Рішення № 138831425, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/31086/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича до Виконавчий комітет Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області, поданої в інтересах держави, до Виконавчого комітету Грушівської сільської ради Дніпропетровської області в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Грушівської сільської ради Дніпропетровської області (вул. Олександра Довженка, 16, с. Грушівка, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53850 код ЄДРПОУ: 40195208) щодо не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, пам`ятку архітектури та містобудування - Будинок культури, 1956 р. охоронний номер 189, с. Ленінське (з 2016 року с. Грушівка), вул. Олександра Довженка, 37а, який взято на державний облік розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 №158-р;

зобов`язати Виконавчий комітет Грушівської сільської ради Дніпропетровської області (вул. Олександра Довженка, 16, с. Грушівка, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53850 код ЄДРПОУ: 40195208) подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, пам`ятку архітектури та містобудування - Будинок культури, 1956 р. охоронний номер 189, с. Ленінське (з 2016 року с. Грушівка), вул. Олександра Довженка, 37а, який взято на державний облік розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 №158-р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на території Грушівської сільської територіальної громади перебуває об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятка архітектури та містобудування Будинок культури, 1956 р., охоронний номер 189, який взято на державний облік розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 №158-р, проте до Державного реєстру нерухомих пам`яток України цей об`єкт не занесений.

Прокурор вказує, що обов`язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України покладено законом саме на виконавчий орган сільської ради, однак відповідач таких пропозицій до Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації не подавав, чим допустив протиправну бездіяльність. Невжиття відповідних заходів не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереження та відповідного використання об`єкта культурної спадщини і може призвести до втрати цінних історичних та архітектурних надбань.

Звертаючись до суду, прокурор зазначив, що чинним законодавством не визначено органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому він звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався (ч. 6 ст. 162 КАС України). Будь-яких заперечень проти позову, а також доказів правомірності своєї бездіяльності відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З огляду на наведене справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 №158-р затверджено Перелік пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області, згідно з яким на території Грушівської сільської об`єднаної територіальної громади перебуває об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Будинок культури, 1956 р., охоронний номер 189, с.Ленінське (з 2016 року с. Грушівка), вул. Олександра Довженка, 37а.

За наслідками опрацювання відомостей Державного реєстру нерухомих пам`яток України, який перебуває у відкритому доступі, встановлено, що зазначена пам`ятка культурної спадщини місцевого значення до цього Реєстру не занесена.

03.09.2021 за участю співробітників Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Дніпропетровської обласної прокуратури проведено спільну нараду щодо включення об`єктів культурної спадщини, що знаходяться на території Дніпропетровської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, за результатами якої головам районних державних адміністрацій, міським, сільським та селищним головам доручено провести моніторинг об`єктів культурної спадщини і подати відповідні переліки до управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації для формування переліку пам`яток та внесення їх до зазначеного Реєстру.

На виконання протоколу вказаної наради Криворізькою районною державною адміністрацією листом від 22.09.2021 №01-15-2790/0/55-21 звернуто увагу голів міських, сільських і селищних рад Криворізького району на необхідність надання переліку пам`яток, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не внесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (лист Криворізької районної державної адміністрації від 30.09.2025 №3803/0/531-25).

Криворізькою східною окружною прокуратурою до Грушівської сільської ради направлено запит від 13.08.2025 №60-4569вих-25 щодо надання інформації про направлення пропозицій до уповноваженого органу охорони культурної спадщини вищого рівня.

Листом від 03.09.2025 №1175 Виконавчий комітет Грушівської сільської ради повідомив, що облікова документація на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Будинок культури, 1956 р., охоронний №189, с. Грушівка, вул. Олександра Довженка, буд. 37а, виготовлена, проте пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення цього об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не подавались з посиланням на те, що об`єкт має місцеве значення, є типовим для свого періоду та не володіє унікальними архітектурними або історичними особливостями, а також на обмеженість фінансових і кадрових ресурсів. Цим же листом повідомлено, що охоронний договір не укладався.

Судом також встановлено, що облікову картку об`єкта культурної спадщини, паспорт пам`ятки культурної спадщини, акт візуального обстеження від 25.08.2025 та акт технічного стану пам`ятки складено у серпні 2025 року, тобто після направлення окружною прокуратурою запиту від 13.08.2025 №60-4569вих-25.

Відповідно до листа Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 11.09.2025 №2106/0/161-25 пропозиції про занесення зазначеного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від Виконавчого комітету Грушівської сільської ради не надходили.

Розпорядженням Виконавчого комітету Грушівської сільської ради від 04.07.2024 №84/К обов`язки з охорони культурної спадщини по Грушівській територіальній громаді покладено на інспектора відділу освіти, молоді та спорту.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконавчий комітет Ленінської сільської ради зареєстрований 24.12.2015, а 03.03.2016 його найменування змінено на виконавчий комітет Грушівської сільської ради. З моменту державної реєстрації і до звернення прокурора до суду питання подання пропозицій про занесення зазначеного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідачем не ініціювалося та не вирішувалося.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня протиправною, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачене ст. 2, 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) та ст. 53 КАС України. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин; в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави. У разі, якщо орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду, а орган, який вчинив дії чи допустив бездіяльність, що порушують інтереси держави, набуває статусу відповідача.

У цій справі спір виник у сфері охорони культурної спадщини, порушення інтересів держави полягає у нездійсненні відповідачем покладених на нього законом повноважень щодо ініціювання занесення пам`ятки до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а органу, уповноваженого державою на звернення до суду з такими вимогами до виконавчого комітету сільської ради, законодавством не визначено. За таких обставин суд визнає доведеними підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді як самостійним позивачем.

Частинами четвертою, п`ятою статті 54 Конституції України закріплено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III). Згідно з абзацами другим, третім преамбули цього Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою; охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-III, об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Пунктом 3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону №1805-III передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Отже, Будинок культури, 1956 р., охоронний номер 189, с. Ленінське (з 2016 року с. Грушівка), вул. Олександра Довженка, 37а, який взято на державний облік розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 №158-р, є пам`яткою у розумінні Закону №1805-III, а питання про його включення (невключення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України залишається невирішеним.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні державні адміністрації та виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Частиною першою статті 6 Закону №1805-III до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій віднесено, зокрема, подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону №1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території, а також подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Частиною першою статті 13 Закону №1805-III передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Відповідно до статті 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього провадяться відповідно до категорії пам`ятки: пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання; пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №452 (далі - Порядок №452). Згідно з пунктом 4 Порядку №452 об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність та мати одну або більше з таких ознак: мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи. Відповідність об`єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку (пункт 6 Порядку №452).

Із наведеного випливає, що оцінка відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, за якими визначається категорія пам`ятки, здійснюється органом, до компетенції якого віднесено вирішення питання про занесення об`єкта до Реєстру, під час розгляду відповідного подання. Тому власне подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня є обов`язковою стадією процедури реєстрації і не може ставитися у залежність від власної оцінки органом місцевого самоврядування цінності такого об`єкта.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (далі - Порядок №158). Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку №158 Державний реєстр нерухомих пам`яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам`ятки культурної спадщини. Пунктом 8.2 Порядку №158 передбачено, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, включені до списків (переліків) пам`яток всесоюзного, республіканського чи місцевого значення, до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками культурної спадщини відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 цього Закону). Виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина перша статті 51 цього Закону).

Підпунктом 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 у справі №260/2286/21 наголосив, що занесенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, зокрема подання відповідним органом пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №260/437/21 та від 25.01.2023 у справі №260/2609/21.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Виконавчий комітет Грушівської сільської ради Дніпропетровської області як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію Грушівської сільської територіальної громади, зобов`язаний подати органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації - пропозиції про занесення пам`ятки архітектури та містобудування Будинок культури, 1956 р., охоронний номер 189, с. Ленінське (з 2016 року с. Грушівка), вул. Олександра Довженка, 37а, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Такий обов`язок є безумовним, випливає безпосередньо із закону та не поставлений законодавцем у залежність від обсягу бюджетного фінансування чи кадрового забезпечення органу місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту державної реєстрації відповідача і до звернення прокурора до суду такі пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня не подавалися, що прямо визнано самим відповідачем у листі від 03.09.2025 №1175 та підтверджено листом Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 11.09.2025 №2106/0/161-25. Доказів протилежного, як і доказів існування об`єктивних перешкод для вчинення відповідних дій, відповідач суду не надав.

Таким чином, невчинення відповідачем дій, які він зобов`язаний був вчинити на підставі пункту 2 частини другої статті 6 Закону №1805-III, є протиправною бездіяльністю, а належним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача подати відповідні пропозиції.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і жодних доказів правомірності своєї бездіяльності суду не надав, а отже покладений на нього законом обов`язок доказування не виконав.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Грушівської сільської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 40195208) щодо не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки архітектури та містобудування - Будинок культури, 1956 р. охоронний номер НОМЕР_1 , с. Ленінське (з 2016 року с. Грушівка), вул. Олександра Довженка, 37а, який взято на державний облік розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 №158-р.

Зобов`язати Виконавчий комітет Грушівської сільської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 40195208) подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятки архітектури та містобудування - Будинок культури, 1956 р. охоронний номер НОМЕР_1 , с. Ленінське (з 2016 року с. Грушівка), вул. Олександра Довженка, 37а, який взято на державний облік розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 №158-р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова