Рішення № 138820966, 27.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4734/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.;

при секретарі судового засідання Кочуровської К.О.;

за участю представників:

від позивача Якимов О.В., Голуб А.С.;

від відповідачів не з`явився;

від третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА Компанія "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" (вул.Сонячна, буд. 5, м. Одеса, 65009; код ЄДРПОУ 32595490);

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ЕКСПРЕС" (просп. Московський, буд. 142, м. Харків, 61060; код ЄДРПОУ 36816346);

відповідача-3 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 );

за участю третої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: державний реєстратор Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л.( 02100, Україна, місто Київ, бульвар Праці, будинок 5).

про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційної дії, -

1. Суть спору.

25.11.2025 до Господарського суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ЕКСПРЕС", ОСОБА_2 , в якому він, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх.№12271/26 від 09.04.2026) просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" від 26.12.2018 року №26/12, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орловою Наталею Борисівною та зареєстроване в реєстрі за № 4766;

- визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію від 29.12.2018 року №10691070015041256, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., якою змінено відомості про юридичну особу;

- визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію від 29.12.2018 року №10691070016041256, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., якою змінено установчі документи юридичної особи;

- визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію від 29.12.2018 року №10691070017041256, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., якою змінено відомості про юридичну особу.

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуване ним рішення одноосібного учасника ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" не були підписані ним та що підпис, здійснений від його імені був посвідчений нотаріусом, яка не реєструвала приватну нотаріальну діяльність, у зв`язку з чим позивач вважає такі документи такими, що вчинені з порушенням вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину відтак підлягають визнанню недійсними.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.12.2025 було відкрито провадження у справі №916/4734/25 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 22.12.2025 о 14:45.

У судовому засіданні 22.12.2025, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.01.2026 об 11:00.

19.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№1780/26).

У судовому засіданні 19.01.2026, за участі представника позивача, судом було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу про витребування доказів та відкладено складення повної ухвали до 26.01.2026, а також без оформлення окремого процесуального документа, постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.02.2026 об 15:00.

Ухвалою суду від 19.01.2026 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

12.02.2026 до суду від Печерської районної в місті Києві державної Адміністрації надійшли витребувані докази (вх.№5315/26).

У судовому засіданні 16.02.2026, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.03.2026 о 16:30.

12.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№8869/26).

У судовому засіданні 12.03.2026, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.04.2026 о 12:15.

У судовому засіданні 02.04.2026, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.04.2026 о 16:00.

09.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№12271/26).

У судовому засіданні 09.04.2026, суд прийняв заяву представника позивача про зміну предмету позову, а також проголосив скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та відклав підготовче судове засідання по даній справі на 14.05.2026 о 15:00.

Ухвалою суду від 09.04.2026 було залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державного реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л ( 02100, Україна, місто Київ, бульвар Праці, будинок 5).

У судовому засіданні 14.05.2026, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.06.2026 о 14:30.

У судовому засіданні 14.05.2026, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 20.07.2026 о 15:45.

У судовому засіданні 20.07.2026, за участі представника позивача, суд, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 27.07.2026 о 13:45.

У судовому засіданні 27.07.2026, за участі представника позивача, суд проглосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 06.08.2026.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи ОСОБА_1 .

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 26.12.2018 між ТОВ "Віп Експрес", ОСОБА_2 , як продавцями та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест", та відповідно до Акту приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест" від 26.12.2018, який є невід`ємною частиною договору, ТОВ "Віп Експрес" та ОСОБА_2 передали, а ОСОБА_1 прийняв частки у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест", які в сумі дорівнюють 100% статутного капіталу юридичної особи.

Також позивач зазначає, що 26.12.2018 рішенням одноосібного учасника ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" № 26/12 призначено ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з 27.12.2018, а також змінено місцезнаходження Товариства (п. 4); змінено найменування з Товариства обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Капітал-Інвест" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Зерно Київ" (п. 5); також змінено та затверджено види економічної діяльності Товариства (п. 6); затверджено нову редакцію Статуту (п. 7).

