Вирок № 138819764, 07.08.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2535/24

1-кп/705/438/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

законного представника малолітнього

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Червоноград Львівської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця на посаді старшого навідника 1 станкового гранатомета протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 07.10.2019 Сихівським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 05.02.2021 Залізничним районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання 12.04.2023,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

13.03.2024 близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи спільно з ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння поряд з кафе «Кобра», що розташоване за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. В`ячеслава Чорновола, 55, помітив в руках останнього мобільний телефон марки «Realme GT Neo 3Т», моделі «RMХ3371», 8/256 GB, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , вартість якого згідно судової товарознавчої експертизи № 2000/24 від 16.04.2024 (з урахуванням зносу), станом на 13.03.2024, становила 15614 грн. 08 коп., яким він вирішив заволодіти.

З цією метою ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ОСОБА_6 сп`янів, запевнив останнього у порядності своїх намірів та отримав від нього дозвіл на тимчасове користування мобільним телефоном марки «Realme GT Neo 3Т», моделі «RMХ3371», з метою здійснення дзвінка, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужої власності, користуючись довірою ОСОБА_6 , взяв у нього вищевказаний мобільний телефон та відійшов в бік для здійснення телефонного дзвінка, після чого помітив, що ОСОБА_6 за ним не спостерігає, з місця події зник, спричинивши своїми умисними діями потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 15614 грн. 08 коп., після чого розпорядився мобільним телефоном ОСОБА_6 на власний розсуд.

Він же, 13.02.2025 близько 16 години 44 хвилин, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку № 24 по вул. Івана Гонти в м. Умань Черкаської області, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, повторно, в умовах воєнного стану, підійшов з-заду до неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та усвідомлюючи, що його дії є відкритими для останнього, вирвав з його руки мобільний телефон марки «Tecno POVA 6 Neo (LI6) 8/256GB Speed Black», вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-25/2862-ТВ від 24.02.2025 становила 5213 гривень 00 копійок, після чого, утримуючи його при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинам вчинення кримінальних правопорушень. Пояснив, що дійсно в березні 2024 року перебуваючи в м. Умані, ввечері, після вживання алкогольних напоїв зустрівся з раніше не відомим чоловіком, який був напідпитку. Побачивши в руках чоловіка мобільний телефон, вирішив заволодіти ним та попросив даний телефон під приводом зателефонувати, а коли той дав йому телефон, він непомітно відійшов від нього та пішов з ним у своїх справах, після чого продав даний телефон. Також, в лютому 2025 року ввечері, перебуваючи в м. Умані в дворі будинку по вул. І.Гонти, побачив малолітнього хлопця з мобільним телефоном у руках та вирішив викрасти цей телефон, після чого підійшов до хлопця та вирвав з його рук мобільний телефон, який в подальшому здав в ломбард, а вирученими коштами розпорядився на власний розсуд. Потерпілим завдану шкоду не відшкодував, оскільки перебував у СЗЧ та переховувався. Розуміє тяжкість вчиненого, щиро розкаюється, обіцяє добровільно відшкодувати завдану шкоду та просить суд суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють та не оспорюють зміст обставин вчинених кримінальних правопорушень, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, повністю підтверджується доказами, добутими на досудовому розслідуванні та перевіреними в суді у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, що перевірені та оцінені судом у відповідності до вимог КПК України, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно в умовах воєнного стану; та за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами, дані, що характеризують особу винного, обставини, які пом`якшують та які обтяжують покарання.

Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 має вік 28 років, осудний, не одружений, не працевлаштований, є військовослужбовцем призваним на військову службу по мобілізації, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, як порушник громадського порядку, має непогашені судимості за вчинення аналогічних злочинів проти власності.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Беручи до уваги встановлені обставини вчинених злочинів, враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , виходячи з принципів розумності покарання, суд вважає за необхідне в даному випадку призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, вважає за необхідне шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки останній після звільнення з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічні умисні корисливі злочини, нехтуючи загальновизнаними в суспільстві правилами поведінки та моралі, розуміючи значення своїх дій та наслідків, що дає підстави суду зробити висновок про схильність його до протиправної поведінки, а тому, на думку, суду інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Враховуючи, що на даний час ОСОБА_4 перебуває під вартою в іншому кримінальному провадженні, що знаходиться на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області (справа №127/18828/26), в даній справі йому запобіжний захід не обирався та стороною обвинувачення відповідних клопотань не заявлялося, тому суд вважає за недоцільне обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування призначеного ОСОБА_4 покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-25/2862-ТВ від 24.02.2025.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368-370, 373, 374, 393 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 1591 гривня 80 копійок.

Речові докази:

- коробку від мобільного телефону марки «Realme GT Neo 3Т», моделі «RMХ3371», 8/256 GB, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 повернути ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон «Tecno POVA 6 Neo (LI6) 8/256GB Speed Black» IMEI-1: НОМЕР_5 , IMEI-2: НОМЕР_6 та коробку від даного телефону повернути ОСОБА_5 ;

- специфікацію до Договорів 1,2 № 031241566 від 14.03.2024 від 10:37:03 до Договору про надання фінансового кредиту під заклад майна № 031241566; дублікат Договору № Е76-24003368 від 04.04.2024, 19:07:12 (специфікація); оптичний DVD-R диск з відеозаписом з камери спостереження у відділенні ПТ «Ломбард № 1» залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1