Рішення № 138808489, 06.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/909/26

В справі 760/7937/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

06 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ІІ. Описова частина

У березні 2025 року Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Ухвалою суду від 27.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено проводити її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач посилається на те, що між ним та Відповідачкою було укладено три кредитні договори:

- 13.09.2021 - кредитний договір № 2001971651301, за яким Позичальниці надано кредит у сумі 3.000,00 грн;

- 14.09.2021 - кредитний договір № 3001971645201, за яким Позичальниці надано кредит у сумі 8.604,60 грн;

- 28.01.2022 - кредитний договір № 1002081314901, за яким Позичальниці надано кредит у сумі 30.000,00 грн.

Позивач зазначає, що Відповідачка тривалий час не виконує належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання, унаслідок чого станом на 10.01.2025 утворилася заборгованість, а саме:

- за кредитним договором від 13.09.2021 № 2001971651301 - 3.493,32 грн, з яких: 2.130,27 грн - заборгованість за кредитом, 1.363,05 грн - заборгованість за процентами, 0,00 грн - заборгованість за комісією;

- за кредитним договором від 14.09.2021 № 3001971645201 - 6.942,43 грн, з яких: 5.134,11 грн - заборгованість за кредитом, 1,34 грн - заборгованість за процентами, 1.806,98 грн - заборгованість за комісією;

- за кредитним договором від 28.01.2022 № 1002081314901 - 38.982,89 грн, з яких: 27.500,11 грн - заборгованість за кредитом, 8,39 грн - заборгованість за процентами, 11.474,39 грн - заборгованість за комісією.

Загальний розмір заборгованості за трьома кредитними договорами станом на 10.01.2025, за твердженням Позивача, становить 49.418,64 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення комісії, Позивач посилається на ст. 8 та п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та зазначає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості включається до загальних витрат за споживчим кредитом, а її сплату Позичальниця погодила шляхом підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб і прийняття Публічної пропозиції АТ «ПУМБ». На підтвердження своєї позиції Позивач посилається на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11.09.2024 у справі № 486/203/24.

Позивач також зазначає, що ним надіслано Відповідачці письмові вимоги (повідомлення) за адресою місця проживання, зазначеною в анкеті на отримання кредиту, проте в наданий строк заборгованість погашена не була.

З огляду на викладене Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість у сумі 49.418,64 грн та понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками направлено Відповідачці за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідачка відзиву на позов не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

13.09.2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001971651301 шляхом підписання Позичальницею заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за яким Позичальниці надано кредит у сумі 3.000,00 грн.

14.09.2021 між тими ж сторонами в такий самий спосіб укладено кредитний договір № 3001971645201, за яким Позичальниці надано кредит у сумі 8.604,60 грн.

28.01.2022 між тими ж сторонами укладено кредитний договір № 1002081314901, за яким Позичальниці надано кредит у сумі 30.000,00 грн.

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжними інструкціями про видачу кредитів, довідкою про збільшення кредитного ліміту та виписками про рух коштів за рахунками Відповідачки.

Згідно з розрахунками заборгованості, складеними станом на 10.01.2025, за трьома кредитними договорами обліковується заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у загальному розмірі 34.764,49 грн, за процентами - у розмірі 1.372,78 грн, за комісією - у розмірі 13.281,37 грн, а всього - 49.418,64 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Матеріалами справи підтверджено як факт отримання Відповідачкою кредитних коштів за трьома кредитними договорами, так і неналежне виконання нею зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитом.

Доказів погашення заборгованості Відповідачка суду не надала, наданий Позивачем розрахунок не спростувала, контррозрахунку не подала. Розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами узгоджується з виписками про рух коштів за рахунками та є арифметично правильним.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 34.764,49 грн та заборгованості за процентами в розмірі 1.372,78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією.

Спірні правовідносини виникли з договорів про споживчий кредит, укладених після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, а тому до них застосовуються приписи цього Закону. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Дійсно, згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас саме по собі включення комісії до переліку складових загальних витрат за споживчим кредитом не свідчить про правомірність її нарахування за будь-які дії кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум.

Частиною 5 ст. 12 цього ж Закону визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) виснувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна зі сторін вчиняє на власну користь (пункт 27), а суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (пункт 28). Аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». У тій же постанові Верховний Суд вказав, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Згідно з витягом з Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, наявним у матеріалах справи, п. 5.7.3 Розділу ІІ цього Договору передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми Споживчого кредиту (база розрахунку комісії).

Отже, перелік дій, за які встановлено комісію, у Договорі наведено. Водночас суд виходить із того, що правове значення має не сама по собі наявність такого переліку, а те, чи є перелічені дії послугами, які надаються споживачеві, чи діями, які кредитодавець вчиняє на власну користь або які за законом мають надаватися безоплатно.

Списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту є діями з прийняття Банком платежу від Позичальниці на погашення власної вимоги, тобто діями, які кредитодавець вчиняє на власну користь. Розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту за своїм змістом становить ведення кредитної справи, облік і розрахунок заборгованості, тобто також дії Банку у власному інтересі. Ці дії не є самостійною банківською послугою, замовленою споживачем, а тому не можуть бути об`єктом зобов`язання Позичальниці зі сплати окремої плати.

Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту в частині повідомлення споживачу інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, та надання виписки з рахунку є безоплатним у силу прямого припису ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Доказів фактичного надання Відповідачці інших консультаційних чи інформаційних послуг, які виходили б за межі безоплатних у силу закону, Позивач суду не надав.

Суд також враховує, що базою розрахунку комісії згідно з п. 5.7.3 Розділу ІІ Договору є початкова (надана) сума Споживчого кредиту, а не фактичний залишок заборгованості. Відтак розмір комісії не зменшується в міру погашення кредиту і не залежить ані від обсягу фактично вчинених Банком дій, ані від розміру заборгованості, яка обслуговується.

Крім того, за п. 5.7.2 Розділу ІІ Договору у випадку порушення зобов`язань з повернення Споживчого кредиту та/або сплати процентів нарахування процентів на суму простроченої заборгованості здійснюється за ставкою 0,01 % річних. Саме цим пояснюється, що за кредитними договорами № 3001971645201 та № 1002081314901 Позивачем нараховано лише 1,34 грн та 8,39 грн процентів, тоді як комісія за цими ж договорами становить 1.806,98 грн та 11.474,39 грн відповідно. Таким чином, після виникнення прострочення комісія, яка нараховується від початкової суми кредиту незалежно від його погашення, фактично заміщує плату за користування кредитом та набуває ознак плати за сам факт прострочення, що не відповідає її договірному призначенню, визначеному п. 5.7.3 Розділу ІІ Договору.

За таких обставин умови кредитних договорів щодо обов`язку Позичальниці сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними в силу ч. 5 ст. 12 цього Закону. Нікчемність зазначених умов суд констатує в мотивувальній частині рішення без пред`явлення окремої вимоги, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в загальному розмірі 13.281,37 грн задоволенню не підлягають.

Посилання Позивача на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11.09.2024 у справі № 486/203/24 суд відхиляє, оскільки за ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене в іншій справі, таким висновком не є і не спростовує наведених вище правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Щодо загального висновку та розподілу судових витрат.

З огляду на наведене позов підлягає частковому задоволенню - на загальну суму 36.137,27 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34.764,49 грн та заборгованості за процентами в розмірі 1.372,78 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн. Оскільки позов задоволено частково - на 36.137,27 грн із заявлених 49.418,64 грн, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1.771,37 грн.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 215, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами, нараховану станом на 10.01.2025, у загальному розмірі 36.137,27 грн, яка складається з:

- заборгованості за кредитним договором від 13.09.2021 № 2001971651301 у розмірі 3.493,32 грн, а саме: 2.130,27 грн - заборгованості за кредитом, 1.363,05 грн - заборгованості за процентами;

- заборгованості за кредитним договором від 14.09.2021 № 3001971645201 у розмірі 5.135,45 грн, а саме: 5.134,11 грн - заборгованості за кредитом, 1,34 грн - заборгованості за процентами;

- заборгованості за кредитним договором від 28.01.2022 № 1002081314901 у розмірі 27.508,50 грн, а саме: 27.500,11 грн - заборгованості за кредитом, 8,39 грн - заборгованості за процентами.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 1.771,37 грн.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ: 14282829;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: