Рішення № 138831322, 28.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року 13:55 ЛуцькСправа № 140/4271/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участі: представника позивача Давидюка О.Ф.,

представника відповідача Герасимчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ГОЛДКАР» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ГОЛДКАР» (далі ПП «Голдкар», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2026 за № UA20500020261 на суму 2 468 016,70 грн і штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 246,91 грн; від 08.01.2026 за №UA20500020262 на суму 607 413,29 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 60 741,35 грн та від 08.01.2026 за № UA20500020263 на суму 569 049,74 грн, без штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митницею проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Голдкар» з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справив в частині правильності обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за окремими митними деклараціями згідно Додатку, за результатами якої складено акт від 10.12.2025 за № 154/25/7.3-19/17/44298630.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- від 08.01.2026 за № UA20500020261 за мито на суму 2 468 016,70 грн і штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 246,91 грн на загальну суму 2 471 263,61 грн;

- від 08.01.2026 за № UA20500020262 за податком з доданої вартості на суму 607 413,29 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 60 741,35 грн, на загальну суму 668 154,64 грн;

- від 08.01.2026 за № UA20500020263 за мито на суму 569 049,74 грн санкцій.

Із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Зауважує, що на переконання митного органу, інформація з листів закордонних митних органів засвідчує, що 65 Сертифікатів EUR.1. не підтверджують факту походження ввезеного товару в період з 13.10.2021 по 08.12.2022 з Європейського Союзу, а отже засвідчує факт відсутності преференції при сплаті митних платежів до державного бюджету. Жодних інших документів, згідно тексту акту перевірки, відповідач під час документальної перевірки до уваги не брав та не досліджував. До цього, неперевіреного і не дослідженого числа документів входять і документи у вигляді тих же Сертифікатів.

Повідомляє, що митний орган не надсилав жодних запитів до ПП «Голдкар» щодо пояснень, довідок та інформації. Зазначене, беззаперечно підтверджує, що відповідач не мав жодних правових підстав для призначення документальної перевірки, оформленої актом перевірки, а це, у свою чергу, свідчить про цілковиту неправомірність його дій пов`язаних як з проведенням документальної перевірки так і з оформленням її результатів, що оскаржуються.

Також звертає увагу суду, що позапланові перевірки під дію «мораторію» не підпадали, а тому митному органу заборонено було самостійно визначати суму грошових зобов`язань після закінчення 1095 днів, що настає за граничним строком, в нашому випадку, їх митного оформлення.

Факт не повідомлення ПП «Голдкар» про початок і період проведення Волинською митницею невиїзної перевірки, разом з порушенням строків початку її проведення чітко засвідчує факт незаконності, як її призначення, так і її проведення, а тому її результат не може породжувати будь-які правові наслідки.

Єдиною підставою для збільшення митної вартості по митним декларація вказаних у відповідних додатках є, по суті, цитуванням отриманої службової переписки між українськими митними органами та офіційно не перекладених і не легалізованих документів з-за кордону, а тому позиція відповідача не підкріплена жодним належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом, а отже є незаконною.

Окрім того, відсутність, поряд з відповідною інформацією, матеріалів перевірки уповноважених органів країни експортера щодо автентичності Сертифікатів EUR.1, які належним чином перекладені та легалізовані беззаперечно свідчить про протиправність дій митного органу, не дивлячись на будь-яке обґрунтування таких дій вимогами національного законодавства.

У зв`язку із наведеним ПП «Голдкар» переконаний, що податкові повідомлення-рішення від 08.01.2026 за № UA20500020261, №UA20500020262 та №UA20500020263 є незаконними та підлягають скасуванню (том 1 арк. спр. 1-7).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання (том 1 арк. спр. 48).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування такої позиції вказала, що 19.11.2025 митницею, у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, за митними деклараціями згідно Додатку винесено наказ №534 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «ГОЛДКАР» вимог законодавства України з питань митної справи».

Волинською митницею 19.11.2025 на адресу ПП «Голдкар» рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено копію наказу Волинської митниці від 19.11.2025 № 534 та повідомлення від 19.11.2025 №7.3-2/19/13/13404 про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись, які отримані позивачем 21.11.2025.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товариства товарів за митними деклараціями встановлено, що митне оформлення товарів, зазначених в Додатку здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої статті 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження.

Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1, які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікатах з перевезення товару EUR.1.

Таким чином, застосування преференційного режиму до товарів, оформлених ПП «Голдкар» за митними деклараціями згідно з Додатком, здійснювалось у відповідності до Доповнення I до Конвенції.

Керуючись статтями 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження, на звернення Волинської митниці від 15.11.2024 № 7.3-2/15-03/4/12654, Рівненської митниці від 14.05.2025 № 7.3-2/15-04/4-15/3162, Державною митною службою України були направлені на перевірку до уповноваженого органу Словацької Республіки, Республіки Польща, Угорщини, Королівства Бельгії, Федеративної Республіки Німеччини сертифікати з перевезення товару форми EUR.1, складених експортерами «Baltic Avto Trans OU», «HAIDARI NUTZFAHRZEUGE», «KANETO Sp. z o.o», «UAB DOMINDA».

Враховуючи відповіді уповноважених органів іноземних держав, що стосуються результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, підстави для застосування преференційного режиму оподаткування до товарів, оформлених за МД, вказаними у Додатку, походження з Європейського Союзу яких не підтверджене, в рамках Угоди та Конвенції відсутні.

Отже, товари оформлені за митними деклараціями згідно з Додатком повинні бути оподатковані ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення зазначених товарів.

Діяння платника податків щодо неправомірного заявлення преференційного режиму здійснені на підставі документу митного органу, який видав сертифікати з перевезення товару EUR.1 на заяву та під відповідальність експортера, який відповідно до частини третьої статті 16 Доповнення І до Конвенції зобов`язаний надавати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваного товару.

Тобто, надання належних документів встановлених міжнародним договором є обов`язком експортера. Хоча Волинська митниця не володіє доведеними фактами, які б свідчили, що ПП «Голдкар» удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог чинного занодавства та Конвенцієї, в той же товариство було письмово проінформовано про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання платником податків вимог законодавства України з питань митної справи, предмет такої перевірки, проте, під час проведення перевірки ПП «Голдкар» із заявами, зауваженнями щодо проведення перевірки та поясненнями до Волинської митниці не зверталось.

Таким чином, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ПП «Голдкар» вимог:

1) статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України (далі МК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно з Додатком на суму 3 037 066,44 грн;

2) пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 607 413,29 грн.

Враховуючи вищевикладене, Волинською митницею було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.01.2026 №UA20500020261, №UA20500020262, №UA20500020263.

Уважає, що митним органом у повній мірі було дотримано всі процесуальні аспекти проведення даної документальної невиїзної перевірки, встановлені МК України.

Документальна невиїзна перевірка дотримання ПП «Голдкар» вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі, обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів була проведена в межах встановленого МК України та ПК України терміну у 1095 днів.

Також повідомляє, що оскільки направлення листів-запитів митного органу з проханням про проведення перевірки поданих до митного оформлення документів та отримання відповідей уповноважених органів про результати перевірок здійснювалось у порядку листування, то такі документи легалізації не підлягають (том 1 арк. спр. 53-66).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 клопотання Волинської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі задоволено. Забезпечено участь представника Волинської митниці у розгляді адміністративної справи № 140/4271/26 у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 10:00 21.05.2026, та у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (том 2 арк. спр. 63).

У зв`язку з відрахуванням з 04.06.2026 судді Валюха В.М. зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/569/26 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №140/4271/26 (том 2 арк. спр. 67).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/4271/26 було визначено суддю Смокович В.І. (том 2 арк. спр. 68).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13:00 год 07.07.2026 (том 2 арк. спр. 69).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 клопотання представника Волинської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Постановлено підготовче засідання призначене на 07.07.2026 о 13:00 та наступні судові засідання в адміністративній справі проводити в режимі відеоконференції за участю сторін та представника Волинської митниці поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ» (том 2 арк. спр. 215-216).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026 на 13:00 год (том 2 арк. спр. 222).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

В судовому засіданні 28.07.2026 представник позивача позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих усних та письмових пояснень.

Представник Волинської митниці просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ПП «Голдкар» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.07.2021 за номером запису: 1001981020000013410 та з 01.08.2021 є платником ПДВ та видами економічної діяльності по КВЕД є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (том 1 арк. спр. 8-9).

Відповідно до наказу від 19.11.2025 №534 (том 1 арк. спр. 10-11) на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344-1, абзаців 2, 5 частини першої, частини другої пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого митного органу Республіки Польща від 27.08.2025 №2601-IOA.4331.165.2024; Республіки Угорщини від 22.07.2025 №1724229401; Королівства Бельгії від 21.08.2025 №2025/N6А2N30/00014714, від 13.10.2025 №2025/N6А2N30/00014686/2; Федеративної Республіки Німеччина від 08.08.2025 №Z4215 F-00300/25; Словацької Республіки від 18.07.2025 №382193/2025-2000801/126Не про не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1, які надавалися при митному оформленні за митними деклараціями згідно додатку Волинською митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ПП «Голдкар» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII при митному оформленні товарів за митними деклараціями згідно Додатку, тривалістю 3 робочих днів з 01.12.2025 у Волинській митниці.

Відповідачем 19.11.2025 разом із наказом оформлено та направлено лист-повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки №7.3-2/19/13/13404 (том 2 арк. спр. 43), яке вручено представнику позивача за довіреністю 21.11.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (том 2 арк. спр. 45).

За результатами перевірки Волинською митницею складено акт від 10.12.2025 №154/25/7.3-19/17/44298630 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630) вимог законодавства України з питань митної плати в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митному оформленні товарів за окремими митними деклараціями згідно Додатку» (далі акт перевірки) (том 1 арк. спр. 13-20), яким встановлено порушення позивачем:

- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно з Додатком на суму 3 037 066,44 грн. (код платежу 020 на суму 2 468 016,70 грн, код платежу 021 на суму 569 049,74 грн);

- пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 607 413,29 грн.

Вказаний акт був надісланий на юридичну адресу ПП «Голдкар» листом від 11.12.2025 №7.3-2/19/13/14230 (том 2 арк. спр. 42) та вручений за довіреністю 22.12.2025 (том 2 арк. спр. 44).

Товариство листом від 30.12.2025 (вх. №72/14/7.3-2-19 від 02.01.2026) на адресу відповідача скерувало другий екземпляр акту перевірки, який підписаний керівником ПП «Голкар» (том 2 арк. спр. 41).

На підставі висновків акту перевірки митним органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 08.01.2026 №UA20500020261 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозиться на територію України суб`єктами господарювання» в розмірі 2 468 016,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 246,91 грн (том 1 арк. спр. 248-250);

- від 08.01.2026 №UA20500020262 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» в розмірі 607 413,29 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 60 741,35 грн (том 2 арк. спр. 1-4);

- від 08.01.2026 №UA20500020263 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (крім мита, яке сплачується при поміщенні суден у митний режим тимчасового ввезення з умовами» в розмірі 569 049,74 грн (том 2 арк. спр. 5-7).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу та отримані представником товариства за довіреністю 12.01.2026 (том 2 арк. спр. 46).

ПП «Голдкар», уважаючи винесені податкові повідомлення-рішення від 08.01.2026 №UA20500020261, №UA20500020262 та №UA20500020263 протиправними, звернулося із даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант , крім випадку, визначеного абзацом другим цієї частини. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 8-9 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом пост-митний контроль.

Згідно з абзацом 3 частини другої статті 344-1 МК України, пост-митний контроль здійснюється шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування, зокрема, щодо проведення перевірок та визначення сум грошових зобов`язань платника податків. Так, згідно з абзацом першим пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Згідно із пунктом 46.1 статті 46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

З 12.03.2020 до 30.06.2023 Кабінетом Міністрів України на усій території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

До ПК України було внесено зміни Законом України від 17.03.2020 №533-IX (набрав чинності 18.03.2020), зокрема підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на цей же період зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» набрав чинності 23.05.2020.

Відтак, установлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами не розповсюджується на митні органи з 23.05.2020.

Отже, відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, зупинявся на період з 18.03.2020 по 22.05.2020.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17.03.2022) статтю 102 ПК України було доповнено пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 102.9 статті 102 ПК України був виключений відповідно до Закону України від 30.06.2023 №3219-ІХ).

Законом України від 24.03.2022 №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (набрав чинності 05.04.2022) розділ ХХІ Прикінцеві та перехідні положення» МК України доповнено пунктом 9-12. Приписами підпункту 1 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень» МК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 20.03.2024 №3613-ІХ) передбачено, що тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (крім випадків, передбачених підпунктом 2 цього пункту) документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.

Згідно з підпунктом 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків.

Враховуючи викладене вище, після введення в Україні воєнного стану згідно з пунктом 102.9 статті 102 ПК України з 17.03.2022 було зупинено перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у зв`язку з мораторієм на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи на підставі приписів підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України з 05.04.2022 до моменту поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи був зупинений відлік строку давності.

Підпунктом 1 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень» МК України (в редакції Закону України від 20.03.2024 №3613-ІХ) вказано, що повноваження митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи поновлено з 1 травня 2024 року.

Таким чином суд погоджується із позицією відповідача, що для обрахування визначених статтею 102 ПК України строків давності необхідно враховувати їх зупинення на період з 18.03.2020 по 22.05.2020 та з 17.03.2022 до 30.04.2024.

Відтак, на переконання суду, документальна невиїзна перевірка була проведена протягом встановленого МК України та ПК України терміну у 1095 днів.

Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Таким чином суд приходить до переконання, що митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, а також надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження товару.

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Разом з тим, процедура оформлення результатів документальних виїзних (планових/позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання підприємствами (громадянами) законодавства України з питань митної справи визначається Порядком оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2021 №658, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2022 за №70/37406 (далі - Порядок №658).

Відповідно до пункту 3 Розділу І Порядку №658, результати проведення документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Структурний підрозділ митного органу, до функціональних повноважень якого належать організація та проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань митної справи, здійснює ведення електронних журналів обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок (далі - журнал) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно із пунктом 13 Розділу І Порядку №658, під час проведення документальної перевірки враховуються:

отримані пояснення та додаткові документи, надані керівником підприємства або уповноваженою ним особою (громадянином);

обставини щодо наявності вини в діях підприємства (громадянина) та обставини, які пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності та є необхідною умовою для притягнення до неї відповідно до норм Податкового кодексу України.

Пунктом 4 Розділу ІІ Порядку №658 визначено, що результати перевірки повинні містити інформацію, визначену програмою перевірки, зокрема щодо:

правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені (у разі її сплати), контроль за справлянням яких покладено на митні органи;

обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита;

правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів платника податків, що перевіряється, та/або документів та інформації, отриманих від уповноважених органів (організацій) іноземних держав, інформації, заявленій митним органам під час митного контролю, митного оформлення товарів;

законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території;

загальних відомостей про зовнішньоекономічні операції підприємства з описом основних принципів, методів і процедур, які використовувались ним для ведення бухгалтерського обліку, зокрема припасів, призначених для споживання, та інших процедур і відомостей, що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами;

узагальнених відомостей про виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), сум перерахованих коштів постачальникам відповідно до банківських виписок, загальної фактурної вартості задекларованих товарів, отриманих/наданих послуг та їх відповідності інформації, зазначеній в митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

результатів аналізу договорів з іншими контрагентами (крім постачальників товарів), які стосуються робіт (послуг) та можуть мати вплив на складові митної вартості товарів (за наявності) та встановлення або невстановлення порушень повноти декларування складових митної вартості;

результатів аналізу матеріалів, зазначених у статті 352 Кодексу, які можуть бути використані для підготовки висновку за результатами перевірки;

здійснених контрольних заходів з відображенням їх результатів (у разі їх проведення);

складання протоколів про порушення митних правил;

порівняння даних, що містяться в поданих первинних документах для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, зокрема контрольних заходів, отриманої інформації (матеріалів), що мали вплив на достовірність задекларованих відомостей про такі товари;

результатів щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування відповідно до частини дванадцятої статті 354 глави 49 розділу XI Кодексу;

встановлених порушень, що передбачають вжиття заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

встановлених фактів заниження та/або завищення податкових зобов`язань зі сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, та їх розрахунок у розрізі видів платежів, пені та митних декларацій;

письмових пояснень посадових осіб підприємства або його представників, які були відповідальними за достовірність та повноту декларування, правильність визначення бази оподаткування, своєчасність, повноту нарахування та сплати митних та інших платежів, додержання вимог законодавства України з питань митної справи, чиї дії (бездіяльність) призвели до встановлених перевіркою фактів порушень, та наданих додаткових документах стосовно їх підтвердження або спростування, відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи в наданні письмових пояснень (за наявності);

рекомендацій стосовно вжиття заходів для запобігання порушенням підприємством вимог законодавства України з питань митної справи.

Результати документальної невиїзної перевірки, проведеної у разі наявності обставин, передбачених частиною другою статті 351 Кодексу, повинні містити інформацію, зазначену у цьому пункті, в обсягах відповідно до питань перевірки, визначених у наказі митного органу на її проведення.

Акт про результати документальної перевірки має містити упорядкований виклад встановлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань митної справи з посиланням на норми законодавства України та/або положення міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, з обґрунтуванням встановлених обставин, що призвели до заниження та/або завищення сум митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку №658 передбачено, що керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа (громадянин) протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки) про результати документальної перевірки, зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається у підприємства (громадянина).

У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи (громадянина) з викладеними фактами та обставинами, зазначеними в акті (довідці) про результати документальної перевірки, вони зобов`язані підписати акт (довідку) із запереченнями.

Дана норма кореспондується із частиною сьомою статті 354 МК України, якою визначено, що у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, він зобов`язаний підписати акт або довідку із запереченнями, які він має право подати протягом 10 робочих днів з дня отримання акта або довідки. До заперечення додаються документи та пояснення, зокрема документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу.

Поряд із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що стороною позивача жодних заперечень на акт перевірки не подавалось, а при досліджені акту перевірки судом не встановлено жодних порушень щодо його оформлення, а тому такі посилання представника позивача є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту «в» пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За аналізом наведених норм можна виснувати, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вказана перевірка була розпочата у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого митного органу Республіки Польща від 27.08.2025 №2601-IOA.4331.165.2024 (том 1 арк. спр. 84); Республіки Угорщини від 22.07.2025 №1724229401 (том 1 зворот арк. спр. 91-92); Королівства Бельгії від 21.08.2025 №2025/N6А2N30/00014714 (том 1 арк. спр. 149-150) від 13.10.2025 №2025/N6А2N30/00014686/2 (том 1 зворот арк. спр. 222); Федеративної Республіки Німеччина від 08.08.2025 №Z4215 F-00300/25 (том 1 зворот арк. спр. 154-155); Словацької Республіки від 18.07.2025 №382193/2025-2000801/126Не (том 1 арк. спр. 168-169).

На переконання суду, надані митним органом листи щодо підтвердження порушення позивачем норм митного законодавства, оформлені на іноземній мові, не є допустимими, достовірними та належними, оскільки вони не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил.

Вирішуючи питання обґрунтованості доводу Волинської митниці про те, що листи уповноважених органів Республіки Польща від 27.08.2025 №2601-IOA.4331.165.2024, Угорщини від 22.07.2025 №1724229401, Королівства Бельгія від 21.08.2025 №2025/N6А2N30/00014714/2, Федеративної Республіки Німеччина від 08.08.2025 №Z4215 F-00300/25, Словацької Республіки від 18.07.2025 №382193/2025-2000801/126Не надіслані відповідними органами іноземних держав в рамках Угоди та Конвенції на запит Держмитслужби офіційно, складені англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування, їх переклад не є обов`язковим суд зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На переконання суду, отримані від Палати податкової адміністрації в Кельцах (Польща), Федеральної державної служби Бельгії, Головного митного управління Мюнстер (Німеччина), Фінансової дирекції Словацької Республіки та Національної податкової та митної адміністрації Угорщини є офіційними документами і апостиль повинен підтверджувати їхню дійсність та робить ці документи чинним на території держав-учасниць Гаазької конвенції 1961 року.

Така позиція, як суду підтверджена послідовною та усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02.07.2019 у справі №821/2067/17, розглядаючи правомірність висновків документальної невиїзної перевірки суб`єкта господарювання, в частині дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за митними деклараціями зауважив, про порушення суб`єктом владних повноважень порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб.

Суд касаційної інстанції виснував, що обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.

Понад те, наголосив, що документи складені іноземною мовою на підтвердження правомірності висновків акту перевірки щодо порушення позивачем норм законодавства не є допустимими, достовірними та належними, оскільки такі не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил.

В постанові від 14.09.2022 у справі №380/1862/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, де був зроблений висновок, що отримані від уповноважених органів іноземної держави документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик товарів без їх офіційного перекладу, правомірно були використані митним органом у ході проведення перевірки та є належними, допустимими доказами у справі, зазначив, що це суперечить правовому висновку, який відображений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 820/305/17.

Суд відзначив, що копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та додаткового імпортного збору є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

Також суд встановив, що матеріали справи не містять перекладу офіційні запити митного органу України до митних органів іноземної держави і з проханням про проведення перевірки поданих до митного оформлення документів (том 2 арк. спр. 103-171).

Як видно з матеріалів справи, переклад листів органів іноземних держав (том 2 арк. спр. 176-193) здійснено 18.05.2026, про що свідчить факт нотаріального посвідчення справжності підпису перекладача, тоді як сама перевірка проводилась з 01.12.2025 по 03.12.2025.

У зв`язку із наведеним суд приходить до переконання, що вказаний переклад здійснено після відкриття провадження у даній справі та поданий виключно для суду, натомість висновки, які були здійснені митним органом під час проведення перевірки, здійснені на підставі неофіційного перекладу документів, що відповідачем у відзиві не заперечувалось.

Таким чином, Волинською митницею під час перевірки було використано інформацію, яка не може бути належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог митного законодавства, у зв`язку з чим контролюючий орган при проведенні перевірки та при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 30.06.2025 у справі №804/2029/17.

Щодо порушень, встановлених митницею під час проведення документальної невиїзної перевірки, суд враховує наступне.

Волинською митницею з`ясовано, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товарів згідно з МД №UA205170/2022/017217 від 29.08.2022; №UA205170/2022/017476 від 31.08.2022; №UA205170/2022/017503 від 31.08.2022; №UA205170/2022/017619 від 02.09.2022; №UA205170/2022/017623 від 02.09.2022; №UA205170/2022/017628 від 02.09.2022; №UA205170/2022/017763 від 05.09.2022; №UA205170/2022/018059 від 08.09.2022; №UA205170/2022/018220 від 12.09.2022; №UA205170/2022/018253 від 12.09.2022; №UA205170/2022/018375 від 13.09.2022; №UA205170/2022/018398 від 13.09.2022; №UA205170/2022/018779 від 16.09.2022; №UA205170/2022/018951 від 09.09.2022; №UA205170/2022/018952 від 19.09.2022; №UA205170/2022/019197 від 21.09.2022; №UA205170/2022/019319 від 22.09.2022; №UA205170/2022/019324 від 22.09.2022; №UA205170/2022/019416 від 23.09.2022; №UA205170/2022/019431 від 23.09.2022; №UA205170/2022/019614 від 26.09.2022; №UA205170/2022/019798 від 27.09.2022; №UA205170/2022/020004 від 29.09.2022; №UA205170/2022/020011 від 29.09.2022; №UA205170/2022/020044 від 30.09.2022; №UA205170/2022/020074 від 30.09.2022; №UA205170/2022/020105 від 30.09.2022; №UA205170/2022/020165 від 30.09.2022; №UA205170/2022/020167 від 30.09.2022; №22UA205170020306U2 від 03.10.2022; №22UA205170020434U5 від 04.10.2022; №22UA205170020695U6 від 06.10.2022; №22UA205170020946U4 від 10.10.2022; №22UA205170021664U7 від 18.10.2022; №22UA205170021667U4 від 18.10.2022; №22UA205170021670U5 від 18.10.2022; №22UA205170021683U7 від 18.10.2022; №22UA205170021687U3 від 18.10.2022; №22UA205170021692U2 від 18.10.2022; №22UA205170021704U7 від 18.10.2022; №22UA205170021734U0 від 18.10.2022; №22UA205170021735U0 від 18.10.2022; №22UA205170021762U6 від 18.10.2022; №22UA205170021763U5 від 18.10.2022; №22UA205170021770U2 від 18.10.2022; №22UA205170022154U0 від 21.10.2022; №22UA205170022345U9 від 24.10.2022; №22UA205170025276U5 від 29.11.2022; №22UA205170025986U0 від 08.12.2022; №22UA205170021123U3 від 11.10.2022; №UA204020/2022/203667 від 26.01.2022; №UA204020/2022/208700 від 18.02.2022; №UA204080/2022/003375 від 03.02.2022; №UA204020/2021/276472 від 13.10.2021; №UA204020/2021/276767 від 13.10.2021; №UA204080/2021/36651 від 22.10.2021; №UA204020/2021/281272 від 29.10.2021; №UA204020/2021/278940 від 22.10.2021; №UA204020/2021/299686 від 30.12.2021; №UA204020/2021/299699 від 30.12.2021; №UA204020/2021/299395 від 29.12.2021; №UA204020/2021/200051 від 04.01.2022; №UA204020/2022/201222 від 13.01.2022; №UA204020/2022/201809 від 17.01.2022; №UA204020/2022/206730 від 09.02.2022 здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Пунктом 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію передбачено, що перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Згідно з пунктом 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З аналізу наведеного вище слідує, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, визначених Угодою та Протоколом І до неї. Як загальне правило, декларант має подати сертифікат перевезення товару EUR.1, за винятком випадків, коли може бути подана декларація інвойс.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПП «Голдкар» разом з наведеними вище МД надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR 1 (Movement certificate EUR), які зазначені у графі 44 митних декларації під кодом 0954 «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

До товару застосована зменшена ставка мита 1,3%, 2,5%, 3,6%, 4,5%, 10%, відповідно до даних наведених у графі 47 МД.

Відповідно до статей 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, на звернення Волинської митниці від 15.11.2024 № 7.3-2/15-03/4/12654, Рівненської митниці від 14.05.2025 № 7.3-2/15-04/4-15/3162, Державною митною службою України були направлені на перевірку до уповноваженого органу Словацької Республіки, Республіки Польща, Угорщини, Королівства Бельгії, Федеративної Республіки Німеччини сертифікати з перевезення товару форми EUR.1, складених експортерами «Baltic Avto Trans OU», «HAIDARI NUTZFAHRZEUGE», «KANETO Sp. z o.o», «UAB DOMINDA» (том 2 арк. спр. 103-171).

Митним органом встановлено, що листом Державної митної служби України від 01.09.2025 №15/15-03-01/7/5114 (том 1 зворот арк. спр. 86) надіслано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 27.08.2025 №2601-IOA.4331.165.2024 про результати перевірки сертифікату з перевезення EUR.1 від 10.10.2022 №PL/MF/AS 0450761 за МД від 11.10.2022 №22UA205170021123U3 (том 1 арк. спр. 84, 87).

Враховуючи інформацію уповноваженого митного органу Республіки Польща від 27.08.2025 №2601-IOA.4331.165.2024 відповідач прийшов до висновку, що сертифікат від 10.10.2022 №PL/MF/AS 0450761 є автентичним, підтверджений митницею у Стараховіце, проте експортером «KANETO Sp. z o.o» не надано документів, що підтверджують преференційне походження товару, що в ньому зазначений сертифікат, не відповідає вимогам преференційного походження відповідно до Конвенції.

Державною митною службою України листом від 29.07.2025 №15/15 03-01/7/4367 (том 1 зворот арк. спр. 90-91) надіслано відповідь уповноваженого митного органу Угорщини від 22.07.2025 №1724229401 (том 1 зворот арк. спр. 91-92) про результати перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1( експортери : «Baltic Avto Trans OU», «KANETO Sp. z o.o»), що зазначені у Додатку.

Дослідивши лист уповноваженого митного органу Угорщини від 22.07.2025 №1724229401 Волинська митниця переконана, що сертифікати згідно Додатку з перевезення товару EUR.1 не видавалися компетентними органами Угорщини, а відбитки штампів у цих сертифікатах є підробленими. У зв`язку з цим товари, на які поширюється вищезгадані сертифікати з перевезення товару EUR.1, не підпадають під преференційний режим.

Рівненською митницею листом від 28.08.2025 № 7.13-2/15-04/7-40/6302 (том 1 зворот арк. спр. 142) надіслано відповідь уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 21.08.2025 №2025/N6А2N30/00014714/2 (доведено листом Державної митної служби України від 26.08.2025 №15/15-03-01/7/5034) про результати перевірки сертифікату з перевезення EUR.1 від 20.01.2022 № Е 5.963.915, експортер «UAB DOMINDA» за МД від 26.01.2022 №UA204020/2022/203667.

Вивчивши відповідь уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 21.08.2025 №2025/N6А2N30/00014714/2 (том 1 арк. спр. 143) митний орган зауважив, що експортером не представлено документи на підтвердження преференційного походження товару, зазначеному у вищезгаданому сертифікаті. Результат перевірки (графа 14 сертифікатів) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення Brussel; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Королівства Бельгія.

Рівненською митницею листом від 25.08.2025 №7.13-2/15-04/7-40/6171 (том 1 зворот арк. спр. 158) надіслано відповідь уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччина від 08.08.2025 №Z4215 F-00300/25 щодо не підтвердження автентичності та правильності сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 12.02.2022 №A695878 за МД від 25.08.20235 №UA20420/2022/208700.

Враховуючи інформацію уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччина від 08.08.2025 №Z4215 F-00300/25 (том 1 арк. спр. 155-156) відповідач прийшов до висновку, що відбиток печатки у графі 11 сертифікату є підробленим, не підтверджено автентичність вищезазначеного сертифіката, а також заявлене походження товару, зазначеного в цьому сертифікаті. Результат перевірки (графа 14 сертифікатів) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 03.06.2025, Hamburg; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина.

Рівненською митницею листом від 25.08.2025 №7.13-2/15-04/7-40/6168 (том 1 зворот арк. спр. 166) надіслано відповідь уповноваженого митного органу Словацької Республіки від 18.07.2025 №382193/2025-2000801/126Не щодо не підтвердження автентичності та правильності сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 02.02.2022 №А747971 (експортер «Baltic Avto Trans OU») за МД від 03.02.2022 №204080/2022/003375.

Дослідивши лист уповноваженого митного органу Словацької Республіки від 18.07.2025 №382193/2025-2000801/126Не (том 1 арк. спр. 168) Волинська митниця виснувала, що сертифікат не є автентичним та не видавався митницею у Міхаловце і митниця вважає його підробкою, не підтверджено заявлене походження товару , зазначеного в цьому сертифікаті. Результат перевірки (графа 14 сертифіката) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 22.07.2025, Bratislava; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Словацької Республіки

Рівненською митницею листом від 14.11.2025 № 7.13-2/15-04/7-40/8694 (том 1 зворот арк. спр. 221-222) надіслано відповідь уповноваженого митного органу Бельгія від 13.11.2025 №2025/N6A2N30/00014686/2 про результати перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1, що зазначені у Додатку.

Відповідач, враховуючи лист уповноваженого митного органу Бельгія від 13.11.2025 №2025/N6A2N30/00014686/2 (том 1 зворот арк. спр. 222) переконаний, що позивачем не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах, з Європейського Союзу. Результат перевірки (графа 14 сертифікатів) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 13.11.2025, Brussel; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Бельгія.

Встановлені порушення призвели до заниження ПП «Голдкар» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів за МД згідно Додатку на загальну суму 3 644 479,73 грн, в тому числі: ввізне мито на суму 3 037 066,44грн. (код платежу 020 на суму 2 468 016,70 грн, код платежу 021 на суму 569 049,74 грн.) податок на додану вартість на суму 607 413,29 грн.

Дії посадових осіб регіональних митниць, пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав, регламентовані Порядком направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2010 (далі - Порядок № 1050).

Пунктом 2 Порядку № 1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

Згідно з пункту 3 Порядку № 1050, звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок, а саме: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Суд встановив, що Волинська митниця у акті перевірки не навела жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також не було зазначено про наявність достатніх підстав для сумнівів у справжності сертифікатів або достовірності інформації, що в них міститься. Крім того, відсутні дані про надання Держмитслужбою доручення на проведення вибіркової перевірки.

Таким чином, товари, які були ввезені позивачем в Україну, згідно з митними деклараціями, походять з Європейського Союзу та відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною, з чого слідує, що позивач виконав усі митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Суд зазначає, що підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноважених органів: у Бельгії згідно з якою товари не мають преференційного походження, оскільки митним агентом експортера не надано підтверджуючих доказів на підтвердження їх преференційного походження; Польщі про те, що експортер не довів преференційне походження товарі за правилами Європейського Союзу; Німеччини про те, що відбиток службової печатки у полі 11 сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 №А 695878 від 15.02.2022 є підробленим, а тому неможливо підтвердити ні автентичність переференційного доказу, ані походження товару; Словаччини щодо того, що сертифікат з перезвення (походження) товару EUR.1 №А 747971 не є автентичним документом, не був виданий та завірений Митним управлінням Міхаловце, як зазначено в графі 11, і митне управління вважає його підробкою, тоді як решта сертифікатів перевезення (походження) товару були видані та завірені Митним управлінням Міхаловце; Угорщини про те, що сертифікати не були завірені компетентним органом, а печатка є підроблено.

Зміст наведених відповідей компетентних органів іноземних держав свідчить переважно про неможливість підтвердження преференційного походження товарів на підставі конкретних документів або про сумніви щодо їх автентичності. Водночас зазначені відповіді не містять достатніх та однозначних відомостей про фактичне непреференційне походження спірних товарів.

Отже, митний орган фактично ототожнив непідтвердження преференційного походження товару з встановленням факту його непреференційного походження, хоча такі обставини не є тотожними. Саме лише невизнання сертифіката EUR.1 компетентними органами іноземних держав, відсутність документального підтвердження походження або встановлення ознак його недостовірності не звільняє митний орган від необхідності належним чином обґрунтувати висновок саме про походження товару, що має виключне значення для визначення права на застосування тарифної преференції та, відповідно, для донарахування митних платежів.

Варто також зауважити, що інформація, яка зазначена в листах іноземних держав не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил. Оскільки до митного оформлення ПП «Голдкар» надало всі документи, передбачені чинним законодавством, які були видані експортером і підтверджують право позивача на застосування преференційного режиму.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 09.03.2026 у справі №140/250/25

Підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22.

Під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав Волинській митниці всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України. Також зі змісту листів уповноважених органів не вбачається підтвердження фіктивності (недійсності) Сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 чи підтвердження походження товару іншого, ніж ЄС.

Разом з тим, сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, для його спростування такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим чи недійсним.

Сам по собі сумнів, навіть якщо він і є обґрунтованим, на думку відповідача, не може бути підставою для позбавлення особи законного права - права на розмитнення товару із застосуванням преференції, оскільки це суперечить принципам здійснення державної митної справи, як законності та презумпції невинуватості, згідно із статтею 8 МК України.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 2.5 акту перевірки, письмові запити від Волинської митниці про надання документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації ПП «Голдкар» не направлялись.

Наведене свідчить про поверхневість проведення документальної невиїзної перевірки та формальний підхід митного органу до з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо застосування преференцій та наявності підстав для донарахування митних платежів. Зокрема, не направивши ПП «Голдкар» письмових запитів про надання документів, пояснень, довідок та інформації, митний орган фактично не вжив заходів для отримання від підприємства додаткових відомостей, які могли мати значення для перевірки встановлених обставин, а висновки перевірки зробив виключно на підставі наявних у нього матеріалів, без забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, разом з тим, під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав Волинській митниці всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 140/7511/25.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Волинської митниці 08.01.2026 № UA20500020261, від 08.01.2026 № UA20500020262 та від 08.01.2026 № UA20500020263.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 26 624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок), що був сплачений платіжною інструкцією в національні валюті від 15.04.2026 №1 (том 1 арк. спр. 46).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «ГОЛДКАР» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Марцинюка Андрія, будинок 35, ідентифікаційний код юридичної особи 44298630) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці від 08.01.2026 № UA20500020261, від 08.01.2026 № UA20500020262 та від 08.01.2026 № UA20500020263.

Стягнути на користь Приватного підприємства «ГОЛДКАР» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 26 624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2026 року.

07 серпня 2026 року