Рішення № 138808456, 04.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8993/25

пр. № 2/759/829/26

04 серпня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Маковець В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,- ОСОБА_2 ,

представників відповідача - ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кравченко Кепітал», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дзябко Микола Іванович, Акціонерне товариство "СЕНС БАНК",

про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, витребування майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2025 р. представник ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кравченко Кепітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дзябко Микола Іванович, яким (з урахуванням уточненої позовної заяви) просив суд:

1) визнати майно спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме:

- Квартиру, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 21.02.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2883812180000;

- Квартиру, загальною площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації: 09.02.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878890080000;

- Квартиру, загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації: 08.02.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878883980000;

- Квартиру, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , дата державної реєстрації: 12.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863105880000;

- Квартиру, загальною площею 40,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , дата державної реєстрації: 12.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863054880000;

- Квартиру, загальною площею 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862551880000;

- Квартиру, загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862545880000;

- Квартиру, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878854180000;

- Квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863020380000;

- Квартиру , загальною площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862569080000;

2) визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора, а саме:

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74593163 від 15.08.2024 10:02:29, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74591343 від 15.08.2024 09:10:17, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74594170 від 15.08.2024 10:28:59, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74593699 від 15.08.2024 10:17:39, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74596431 від 15.08.2024 11:19:48, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74592084 від 15.08.2024 09:33:46, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74595964 від 15.08.2024 11:08:06, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74594906 від 15.08.2024 10:44:50, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74592632 від 15.08.2024 09:47:50, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74592632 від 15.08.2024 09:47:50, приватний нотаріус Дзябко Микола Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

3) В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 права власності на наступне нерухоме майно:

- 1/2 частини квартири, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 21.02.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2883812180000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації: 09.02.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878890080000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації: 08.02.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878883980000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , дата державної реєстрації: 12.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863105880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 40,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , дата державної реєстрації: 12.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863054880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862551880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862545880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878854180000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863020380000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , дата державної реєстрації: 10.01.2024, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862569080000;

4) стягнути з Відповідачів на користь за ОСОБА_1 судові витрати по справі, в тому числі витрати на правову (правничу) допомогу.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що у період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , подружжям набуто у власність нерухоме майно, яке було зареєстроване на кожного з них, проте ОСОБА_3 не визнавав право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на вказане майно та вчинив ряд незаконних дій з ним для позбавлення позивача права власності на вказане майно, що є грубим порушенням цивільних прав та інтересів позивача. Стверджує, що 13.06.2023 р. позивач, перебуваючи на той час у Франції, під впливом обману і зловживанням довірою чоловіка, видала на його ім`я довіреність з правом розпоряджатися всім своїм нерухомим майном, яка посвідчена асоційованим нотаріусом Цивільної професійної спілки ОСОБА_10 та М-А. Ечегарей власником нотаріальної контори міста По, Франція та яка не може бути скасована згідно чинного законодавства Украі?ни, оскільки не підлягає додатковій легалізації. Представник вказав, що у серпні 2024 року ОСОБА_3 без відома, згоди і присутності ОСОБА_1 , використовуючи довіреність від 13.06.2023 видану у Франції, вчинив незаконні дії в частині створення ТОВ "Кравченко Кепітал", формування статутного капіталу товариства за рахунок нерухомого майна подружжя та у подальшому відчуження часток у статутному капіталі товариства. Такі дії вчинені ОСОБА_3 з перевищенням повноважень як представника за довіреністю, оскільки правочини не відповідали внутрішній волі позивача, з якою такі дії не погоджувалася і згоду на які позивач не надавала, а подальші договори (акти) відчуження часток у статутному капіталі товариства, є двосторонніми правочинами і містять ознаки фіктивності та удаваності. Додатково зазначає, що дії були вчинені з порушенням прав спільних малолітніх дітей та без дозволу органів опіки та піклування на таке відчуження.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02.06.2025 р. у цивільній справі №759/8993/25 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.06.2025 р. від третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дзябко М.І. надійшли заперечення на позовну заяву, у яких останній не погодився із вимогами позивача, вказав на те що, її законний представник діяв в межах наданих йому довіреністю повноважень, яку позивач підписала в Республіці Франція від 13.06.2023 р. та яка є чинною до 13.06.2026 р., довіреність містить проставлений апостиль, тому документ є легалізованим в Україні, отже представник за довіреністю не вийшов за межі своїх повноважень як представника під час вчинення дій, пов`язаних з прийняттям та підписання рішення про заснування юридичної особи та внесення нерухомого майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, у статутний капітал від імені позивача у якості засновника юридичної особи.

20.06.2025 р. від представника ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову, вказав, що на протязі шлюбу в сторін були довірительні сімейні відносини, а дії позивача стосовно видачі йому нотаріальних документів вчинялися на постійній основі та носили системний характер, оскільки подружжя повсякчас набувало чи відчужувало нерухоме майно. Представник відповідача вказав, що діяв в межах наданих повноважень та відповідно до волевиявлення дружини, які йому були надані заявою-згодою та довіреністю від 13.06.2023 року, виданими на території Франції, які містять власноруч проставлений підпис позивача, перекладені на українську мову, містять апостиль, легалізовані на території України та відповідають вимогами чинного законодавства. Зазначив, що довіреність є чинною на дату подачі відзиву, із терміном дії до 13.06.2026, позивач мала змогу її відкликати, проте нею такі дії не вчинялися, докази на підтвердження таких спроб не надавалися, як і докази викрадення чи вчинення неправомірних дій з боку ОСОБА_3 відносно цієї довіреності. Стверджував, що на підставі вказаних документів від імені позивача відчужувалось та набувалось у власність інше майно, а також здавалися в оренду земельні ділянки, за що позивач отримує стабільні орендні платежі та проти чого позивач не заперечує, тобто всі дії вчинялися в інтересах позивача. Стосовно порушення законних прав дітей, відповідач вказав, що діти не були власниками майна та не мали на нього права користування, тому вимоги законодавства щодо отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування не порушені.

25.07.2025 р. від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення співвідповідачів по справі, в якому представник просив суд, залучити до участі у справі співвідповідачів, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

28.07.2025 р. в судовому засіданні було розглянуто клопотання представника ОСОБА_1 про залучення співвідповідачів по справі та протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки воно не містило обґрунтування та позовних вимог, які представник позивача вважав за необхідне заявити до кожного із співвідповідачів та надано представнику строк для уточнення позовних вимог до кожного із співвідповідачів.

03.09.2025 р. від представника ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову, якою обґрунтовано підстави залучення співвідповідачів та заявлено позовні вимоги до нового складу відповідачів, чим змінено предмет спору. Так, в заяві про зміну предмету позову представник ОСОБА_1 , просив суд розглядати позовні вимоги в наступній редакції, а саме:

1) визнати майно спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме:

- Квартиру, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2883812180000;

- Квартиру, загальною площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878890080000;

- Квартиру, загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878883980000;

- Квартиру, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863105880000;

- Квартиру, загальною площею 40,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863054880000;

- Квартиру, загальною площею 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862551880000;

- Квартиру, загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862545880000;

- Квартиру, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878854180000;

- Квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863020380000;

- Квартиру, загальною площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862569080000;

2) витребувати від ОСОБА_6 наступне нерухоме майно:

- Квартиру, загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878883980000;

- Квартиру, загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862545880000;

- Квартиру, загальною площею 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862551880000;

- Квартиру, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863105880000;

- Квартиру, загальною площею 40,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863054880000;

3) витребувати від ОСОБА_7 наступне нерухоме майно:

- Квартиру, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2883812180000;

- Квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863020380000;

- Квартиру, загальною площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862569080000.

4) витребувати від ОСОБА_8 наступне нерухоме майно:

- Квартиру, загальною площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878890080000.

5) витребувати від ОСОБА_9 наступне нерухоме майно:

- Квартиру, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878854180000;

6) в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 права власності на наступне нерухоме майно:

- 1/2 частини квартири, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2883812180000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878890080000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878883980000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863105880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 40,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863054880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862551880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862545880000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878854180000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863020380000;

- 1/2 частини квартири, загальною площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862569080000;

7) стягнути з Відповідачів на користь за ОСОБА_1 судові витрати по справі, в тому числі витрати на правову (правничу) допомогу.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04.09.2025 р.прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову від 03.09.2025 р. та вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Крім того, вказаною ухвалою залученим відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву з врахуванням зміни її предмета, а також всіх письмових доказів.

13.10.2025 р. від відповідача ОСОБА_8 до суду надійшов відзив, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог про витребування з її володіння квартири, загальною площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878890080000. У відзиві зазначила, що 01.05.2025 між нею як покупцем та ОСОБА_7 як продавцем був укладений нотаріальний договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. та зареєстрований в реєстрі №955. Також повідомила, що в день укладання договору, приватним нотаріусом було надано інформацію про відсутність податкової застави, обтяжень, іпотеки чи інших речових прав стосовно майна продавця, яке було перевірено за даними державних реєстрів, що підтверджувалось відповідною інформацію із зазначених реєстрів від 01.05.2025, а також, що будь-яка інформація щодо сторін договору на момент його укладення в Єдиному реєстрі боржників відсутня, що також прописано в договорі.

Також зазначила, що як добросовісний набувач вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у ДРРП, тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про такі права або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, а тому, вважає, що оскільки нею придбана квартира законно, та з урахуванням всіх норм чинного законодавства, з належним юридичним оформленням та сплатою всіх обов`язкових платежів, остання є законним та правомірним власником квартири, а перекладення на неї негативних наслідків та задоволення вимог в частині витребування її майна у цій справі матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме на неї надмірного індивідуального тягаря, що буде непропорційним. У зв`язку з цим, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо неї в повному обсязі та подальший розгляд справи просила здійснювати без її участі.

20.10.2025 р. до суду від ОСОБА_9 надійшов відзив, в якому він заперечував щодо задоволення позовних вимог про витребування від нього нерухомого майна, а саме: квартиру, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878854180000. Вказав, що 16.07.2025 між ним (покупець) та ОСОБА_6 (продавець) підписаний нотаріальний договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. та зареєстрований в реєстрі за №1187. Зазначив, що добросовісно набув майно, сплативши за нього продавцю грошові кошти, які продовжує виплачувати банку, оскільки такі кошти є кредитними та були надані банком. Окрему увагу звернув на те, що майно набувалося ним за підтримки державної програми "єОселя", тобто за кредитні кошти банку та оформлене в іпотеку, оскільки відповідач є військовослужбовцем, тобто, вказане майно перевірялося банком та пройшло різні етапи погодження, та у випадку якщо на майном було б накладено обтяження чи арешти, то банк не надав би свою згоду. Також зазначив, що позбавлення його як добросовісного набувача права власності на майно призведе до порушення положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розгляд справи просив здійснювати без його участі.

07.11.2025 р. від представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшов відзив, в якому представник зазначив, що передача майна із здійсненням всіх реєстраційних дій стосовно вказаного майна у відповідності до вимог чинного законодавства є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем), а таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки не буде встановлено протилежне. Тому, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі майна, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на це майно, відсутні підстави вважати, що така особа володіє майном неправомірно. Представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зауважив, що оскільки все майно, яке було передано у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час виходу із складу учасників товариства набуте правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, то вони є належними власниками, а тому можуть вчиняти всі дії, як законні власники шляхом володіння, користування та розпорядження цим майном на власний розсуд, а тому можуть ним користуватися, продавати його чи дарувати, тому вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є добросовісними набувачами майна стосовно якого заявлено позовні вимоги. Оскільки протилежного не було доведено та ніякими доказами не спростовується, тому позовні вимоги в частині задоволенні позовних вимог шляхом витребування від ОСОБА_6 та ОСОБА_1 належного їм на праві приватної власності нерухомого майна не підлягають задоволенню, а розгляд справи просив здійснювати за відсутності представника та сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11.12.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів.

Відповідачем ОСОБА_9 20.10.2025 р. до суду було подано відзив на позов у якому відповідачем заявлено клопотання про залучення у якості третьої особи АТ «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714), оскільки рішення суду може вплинути на права та обов`язки сторін у даній справі як іпотекодержателем.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02.03.2026 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», зобов`язано позивача направити третій особі копію позовної заяви разом з доданими до неї додатками, докази чого надати суду та надано третій особі строк для подання пояснень щодо позову.

24.04.2026 р. від представника АТ «СЕНС БАНК» надійшли письмові пояснення, в яких представник вказав, що вимоги позивача в частині витребування та поділу квартири ОСОБА_9 є безпідставним та необґрунтованим, просив залишити такі вимоги позивача без задоволення. Представник вказав, що 16.07.2025 між АТ "СЕНС БАНК" та ОСОБА_9 укладений кредитний договір №810000769, відповідно до якого позичальник отримав від банку кредитні кошті на придбання квартири АДРЕСА_11 . В подальшому з метою забезпечення зобов`язання за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передане вище вказане майно, яке належить позичальнику на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2025, укладеного з ОСОБА_6 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. Представник стверджувала, що з поданих банку та нотаріусу документів, а також наявних записів в ДРРП безсумнівно вбачалося, що ОСОБА_6 на момент укладення договору купівлі-продажу був єдиним власником нерухомого майна та мав повне право розпоряджатися ним, оскільки жодних зареєстрованих обтяжень та обмежень у праві ОСОБА_6 розпоряджатися даним майном на власний розсуд станом на 16.07.2025 не існувало, отже, ОСОБА_6 мав зареєстроване право особистої власності на майно, мав право розпоряджатися ним та користуючись своїм законним правом і правомірно продав це майно ОСОБА_9 . Вказала, що позичальник є добросовісним набувачем та при укладенні договору купівлі-продажу був вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та і?х обтяження, що містяться у ДРРП, а тому він не знав та не міг знати, що таке майно імовірно вибуло поза волею позивача. Стверджувала, що у справі не має місце жодна з трьох підстав, за яких майно може бути витребуване у добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_3 , вчиняючи будь-які дії з майном, діяв з волі позивача, яка була висловлена шляхом видачі довіреності від 13.06.2023 року, яка була чинною і законною на момент розпорядження майном.

Представник підкреслила, що обраний позивачем спосіб захисту є неправильним та суперечить нормам ЦК Украі?ни, оскільки позивач може витребувати лише своє майно та лише на свою користь, а не витребувати у ОСОБА_9 всю квартиру, хоча претендує лише на 1/2 частину, тобто у разі витребування всієї квартири відповідно до ст.388 ЦК Украі?ни вся квартира має бути витребувана на користь позивача та вказала, що позивач не має права вимагати витребування майно на користь іншої особи, представником якої вона не є, тобто ОСОБА_3 , а тому 1/2 частина майна, яке раніше належало ОСОБА_3 , не може бути вирішене за вимогами позивача на підставі тих правових норм, на які вона посилається у позові, а тому заявлені вимоги щодо витребування всього спірного майна не відповідають вимогам ЦК Украі?ни та не можуть бути задоволені в тому вигляді, в якому їх заявлено.

07.05.2026 р. до суду надійшли пояснення від ТОВ "Кравченко Кепітал", в яких представник вказав, що товариство є відповідачем, але до нього не заявлено позовних вимог та надано документи, що стосуються спірних дій.

12.05.2026 р. в судовому засіданні було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про повторне направлення ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 02.06.2025 у цивільній справі №759/8993/25 до Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація). у якого вказаною ухвалою було витребувано належним чином посвідчену копію реєстраційної справи щодо ТОВ «Кравченко Кепітал» та копій реєстраційних справ щодо спірних об`єктів нерухомого майна.

20.05.2026 р. до суду надійшов супровідний лист Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), яким департамент надав витребувані судом копії електронних реєстраційних справ щодо спірних об`єктів нерухомого майна шляхом їх друку та вказав, що за інформацією з Єдиного державного реєстру місцезнаходження копій реєстраційної справи щодо юридичної особи ТОВ «Кравченко Кепітал» є Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16.06.2026 р. у цивільній справі №759/8993/25 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи щодо ТОВ «Кравченко Кепітал».

30.06.2026 р. до суду надійшов супровідний лист Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, яким до суду були надані копії реєстраційної справи щодо ТОВ «Кравченко Кепітал»

Позивач в судове засідання не з`явилась, направивши до суду свого представника з надежним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розглянути справу в її відсутності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направивши до суду своїх представників з надежним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду відзиві.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кравченко Кепітал» та відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судове засідання не з`явились, суду надано відзиви вказаних відповідачів щодо заявлених вимог, тому є можливим розгляд справи в їх відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дзябко Микола Іванович в судове засідання не з`явився, суду надано заперечення з приводу заявлених вимог, тому є можливим розгляд справи в його відсутності.

Представник третьої особи Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", в судове засідання не з`явився, суду надано заперечення з приводу заявлених вимог, тому є можливим розгляд справи в відсутності представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно заявлених позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст.89 ЦПК України в сукупності з нормами чинного законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 починаючи з 02.01.2020 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить актовий запис № 2 Виконавчого комітету Вишневської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Від даного шлюбу подружжя має неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Під час перебування у шлюбі 28.12.2021 р. між подружжям укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федченко О.О. та зареєстровано в реєстрі за №2620.

В період зареєстрованого шлюбу, подружжям набуто у власність 10 об`єктів нерухомого майна у вигляді квартир, сім з яких зареєстровано на дружину, а три - на чоловіка.

Як зазначають обоє з подружжя, на початку збройної агресії російської федерації проти України позивач разом із дітьми виїхала за межі України до Республіки Франції.

З матеріалів справи вбачається, що під час перебування позивача на території Франції, нею було видано заяву-згоду від 23.09.2022 р., заяву-згоду від 13.06.2023 р. та довіреність від 13.06.2023 р.

Як встановлено в судовому засіданні, всі вказані документи були посвідчені асоційованими нотаріусами Цивільної професійної спілки - ОСОБА_10 та М-А. Ечегарей, затверджені апостилем, який підписано Генеральним прокурором в Апеляційному суді м. По - Еріком Туффері та засвідчені перекладачем-інтерпретатором, експертом Апеляційного суду м. По (Атлантичні Піренеї) стосовно відповідності тексту оригіналів документів перекладу українською мовою. Переклад вчинено у місті По, Атлантичні Піренеї (Франція).

Заявою від 23.09.2022 р. позивач задекларувала надання згоди ОСОБА_3 на продаж будь-якого рухомого та нерухомого майна, з правом укладання та підписання попередніх договорів (договорів завдатку), договорів купівлі-продажу, додаткових договорів, договорів про внесення змін та доповнень, договорів на розірвання тощо та заявила, що погоджується, щоб умови всіх договорів визначалися її чоловіком, без додаткового погодження із нею.

Заявою від 13.06.2023 р. позивач задекларувала надання згоди ОСОБА_3 на укладення та підписання, на умовах за його розсудом таких правочинів: договорів купівлі-продажу будь-якого нерухомого майна, як на стороні продавця так і на стороні покупця; договорів оренди будь-якого рухомого та/або нерухомого майна, як на стороні орендодавця так і на стороні орендаря; договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, як на стороні продавця так і на стороні покупця; договорів позики грошей як на стороні позикодавця та і на стороні позичальника; попередніх договорів до договорів купівлі-продажу будь-якого нерухомого майна; договорів про внесення змін та/або доповнень до перелічених вище договорів, додатків до договорів, договорів про розірвання договорів; договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю, як на стороні продавця так і на стороні покупця; вносити будь-яке майно до статутного капіталу будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю тощо та заявила, що погоджується з істотними умовами договорів і ствердила, що вказані правочини вчинюються в інтересах сім`ї з її відома. Заяву видано без кінцевого терміну дії.

Довіреністю від 13.06.2023 р. позивач на підставі попередньої усної домовленості уповноважила ОСОБА_3 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями з питань, пов`язаних з придбанням на її ім`я, відчуженням від її імені, здачі в найм (оренду), передачу в заставу, іпотеку в забезпечення виконання її майнових зобов`язань, управління, реєстрації права власності на її ім`я, а також вчинення для неї та/чи в її інтересах будь-яких дій щодо належного їй на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна в тому числі придбання та/чи відчуження будь-якого рухомого майна (в тому числі транспортного засобу) та будь-якого нерухомого майна (в тому числі земельних ділянок з будь-яким цільовим призначенням), визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд, серед іншого, одержання будь-яких документів від громадян та юридичних осіб, незалежного від того, ким та з якою метою вони видані; купівлі та/або продажу часток у статутному капіталі будь-яких юридичних осіб, з усіма правами, що надано учаснику (засновнику) юридичної особи відповідно до законодавства України; представництва її інтересів у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування (в тому числі в органах державної влади та управління, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах; державних комітетах та підвідомчих їм органах; в посольствах та консульствах іноземних держав в Україні; в банківських (фінансових) установах; в органах юстиції, в тому числі в управліннях юстиції будь-якого рівня, в органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, в органах нотаріату, центрах надання адміністративних послуг тощо), крім того, для цього представнику, також надається право, серед іншого, подавати від її імені будь-які заяви чи клопотання як письмові, так і усні, що стосується виконання даного доручення та аргументувати прохання і побажання, викладені в них; здійснювати процедуру легалізації виданих (оформлених, отриманих) на її ім`я документів; укладати та підписувати цивільно-правові договори (купівлі-продажу, дарування, міни, оренди, завдатку/авансу, позики, застави, іпотеки та інші, в тому числі попередні договори, про внесення змін та доповнень до раніше укладених договорів, та у разі необхідності договори про розірвання раніше укладених договорів тощо), визначаючи вcі умови на власний розсуд, сплачувати та/або отримувати грошові кошти за цими договорами, подавати декларації, звіти, i таке інше; розписуватися за ОСОБА_1 на ycix без винятку документах, пов`язаних із виконанням наданих нею повноважень; подавати на реалізацію документи, видані та/чи оформленi за цим дорученням на її ім`я, тощо.

Також зі змісту вказаної довіреності судом встановлено, що позивач надала своєму чоловікові, серед іншого, такі повноваження: приймати участь від її iмeнi у якості засновника (учасника) юридичної особи на загальних зборах учасників, голосувати всіма належними її голосами та приймати рішення з будь-яких питань порядку денного, в тому числі стосовно звільнення/призначення -на посад)i директора, відчуження (продажу) та набуття (купівлі) нерухомого майна тощо; виступати з уcіx питань порядку денного, що винесені на розгляд; голосувати та приймати рішення на свій розсуд з питань порядку денного ycімa належними їй голосами; висувати кандидатів до наглядової ради та на посаду директора (виконавчого органу) юридичної особи; вносити пропозиції щодо проектів рішень загальних зборів учасників юридичної особи; підписувати листи, заяви, клопотання, протоколи, рішення, статути (в тому числі нові редакції), акти приймання-передачі, реєстри учасників та інші документи; подавати та отримувати документи, котрі будуть необхідні для проведення державної реєстрації та продажу частки в статутному капіталі, в тому числі статут, протоколи, реєстраційні заяви, заяви щодо оподаткування, будь-які довідки, договір купівлі-продажу, попередній договір купівлі-продажу, договори про внесення змін та доповнень до раніше укладених договорів, про їх розірвання тощо, акти прийому- передачі, протоколи, рішення, заяви та будь-які інші необхідні документи; отримувати опис поданих документів, виписку з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідку ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників єдиного, податку, витяг з реєстру платників податків на додану вартість та інші необхідні документи, а також здійснювати інші дії з метою проведення державної peєстрації, продажу належної довірителю частки в статутному капіталі юридичної особи та вирішення інших питань, що стосуються довірителя як засновника (учасника) Товариства; підписувати від імені довірителя реєстраційні заяви, картки, листи, клопотання, описи, які подаються державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій, та будь-які інші необхідні документи, тощо. Довіреності видана без права передоручення повноважень третім особам строком на три роки та дійсна до тринадцятого червня дві тисячі двадцять шостого року.

12.08.2024 р. рішенням №1 загальних зборів засновників (учасників), ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в особі свого представника Кравченко С.С., який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі вищевказаної довіреності від 13.06.2023 р., засновано (створено) товариство з обмеженою відповідальністю «Кравченко Кепітал», із затвердженим статутним капіталом за рахунок нерухомого майна у вигляді квартир АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 / АДРЕСА_16 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , розташованих за адресою: АДРЕСА_21 та квартири АДРЕСА_22 , який розподілений між засновниками у співвідношенні часток: 30% статутного капіталу із номінальною вартістю триста тисяч гривень 00 копійок - ОСОБА_1 , 70% статутного капіталу із номінальною вартістю сімсот тисяч гривень 00 копійок - ОСОБА_3 , обрано директора. Рішення посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дзябко М.І. та зареєстроване в реєстрі №№1424,1425.

13.08.2024 р. актами приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Кравченко Кепітал» у відповідності до рішення №1 від 12.08.2024 р. засновниками передане (внесене) в статутний капітал товариства вищевказане нерухоме майно. Акти посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дзябко М.І. та зареєстровані в реєстрі №№1430-1433.

На підставі вищевказаних актів державним реєстратором були винесені рішення щодо реєстрації права власності на вищевказане майно за товариством.

16.08.2024 р. протоколом №2 загальних зборів засновників ТОВ «Кравченко Кепітал», учасниками товариства прийнято рішення про надання згоди ОСОБА_1 на відчуження (продаж) її частки ОСОБА_6 , про відмову ОСОБА_3 від переважного права викупу частки ОСОБА_1 , про надання згоди ОСОБА_3 на відчуження (дарування) його частки ОСОБА_6 , про відмову ОСОБА_1 від переважного права викупу частки ОСОБА_3 , про затвердження нового складу учасників, про визначення 100% загального розміру статутного капіталу товариства за ОСОБА_6 , якого уповноважено правом підпису всіх необхідних документів для здійснення всіх необхідних дій щодо проведення державної реєстрації змін та про обрання уповноваженого, з правом підпису всіх необхідних документів, для здійснення всіх необхідних дій щодо продажу ОСОБА_1 частки в статутному капіталі товариства у розмірі 70 % та даруванням ОСОБА_3 частки в статутному капіталі товариства у розмірі 30 % статутного капіталу та проведення державної реєстрації змін.

16.08.2024 р. між ОСОБА_1 (продавець), в особі свого представника ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності від 13.06.2023 р., та ОСОБА_6 (покупець) укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Кравченко Кепітал". Змістом договору встановлено, що продавець передає у власність покупцю частку у статутному капіталі ТОВ «КРАВЧЕНКО КЕПІТАЛ», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити прийняту частку у розмірі та у порядку встановленому договором. Договором встановлено, що продаж частки у статутному капіталі товариства, яка передається за погодженням сторін вчиняється за 700000,00 (сімсот тисяч гривень 00 копійок) та становить 70 % статутного капіталу ТОВ «КРАВЧЕНКО КЕПІТАЛ». Оплата за частку у статутному капіталі товариства, яка передається за договором, здійснена покупцем до підписання договору готівкою. Представник продавця підтверджує, що не має ніяких претензій до покупця щодо проведення розрахунків та оплати за частку в статутному капіталі, підписання цього договору с фактом повного розрахунку. Іншими умовами договору встановлено, що право власності на частку переходить до покупця з моменту підписання договору, покупець вважається повноправним учасником товариства з моменту державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною складу учасників товариства, у відповідному органі державної реєстрації.

16.08.2024 р. між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований) укладений договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Кравченко Кепітал". Змістом договору встановлено, що дарувальник передає обдаровуваному безоплатно майнове право на частку у статутному капіталі із номінальною вартістю дарунку 300000,00 (триста тисяч гривень 00 копійок), що становить 30% статутного капіталу ТОВ «КРАВЧЕНКО КЕПІТАЛ». Право власності у обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття та підлягає державній реєстрації. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчуються належність дарувальникові дарунку є прийняттям дарунка.

16.08.2024 р. актами приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Кравченко Кепітал» у відповідності до договорів купівлі-продажу та дарування частки в статутному капіталі товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали, а ОСОБА_6 прийняв частки сторін, за що згідно договору купівлі-продажу покупцем було сплачено погоджену сторонами договірну вартість. Право власності на такі частки ОСОБА_6 набув з моменту підписання договорів та актів, а сторони не мають один до одного ніяких вимог та/або претензій, в тому числі будь-яких майнових, грошових і моральних, у зв`язку з передачею зазначених у актах часток у статутному капіталі товариства. Акти посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дзябко М.І. та зареєстровані в реєстрі №№1460-1463.

16.08.2024 р. рішенням №3 одноосібного учасника ТОВ «Кравченко Кепітал» у зв`язку з придбанням часток у статутному капіталі товариства вирішено внести зміни до статуту та затверджено його у новій редакції та здійснити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації змін до відомостей товариства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2025 року у справі №757/42175/24-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

???15.04.2025 р. актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Кравченко Кепітал» на підставі договору дарування частки в статутному капіталі товариства ОСОБА_6 передано, а ОСОБА_7 прийнято частину частки в статутному капіталі товариства у розмірі 50%. Право власності на вказану частку ОСОБА_7 набула з моменту прийняття дарунку, підписання Договору та з моменту державної реєстрації змін до відомостей про розмір часток у статутному капіталі та склад учасників товариства. Зауваження та заперечення до акту у сторін відсутні. Акт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. та зареєстрований в реєстрі №№791,792.

28.04.2025 р. рішенням єдиного учасника №28/04/2025 у зв`язку із виходом ОСОБА_7 із складу учасників ТОВ «Кравченко Кепітал», за її власним бажанням на підставі поданої нею заяви про вихід, вирішено виплатити її частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50 % статутного капіталу за рахунок нерухомого майна у вигляді квартир АДРЕСА_14 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_15 / АДРЕСА_16 , АДРЕСА_23 та квартири АДРЕСА_22 і надано повноваження директору підписати акт прийому-передачі майна у власність ОСОБА_7 , що вийшла зі складу учасників товариства.

28.04.2025 р. актом приймання-передачі у власність фізичній особі, що вийшла із складу учасників юридичної особи ТОВ «Кравченко Кепітал», товариство в особі директора передало, а ОСОБА_7 прийняла у особисту приватну власність, у зв`язку із виходом зі складу учасників товариства вказане вище нерухоме майно. Сторони претензій одна до одної не мають. Акт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. та зареєстрований в реєстрі №№922,923.

01.05.2025 р. між ОСОБА_8 як покупцем та ОСОБА_7 як продавцем укладений нотаріальний договір купівлі-продажу квартири. Змістом договору встановлено, що продавець в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_24 , яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею - 39,4 кв.м., житлова площа квартири становить - 8,2 кв.м., ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3035617.5047389.20230726.28.8308.21, та сплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором. У договорі сторони досягли домовленості стосовно ціни, за якою вчиняється продаж. Розрахунок між сторонами здійснено до підписання договору. Відчужувана квартира належить продавцю на праві власності, що підтверджується наявністю державної реєстрації права власності на квартиру за продавцем у відповідних державних реєстрах. Іншими умовами договору встановлено, що з інформації наявної у державних реєстрах станом на 01.05.2025 актуальна інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно квартири відсутня та актуальна інформація про обтяження стосовно продавця відсутня. Покупцем в рівних частинах із продавцем сплачено витрати пов`язані з оформленням та посвідченням договору нотаріусом та покупцем сплачений збір на обов`язкове пенсійне страхування. Право власності у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації цього права. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. та зареєстрований в реєстрі №955.

01.05.2025 р. між ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдарований) укладений нотаріальний договір дарування квартири зі зміною правового режиму майна, в якому вказано, що цим договором припиняється право спільної сумісної власності подружжя на предмет договору, у зв`язку з чим, є особистою приватною власністю ОСОБА_7 . Змістом договору встановлено, що дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок квартиру АДРЕСА_23 , яка складається з 1 (однієї) житлової кімнати, загальною площею - 44.5 кв.м., житлова площа квартири становить - 27.7 кв.м., ідентифікатор об?єкта в ЄДЕССБ: 01.3035617.5047389.20230726.28.4247.40. Договір відповідно до чинного законодавства України, є безоплатним. Іншими умовами договору встановлено, що відповідно до інформації з державних реєстрів, наданої приватним нотаріусом 01.05.2025, актуальна інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно квартири відсутня та актуальна інформація про обтяження стосовно дарувальника також відсутня. Договором вказано, що обдаровуваний свідчить, що він дарунок приймає, сторони визначають, що прийняттям дарунку є прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на дарунок. Факт прийняття дарунку обдаровуваним підтверджується підписами сторін на договорі. Право власності у обдаровуваного на дарунок виникає з моменту прийняття дарунку та державної реєстрації права власності на квартиру в ДРРП. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. та зареєстрований в реєстрі №958.

14.05.2025 р. рішенням єдиного учасника №14/05/2025 у зв`язку із виходом ОСОБА_6 із складу учасників ТОВ «Кравченко Кепітал», за його власним бажанням на підставі поданої ним заяви про вихід, вирішено виплатити йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 99 % статутного капіталу за рахунок нерухомого майна у вигляді квартир АДРЕСА_15 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_25 та надано повноваження директору підписати акт прийому-передачі майна у власність ОСОБА_6 , що вийшов зі складу учасників товариства.

14.05.2025 р. актом приймання-передачі у власність фізичній особі, що вийшла із складу учасників юридичної особи ТОВ «Кравченко Кепітал» товариство в особі директора передало, а ОСОБА_6 прийняв у особисту приватну власність, у зв?язку із виходом зі складу учасників товариства вказане вище нерухоме майно. Сторони претензій одна до одної не мають. Акт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. та зареєстрований в реєстрі №1053,1054.

16.07.2025 р. між ОСОБА_9 як покупцем та ОСОБА_6 як продавцем укладений нотаріальний договір купівлі-продажу квартири. Змістом договору встановлено, що продавець передав у власність покупця (продав) квартиру АДРЕСА_23 , а покупець прийняв у власність (купив) і сплатив за неї грошову суму, у порядку та розмірі, зазначену у договорі. Квартира складається з однієї житлової кімнати та має загальну площу - 44,5 кв.м., житлову площу -15,7 кв.м. Відчужувана квартира належить продавцю, право власності зареєстроване в ДРРП. Ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3035617.5047389.20230726.28.4247.40. Договором встановлено розмір та порядок оплати, в тому числі за рахунок кредитних коштів, отриманих покупцем в AT «СЕНС БАНК». Про здійснення повного розрахунку між сторонами за договором продавець надає покупцю заяву відповідного змісту, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена. Така заява є підтвердженням факту повного розрахунку за цим договором та відсутності претензій фінансового характеру і знаходиться у покупця. Договором передбачено, що сторони домовились про те, що продавець передає покупцю предмет договору в день укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Іншими умовами договору встановлено, що приватним нотаріусом встановлено відсутність податкової застави, заборони відчуження, відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою або арешту та інших речових прав стосовно відчужуваного нерухомого майна перевірено шляхом безпосереднього доступу до відповідних державних реєстрів, що підтверджується інформаційними довідками, сформованими 16.07.2025 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. та зареєстрований в реєстрі №1187.

16.07.2025 р. ОСОБА_6 нотаріальною заявою ствердив, що одержав від ОСОБА_13 повний розрахунок за вищевказану квартиру та претензій матеріального характеру не має. Заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. та зареєстрована в реєстрі №1190.

16.07.2025 р. між ОСОБА_9 як іпотекодавцем та Акціонерним товариством "СЕНС БАНК" як іпотекодержателем укладено договір іпотеки №810000769-І. Змістом договору іпотеки встановлено, що договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 810000769 від 16.07.2025, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний іпотекодержателю повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), а також витрати, понесені у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та інші витрати та видатки, що передбачені кредитним договором та/або чинним законодавством України, комісії та неустойки у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором та цим договором.

Договором іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечується виконання іпотекодавцем у межах суми, зазначеної у цьому договорі, зобов`язання, що виникло на підставі кредитного договору або може виникнути на підставі нього у майбутньому (основне зобов`язання), відповідно до якого іпотекодержатель має право вимагати, а іпотекодавець повинен виконати обов`язки встановлені договором іпотеки. Договором встановлено розмір основного зобов`язання, що забезпечується іпотекою та передбачено, що основне зобов`язання має бути виконане у порядку, визначеному кредитним договором.

Договором іпотеки встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно у вигляді 1-кімнатної квартири житловою площею 15,7 кв.м, загальною площею 44,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 . Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки належить на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2025, посвідченого Липовенко С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №1187, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2025, що підтверджується витягом з відповідного державного реєстру, виданим приватним нотаріусом. Актуальність інформації про об`єкт нерухомого майна та інформації про державну реєстрацію права власності, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою приватним нотаріусом 16.07.2025. Відомості про реєстрацію інших речових прав, крім права власності іпотекодавця на нерухоме майно, що входить до складу предмету іпотеки, та зареєстровані обтяження речових прав, відсутні. Ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3035617.5047389.20230726.28.4247.40. Предметом іпотеки передається іпотекодавцем в іпотеку разом з усіма складовими частинами. Іншими умовами договору іпотеки встановлено, що відомості про реєстрацію інших речових прав, крім права власності, та зареєстровані іпотеки інші обтяження речових прав в тому числі у спеціальному розділі державного реєстру речових прав, відсутні.

Також договором іпотеки, засвідчено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності та не відчужений і не обтяжений жодним чином, в тому числі, не є об`єктом речових прав будь-якої третьої особи, не переданий у користування (найм, оренду, лізинг, позичку), у іпотеку, у довірчу власність (в управління) або до статутного фонду третьої особи, не знаходиться у податковій заставі не підлягає притриманню, не внесений у спільну діяльність, на нього не накладений арешт або заборона відчуження, він не є предметом спору, відсутні жодні інші права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки.

Договором іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний без попередньої письмової згоди іпотекодержателя, серед іншого, жодним чином не відчужувати, не обтяжувати та не передавати предмет іпотеки третім особам, зокрема, не продавати його, не передавати у користування. Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за договором та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, та нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою згідно з договором іпотеки. Обтяження об`єкта нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. та зареєстрований в реєстрі №1189, посвідчено у приміщенні АТ "СЕНС БАНК" за адресою: АДРЕСА_26 .

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, та один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач стверджує, що її волевиявлення на відчуження спірного майна не було, довіреність видана під впливом обману, а вчинені на підставі неї правочини/дії є незаконними, а тому майно підлягає витребуванню в останніх набувачів.

Судом встановлено, що в межах даної справи позивач видала на ім`я свого чоловіка ОСОБА_3 довіреність від 13.06.2023 р., яка посвідчена асоційованими нотаріусами Цивільної професійної спілки - Б.Марті та М-А. Ечегарей, затверджена апостилем, який підписаний Генеральним прокурором в Апеляційному суді м.По - Еріком Туффері та засвідчена перекладачем-інтерпретатором, експертом Апеляційного суду м. По (Атлантичні Піренеї) стосовно відповідності тексту оригіналу документа перекладу українською мовою, за змістом вказана довіреність є генеральною за своїм характером і не містить жодних застережень або обмежень щодо розпорядження майном, визначення його часток чи отримання грошових коштів.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреність - це документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Укладення представником правочинів на підставі довіреності є свідченням існування між ним та особою, яку представляють, домовленості на вчинення юридичних дій, тобто, договірних відносин.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Частиною першою статті 245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Суд погоджується з аргументами представників Кравченка С.С., що будь-яка довіреність на вчинення правочину представником може бути надана безпосередньо особою, яку представляють (довірителем). Довіритель обов`язково вказує коло повноважень, які на його внутрішнє переконання, необхідні для представлення його інтересів, що передаються повіреній особі. Присутність довірителя є обов`язковою.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Відповідно до вимог ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність з корпоративних прав видається відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.

Судом встановлено, що довіреність від 13.06.2023 р., яка посвідчена асоційованими нотаріусами Цивільної професійної спілки - Б.Марті та М-А. Ечегарей, затверджена апостилем, який підписаний Генеральним прокурором в Апеляційному суді м. По - Еріком Туффері та засвідчена перекладачем-інтерпретатором, експертом Апеляційного суду м. По (Атлантичні Піренеї) стосовно відповідності тексту оригіналу документу перекладу українською мовою, не була скасована позивачкою (довірителем) у встановленому законом порядку (ст. 249 ЦК України) та не визнана судом недійсною, вона є належним та достатнім підтвердженням волевиявлення про надання представникові відповідних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що позивач не скасувала довіреність, оскільки вважає, що скасування чи відкликання довіреності не буде належним способом захисту її прав та інтересів у зв`язку з цим вважає, що тільки звернення до суду із вказаним позовом буде належним способом захисту її прав та інтересів.

Крім того, представники відповідача - Кравченка С.С. в судовому засіданні повідомили, що також підтверджується матеріалами справи, а саме, що на підставі цієї довіреності вчинялися інші дії, спрямовані на відчуження та придбання іншого нерухомого майна, які позивач не оскаржує та вважає законними та такими, що не суперечили її волевиявленню та такі, що здійсненні не під впливом обману, зокрема, до таких дій належить набуття у власність позивача земельної ділянки. Вказали, що на підставі тої ж довіреності було підписано договори оренди, згідно яких позивач передала земельні ділянки в оренду та щорічно отримує орендні платежі.

Судом також встановлено, що станом на дату розгляду справи та прийняття рішення вищезгадана довіреність від 13.06.2023 р. є чинною до 13.06.2026 р.

Оскільки на момент розгляду справи вказана довіреність залишається чинною, не була відкликана або анульована позивачем (довірителем), що не заперечувалося представником позивача в судових засіданнях, це підтверджує триваюче та незмінне волевиявлення сторони про надання повноважень представнику.

Крім того, 13.06.2023 р. позивачем двічі був проставлений свій підпис, на заяві-згоді та на довіреності, тобто, це дія, яку позивач вчинила не випадково, а свідомо. Таким чином, остання була двічі попереджена нотаріусом про наслідки своїх дій та чітко усвідомлювала обсяг повноважень, які передає своєму представнику, наділяючи його як повноваженнями стосовно набуття майна, так і його відчуження. У зв`язку з чим, твердження представника позивача про законність тільки тих дій, що стосувалися набуття позивачем майна, судом сприймається критично, а посилання на відсутність окремої згоди на конкретну дію чи на конкретний продаж майна не знаходить свого підтвердження, оскільки така згода була заздалегідь виражена у тексті самої довіреності від 13.06.2023 р.

З урахування обставин справи та аргументів сторін, суд зауважує, що будь-які заперечення щодо дій представника в межах наданих йому повноважень, суд розцінює, як суперечливу поведінку (концепція «venire contra factum proprium»), оскільки особа, яка добровільно видала довіреність з широким спектром повноважень і не скасувала її, не може посилатися на незаконність дій, прямо передбачених текстом цієї довіреності.

Згідно довіреності від 13.06.2023 р., яка посвідчена асоційованими нотаріусами Цивільної професійної спілки - Б.Марті та М-А. Ечегарей, затверджена апостилем, який підписаний Генеральним прокурором в Апеляційному суді м. По - Еріком Туффері та засвідчена перекладачем-інтерпретатором, експертом Апеляційного суду м. По (Атлантичні Піренеї) стосовно відповідності тексту оригіналу документу перекладу українською мовою, Кравченко С.С. як уповноважений представник Кравченко Т.В. був наділений усім необхідним обсягом повноважень, необхідним для вчинення від імені позивача правочинів щодо належного їй нерухомого майна.

Таким чином, усі правочини, вчинені на підставі цього документу, є законними, а майнові права, набуті в результаті таких дій, підлягають захисту як правомірні.

Крім того, суд звертає увагу, що підпис позивача на довіреності свідчить про свідоме надання іншій особі права представляти її інтереси та права розпоряджатися майном. Вчинення правочинів представником у межах наданих повноважень прирівнюється до дій самого довірителя.

Враховуючи чинність довіреності на момент вчинення оскаржуваних дій, суд не вбачає порушень норм матеріального права та визнає всі похідні правочини такими, що відповідають закону та волевиявленню сторін.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що квартири стосовно яких позивачем заявлено позовні вимоги, вибули з власності останньої за її волею та на підставі чинної довіреності.

Щодо твердження представника позивача, що відбулося грубе порушення прав дітей, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Згідно із частиною другою та третьою статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Згідно з Конституцією України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина перша статті 33).

Частиною першою статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно із статтями 150, 156 Житлового кодексу Української РСР (надалі - ЖК України) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно із статтями 17, 18 закону «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Оскільки згідно зі статтею 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина не проживає за адресою майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Тобто право користування майном члена сім`ї власника житла пов`язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.

Суд погоджується з аргументами представників відповідача - ОСОБА_3 , що згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 520/258/16-ц (провадження № 61-5653св18).

Крім того, вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, провадження № 14-711цс19, від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, провадження № 61-6301св18, від 10 лютого 2021 року у справі № 385/1598/18, провадження № 61-12954св19.

Окрім цього у іншій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 1612/2343/12 (провадження № 61-6301св18) зазначено, що «вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним».

Дослідивши наявні матеріали справи, судом було встановлено, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що діти у спірних квартирах не були зареєстровані та не проживали. Всі правочини вчинялися за спільною згодою батьків.

Крім того, у відповідності до вимог чинного законодавства та сталої практики Верховного Суду, можна зробити висновок, що вимоги щодо отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо відчуження майна, право користування яким мають діти, стосується випадків коли дитина є власником майна, або коли діти проживають у відповідному майні.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

За приписами ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання майна (квартир щодо яких було подано позов) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та позовних вимог щодо порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаних квартир є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про витребування майна, слід зазначити наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати (якщо має місце відсутність прав на відчуження у первісного власника).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Згідно із статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є недвостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Згідно із роз`ясненнями, які містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Суд наголошує, що для встановлення правомірності цивільно-правових угод особисті відносини учасників (представників) таких угод жодного значення не мають, як і мотиви їх укладення та внутрішні переконання представників сторін.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача (постанова Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 752/11866/16-ц).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190ц20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦІК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносини та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача (аналогічний висновок містить у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 725/1824/20).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35г21)).

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач.

Відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Суд звертає увагу, що за вищевказаних обставин справи необхідно застосувати доктрину «плодів отруйного дерева». Так, вказана доктрина застосовується виключно у випадках, коли первинне джерело доказів або прав було отримане з істотним порушенням закону. У даній справі «першоджерело» (довіреність) є законним документом, оформленим згідно з вимогами законодавства. Відтак, усі юридичні наслідки (правочини, розпорядження майном), що випливають із реалізації повноважень за цією довіреністю, є правомірними «плодами» законного «дерева».

Враховуючи пояснення сторін і наявні та досліджені в ході судового розгляду справи докази, позивачем не доведено протиправності переходу права власності на спірні квартири від нього до інших осіб.

У контексті викладеного, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як добросовісні набувачі майна захищені відповідними положеннями законодавства у правовідносинах, пов`язаних із оспоренням їх прав на квартири в межах даної справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що договори є дійсні, а відповідачі є єдиними законними та добросовісними власниками.

За таких обставин, позовні вимоги про витребування майна є не обґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи. Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно із частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному рішення зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02.06.2025 року (з урахуванням ухвали суду від 29 липня 2025 року про заміну про заміну одного заходу забезпечення позову іншим та ухвалою суду від 04.09.2025 року про виправлення описки).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кравченко Кепітал», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дзябко Микола Іванович, Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", про визнання майна спільною сумісною власністю, витребування майна, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартир, - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2025 року (з урахуванням ухвали суду від 29.07.2025 року про заміну одного заходу забезпечення позову іншим та ухвалою суду від 04.09.2025 року про виправлення описки), у вигляді накладеного арешту на :

- квартиру, загальною площею 51,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2883812180000, що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 ;

- квартиру, загальною площею 39,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878890080000, що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_28 ;

- квартиру, загальною площею 21,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878883980000, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 ;

- квартиру, загальною площею 19,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863105880000, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 ;

- квартиру, загальною площею 40,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863054880000, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 ;

- квартиру, загальною площею 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862551880000, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 ;

- квартиру, загальною площею 45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862545880000, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 ;

- квартиру, загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2878854180000, що належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_29 ;

- квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2863020380000, що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 ,

- квартиру, загальною площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна: 2862569080000, що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_27 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук