Рішення № 138828401, 06.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43585/21

Провадження № 2/761/518/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Сіті Фінанс» (далі по тексту- відповідач ) треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про стягнення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до позовних вимог позивач просила суд: стягнути з відповідача на її користь безпідставно отримані кошти в сумі 19 699,62 грн., а також понесені судові витрати.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у справі № 761/22695/20 ухвалив рішення, яким визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 1002. З огляду на викладене, враховуючи, що підставою для набуття коштів відповідачем був виконавчий напис, який рішенням суду визнаний таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для набуття та утримання цих коштів у відповідача відсутня та вказані кошти підлягають поверненню їх власнику.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 року матеріали справи передані для розгляду судді ОСОБА_2

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 08.11.2022 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.12.2023 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2024 року матеріали справи передані для розгляду судді ОСОБА_2

Ухвалою суду від 23.04.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

На підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2026. № 01-08-776 щодо повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 р. матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2026р. справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. надати суду повну інформацію щодо розміру коштів, стягнутих з ОСОБА_1 в процесі виконання виконавчого напису № 1002 від 28.02.2020 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 28.05.2020 року.

17 квітня 2026 року від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. надійшла вищевказана інформація.

12 травня 2026 року від представника відповідача надійшла заява про часткове визнання позову в частині суми, яка була стягнута в рахунок ТОВ «Фінасова компанія «Сіті Фінанс» у розмірі 16 756,71 грн. Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що вказані витрати є необгрунтованими та недоведеними, оскільки відсутній детельний розрахунок наданих послуг.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів справи та встановлені судом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 1002 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №026-055430/13-00938-вкл-к від 05 квітня 2013 року у загальному розмірі 65 759,11 грн.

На підставі вчиненого виконавчого напису нотаріуса, 28 травня 2020 року приватним виконавцем Клименко Романом Васильовичем була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та цього ж дня прийнято постанову про арешт коштів боржника.

Із звіту про здійснення відрахування та виплати вбачається те, що з ОСОБА_1 за постановою від 07.07.2020 року ВП N? НОМЕР_2, виданою за виконавчим документом виконавчий напис № 1002 від 28.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем здійснено відрахування із заробітної плати за липень 2020 року-лютий 2021 року на суму 19 699 грн. 62 коп.

Відповідно до наданої інформації наданої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 28.05.2020 року стягнуто 19 520,32 грн., з яких 16 756, 71 грн. - в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Фінасова компанія «Сіті Фінанс»; 1 763,61 грн.- в рахунок погашення основної винагороди приватного виконавця; 1 000,00 грн. в рахунок погашення витрат виконавчого провадження.

Водночас, 01 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у справі №761/22695/20 ухвалив рішення, яким визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 28 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем та зареєстрований в реєстрі за №1002.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, тому суд вважає, що відпали правові підстави для набуття відповідачем коштів в розмірі 16 756,71 грн., примусово стягнутих за виконавчим написом, оскільки останній визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо доводів сторони представника відповідача про те, що кошти в розмірі 2 942,91 грн. взагалі не було набуто товариством, а отже і не може бути стягнуто з підстав, передбачених ст.1212 ЦК України, суд зауважує, що позивач, як особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, але на підставі ст.22 ЦК України.

Водночас, як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В., в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з ОСОБА_1 стягнуто 19 520,32 грн., з яких: 16 756,71 грн. - в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс"; 1 763,61 грн. - в рахунок погашення основної винагороди приватного виконавця; 1 000, 00 грн.- в рахунок погашення витрат виконавчого провадження.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 19 699, 62 грн., однак доказів, що вказані кошти в повному обсязі, які позивач просить стягнути були перераховані відповідачу, матеріали справи не містять, а тому в частині стягнення грошових коштів у розмірі 179,30 грн. позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Сіті Фінанс» відпала у зв`язку з визнанням виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за №1002 від 28.02.2020 таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що стягнення з позивача на користь відповідача коштів в розмірі 16 756,71 грн. було безпідставним та підлягає стягненню на користь позивача. Інші кошти в сумі 2 763,61 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку відшкодування збитків, на підставі ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 19 520,32 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 899,73 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги № 10-11-21, відповідно до якого сторони договору, зокрема визначили вартість наданої правової допомоги, яка становить 6 000,00 грн.

У заяві про часткове визнання позову, представник відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що відсутній детальний розрахунок наданих послуг, підтвердження оплати за надані послуги, тому витрати на професійну правову допомогу є необгрунтованими та недоведеними.

Слід зазначити, що у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово поновому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

На переконання суду, доводи представника відповідача щодо витрат на правову допомогу не містить достатніх обґрунтувань та відповідних доказів завищення витрат на послуги адвоката, неспівмірності їх зі складністю справи та надмірністю таких витрат.

У зв`язку із чим, враховуючи договірні умови оплати адвокатських послуг, суд визначає відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 945,38 грн. та судовий збір 899,73 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, 272, 354-355 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 19 520,32 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 899,73 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 945,38 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», код ЄДРПОУ 39508708, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41;

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович:02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф. 31;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 20А, оф. 1002.

Повний текст рішення складено: 06.08.2026 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА