Рішення № 138831424, 07.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/31786/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 1968 р.н. внаслідок виконання ним свого службового обов`язку по захисту Батьківщини згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII у розмірі визначеному згідно ст. 16-2 цього Закону (в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 № 3515-IX);

зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 1968 р.н. внаслідок виконання ним свого службового обов`язку по захисту Батьківщини згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, у розмірі визначеному згідно ст. 16-2 цього Закону (в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 № 3515-IX) із урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батько позивача, солдат ОСОБА_2 , 1968 року народження, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Авдіївка Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Позивач тричі звертався до відповідача із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, і за наслідками розгляду кожної з них Комісія ухвалювала однакове рішення про повернення документів на доопрацювання з тих самих підстав. При поданні другої та третьої заяв позивач окремими заявами письмово повідомив відповідача, що інших документів, які підтверджували б його перебування на утриманні загиблого батька, він не має і надати не може, та просив розглянути заяву по суті. Позивач вважає, що за таких обставин відповідач був зобов`язаний прийняти рішення по суті заяви, тобто про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, натомість використання процедурного механізму повернення документів на доопрацювання втретє є ухиленням від виконання цього обов`язку та протиправною бездіяльністю. Позивач також зазначає, що ініційована ним адміністративна процедура не була завершена, а на час розгляду його заяв стаття 16-1 Закону № 2011-XII діяла в редакції Закону від 09.12.2023 № 3515-IX, яка відносить до кола отримувачів усіх дітей загиблого без обмеження віком.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позицію відповідача обґрунтовано тим, що бездіяльності Комісія не допустила, оскільки заяву позивача розглянуто і за її наслідками пунктом 18 протоколу від 30.05.2025 № 41/д прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання, право на прийняття якого передбачене пунктом 4.5 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45. Відповідач зазначив, що спірні правовідносини мають заявницький характер, а Комісія повноважна вивчати та приймати рішення виключно за поданими документами; коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, визначається за статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця, тобто станом на 21.11.2022, до жодної з передбачених нею категорій позивач не належить, а Закон від 09.12.2023 № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, зворотної дії в часі не має.

Відповідач подав також клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду в порядку ч. 5 ст. 242 КАС України, в якому послався на постанови Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25 та від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а щодо визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця та неможливості зворотної дії в часі Закону № 3515-IX, і просив урахувати ці висновки та відмовити в задоволенні позову. Клопотання долучено до матеріалів справи; наведені в ньому правові висновки Верховного Суду враховуються судом у силу ч. 5 ст. 242 КАС України незалежно від заявленого клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ; його батьком є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Солдат ОСОБА_2 , 1968 року народження, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Авдіївка Донецької області під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини; причина смерті - вибухова травма внаслідок військових дій. Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 01.12.2022, лікарським свідоцтвом про смерть № 7139 від 26.11.2022, довідкою про причину смерті № 7139 від 26.11.2022, сповіщенням про загибель № 125, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , довідкою про безпосередню участь особи у заходах оборони від 14.12.2022 № 3559 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 20.09.2023 № 321/КЦ/7458.

26.05.2023 позивач звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька; заяву з документами направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 супровідним листом від 01.06.2023 № 7/1472.

За наслідками розгляду цих документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, пунктом 17 протоколу від 12.01.2024 прийняла рішення про повернення документів позивача на доопрацювання. Підставою повернення зазначено, що згідно з редакцією ст. 16-1 Закону № 2011-XII, чинною на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого (померлого); за наданими документами заявник не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого, а також неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого непрацездатним (особою з інвалідністю) та чи перебував він на його утриманні. Документи повернуто з метою надання копій документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на отримання пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення такої пенсії за загиблого, чи судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні. Про це рішення позивача повідомлено 05.02.2024 листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.01.2024 №7/10788/13.

29.07.2024 позивач звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги повторно. Разом з нею позивач подав окрему заяву від 23.07.2024, в якій повідомив, що не має документів, які підтверджують його перебування на утриманні загиблого батька, та просив прийняти рішення по суті розгляду заяви за поданими документами. Документи направлено супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.07.2024 №7/4695.

За наслідками розгляду повторної заяви Комісія протоколом № 37/д прийняла рішення про повернення документів позивача на доопрацювання з тих самих підстав, що і за наслідками розгляду першої заяви. Про це рішення позивача повідомлено 05.01.2025 листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.12.2024 № 7/32051/19.

24.02.2025 позивач звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги втретє, додавши до неї окрему заяву, в якій знову наполягав на розгляді основної заяви по суті та вказав на відсутність будь-яких інших документів про перебування на утриманні загиблого батька. Документи направлено супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.02.2025 № 7/878.

За наслідками розгляду третьої заяви Комісія пунктом 18 протоколу від 30.05.2025 №41/д прийняла рішення про повернення документів позивача на доопрацювання, мотивоване тими самими підставами, що й два попередні рішення. Про це рішення позивача повідомлено 10.06.2025.

Обставина, що позивач двічі офіційно повідомив відповідача про відсутність у нього документів, які підтверджують факт перебування на утриманні загиблого батька, сторонами не оспорюється та визнається відповідачем у поданому ним клопотанні.

Документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право позивача на пенсію в разі втрати годувальника чи факт призначення такої пенсії, а також рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні загиблого, матеріали справи не містять. Станом на 21.11.2022 позивач досяг тридцятирічного віку.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка, на думку позивача, полягає у неприйнятті рішення по суті його заяви від 24.02.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на 21.11.2022, було визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168). Згідно з п. 2 постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII. Днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата загибелі особи в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Аналогічно, згідно з п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначається станом на дату його загибелі (смерті), оскільки саме ця дата є моментом виникнення відповідного права. Такий висновок узгоджується зі ст. 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та з юридичними позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 і від 13.03.2012 № 6-рп/2012, згідно з якими до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25 Верховний Суд сформулював висновок про те, що саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16-1 Закону № 2011-XII; зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права. З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами; звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення. Верховний Суд наголосив, що законодавець у редакції ст. 16-1 Закону № 2011-XII, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, а саме батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців, і до цього переліку не входить загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25-а.

У постанові від 13.05.2026 у справі № 400/4545/24 Верховний Суд, вирішуючи спір за позовом повнолітнього сина загиблого військовослужбовця, зазначив, що позивач як повнолітній син загиблого станом на момент загибелі батька та на час звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги права на її отримання на підставі Закону №2011-XII та постанови № 168 не мав, оскільки не відноситься до жодної з категорій осіб, перелічених у частині першій ст. 16-1 Закону № 2011-XII, адже в редакції, чинній на час загибелі батька, таке право мали лише діти, які не досягли повноліття, або утриманці загиблого.

Застосовуючи наведені висновки до встановлених обставин, суд виходить з того, що батько позивача загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 № 3515-IX (29.03.2024), яким коло отримувачів було розширено на всіх дітей загиблого без обмеження віком. Станом на 21.11.2022 позивач був повнолітнім, досягнувши тридцятирічного віку, а доказів того, що він є утриманцем загиблого у розумінні ст. 16-1 Закону № 2011-XII, тобто має право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII, матеріали справи не містять; не подано і рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні загиблого. Отже, за станом законодавства на день виникнення права позивач до визначеного законом кола отримувачів одноразової грошової допомоги не належить, а Закон № 3515-IX, який не містить положень про його зворотну дію, коло осіб, які набули право станом на дату загибелі, змінити не може.

Водночас предметом цього спору є не наявність у позивача права на одноразову грошову допомогу як така, а бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення по суті заяви позивача від 24.02.2025, тому суд окремо перевіряє додержання відповідачем установленого порядку розгляду такої заяви.

Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627, затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Положення № 564). Згідно з п. 1 розділу II Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII. Пунктом 2 розділу II Положення № 564 визначено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов`язана, зокрема, приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.

Суд враховує, що абзац шостий пункту 2 розділу II Положення № 564, яким за першою редакцією цього Положення Комісію було уповноважено приймати рішення про повернення документів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі), виключено на підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 759/32211. Відтак за чинним Положенням № 564 формою завершення розгляду Комісією поданих документів є рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні.

Повноваження щодо повернення документів на доопрацювання збережено за розпорядником бюджетних коштів приписами абзаців другого та третього п. 23 Порядку №975, згідно з якими розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю), а доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, і після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні. Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів. Аналогічні за змістом види рішень передбачено п. 4.5 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45.

