивача у цій частині є такими, що не впливають на правомірність оскарженого рішення.

Суд також не може залишити поза увагою посилання позивача на неможливість документального підтвердження ввезення товарів у зв`язку з особливими умовами початкового періоду воєнного стану.

На момент здійснення авансових платежів за спірними контрактами вже діяв спеціальний нормативно врегульований порядок пропуску через митний кордон України гуманітарної допомоги та товарів військового і подвійного призначення, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (надалі за текстом - Постанова №174).

Абзацом 1 пункту 1 Постанови КМУ № 174 передбачено, що на період воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги (у тому числі таких товарів гуманітарної допомоги, як спеціальні засоби індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД 65 06 10 80 00; бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД 62 11 43 90 00), виготовлені відповідно до військових стандартів, зокрема стандартів НАТО, або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону; нитки для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 5402 11 00 00 та 5407 10 00 00; тканини (матеріали) для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 3920 10 89 90, 3921 90 60 00, 5603 14 10 00, 6914 90 00 00), безпілотні літальні апарати та їх частини цивільного призначення та подвійного використання від донорів (у значенні Закону України «Про гуманітарну допомогу») здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та без оформлення гарантійних листів, зазначених у абзаці п`ятому цього пункту.

Товари, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №174, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

При цьому, Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2000 № 544 (Офіційний вісник України, 2000р., № 12, ст.481; 2013р., № 31, ст.1081), та Порядок взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та Національного банку щодо реалізації Закону України "Про гуманітарну допомогу", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 № 241 (Офіційний вісник України, 2013р., № 29, ст.990; 2016р., № 6, ст.308), не застосовуються.

Пропуск через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, наведених у додатку 2 до Постанови КМУ № 174, здійснюється відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ № 174 за умови подання до митних органів гарантійного листа кінцевого користувача товарів за формою, наведеною в додатку 3 Постанови КМУ № 174.

Зазначений лист оформлюється кінцевим користувачем товарів гуманітарної допомоги, яким є орган військового управління, визначений Міністерством оборони, правоохоронний орган, інше військове формування, утворене відповідно до закону, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації чи підпорядкований підрозділ, визначений нею, або інший суб`єкт, що здійснює боротьбу з тероризмом відповідно до закону, та засвідчується його печаткою.

Зазначені товари підлягають взяттю в установленому порядку на облік в Збройних Силах, правоохоронних органах, інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, або в інших суб`єктах, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону.

Отже, Постанова №174 встановила спрощений, проте обов`язковий порядок документального оформлення таких товарів із визначенням переліку документів, які підтверджують факт їх ввезення на митну територію України. Отже, навіть за умов воєнного стану законодавство України забезпечувало чіткий механізм документального підтвердження переміщення спеціальних військових товарів через митний кордон України.

Проте, представники позивача в ході судового розгляду справи не змогли зазначити об`єктивні причини, які б перешкоджали позивачу скористатись спрощеною процедурою документального оформлення переміщення спеціальних військових товарів через митний кордон України, у порядку, визначеному Постановою №174.

Позивач посилається також на те, що під час інших перевірок, проведених відповідачем встановлено дотримання Фондом вимог валютного законодавства та підтверджене ввезення на митну територію України товарів, які надалі передані Силам оборони України. На його думку, такі обставини свідчать про його належну ділову та податкову репутацію, підтверджують системне дотримання вимог валютного законодавства та демонструють, що контролюючий орган раніше визнавав правомірність аналогічних валютних операцій.

Суд у цьому контексті зазначає, що висновки відповідача, якими підтверджено дотримання позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні інших поставок товарів, не можуть свідчити про відсутність порушень при здійсненні ним спірних зовнішньоекономічних операцій, оскільки такі не є предметом судового розгляду та не оцінюються судом.

З урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що оскаржене податкове повідомлення - рішення відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у позові повністю, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у позові БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ФУНДАЦІЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 07 серпня 2026 року.

Суддя Гулик Андрій Григорович