Ухвала суду № 138811625, 29.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37232/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ», та адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛІБІВКА», про скасування арешту майна,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

До провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 45065906), та адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «ГЛІБІВКА» (ідентифікаційний код 44462220), про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2025 у справі № 757/66064/25-к у кримінальному провадженні № 42022112330000722 від 23.12.2022, у частині, що стосується земельних ділянок, які належать ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» (кадастрові номери 3221883600:19:184:0001 - 3221883600:19:184:0008, 8 земельних ділянок), та земельних ділянок, які належать ТОВ «ГЛІБІВКА» (кадастрові номери масиву 3221882200:19:222, 25 земельних ділянок).

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт майна накладено необґрунтовано, оскільки прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» або ТОВ «ГЛІБІВКА» набули земельні ділянки незаконним шляхом. Матеріали кримінального провадження не містять судових рішень про визнання недійсними правовстановлюючих документів, договорів купівлі-продажу земельних ділянок, рішень державних реєстраторів чи витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. На думку адвокатів, діє презумпція правомірності набуття права власності товариствами, яка не спростована жодним належним доказом.

Адвокати також зазначають, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, оскільки земельні ділянки є нерухомим майном з визначеним та незмінним місцезнаходженням, а стороною обвинувачення не наведено доказів того, що товариства вчиняли або мають намір вчиняти дії щодо приховування, зміни цільового призначення чи відчуження земельних ділянок. Зазначають, що ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА» не мають статусу підозрюваних у кримінальному провадженні, посадовим особам товариств про підозру не повідомлено, розмір шкоди у кримінальному провадженні не встановлено та не розраховано, цивільний позов не заявлено. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 299/2144/17, адвокати зазначають, що обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам, доказів чого матеріали кримінального провадження не містять.

Крім цього, до клопотання долучено копії ухвал Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2025 у справі № 757/35399/25-к та від 23.12.2025 у справі № 757/62988/25-к, якими раніше скасовувались арешти на ті ж самі земельні ділянки, накладені у межах цього ж кримінального провадження.

Враховуючи викладене, адвокати просять скасувати арешт зазначених земельних ділянок у зв`язку з необґрунтованістю його накладення.

Позиція учасника кримінального провадження

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ», та адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «ГЛІБІВКА», на розгляд клопотання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд клопотання у їх відсутність, клопотання підтримують.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на розгляд клопотання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечує.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Згідно з нормами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Обставини, встановлені слідчим суддею

У межах кримінального провадження № 42022112330000722 від 23.12.2022 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом можливого зловживання службовим становищем службовими особами органу державної влади під час передачі у власність громадян земельних ділянок на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області у 2008-2009 роках.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2025 у справі № 757/66064/25-к задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження, зокрема, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221883600:19:184:0001 - 3221883600:19:184:0008 (8 земельних ділянок), що належать ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ», та на 25 земельних ділянок з кадастровими номерами масиву 3221882200:19:222, що належать ТОВ «ГЛІБІВКА». Метою арешту визначено забезпечення збереження речових доказів.

Зі змісту клопотання прокурора та наданих до нього матеріалів вбачається, що правовою підставою для арешту стало віднесення земельних ділянок до речових доказів у зв`язку з тим, що, за версією органу досудового розслідування, вони є об`єктом кримінально протиправних дій, вчинених службовими особами органу державної влади під час первинної передачі цих земельних ділянок у власність фізичним особам у 2008-2009 роках.

Разом з тим слідчим суддею встановлено, що у межах цього ж кримінального провадження № 42022112330000722 арешт на ті самі земельні ділянки раніше вже накладався та скасовувався ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, а саме: ухвалою від 12.08.2025 у справі № 757/35399/25-к та ухвалою від 23.12.2025 у справі № 757/62988/25-к. Ухвала слідчого судді про накладення арешту від 29.12.2025 у справі № 757/66064/25-к постановлена через шість днів після другої ухвали про скасування арешту, за клопотанням прокурора, зміст якого, як убачається з наданих матеріалів, за колом підстав та наведених доказів фактично не відрізняється від попередніх клопотань про арешт того ж майна.

ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА» у цьому кримінальному провадженні статусу підозрюваних не мають, посадовим особам зазначених юридичних осіб про підозру не повідомлено. Відомості про кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2022, тобто станом на день розгляду цього клопотання досудове розслідування триває понад три роки та шість місяців, однак жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення так і не повідомлено, розмір шкоди не встановлено, цивільний позов не заявлено. Матеріали кримінального провадження не містять судових рішень про визнання недійсними правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, договорів їх відчуження, рішень державних реєстраторів чи витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Норми права, які підлягають до застосування

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Мотиви слідчого судді

Аналізуючи доводи спільного клопотання адвокатів, заперечень прокурора та наявні матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді від 29.12.2025 у справі № 757/66064/25-к арешт на земельні ділянки, що належать ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА», накладено з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, - з метою забезпечення збереження речових доказів. За таких обставин при розгляді цього клопотання слідчий суддя має перевірити, чи існують достатні підстави вважати, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, чи наведено прокурором доказів існування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, та чи є обмеження права власності товариств розумним і співмірним завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не може обмежитися лише посиланням на існування кримінального провадження та формальним віднесенням майна до речових доказів. Слідчий суддя зобов`язаний перевірити наявність достатніх фактичних даних, які дають підстави вважати, що майно відповідає критеріям речового доказу у розумінні ст. 98 КПК України, а також існування конкретних ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України. Обов`язок доведення таких обставин покладається на прокурора.

Проаналізувавши матеріали, надані на обґрунтування клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не наведено достатніх фактичних даних, які б підтверджували, що земельні ділянки, які на праві приватної власності належать ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА», відповідають критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, з наступних міркувань.

По-перше, за фабулою кримінального провадження предметом досудового розслідування є можливі зловживання службовим становищем службовими особами органу державної влади під час первинної передачі земельних ділянок у власність громадян у 2008-2009 роках. Проте на теперішній час ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА» є кінцевими набувачами земельних ділянок за ланцюгом цивільно-правових правочинів, а прокурором не наведено доказів того, що безпосередньо ці юридичні особи або їх посадові особи були обізнані про можливі порушення, які нібито мали місце під час первинного набуття цих земельних ділянок попередніми власниками, чи є учасниками кримінально протиправних дій.

По-друге, право приватної власності ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА» на спірні земельні ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у встановленому законом порядку. Матеріали кримінального провадження не містять судових рішень про визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельні ділянки, договорів їх відчуження, рішень державних реєстраторів чи витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. За таких обставин діє презумпція правомірності набуття права власності товариствами, яка на день розгляду клопотання жодним належним доказом не спростована.

По-третє, зі змісту клопотання прокурора вбачається, що обґрунтування арешту фактично побудовано на припущеннях щодо можливих порушень законодавства під час первинної передачі земельних ділянок понад п`ятнадцять років тому. Однак з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (23.12.2022) минуло понад три роки та шість місяців, за цей час жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлено, розмір шкоди не встановлено та не розраховано, цивільний позов не заявлено, судових рішень щодо земельних ділянок не отримано. За змістом п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

По-четверте, стосовно існування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, слідчий суддя зазначає, що клопотання прокурора та надані до нього матеріали не містять жодного конкретного факту, який би свідчив про наявність хоча б одного з таких ризиків. Земельні ділянки є нерухомим майном, місцезнаходження якого визначене та незмінне, знаходяться вони на території Вишгородського району Київської області, а прокурором не наведено доказів того, що ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» або ТОВ «ГЛІБІВКА» вчиняли будь-які дії щодо приховування земельних ділянок, зміни їх цільового призначення, підготовки до їх відчуження або перешкоджали органу досудового розслідування у проведенні слідчих (розшукових) дій. Для застосування арешту майна прокурор зобов`язаний надати конкретні докази існування ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, а не обмежуватися посиланням на абстрактні припущення.

Крім цього, слідчий суддя окремо враховує, що арешт на ті ж самі земельні ділянки, які належать ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА», у межах цього ж кримінального провадження вже скасовувався ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва - від 12.08.2025 у справі № 757/35399/25-к та від 23.12.2025 у справі № 757/62988/25-к. Незважаючи на це, ухвала слідчого судді від 29.12.2025 у справі № 757/66064/25-к, якою повторно накладено арешт на ті ж самі земельні ділянки, постановлена всього через шість днів після другої ухвали про скасування арешту, при цьому за колом підстав та доказів клопотання прокурора фактично не відрізняється від попередніх, а нових обставин, які б виникли після другого скасування арешту, у клопотанні не наведено. Повторне подання прокурором ідентичних за змістом та обґрунтуванням клопотань про накладення арешту на те саме майно, після їх попереднього скасування судом, за відсутності нових обставин, свідчить про формальний підхід сторони обвинувачення до застосування такого виняткового заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і несумісне з принципом правової визначеності як складовою верховенства права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, а на відповідну особу не може бути покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справах «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «АГОСІ» проти Сполученого Королівства», «Ісмаїлов проти Росії»).

У даному випадку тривале обмеження права власності ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА» шляхом накладення арешту на 33 земельні ділянки, здійснене за відсутності доказів причетності самих товариств до можливих кримінально протиправних дій, за відсутності обґрунтованої підозри щодо будь-якої особи, за наявності зареєстрованого у встановленому порядку права власності, презумпція правомірності якого не спростована, та за відсутності доведених прокурором ризиків, є непропорційним втручанням у гарантоване право мирного володіння майном, що покладає на заявників надмірний тягар.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що заявниками доведено обставини, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, а саме те, що арешт на земельні ділянки, які належать ТОВ «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» та ТОВ «ГЛІБІВКА», накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим клопотання адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 98, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2025 у справі № 757/66064/25-к у кримінальному провадженні № 42022112330000722 від 23.12.2022, на земельні ділянки, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЗАРОВИЧІ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 45065906) з кадастровими номерами: 3221883600:19:184:0001, 3221883600:19:184:0002, 3221883600:19:184:0003, 3221883600:19:184:0004, 3221883600:19:184:0005, 3221883600:19:184:0006, 3221883600:19:184:0007, 3221883600:19:184:0008.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2025 у справі № 757/66064/25-к у кримінальному провадженні № 42022112330000722 від 23.12.2022, на земельні ділянки, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛІБІВКА» (ідентифікаційний код 44462220) з кадастровими номерами: 3221882200:19:222:0006, 3221882200:19:222:0007, 3221882200:19:222:0008, 3221882200:19:222:0069, 3221882200:19:222:0070, 3221882200:19:222:0071, 3221882200:19:222:0072, 3221882200:19:222:0073, 3221882200:19:222:0074, 3221882200:19:222:0075, 3221882200:19:222:0076, 3221882200:19:222:0079, 3221882200:19:222:0081, 3221882200:19:222:0083, 3221882200:19:222:0084, 3221882200:19:222:0085, 3221882200:19:222:0087, 3221882200:19:222:0088, 3221882200:19:222:0089, 3221882200:19:222:0090, 3221882200:19:222:0091, 3221882200:19:222:0092, 3221882200:19:222:0093, 3221882200:19:222:0094, 3221882200:19:222:0095.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1