З наведеного випливає, що повернення документів на доопрацювання не є самостійним видом вирішення заяви по суті, а є проміжним процедурним рішенням, спрямованим на усунення визначених у законі перешкод до розгляду, і може прийматися виключно за наявності однієї з трьох вичерпно перелічених підстав: документи подано не в повному обсязі, документи потребують підтвердження зазначених у них обставин або документи подано не за належністю. Мета такого рішення полягає у наданні заявникові можливості доукомплектувати матеріали, після чого адміністративна процедура має завершитися рішенням про призначення допомоги або про відмову в її призначенні.

Судом установлено, що позивач при поданні другої (29.07.2024) і третьої (24.02.2025) заяв окремими письмовими заявами повідомив відповідача про те, що документів, які підтверджують його перебування на утриманні загиблого батька, він не має і надати не може, та просив розглянути заяву по суті за поданими документами. Ця обставина відповідачем визнається. Отже, на момент розгляду третьої заяви позивача Комісія володіла вичерпною інформацією як про обсяг поданих документів, так і про об`єктивну неможливість подання позивачем інших документів. За таких умов підстава для повернення документів на доопрацювання, передбачена абзацом другим п. 23 Порядку № 975, а саме подання документів не в повному обсязі чи потреба у підтвердженні зазначених у них обставин, перестала існувати, оскільки неповнота матеріалів набула неусувного характеру, а повернення документів утратило свою мету і не могло привести до надходження додаткових документів.

Дискреційними є повноваження, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно, на власний розсуд обирати один з кількох варіантів правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень; у разі настання визначених законодавством умов такий суб`єкт зобов`язаний вчинити конкретні дії. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 1840/2970/18. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 від 11.03.1980 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Дискреційні повноваження не можуть використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі їх реалізації, максимально ефективно (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria», заява № 30985/96).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що після отримання від позивача офіційних повідомлень про вичерпання ним можливостей подання документів у Комісії залишався єдиний правомірний варіант поведінки - вирішити заяву по суті, прийнявши рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні. Прийняття втретє поспіль рішення про повернення документів на доопрацювання з тих самих підстав, що і два попередні рішення, не відповідає меті, з якою це повноваження надано, не є обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення, а також не є розсудливим і своєчасним у розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України. Наслідком такої поведінки відповідача є те, що ініційована позивачем адміністративна процедура станом на час розгляду справи не завершена жодним рішенням по суті, а позивач позбавлений акта, який визначав би його права та міг бути перевірений судом по суті заявленої вимоги про призначення допомоги.

Заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, на який посилається відповідач і який відображено у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 120/4628/18-а, покладає на заявника обов`язок довести відповідні обставини шляхом подання достовірних документів, проте не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку завершити розпочату процедуру прийняттям рішення по суті у визначені законодавством строки.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованої особи, які на підставі закону віднесені до компетенції такого суб`єкта, були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Оскільки прийняття рішення по суті заяви позивача від 24.02.2025 було віднесене до компетенції Комісії, було об`єктивно необхідним і реально можливим, однак таке рішення прийнято не було, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду цієї заяви, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Належним і ефективним способом відновлення порушеного права у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2025 та прийняти за її наслідками рішення по суті з урахуванням висновків суду. Такими висновками, обов`язковими для врахування Комісією, є викладені вище висновки про те, що коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, визначається за ст. 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній станом на дату загибелі військовослужбовця, тобто на 21.11.2022, і що Закон № 3515-IX зворотної дії в часі не має.

Позовна вимога в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному згідно зі ст. 16-2 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX, задоволенню не підлягає. Вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні чинним законодавством віднесено до виключної компетенції Комісії Міністерства оборони України, яка ухвалює таке рішення за наслідками оцінки поданих документів у порядку, встановленому Положенням № 564 та Порядком № 975. Суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень і ухвалювати за нього рішення, яке той не приймав, оскільки це б означало перебирання судом на себе повноважень органу державної влади всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, як установлено вище, станом на дату виникнення права позивач до визначеного законом кола отримувачів одноразової грошової допомоги не належав, а тому підстави для зобов`язання відповідача призначити таку допомогу відсутні і по суті самої вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду заяви позивача від 24.02.2025, та в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву і прийняти за її наслідками рішення по суті з урахуванням висновків суду; у решті позовних вимог, а саме в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі, визначеному згідно зі ст. 16-2 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX, слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а позов задоволено частково, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6) в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яка полягає у неприйнятті рішення по суті розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 , 1968 року народження.

Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.02.2025 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька, солдата ОСОБА_2 , 1968 року народження, та прийняти за її наслідками рішення по суті про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова