Ухвала суду № 138807982, 06.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20349/26

Провадження № 2-з/752/184/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у забезпеченні позову

06 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І.А., за участі секретаря судових засідань Сінчук І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кишканя Сергія Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бокатової Таміли Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію та зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бокатової Таміли Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію та зняття арешту з майна.

Одночасно із поданої позовною заявою, позивач, в особі свого представника подала до суду заяву про забезпечення позову, якою сторона позивача просила суд забезпечити позов шляхом: накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., (номер відомостей про речове право: 57554825, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація права власності, похідних від права власності речових прав та обтяжень, відкриття розділу в державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, перереєстрація) щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв.м., (номер відомостей про речове право: 57554825, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000); зупинити продаж арештованого майна, а саме: однокімнатної квартири загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (номер відомостей про речове право: 57554825, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000), яка виставлена на повторні електронні торги Державного підприємства «СЕТАМ» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; заборонити Державному підприємству «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500), приватному виконавцю Бокатовій Тамілі Юріївні (виконавчий округ м. Київ, номер посвідчення 1065) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо реалізації однокімнатної квартири загальною площею 45,3 кв.м., житлова площа: 22,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (номер відомостей про речове право: 57554825, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3043354680000), у тому числі складати та затверджувати акт про проведені електронні торги.

Заява мотивована тим, що позивач вважає себе інвестором та фактичним власником квартири на підставі інвестиційного договору № РЗД/01-КВ/078 від 16 березня 2020 року і договору про відступлення прав та обов`язків від 9 березня 2026 року. Право власності на квартиру зареєстроване за ПАТ «ЗНВКІФ «Еверест», яке є боржником у виконавчому провадженні ЗВП № НОМЕР_1. На квартиру накладено арешт та її виставлено на повторні електронні торги ДП «СЕТАМ». На думку заявника, реалізація квартири унеможливить або істотно ускладнить ефективний захист і поновлення прав позивача у разі задоволення даного позову.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.

Згідно статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, до яких, зокрема, відноситься зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Перелік видів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 150 ЦПК України, не є вичерпним, у зв`язку з чим, за наявності відповідного клопотання, можуть бути застосовані й інші його види, проте з урахуванням обмежень, встановлених частинами четвертою - одинадцятою зазначеної статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення вишиває з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно із частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин третьої та десятої цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а їх застосування не допускається, якщо за змістом вони є тотожними задоволенню позовних вимог і при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову є тимчасовим процесуальним засобом, призначеним гарантувати реальне та ефективне виконання можливого судового рішення або не допустити істотного ускладнення ефективного захисту права. Воно не може використовуватися для попереднього вирішення спору, встановлення вини відповідача чи надання позивачам того результату, якого він просить досягти за наслідками розгляду позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен перевірити наявність спору, реальність загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення, зв`язок обраного заходу з предметом позову, співмірність обмежень, а також дотримання балансу прав та інтересів учасників справи й осіб, які не беруть у ній участі. При цьому розгляд заяви про забезпечення позову не передбачає встановлення обґрунтованості позовних вимог по суті.

Як убачається з матеріалів заяви, арешт спірної квартири та її передача на реалізацію здійснені у межах примусового виконання судового рішення в іншій справі. Стягувачем у виконавчому провадженні ЗВП № НОМЕР_1 зазначено ТОВ «Контакттехно». Водночас зі змісту наданих суду матеріалів не вбачається, що ТОВ «Контакттехно» визначено відповідачем або залучено до участі в цій справі, хоча заявлені заходи безпосередньо обмежують його право на одержання присудженого за судовим рішенням.

Зупинення продажу квартири та заборона приватному виконавцю і ДП «СЕТАМ» вчиняти дії щодо її реалізації матимуть безпосереднім наслідком припинення реалізації майна, за рахунок коштів, отриманих від продажу якого, здійснюється примусове виконання судового рішення про стягнення суми заборгованості. За відсутності відомостей про інше належне боржнику майно, за рахунок якого може бути виконано зазначене судове рішення, вжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити його фактичне виконання. Оскільки стягувач не залучений до участі у справі, суд позбавлений можливості належним чином оцінити баланс між інтересами позивача та правом стягувача на виконання судового рішення.

Подібний підхід викладено у постанові Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 759/13288/23. Суд апеляційної інстанції визнав неспівмірним зупинення продажу арештованого майна, коли такий захід безпосередньо впливав на права стягувача, який не був залучений до відповідної справи.

Суд ураховує висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20, згідно з яким зупинення продажу арештованого майна є спеціальним способом забезпечення позову, спрямованим на запобігання відчуженню у виконавчому провадженні майна, яке, за твердженням позивача, належить не боржникові, а іншій особі.

Разом із тим обставини цієї справи в частині складу її учасників відрізняються від обставин, за яких Верховний Суд погодився із застосуванням такого заходу: у справі № 757/22558/20 стягувач, прав якого стосувалося забезпечення, був відповідачем. Натомість у справі, що розглядається, вимоги до стягувача ТОВ «Контакттехно» не заявлені та його участь у справі з наданих матеріалів не вбачається.

Сам факт призначення електронних торгів підтверджує існування ризику зміни зареєстрованого власника квартири. Однак наявність такого ризику не звільняє заявника від обов`язку обрати співмірний захід та обґрунтувати баланс інтересів усіх осіб, права яких він стосується. За встановлених обставин сукупність заявлених заходів створює надмірне втручання у виконання судового рішення та права стягувача, який не бере участі у справі.

Матеріали заяви не містять відомостей і належних доказів про наявність у боржника іншого майна, за рахунок якого можливо реально виконати наказ Господарського суду міста Києва № 910/3281/25 від 3 березня 2026 року. За таких обставин зупинення реалізації спірної квартири на невизначений строк може фактично позбавити стягувача можливості отримати присуджене йому виконання. Саме заявник повинен навести обставини, які дають суду змогу оцінити співвідношення наслідків вжиття та невжиття забезпечення; суд не може ґрунтувати висновок про наявність іншого майна боржника на припущеннях.

Ураховуючи наведені вище обставини та мотиви, суд не вбачає співмірності заявлених заходів забезпечення позову, а також дотримання належного балансу інтересів учасників справи та інших осіб, прав яких стосуватиметься їх застосування. З огляду на викладене заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149-153, 157, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кишканя Сергія Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бокатової Таміли Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію та зняття арешту з майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. А. Кирильчук