Позивач стверджує, що у подальшому, на підставі внутрішньої довіреності від 28.12.2018, підписаною нібито директором ТОВ "Агропромислова компанія "Зерно Київ" ОСОБА_1 , останній уповноважує громадянку ОСОБА_3 здійснити подачу документів для внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того як зазначає позивач, 29.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л. вчинено наступні реєстраційні дії:

- № 10691050016041256, якою змінено установчі документи юридичної особи;

- № 10691070015041256, якою змінено відомості про юридичну особу;

- № 10691070017041256, якою змінено відомості про юридичну особу.

При цьому позивач звертає увагу суду на те, що про зазначені документи йому не було відомо, відповідно, волевиявлення на їх підписання позивач не виявляв, такі документи не відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про їх очевидну незаконність, є підставою для їх оскарження в судовому порядку та скасування рішень державного реєстратора від 29.12.2018.

Щодо Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 26.12.2018, позивач вказує, що вказаний договір він ніколи не бачив, волевиявлення на його укладання не проявляв і, відповідно, не підписував.

Щодо Акту приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" за яким ОСОБА_1 прийняв частки у статутному капіталі товариства від ОСОБА_2 50% статутного капіталу та від ТОВ "ВІП Експрес" - 50%, позивач вказує, що справжність його підпису на даному акті посвідчено приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Орлова Н.Б.

Водночас позивач зазначає, що 18.05.2023 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надало відповідь, в якої зазначено, що громадянка ОСОБА_4 не реєструвала приватну нотаріальну діяльність по м. Одеса та Одеській області. За даними Єдиного реєстру нотаріусів інформація щодо здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_4 відсутня.

З огляду на викладене ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що ним заперечується взагалі факт укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, з урахуванням чого договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" від 28.12.2018, укладений між ОСОБА_2 , ТОВ "Віп Експрес" та ОСОБА_1 є за своєю правовою природою неукладеним.

Так ОСОБА_1 вважає, що в силу норм чинного законодавства, оспорюваний акт приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" є нікчемним.

Щодо рішення одноосібного власника позивач стверджує, що оскільки воно було посвідчено нотаріусом, якого не існує, таке рішення не породжує ніяких правових наслідків, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що є підставою для визнання такого рішення незаконним та скасування.

Таким чином у зв`язку з нікчемністю акту приймання-передачі частки в статутному капіталі, а також недійсністю рішення одноосібного власника, позивач вважає що реєстраційні дії проведені 29.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л. підлягають скасуванню.

3.2. Аргументи відповідачів.

Про відкриття провадження у справі а також про подальший її розгляд відповідачів було повідомлено шляхом направлення копій ухвал суду на зареєстровану адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА Компанія "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ЕКСПРЕС".

Водночас ухвали суду отримані відповідачами не були та повернулися до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 83 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зі змінами), рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Крім того ОСОБА_2 було повідомлено про відкриття провадження у даній справі, а також її подальший розгляд, шляхом направлення копій ухвал суду до його електронного кабінету в підсистемі електронний суд ЄСІТС.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА Компанія "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ", ТОВ "ВІП ЕКСПРЕС" та ОСОБА_2 належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

З огляду на ненадання відповідачами відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, 26.12.2018 між ТОВ "Віп Експрес", ОСОБА_2 (Продавці) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест", між тим ні копії, ні оригіналу даного договору позивач не надав.

Відповідно до Акту приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест" від 26.12.2018 року, який є невід`ємною частиною зазначеного вище договору купівлі-продажу, ТОВ "Віп Експрес" та ОСОБА_2 передали, а ОСОБА_1 прийняв частки у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест", які в сумі дорівнюють 100% статутного капіталу юридичної особи.

Рішенням №26/12 одноосібного учасника ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" ОСОБА_1 вирішено:

1. Звільнити ОСОБА_2 з посади директора Товариства 26.12.2018

2. Призначити ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з 27.12.2018.

3. Збільшити розмір статутного капіталу Товариства до суми 237 500,00 грн за рахунок внеску ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 237 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства.

4. Змінити місцезнаходження Товариства та затвердити наступне місцезнаходження Товариства: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, будинок 7А.

5. Змінити найменування ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" та затвердити наступне найменування Товариства: Повне найменування Товариства українською мовою: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЗЕРНО КИЇВ"; Скорочене найменування Товариства українською мовою: ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЗЕРНО КИЇВ".

Також пунктом 6 зазначеного Рішення змінено та затверджено види економічної діяльності Товариства.

Пунктом 7 та 8 даного рішення затверджено нову редакції Статуту Товариства та уповноважено директора Товариства провести державну реєстрацію вищевказаних змін відповідно до чинного законодавства з правом передоручення третім особам.

Справжність підпису ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ та рішенні одноосібного власника посвідчено приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Орловою Наталією Борисівною.

Відповідно до листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.05.2023, громадянка ОСОБА_4 не реєструвала приватну нотаріальну діяльність по м. Одеса та Одеській області. За даними Єдиного реєстру нотаріусів інформація щодо здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_4 відсутня.

29.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л. вчинено реєстраційні дії №№10691050016041256, 10691070015041256, 10691070017041256, щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ", а саме внесено зміни до установчих документів товариства, відомостей про склад учасників, статутний капітал, найменування, місцезнаходження та посадової особи.

Таким чином позивач звернувся до суду із даним позовом, оскільки жоден із вище перелічених документів він не підписував та своєї згоди на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест" - не надавав, а про вказані події відповідачами йому повідомлено не було, у зв`язку з чим позивач вказує про порушення своїх прав.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Так, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 зі справи №925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 зі справи №338/180/17, від 11.09.2018 зі справи №905/1926/16 і від 30.01.2019 зі справи №569/17272/15-ц.

Позивачем у даній справі, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення одноосібного власника ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" та скасування проведених на підставі даного рішення, а також нікчемного акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ", реєстраційних дій якими проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ".

Відповідно до ч. 1-3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц визначено, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як передбачено ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", установчим документом товариства є статут. Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально. Зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Відповідно до п. ґ) частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції статті чинній на час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (29.12.2018), передбачає, що в разі проведення державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, державному реєстратору подається зокрема, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

При цьому визначено, що справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально.

Статтею 1 Закону України "Про нотаріат" (у редакції статті чинній на час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (29.12.2018) визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про нотаріат" (у редакції статті чинній на час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (29.12.2018), нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Відповідно до ч. 7 Закону України "Про нотаріат" (у редакції статті чинній на час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (29.12.2018), нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

За змістом п. 11 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" (у редакції статті чинній на час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (29.12.2018), до переліку нотаріальних дій які вчиняють нотаріуси, відносено засвідчення справжності підпису особи на документах.

Відповідно до ст. 78 Закону України "Про нотаріат" (у редакції статті чинній на час державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (29.12.2018), нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Як було встановлено судом, справжність підпису ОСОБА_1 на Договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест", Акті приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест" від 26.12.2018, а також Рішенні одноосібного учасника ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" №26/12 від 26.12.2018, посвідчено приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Орловою Наталією Борисівною.

Водночас відповідно до листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.05.2023, копія якого наявна у матеріалах справи, громадянка ОСОБА_4 не реєструвала приватну нотаріальну діяльність по м. Одеса та Одеській області. За даними Єдиного реєстру нотаріусів інформація щодо здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_4 відсутня.

Таким чином, враховуючи, що справжність підпису ОСОБА_1 посвідчено особою, яка не реєструвала приватну нотаріальну діяльність як у місті Одеса та Одеській області, так і взагалі, оскільки за даними Єдиного реєстру нотаріусів інформація щодо здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_4 відсутня, господарський суд доходить висновку про невідповідність наведених документів, які були подані на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу вимогам законодавства щодо нотаріального посвідчення справжності підпису особи.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відтак Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" від 26.12.2018, укладений між ТОВ "Віп Експрес", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом, та у відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2019 року у справі № 916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Також у зв`язку з тим, що зазначений Договір є нікчемним, він, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У зв`язку з наведеним, Акт приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест" від 26.12.2018, який складений на підставі вказаного Договору купівлі-продажу, не створює юридичних наслідків у вигляді переходу права власності на частки в статутному капіталі ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал Інвест" від ТОВ "Віп Експрес" та ОСОБА_2 до позивача.

Крім того, як вже було зазначено судом, справжність підпису ОСОБА_1 на даному Акті, також засвідчено особою, яка не реєструвала приватну нотаріальну діяльність та про яку в Єдиному реєстрі нотаріусів інформація щодо здійснення нотаріальної діяльності відсутня.

Відтак, при проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л. порушено вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу на підставі документів, які не відповідають вимогам статті 17 даного Закону.

Таким чином господарський суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування реєстраційних дій вчинених 29.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., а саме №10691070015041256, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу, №10691070016041256, якою внесено зміни до установчих документів юридичної особи, №10691070017041256, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу.

Крім того господарський суд погоджується з протиправністю оскаржуваного рішення одноосібного учасника ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" №26/12 від 26.12.2018, та зазначає, що згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У постанові від 18.12.2024 у справі №916/379/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення органу управління товариства не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України та мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).

Відповідно до Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Таким чином, оскільки Рішення одноосібного учасника Товариства суперечить вимогами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", таке рішення не породжує правових наслідків та повинно бути визнано недійсним.

Натомість формулювання позовної вимоги, як визнання незаконним та скасування рішення одноосібного власника, на думку суду, є некоректним та таким, що не відповідає сталим способам захисту у подібних справах, в зв`язку з чим суд, не змінюючи суті заявлених вимог, вважає, що вимога про визнання недійсним такого рішення, як акту ненормативного характеру (індивідуального акту), є більш доцільною та відповідатиме належним способам захисту.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі №910/1586/24 зазначав, що у господарському процесуальному законодавстві діє класичний принцип "jura novit curia" або "суд знає закони", який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні господарського спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Виходячи з положень ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

У постанові Верховного Суду від 16 липня 2025 року по справі №910/2389/23, Верховний Суд дійшов такого висновку, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.

У частині третій статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА Компанія "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ", ТОВ "ВІП ЕКСПРЕС" та ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення одноосібного учасника ТОВ "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" від 26.12.2018 року №26/12, що посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орловою Наталею Борисівною та зареєстроване в реєстрі за № 4766, визнання протиправною та скасування реєстраційних дій вчинених державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним такого рішення а також визнанням протиправними та скасуванням проведених реєстраційних дій.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.

Також згідно з п.п. б), в) п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови що позов подано одним із батьків, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів, або якщо позовну заяву подано одиноким матір`ю (батьком), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Як вказано у рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме пункт 44 рішення ЄСПЛ від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній календарний рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.).

Враховуючи наведені положення, господарський суд ухвалою від 01.12.2025, якою було відкрито провадження у даній справі, також було відстрочено позивачу сплату судового збору в розмірі 9084,00 грн, до дати ухвалення судового рішення у цій справі.

Господарським судом було встановлено, що при звернені з позовною заявою, було заявлено 3 позовні вимоги немайнового характеру, водночас при зміні предмету позову ОСОБА_1 заявив 4 позовні вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим судовий збір становить 12 112,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, судові витрати, сплату яких судом було відстрочено позивачу до дати ухвалення рішення у даній справі, підлягають стягненню з відповідачів в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Капітал-Інвест" №26/12 від 26.12.2018, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орловою Наталею Борисівною та зареєстроване в реєстрі за № 4766.

3.Визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію №10691070015041256 від 29.12.2018, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу.

4.Визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію №10691070016041256 від 29.12.2018, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., якою внесено зміни до установчих документів юридичної особи.

5.Визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію №10691070017041256 від 29.12.2018, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Хроменко В.Л., якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА Компанія "КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" (вул.Сонячна, буд. 5, м. Одеса, 65009; код ЄДРПОУ 32595490) в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 4037/чотири тисячі тридцять сім/грн 33 коп.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ЕКСПРЕС" (просп. Московський, буд. 142, м. Харків, 61060; код ЄДРПОУ 36816346) в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 4037/чотири тисячі тридцять сім/грн 33 коп.

8.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 4037/чотири тисячі тридцять сім/грн 33 коп.

9.У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 06 серпня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська