Рішення № 138820965, 27.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3180/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Букарова Т.О.;

за участю представників:

від позивача - Коломійчук А.С.;

від відповідача - Вербицький О.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (67640, Одеська обл., с. Градениці, Біляївський р-н, вул. Леніна, будинок 87; код ЄДРПОУ 24775415);

до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 408 982,00 грн,

1. Суть спору.

17.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" з позовною заявою (вх.№3247/24) до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" збитки у розмірі 408 982,00 грн, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№9215/26 від 16.03.2026).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "КОЛОС", уклавши на свою користь договір купівлі-продажу №04/11/21, та набувши право власності на два транспортних засоби, заподіяв позивачеві прямих збитків на суму 408 982,00 грн.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 було відкрито провадження у справі №916/3180/24 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

01.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№35753/24).

14.11.2024 до суду від позивача надійшли клопотання про витребування доказів (вх.№41204/24), (вх.№41207/24).

Ухвалою Господарського суду від 14.11.2024 було витребувано у ТОВ "КОЛОС" інформацію з наданням копій підтверджуючих документів, на підставі яких у ТОВ "КОЛОС" виникло право власності на вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1900 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Ухвалою суду від 14.11.2024 було витребувано у Територіального сервісного центру №5146 (на правах відділу, м. Роздільна, Одеська область) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) документи.

19.12.2024 від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) надійшло повідомлення (вх.№45407/25).

13.01.2025 від ТОВ "КОЛОС" надійшло клопотання про призначення транспортно-товарознавчої експертизи (вх.№1136/25).

Ухвалою суду від 23.01.2025 по даній справі клопотання ОСОБА_1 про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи задоволено, у даній справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання:

Яка станом на 04.11.2021 року ринкова вартість наступних - колісних транспортних засобів:

- вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_7 .

- вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Витрати з проведення судової експертизи покладено на ОСОБА_1 . 3обов`язано Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надіслати до суду рахунок на сплату призначеної експертизи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 по даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 залишено без задоволення, вказану ухвалу залишено без змін.

30.04.2025 Господарським судом Одеської області матеріали справи №916/3180/24 направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової експертизи призначеної ухвалою суду від 23.01.2025.

19.05.2025 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання (вх.№13507/25) судового експерта про надання додаткових матеріалів.

Також експерт вказував про завчасне погодження дати та часу огляду за допомогою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3, забезпечити участь зацікавлених сторін у огляді КТЗ.

Ухвалою Господарського суду від 21.05.2025 було поновлено провадження у справі та призначено розгляд клопотання експерта на 09.06.2025.

06.06.2025 до суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення (вх.№17995/25), а також клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№18027/25).

У судовому засіданні 09.06.2025, за участі представника позивача, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення розгляду клопотання експерта на 23.06.2025.

У судовому засіданні 23.06.2025, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення розгляду клопотання експерта на 28.07.2025.

Ухвалою суду від 28.07.2025 клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх.№13507/25 від 19.05.2025) - задоволено. Повідомлено аркуші справи на яких розташовані матеріали, що зібрані судом за результатом розгляду клопотання експерта.

Також зобов`язано сторін завчасно погодити дату та час проведення огляду об`єктів дослідження з судовим експертом за допомогою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3, а також забезпечити особисту присутність на такому огляді. Провадження у справі №916/3180/24 зупинено на час проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

19.09.2025 до суду від ОНДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта (вх.№29206/25). Також разом із даним висновком було повернуто матеріали справи №916/3180/24.

Приймаючи до уваги неможливість надання висновку експерта та повернення матеріалів даної справи з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ухвалою суду від 22.09.2025 поновлено провадження у справі з 13.10.2025.

Ухвалою суду від 20.11.2025 по даній справі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи задоволено та призначено у даній справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання:

Яка станом на 04.11.2021 ринкова вартість наступних колісних транспортних засобів:

- вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ?

- вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ?

Судову транспортно-товарознавчу експертизу вирішено провести згідно даних наявних у матеріалах справи та провести розрахунок середньоринкової вартості аналогічного колісного транспортного засобу станом на 04.11.2021.

Проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Витрати з проведення судової експертизи покладено на ОСОБА_1 . Матеріали справи №916/3180/24 направлено до експертної установи.

23.02.2026 до суду надійшов лист ОНДІСЕ (вх.№5481/26) разом з яким до суду подано висновок експерта №5697-34-25 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи за матеріалами справи №916/3180/24. Також до суду були повернуті матеріали даної справи.

Ухвалою суду від 24.02.2026 провадження у даній справі було поновлено та призначено підготовче судове засідання на 16.03.2026.

13.03.2026 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про виклик експерта (вх.№8984/26).

16.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№9215/26).

У судовому засіданні 16.03.2026, за участі представників, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2026.

25.03.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/3180/24 (вх.№2-573/26).

Ухвалою суду у складі судді Невінгловської Ю.М. від 26.03.2026 постановлено визнати заявлений ОСОБА_2 відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/3180/24 необґрунтованим.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.03.2026 № 53 відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України призначений повторний автоматичний розподіл заяви за вх. ГСОО № 2-573/26 від 25.03.2026, за результатами якого заяву розподілено судді Бездолі Д.О.

Ухвалою суду у складі судді Бездолі Д.О. від 30.03.2026 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви за вх. ГСОО № 2-573/26 від 25.03.2026 про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи №916/3180/24.

06.04.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№11668/26) та заява про відкладення розгляду справи (вх.№11770/26).

У судове засідання 06.04.2026 з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.

У судовому засіданні 06.04.2026, суд без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про відмову в задоволені клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№11770/26 від 06.04.2026) та без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.04.2026 о 14:30.

29.04.2026 до суду від відповідача надійшла заява про виклик експерта (вх.№14829/26).

У судовому засіданні 29.04.2026, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 18.05.2026 о 16:00.

У судовому засіданні 18.05.2026, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відмову у задоволені клопотання відповідача про виклик судового експерта, а також без, оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 03.06.2026 о 12:00.

У судовому засіданні 03.06.2026, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 16.07.2026 о 12:45.

У судовому засіданні 16.07.2026, за участі представників сторін, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення судового рішення відбудеться в судовому засіданні 27.07.2026 об 11:45.

У судовому засіданні 27.07.2026, за участі представників сторін, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення та відклав складення повного рішення на строк до 06.08.2026.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "КОЛОС".

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 05.06.2013 ОСОБА_2 був обраний (переобраний) на посаду директора ТОВ "КОЛОС".

За твердженнями позивача, 04.11.2021 відповідач придбав в приватну власність у ТОВ "КОЛОС" майно: вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль КАМАЗ, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Позивач зазначає, що з метою уникнення заборони, встановленої ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, відповідач видав від імені ТОВ "КОЛОС" довіреність на громадянина ОСОБА_3 для підписання від імені ТОВ "КОЛОС" з ОСОБА_2 (як з фізичною особою) договір купівлі-продажу транспортних засобів.

Позивач вказує, що з метою визначення справедливої ринкової ціни зазначених транспортних засобів, звернувся до ТОВ «Інтернет Реклама РІА» (власник найбільшого електронного майданчику з продажу автомобільної техніки - auto.ria.com), щодо надання інформації про вартість аналогічних автомобілів.

Також позивач стверджує, що не маючи наміру створювати надмірний фінансовий тягар для відповідача, з метою уникнення з його боку обвинувачень у завищенні позовних вимог, позивач для формування ціни позову обрав найнижчу ціну, за якою на електронному майданчику auto.ria.com були продані аналогічні транспортні засоби. Крім того позивач відмовляється від нарахування непрямих збитків (упущеної вигоди), усвідомлюючи при цьому, що майже три роки ці транспортні засоби могли використовуватись у господарській діяльності ТОВ "КОЛОС" та приносити дохід.

З іншого боку позивач вважає, що ТОВ "КОЛОС" зазнало втрат у грошовому виразі, який щонайменше еквівалентний різниці між справедливою ринковою вартістю транспортних засобів, яку він міг отримати, продавши ці транспортні засоби, та сумою грошей, сплачених відповідачем 08.12.2023, обчисленою за відповідною формулою та яка становить щонайменше - 528 058,58 грн.

Крім того у заяві про зменшення позовних вимог, враховуючи результати проведеної транспортно - товарознавчої експертизи щодо середньо ринкової вартості транспортних засобів станом на 04.11.2021, позивач зменшив суму позовних вимог до 408 982,00 грн.

Позивач вказує, що протиправна поведінка відповідача полягає у недобросовісному виконанні юридично значущих дій від імені довірителя (ТОВ «КОЛОС») всупереч інтересам довірителя, з особистою заінтересованістю, а саме - відчуження майна на власну користь.

За твердженнями позивача збитки, заподіяні ТОВ «КОЛОС», виявились у вибутті з володіння, користування та розпорядження транспортної техніки, яка є вкрай важливою для сільськогосподарського товариства, неотримання за таке вибуття справедливої (ринкової), неможливості використовувати впродовж майже трьох років власні транспортні засоби;

Також причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, на думку позивача, полягає у тому, що відповідач свідомо вирішив придбати за мізерною (у порівнянні з ринковою) ціною майно у свого довірителя, для чого виписав довіреність для підписання від імені ТОВ "КОЛОС" договору купівлі-продажу, підписавши як покупець цей договір, заволодівши двома транспортними засобами (предметом договору) та зареєструвавши їх у відповідному сервісному центрі МВС України, внаслідок чого позивач був позбавлений своєї власності та справедливої оплати за неї.

Крім того позивач вказує, що вина відповідача полягає у діях, виписування довіреності, укладання договору купівлі-продажу, заволодіння транспортними засобами, а їх державна реєстрація були вчинені умисно (відповідач особисто виписував довіреність, підписував договір як покупець, здійснював державну реєстрацію транспортних засобів на себе як на фізичну особу), з метою особистого збагачення, всупереч інтересам довірителя, свідомо допускаючи настання невигідних (у вигляді неможливості використовувати транспортні засоби у господарській діяльності або продати їх за справедливою ринковою ціною) наслідків для ТОВ "КОЛОС".

Окремо позивач зазначає, що оскільки позов подається в інтересах ТОВ «Колос» та відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач вважає, що потерпілою стороною щодо стягнення збитків (та стягувачем у цій частині позову) має бути саме юридична особа, якій завдано збитків.

3.2 Аргументи ОСОБА_2 .

В якості заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що, зокрема, твердження позивача щодо вилучення відповідачем у ТОВ "КОЛОС" примірника договору купівлі-продажу автомобіля, з метою ускладнення якихось дій з боку ТОВ "КОЛОС" відносно вказаних вантажних автомобілів, є лише припущенням, яке направлене на введення суду в оману стосовно дійсних обставин справи. А також відповідач зазначає, що вказаний договір підписувався в двох примірниках, та в ньому прямо зазначено, що один примірник повинен бути в наявності у ТОВ "КОЛОС".

Відповідач вказує, що ТОВ "КОЛОС" було надано довідки відповідно до яких, станом на 04.11.2021, спірні транспортні засоби перебували на балансі позивача та дані довідки містять відомості щодо балансової вартості, а також вони сформовані за даними бухгалтерського обліку ТОВ "КОЛОС" та свідчать про реальну вартість вказаних вантажних автомобілів, яка була сплачена ОСОБА_2 08.12.2023 у сумі 3411,32 грн.

Також відповідач вважає, що позивачем не було надано жодного доказу реальної вартості вказаних автомобілів з урахуванням їх дійсної вартості на час реалізації.

Крім того ОСОБА_2 стверджує, що згідно довіреності №01/11-Т від 01.11.2021 року, на реалізацію вказаних вантажних автомобілів від імені ТОВ "КОЛОС" були уповноважені ОСОБА_4 , який підписав видаткову накладну на реалізацію автомобілів та ОСОБА_3 , який проводив відповідне переоформлення автомобілів в відповідному сервісному центрі МВС. Слід вказати, що зазначеною довіреністю вказані особи були наділені повноваженнями від ТОВ "КОЛОС" продати у власність будь-якої фізичної або юридичної особи за плату на власний розсуд вказані вантажні автомобілі.

На думку відповідача відсутні елементи цивільного правопорушення з боку ОСОБА_2 , оскільки на реалізацію автомобілів був уповноважений заступник директора ТОВ "КОЛОС" ОСОБА_4 з визначенням йому повноважень на визначення покупця та вартості автомобілів, що виключає протиправну поведінку відповідача. Позивачем не доведено реальної вартості реалізованих автомобілів, а їх вартість у договорі була визначена згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "КОЛОС". Не має факту отримання збитків, оскільки ОСОБА_2 розрахувався за придбані автомобілі, а також вказує про відсутність його вини, оскільки реалізацію автомобілів здійснював заступник директора ТОВ "КОЛОС" ОСОБА_4 .

За таких обставин ОСОБА_2 вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння шкоди інтересам ТОВ "КОЛОС", оскільки вантажні автомобілі вибули з власності товариства на підставі відповідного договору, який був виконаний обома його сторонами - ТОВ "КОЛОС", в особі заступника директора ОСОБА_4 , який передав ОСОБА_2 вантажні автомобілі, а ОСОБА_2 оплатив ТОВ "КОЛОС" вартість вказаних автомобілів згідно з їх балансовою вартістю.

Крім того відповідач зазначає, що згідно з оборотно-сальдовими відомостями ТОВ «Колос», станом на 01.06.2016 та станом на 23.02.2021 вартість придбання вказаних автомобілів: КАМАЗ , д.н. НОМЕР_4 - 12333,33 грн., КАМАЗ, д.н НОМЕР_6 -17504,19 грн. Навіть якщо переводи вказану вартість в долари США, до яких завжди прив`язується вартість вживаних авто, то виходить, що на момент придбання вказані автомобілі коштували - 2500 та 3500 доларів США, відповідно. Після цього вказані автомобілі пропрацювали в ТОВ "КОЛОС" 15 років та навіть теоретично не могли стати коштувати дорожче. Таким чином ТОВ "КОЛОС" жодних збитків від продажу вказаних вантажних автомобілів не зазнало.

Враховуючи викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

23.05.1997 було проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (код ЄДРПОУ 24775415), дата внесення відомостей до державного реєстру - 30.12.2005.

Засновниками (учасниками) ТОВ "КОЛОС" (станом на момент звернення із позовом до суду) - ОСОБА_5 розмір частки - 727 233,75 грн, ОСОБА_1 розмір частки - 36 506 776,18 грн, ОСОБА_6 розмір частки - 5 817 787,00 грн, ОСОБА_7 розмір - 7 272 233,75 грн (т.1, а.с.10-24).

Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "КОЛОС" від 05.06.2013, на даних загальних зборах було переобра6но на новий строк директора ТОВ "КОЛОС" - ОСОБА_2 (т.1, а.с. 24а-24б).

Відповідно до наказу №05/06/13 від 05.06.2013, копія якого наявна у матеріалах справи, ОСОБА_2 , у відповідності до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "КОЛОС" від 05.06.2013 вступив на посаду директора з 05.06.2013 з окладом згідно штатного розкладу (т.1, а.с.25).

Також у матеріалах справи наявна копія Статуту ТОВ "КОЛОС" (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів ТОВ "КОЛОС від 07.10.2019 (далі - Статут) (т.1, а.с. 41-58,59-76).

