Рішення № 138807436, 04.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/509/26

Провадження № 2/147/814/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 45647,34 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

19.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5049974 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», із використанням одноразового ідентифікатора.

На виконання умов договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування їх на банківську картку, зазначену відповідачем при оформленні кредиту.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Водночас відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості, що, на думку позивача, свідчить про визнання ним боргу. Останній платіж було здійснено 06.11.2024 у сумі 2090,01 грн.

29.07.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-27/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №5049974 від 19.10.2024.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 45647,34 грн, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту 10999,99 грн, заборгованості за відсотками 29147,35 грн та пені й штрафу 5500,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Відповідачем до заяви про перегляд задчного рішення додано: копію військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до записів якого відповідоч мобілізований до лав Збройних Сил України 22.06.2022; копію довідки Форми 5 військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2026 №2282, яка підтверджує те, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації; копію посвідчення НОМЕР_3 видане 21.01.2023 на ім`я ОСОБА_1 .

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою судді від 19 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року у справі №147/509/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково. Судом стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №5049974 від 19.10.2024 у загальному розмірі 40147,35 грн, а також судові витрати.

09 червня 2026 року представник відповідача звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року постановлено: заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Давидяк Юлії Олександрівни про перегляд заочного рішення задовольнити; заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року у цивільній справі №147/509/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати; призначити судове засідання у цивільній справі №147/509/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, на 14:00 годину 14 липня 2026 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. Соборна, 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область; про дату, час та місце розгляду справи повідомити учасників справи.

У зв`яку із неприбуттям відповідача, розгляд справи відкдено на 04 серпня 2026 року.

Представник позивача разом з позовом клопотав про проведення розгляду справи без участі представника позивача у разі неявки відповідача, позовні вимоги підтримує та заперечень проти заочного розгляду справи не висловлює.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 (61-10261св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» або «відмова від отримання» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

19.10.2024, після попереднього проходження ОСОБА_1 реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та подання заявки на отримання кредиту, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» сформувало договір №5049974 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, надало його позичальнику для ознайомлення та направило на номер мобільного телефону відповідача одноразовий ідентифікатор, який було введено позичальником у відповідний розділ ІТС. Таким чином між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 10-23).

Відповідно до умов укладеного договору, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Кредит надано у сумі 11000,00 грн строком на 360 днів із застосуванням процентної ставки 1 % на день.

Після укладення договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання та надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на банківську картку, зазначену позичальником при оформленні кредиту, що підтверджується відповідними документами платіжної установи ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с. 22 на звороті).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, водночас здійснював часткові платежі на погашення боргу, що підтверджується розрахунком заборгованості. Останній платіж було здійснено 06.11.2024 у сумі 2090,01 грн (а.с. 24-28).

29.07.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-27/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №5049974 (а.с. 29-30).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу, заборгованість відповідача за кредитним договором №5049974 становить 45647,34 грн (а.с. 31).

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на дату звернення до суду заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту 10999,99 грн, заборгованості за відсотками 29147,35 грн, пені та штрафу 5500,00 грн, що в сукупності становить 45647,34 грн (а.с. 24-28).

Суд, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність факту укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, отримання відповідачем кредитних коштів, а також переходу права вимоги до позивача.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України вбачається, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву чи інших заперечень, не навів обставин на спростування укладеного правочину та не надав доказів на підтвердження відсутності заборгованості або її іншого розміру.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010, презумпція правомірності правочину означає, що укладений договір вважається правомірним та таким, що породжує відповідні правові наслідки, доки не доведено протилежне.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та неналежне виконання нею зобов`язань за договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо нарахованих відсотків, з огляду на додані до заяви про перегляд заочного рішення документи, які підтверджують те, що на час укладення договору та станом на день розгляду справи відповідач є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації варто зазначити таке.

Згідно з п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вказана редакція діяла на момент укладення Договору та діє по теперішній час.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) зазначив, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного Закону поширюються виключно на позичальників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, а не на всіх військовослужбовців.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано копію посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_4 , виданого 21 січня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , копію військового квитка серії НОМЕР_1 та копію довідки форми № 5 військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 22 червня 2022 року по теперішній час.

Отже, на спірні правовідносини поширюються положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому кредитодавець не мав правових підстав для нарахування відповідачу процентів за користування кредитом протягом проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації. Відтак позовні вимоги про стягнення процентів у розмірі 29147,35 грн задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позивач просить також стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Оскільки на момент виникнення прострочення та нарахування пені в Україні діє правовий режим воєнного стану, підстав для її стягнення суд не вбачає.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 10999,99 грн та відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені та штрафу у сумі 5500,00 грн, а також заборгованості за відсотками у сумі 29147,35 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 9).

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 641,37 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №5049974 від 19.10.2024 у загальному розмірі 10999 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати, що складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 641 (шістсот сорок одна) гривня 37 копійок.

Відповідно до ч.3 ст. 288 ЦПК України повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: вулиця Іллінська, 8, місто Київ, 04070;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06.08.2026.

Суддя О. Г. Борейко