Згідно з п. 1.1 - 1.3 Статуту, ТОВ "КОЛОС", в подальшому "Товариство", діє згідно чинного законодавства України на підставі підприємницької ініціативи громадян України (надалі Учасники). Товариство є юридичною особою за законодавством України та набуває права юридичної особи з часу його державної реєстрації. Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем в господарському суді, судах загальної юрисдикції, третейському суді, самостійно здійснювати експортні та імпортні операції, необхідні для його господарської діяльності.

Пунктом 2.1. Статуту визначено, що Товариство створюється з метою більш повного задоволення попиту покупців на товари, здійснення широкого спектру послуг, діяльності у сфері комерційної діяльності, іншої діяльності, передбаченої Статутом і яка не перечить чинному на території України законодавству, а також реалізації на основі отриманого прибутку соціальних економічних інтересів Учасників і членів трудового колективу Товариства.

Відповідно до п. 4.1. Статуту, Учасник(и) товариства визначаються згідно відомостей, які містяться про товариство у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців яв громадських формувань.

Відповідно до п. 4.2. Статуту, Учасники товариства мають такі права: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому чинним законодавством та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; вийти у встановленому порядку з товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилося після розрахунків з кредиторами, або його вартість; вносити додаткові внески до статутного капіталу в порядку, передбаченому рішенням загальних зборів учасників; одержувати інформацію про діяльність товариства; знайомитися з даними бухгалтерського обліку, звітності та іншої документації. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені чинним законодавством та статутом товариства. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов`язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов`язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка.

Згідно з п. 5.1. Статуту, майно Товариства є власністю товариства і складається із основних фондів та обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства. Майно знаходиться в його повному розпорядженні і вилученню не підлягає.

За умовами п. 5.3. Статуту, розмір статутного капіталу Товариства складається з номінальної вартості частки його учасника, вираженої у національній валюті України. Розмір частки учасника Товариства у статутному капіталі може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника Товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства. Вартість вкладу учасника Товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки. Розмір статутного капіталу товариства та розмір частки учасника (часток учасників) товариства у статутному капіталі товариства визначається згідно відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вкладом учасника(ів) Товариства можуть бути грошові кошти, нерухоме майно, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні Товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

За пунктом 6.1 Статуту, Товариство самостійно здійснює свою діяльність на принципах самозабезпечення, самофінансування та самоокупності, несе відповідальність згідно з чинним законодавством за наслідки своєї діяльності і виконання взятих на себе зобов`язань перед держбюджетом у частині своєчасної сплати податків і установами банку в частині своєчасного розрахунку за кредит.

Відповідно до п.6.3 Статуту, Товариство для здійснення своїх основних статутних завдань купує, відчужує, продає, дарує юридичним і фізичним особам, а також бере і здає в оренду, дає безкоштовно в тимчасове користування, списує з балансу рухоме і нерухоме майно товариства за згодою учасників.

Відповідно до п. 6.5. Статуту, Товариство здійснює у встановленому порядку оперативний бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, несе повну відповідальність за додержання податкової і кредитної дисципліни.

Пунктами 8.1., 8.3. Статуту передбачено, що управління товариством здійснюється на основі права учасників на господарське використання свого майна. Органами управління товариства є: 1) загальні збори учасників; 2) директор. Діяльність товариства направляється і координується загальними зборами учасників, які є вищим органом управління товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на Загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного Загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на Загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Пунктом 8.11 Статуту визначено, що Директор Товариства, зокрема:

- Директор Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

- До компетенції Директора Товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства;

- Директор Товариства підзвітний Загальним зборам Учасників Товариства.

- Директор Товариства може діяти від імені Товариства без довіреності;

- договір, що укладається з Директором Товариства, від імені Товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання Загальними зборами учасників;

- Директор представляє його інтереси у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства, крім випадків віднесених до компетенції Загальних зборів Учасників, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази і дає вказівки, обов`язкові для всіх робітників Товариства.

- Директор Товариства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства.

- Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.

- Директор Товариства звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини;

- Конфліктом інтересів є конфлікт між обов`язком посадової особи діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства в цілому та приватним інтересами посадової особи або її афілійованих осіб.

Відповідно до п. 10.2 Статуту, якщо Директор діє незаконно, перевищує межу своїх повноважень, не дотримується чинного законодавства, Статуту, рішень Загальних зборів Учасників або діє халатно, він несе відповідальність за збитки, що виникли в результаті цього у Товариства, окремих Учасників.

Згідно з наявним у матеріалах справи Протоколом загальних зборів ТОВ "КОЛОС" №4-ТЗ від 23.06.2021, учасники ТОВ "КОЛОС" вирішили реалізувати вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_6 . Реалізацію та зняття автомобілів з обліку доручено ОСОБА_3 (т.2, а.с. 43).

На підставі зазначеного Протоколу №4-ТЗ, директор ТОВ "КОЛОС" ОСОБА_2, Наказом №4-ТЗ наказав зняти з обліку та реалізувати вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_6 (т.2, а.с. 39).

01.11.2021 ТОВ "КОЛОС", в особі директора ОСОБА_2, видало довіреність №01/11, якою уповноважило Полякова Анатолія Миколайовича, від імені ТОВ "КОЛОС" зняти з обліку та реалізувати автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований Роздільнянським МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України Одеської області 11.08.2006 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 та автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований Роздільнянським МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України Одеської області 12.08.2006 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 .

Для цього директором ТОВ "КОЛОС" - ОСОБА_2, було надано ОСОБА_3 , як представнику, право - представляти інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах Державтоінспекції, комісіях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях з автомобіля, кольору, зміна у встановленому порядку двигуна, кузова, інших деталей), ремонтом, питань, пов`язаних з експлуатацією, відчуженням автомобіля, його переобладнанням (зміна типу і моделі проходженням державного технічного огляду; переганяти вищевказаний автомобіль, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля; при необхідності зняти автомобіль з обліку; при необхідності поставити автомобіль на облік; в разі необхідності отримати тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль, одержати транзитні номери, змінити державні реєстраційні номери; подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, дублікат реєстраційного документа у випадку його втрати, укладати від його імені договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем, в тому числі договори купівлі-продажу, міни, застави, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови, одержувати належні мені за цими договорами грошові суми; укладати договори обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, отримати поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності, у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобам під час управління автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, якщо в тому буде необхідність, від імені ОСОБА_2 угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми у розмірах згідно із калькуляціями, актами, експертними висновками тощо; сплачувати всі належні платежі, в тому числі державне мито та податок з доходу від продажу автомобіля (т.1, а.с. 31).

Також у матеріалах справи наявна копія Довіреності №01/11-1 від 01.11.2021, відповідно до якої, ТОВ "КОЛОС", в особі директора ОСОБА_2., уповноважило заступника директора ОСОБА_4 від ТОВ "КОЛОС" продати у валасніть будь-якої фізичної або юридичної особи за плату на власний розсуд автомобіль Камаз, модель 55111, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1990 року випуску та автомобіль Камаз, модель 55111, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 1990 року випуску. Для чого Тищуку В.М. було надано представляти інтереси ТОВ "КОЛОС" перед будь-якими фізичними та юридичними особами з підписанням всіх необхідних документів з питань продажу вказаного вище майна та інших пов`язаних з цим питань (т.1, а.с.126).

Відповідно до Довідок ТОВ "КОЛОС" від 04.11.2021, які видані директором товариства - ОСОБА_2, на балансі ТОВ "КОЛОС" обліковувалися: транспортний засіб Камаз, модель 55111, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1990 року випуску, рік введення в експлуатацію 2007, залишкова вартість станом на 04.11.2021 - 1953,59 грн, та транспортний засіб Камаз, модель 55111, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 1990 року випуску, рік введення в експлуатацію 2007, залишкова вартість станом на 04.11.2021 - 1447,73 грн (т.1, а.с.124-125).

04.11.2021 між ТОВ "КОЛОС", в особі Полякова А.М., що діє на підставі довіреності №01/11 від 01.11.2021, як Продавцем, та ОСОБА_2, як Покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу №04/11/21 (далі - Договір) (т.1, а.с.29-30), відповідно до умов якого, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар - вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору.

За пунктом 3.1. Договору, вартість Камазу д.н. НОМЕР_6 складає 1963,59 грн, а вартість Камазу д.н. НОМЕР_4 , складає 1447,73 грн.

ТОВ "КОЛОС" було виписано рахунок-фактуру №СФ-0000121 від 04.11.2021 на загальну суму 4093,59 грн (т.1, а.с. 27).

У матеріалах справи наявна копія видаткової накладної №ЛНА-000004 від 04.11.2021, згідно з якою ТОВ "КОЛОС" відвантажив, а ОСОБА_2 отримав товар, а саме Камаз 55111, НОМЕР_5, 1990 р.в. НОМЕР_6 та Камаз 55111, НОМЕР_1, 1990 р.в., НОМЕР_4 , на загальну суму 4093,59 грн (т.1, а.с.26).

08.12.2023 ОСОБА_2 здійснив сплату грошових коштів у розмірі 3411,32 грн на користь ТОВ "КОЛОС", призначення платежу - сплата за вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_6 , згідно договору купівлі-продажу №04/11/21 від 04.11.2021, що вбачається з роздруківки реєстрів документів по банківському рахунку ТОВ "КОЛОС" (т.1, а.с.28), а також наданої відповідачем копії платіжної інструкції №0.0.3345838669.1 від 08.12.2023 (т.1, а.с.123).

Згідно з Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "КОЛОС" від 28.01.2022, учасники ТОВ "КОЛОС" прийняли рішення, зокрема, про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ "КОЛОС" згідно поданої заяви з 01.02.2022, а також, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади директора ТОВ "КОЛОС" виключили його з кола особі, що мають право діяти від імені юридичної особи без довіреності.

Також у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади директора ТОВ "КОЛОС" було прийнято рішення про призначення директором Товариства ОСОБА_4 , якого було уповноважено провести всі відповідні дії з метою державної реєстрації рішень загальних зборів ТОВ "КОЛОС" (т.1, а.с. 32-35).

Відповідно до висновку експерта №5697-34-25 складеного 09.02.2026 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи призначеної ухвалою суду від 20.11.2025, встановлено ринкову вартість станом на 04.11.2021 колісних транспортних засобів, а саме:

- вантажного автомобілю Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_4 - 204 491,00 грн;

-вантажного автомобілю Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 становить - 204 491,00 грн (т.3, а.с.74-83).

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Як зазначено в Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частина 1 ст. 6. "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частина 6 п. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає, що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Саме Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої Позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов`язана із спірними правовідносинами та суб`єктивним правом і обов`язком Відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права заявника, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовані заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необгрунтованість заявлених вимог.

Отже, суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

За приписами п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи в спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 54 ГПК України, власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

ОСОБА_1 , як один із засновників (учасників) ТОВ "КОЛОС" (розмір частки - 36 506 776,18 грн), звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом про інтересах товариства про стягнення з ОСОБА_2 збитків у розмірі 528 058,58 грн, завданих у зв`язку з протиправним відчуженням належних товариству вантажних транспортних засобів Камаз, за ціною нижче ринкової.

Як встановлено судом, Засновниками (учасниками) ТОВ "КОЛОС" (станом на момент звернення із позовом до суду) - ОСОБА_5 розмір частки - 727 233,75 грн, ОСОБА_1 розмір частки - 36 506776,18 грн, ОСОБА_6 розмір частки - 5 817 787,00 грн, ОСОБА_7 розмір - 7 272 233,75 грн (т.1, а.с.10-24).

Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "КОЛОС" від 05.06.2013, на даних загальних зборах було переобрано на новий строк директора ТОВ "КОЛОС" - ОСОБА_2 (т.1, а.с. 24а-24б) та Відповідно до наказу №05/06/13 від 05.06.2013, ОСОБА_2 вступив на посаду директора з 05.06.2013 з окладом згідно штатного розкладу та перебував на даній посаді до 01.02.2022.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 Верховний Суд вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України, особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Приписами п.6 ч 1 ст. 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою, зокрема, директором, протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Отже позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, суд зазначає, що предметом доказування у цій справі є наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення у діях відповідача.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті протиправності поведінки заподіювача збитків, наявності збитків та їх розміру, існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками та вини заподіювача збитків, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню сторонами цієї справи перед судом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 115 ЦК України, ггосподарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 5.1. Статуту, майно Товариства є власністю товариства і складається із основних фондів та обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства. Майно знаходиться в його повному розпорядженні і вилученню не підлягає.

За умовами п. 5.3. Статуту, розмір статутного капіталу Товариства складається з номінальної вартості частки його учасника, вираженої у національній валюті України. Розмір частки учасника Товариства у статутному капіталі може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника Товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства. Вартість вкладу учасника Товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки. Розмір статутного капіталу товариства та розмір частки учасника (часток учасників) товариства у статутному капіталі товариства визначається згідно відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вкладом учасника(ів) Товариства можуть бути грошові кошти, нерухоме майно, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні Товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Відповідно до п.6.3 Статуту, Товариство для здійснення своїх основних статутних завдань купує, відчужує, продає, дарує юридичним і фізичним особам, а також бере і здає в оренду, дає безкоштовно в тимчасове користування, списує з балансу рухоме і нерухоме майно товариства за згодою учасників.

Судом було встановлено, що згідно з рішеннями, прийнятими на загальних зборах ТОВ "КОЛОС", що оформлені протоколом №4-ТЗ від 23.06.2021, учасники ТОВ "КОЛОС" вирішили реалізувати вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_6 . Реалізацію та зняття автомобілів з обліку доручено ОСОБА_3 (т.2, а.с. 43).

На підставі зазначеного Протоколу №4-ТЗ, директор ТОВ "КОЛОС" ОСОБА_2 , Наказом №4-ТЗ наказав зняти з обліку та реалізувати вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_6 (т.2, а.с. 39).

При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів скасування чи визнання недійсним на зазначених загальних зборах ТОВ "КОЛОС" рішень. Крім того аргументи ОСОБА_1 , що відповідний протокол ним підписано не було та підпис на даному протоколі є підробленим, не підтверджено належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для неврахування даного доказу як належного.

При застосуванні ст. 92 ЦК України, потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Оскільки, якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників регулюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Стаття 28 наведеного Закону встановлює, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до 8.1 -8.2 Статуту ТОВ "КОЛОС", управління товариством здійснюється на основі права учасників на господарське використання свого майна. Органами управління товариства є: 1) загальні збори учасників; 2) директор. Діяльність товариства направляється і координується загальними зборами учасників, які є вищим органом управління товариства.

Також відповідно до ч. 1 ст.29 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Стаття 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Компетенція загальних зборів учасників встановлює що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

Частинами 3, 4 ст. 30 наведеного Закону унормовано, що питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Компетенція Загальних зборів учасників товариства визначена у п. 11.2.5. Статуту, до якої зокрема, віднесено: обрання та відкликання виконавчого органу товариства (п.п.11.2.5.6.).

Частинами 4, 5 ст. 39 наведеного Закону визначено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.

Так положеннями п. 8.11 Статуту ТОВ "КОЛОС" передбачається, що Директор Товариства, зокрема, здійснює управління поточною діяльністю Товариства та підзвітний Загальним зборам Учасників Товариства.

Також даним пунктом визначено, що Директор Товариства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства, а крім того Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Крім того пункт 8.11 Статуту ТОВ "КОЛОС" визначає, що конфліктом інтересів є конфлікт між обов`язком посадової особи діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства в цілому та приватним інтересами посадової особи або її афілійованих осіб.

Відповідно до п. 10.2 Статуту, якщо Директор діє незаконно, перевищує межу своїх повноважень, не дотримується чинного законодавства, Статуту, рішень Загальних зборів Учасників або діє халатно, він несе відповідальність за збитки, що виникли в результаті цього у Товариства, окремих Учасників.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем, як директором товариства, було складено довідки від 04.11.2021, відповідно до яких на балансі ТОВ "КОЛОС" обліковувалися транспортний засіб Камаз, модель 55111, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1990 року випуску, рік введення в експлуатацію 2007, залишкова вартість станом на 04.11.2021 - 1953,59 грн, та транспортний засіб Камаз, модель 55111, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 1990 року випуску, рік введення в експлуатацію 2007, залишкова вартість станом на 04.11.2021 - 1447,73 грн (т.1, а.с.124-125).

Саме за вказаною у довідці вартістю зазначені транспортні засоби були продані ТОВ "КОЛОС", в особі Полякова А.М., що діяв на підставі довіреності №01/11 від 01.11.2021, на користь фізичної особи ОСОБА_2., згідно Договору купівлі-продажу №04/11/21 (т.1, а.с.29-30).

Відповідно до вказаних Довідок ТОВ "КОЛОС" про вартість транспортних засобів, 04.11.2021 між ТОВ "КОЛОС" в особі Полякова А.М., що діяв на підставі довіреності №01/11 від 01.11.2021 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу №04/11/21 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Продавець передати у власність Покупця товар - вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , а Покупець прийняв і оплатитив його вартість у відповідності до умов даного Договору.

Крім того ТОВ "КОЛОС", в особі заступника директора Тищука В.М., було виписано рахунок-фактуру №СФ-0000121 від 04.11.2021 на загальну суму 4093,59 грн (т.1, а.с. 27) та складено з ОСОБА_2 видаткову накладну №ЛНА-000004 від 04.11.2021, за якою ТОВ "КОЛОС", в особі ОСОБА_4 відвантажив, а ОСОБА_2 отримав товар, а саме Камаз 55111, НОМЕР_5, 1990 р.в. НОМЕР_6 та Камаз 55111, НОМЕР_1, 1990 р.в., НОМЕР_4 на загальну суму 4093,59 грн (т.1, а.с.26).

Господарський суд вказує, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 Верховний Суд зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , діючи як посадова особа ТОВ "КОЛОС", склав довідки про балансову вартість спірних транспортних засобів, як директор ТОВ "КОЛОС" уповноважив осіб на укладення від імені ТОВ "КОЛОС" договору купівлі-продажу транспортних засобів, та інших документів(рахунок фактура, видаткова накладна) з метою їх реалізації на свою користь, та як фізична особа набув їх у свою власність за визначеною ним вартістю, а саме транспортний засіб Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_4 - 1953,59 грн, та транспортний засіб Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_6 - 1447,73 грн.

Господарський суд вважає такі дії ОСОБА_2 недобросовісними та такими що не були направлені на виконання фідуціарного обов`язку, як директора підприємства, оскільки такі дії не були направлені на забезпечення економічного розвитку підприємства.

Так господарський суд зазначає, що відповідно до висновку експерта №5697-34-25, складеного 09.02.2026 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 20.11.2025, встановлено ринкову вартість станом на 04.11.2021 колісних транспортних засобів у загальному розмірі 408 982,00 грн, а саме:

- вантажного автомобілю Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_4 - 204 491,00 грн;

-вантажного автомобілю Камаз, модель 55111, 1990 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 становить - 204 491,00 грн (т.3, а.с.74-83).

Відповідно до положень ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже в даному випадку вина - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобігання заподіянню шкоди.

У частині 2 статті 614 ЦК України закріплено презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання. Сторона, яка не виконала зобов`язання або виконала його неналежними чином, вважається винною. Тягар спростування цієї презумпції та доведення відсутності вини покладається на порушника.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 904/4432/23 зазначено, що відшкодування збитків, завданих посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Отже, за висновком суду, відповідач не тільки не вчинив всіх залежних від нього дій для того, щоб товариству не було завдано збитків, а навпаки, діючи свідомо, з розумінням наслідків своїх дій, неналежно виконав свої обов`язки директора Товариства та створив підстави і умови для відчуження майна ТОВ "КОЛОС" за ціною нижчою ніж ринкова. Отже фактично, діючи у своїх інтересах, завдав збитків ТОВ "КОЛОС" у розмірі недоотриманої вартості майна.

У зв`язку з наведеним суд не приймає твердження ОСОБА_2 щодо відсутності вини в його діях.

Щодо розміру збитків завданих позивачу, суд зазначає, що стаття 22 ЦК України поділяє збитки на реальні збитки та упущену вигоду. До першої відносяться втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. До другої - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене;

Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України (в редакції що діяла станом на спірний момент) визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень ч. 1 ст.225 ГК України (в редакції що діяла станом на спірний момент), до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Частиною 3 ст. 623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Так, згідно висновку експерта №5697-34-25 за результатами проведеної у даній справі судової транспортно-товарознавчої експертизи, встановлено, що станом на 04.11.2021 ринкова вартість спірних колісних транспортних засобів становить суму 408 982,00 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно наявного у матеріалах справи висновку експерта господарський суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно ч. 2 ст. 99 ГПК України, у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Так ОСОБА_2 вказує, що він не вчиняв дій які б унеможливлювали огляд судовим експертом спірних транспортних засобів, з метою визначення ринкової вартості саме цих автомобілів, з урахуванням їх технічного стану та зносу.

Натомість ОСОБА_2 своїм правом на надання висновку експерта виконаного на його замовлення щодо вартості спірних транспортних засобів, які перебувають у його володінні не скористався. Так само відповідач не скористався правом на подання клопотання щодо проведення повторної судової експертизи, щодо визначення ринкової вартості спірних транспортних засобів.

Таким чином господарський суд доходить висновку про наявність підстав для врахування висновку судового експерта ОНДІСЕ №5697-34-25 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого станом на 04.11.2021 ринкова вартість спірних колісних транспортних засобів становить суму 408 982,00 грн.

Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що довідки сформовані за даними бухгалтерського обліку ТОВ "КОЛОС" є належним доказом реальної вартосіт спірних автомобілів, оскільки вартість, за якою майно обліковується на балансі підприємства може відрізнятися від ринкової вартості, за якою таке майно може бути відчужене іншим особам. Під час проведення такого відчуження вартість майна може бути як зменшена, так і збільшена, виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції. Тобто ринкова ціна на майно формується в результаті об`єктивного торгу між двома чи більше учасниками, у зв`язку з чим може збільшуватися. Та відповідач повинен був та міг визначити вартість, яка була б економічно вигідною для підприємства на момент продажу.

Також судом встановлено, що 08.12.2023 ОСОБА_2 здійснив сплату грошових коштів у розмірі 3411,32 грн на користь ТОВ "КОЛОС", призначення платежу - сплата за вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль Камаз, модель 55111, 1990 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_6 , згідно договору купівлі-продажу №04/11/21 від 04.11.2021, що вбачається з роздруківки реєстрів документів по банківському рахунку ТОВ "КОЛОС" (т.1, а.с.28), а також наданої відповідачем копії платіжної інструкції №0.0.3345838669.1 від 08.12.2023 (т.1, а.с.123).

У заяві про зменшення позовних вимог позивачем зменшено позовні вимоги до суми 408982,00 грн, при цьому зазначено що враховано висновок експерта та суму, яку сплачено ОСОБА_2 , у підтвердження чого надано відповідні виписки з рахунку позивача.

Між тим позивачем зменшено позовні вимоги саме до суми визначеної судовим експертом, без врахування оплати ОСОБА_2 .

Таким чином суд вказує, що належним розміром збитків, завданих ТОВ "КОЛОС" є різниця між ринковою вартістю транспортних засобів та сумою, яку ОСОБА_2 сплатив на користь позивача, а саме - 405 570,68 грн.

Враховуючи викладене господарський суд зазначає, що 405 570,68 грн - є сумою, яку ТОВ "КОЛОС" недоотримало у зв`язку з продажем належних йому транспортних засобів ОСОБА_2 за ціною яка є нижчою за ринкову.

Отже господарський суд доходить висновку про доведення позивачем під час розгляду справи факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та завданою шкодою.

Натомість відповідачем не вжито достатніх заходів та не надано до матеріалів справи належних і допустимих доказів, які спростовували б презумпцію вини ОСОБА_2. у завданні позивачу збитків, як того вимагає ст. 614 ЦК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постанові 25.06.2020 по справі №924/233/18, дійшов висновку, що згідно положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи сторін, що викладені в заявах по суті спору, суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують висновків, яких суд дійшов під час розгляду справи, та з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Отже, за результатом встановлених обставин, суд доходить висновку про наявність факту допущення ОСОБА_2 , як директором ТОВ "КОЛОС", протиправної поведінки, що виявилася у створенні умов та підстав для відчуження транспортних засобів належних товариству у свою приватну власність, за ціною нижче ніж ринкова, що спричинило недоотримання товариством доходів від продажу вказаних транспортних засобів у розмірі 405 570,68 грн, які товариство могло отримати, за умови належного виконання ОСОБА_2 , як директором, своїх повноважень та встановлення реальної ринкової вартості проданого майна.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 4866,84 грн.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" (67640, Одеська обл., с. Градениці, Біляївський р-н, вул. Леніна, будинок 87; код ЄДРПОУ 24775415) збитки в розмірі 405 570/чотириста п`ять тисяч п`ятсот сімдесят/грн 68 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; д.н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4866/чотири тисячі вісімсот шістдесят шість/грн 84 коп.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 06 серпня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська