Рішення № 138805656, 06.08.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/617/26

Провадження №2/547/598/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Семенівського районного суду Полтавської області № 1 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (далі ТОВ "Споживчий Центр") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.12.2025 між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 27.12.2025-100000382. Відповідно до умов кредитного договору № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 відповідачу надано кредит на наступних умова. Дата надання/видачі кредиту 27.12.2025. Сума кредиту 4500,00 грн. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 15.05.2026. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

27.12.2025 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: ТОВ «Споживчий Центр» підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії) № 27.12.2025-100000382 від позичальника. Акцептовані кредитодавцем умови додаткового договору до кредитного договору № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 містяться у вказаній оферті. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 5500,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 1000,00 грн. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, строк починає обраховуватись в перший день надання 1- го траншу. Дата повернення (виплати) кредиту 15.05.2026.

24.01.2026 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: ТОВ «Споживчий Центр» підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії) № 27.12.2025-100000382 від позичальника. Акцептовані кредитодавцем умови додаткового договору до кредитного договору № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 містяться у вказаній оферті. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 7000,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 3-й транш у розмірі 1500,00 грн. Строк, на який надається кредит (а саме 3-й транш) - 112 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 15.05.2026.

ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за договором та додатковими договорами виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 21995,08 грн, що складається із основного боргу в розмірі 7000,00 грн, процентів 7840,00 грн, комісії за надання кредиту 155,08 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 7000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу в розмірі 21995,08 грн, понесені судові витрати.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 12.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

Представник позивача ТОВ "Споживчий центр" належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з`явився. У відповіді на відзив представник позивача Чехун Ю.В. просиа розгляд даної справи проводити без участі представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 14).

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали та суду та судової повістки за зареєстрованим місцем проживанням. Поштове повідомлення отримав особисто 18.06.2026 (а.с. 62).

26.06.2026 від представника відповідача адвоката Покотило А.П. надійшов відзив на позов, відповідно до якого остання просила частково задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що заборгованість за відсотками, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, в розмірі 7000,00 грн не підлягає стягненню, оскільки Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо вимоги про стягнення з відповідачавитрат на правничу допомогу вказала, що для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того зазначила, що суду не було надано доказів того, що відповідач користувався будь-якими послугами первісних кредиторів, отримував від них одноразові ідентифікатори, здійснював вхід в особистий кабінет, проставляв на документах електронні підписи. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту видачі первісними кредиторами відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитних договорів. Зокрема, у матеріалах справи наявні лише розрахунки первісних кредиторів та позивача, однак розрахунки не є доказами, які можуть підтвердити реальність видачі грошових коштів особі (а.с. 63-67).

Відповіддю на відзив від 30.06.2026 представник позивача Чехун Ю.В. щодо форми договору вказала, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Щодо видачі коштів відповідачу. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги». Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки фізичної особи в банківській установі тощо у позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів. Ключовий доказ надання кредитних коштів не може бути визнаний неналежним доказом виключно з підстав відсутності у нього повного номера платіжної картки та персональних даних власника рахунку, оскільки відсутність зазначеної інформації є прямим наслідком законодавчих та регуляторних обмежень щодо обігу платіжних даних. Визнання такого доказу неналежним та недопустим призводить до правового абсурду, за якого будь-який платіжний документ, сформований відповідно до вимог законодавства про платіжні послуги та нормативних актів Національного банку України, апріорі не може бути використаний як належний доказ у цивільному процесі. Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обгрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76-79, 81 Цивільного процесуального кодексу України. Відтак зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору, підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Так як позивач є абонентом-надавачем послуг при проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Haniонального банку. При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № B/57-0003/75064 (зі змінами) (протоколи від 09.01.2023 №B/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

Щодо заборони суперечливої поведінки. Процесуальна поведінка сторони відповідача у даній справі має ознаки суперечливої поведінки в контексті доктрини venire contra factum proprium та зловживання процесуальними правами. Так, сторона відповідача, заперечуючи сам факт укладення кредитного договору та факт надання останньому кредитних коштів, водночас заявляє заперечення щодо розміру процентної ставки за цим договором, а також щодо правомірності нарахування комісій та неустойки.Така позиціяє внутрішньо несумісною, оскільки заперечення умов договору щодо процентів та інших платежів можливе виключно в межах визнання існування самого договору та факту отримання кредитних коштів. Фактично сторона відповідача формує свою процесуальну позицію, виходячи з презумпції укладеного кредитного договору та надання коштів, але намагається уникнути негативних для себе наслідків, пов`язанихіз виконанням договірних зобов`язань шляхом одночасного заперечення самого юридичного факту виникнення таких зобов`язань. Така поведінка суперечить вимогам добросовісності, закріпленим у статтях 3 та 13 Цивільного кодексу України, а також обов`язку добросовісного користування процесуальними правами, встановленому статтею 44 Цивільного процесуального кодексу України. Отже, одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки відповідача.

Щодо процентів за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, законом України «Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Звернула увагу, що закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

Щодо розрахунку заборгованості.

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Щодо комісії.

Нарахована комісія пов`язана із наданням послуг, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Щодо неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. В той же час зазначив, що Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ «Про споживче кредитування». Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненю. Тому просив задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи за його відсутності (а.с. 71-84).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.12.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 27.12.2025-100000382, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит. Дата надання/видачі кредиту 27.12.2025. Сума кредиту 4500,00 грн. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 15.05.2026. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та складає 900,00 грн. Денна процентна ставка 0,87%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 7909,99%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 10002,34 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 5502,34 грн. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-6091.

Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Договір підписано одноразовим електронним підписом Е982 (а.с. 21 зв.ст. -28).

Видачу коштів за кредитним договором № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 ОСОБА_1 підтверджено листом ТОВ «Універсальнв платіжні рішення» від 03.06.2026, про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 27.12.2025, 09:46:20 сума 4500 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 961753245, призначення платежу видача за договором кредиту № 27.12.2025-100000382 (а.с. 31).

27.12.2025 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, та у зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: ТОВ «Споживчий Центр» підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії) № 27.12.2025-100000382 від позичальника. Акцептовані кредитодавцем умови додаткового договору до кредитного договору № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 містяться у вказаній оферті. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 5500,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 1000,00 грн. Строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання, строк починає обраховуватись в перший день надання 1- го траншу. Дата повернення (виплати) кредиту 15.05.2026. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-6091. Денна процентна ставка 0,87%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 8032,93%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12204,62 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 6704,62 грн. Договір підписано одноразовим електронним підписом К728 (а.с. 18 зв.ст. -21).

Видачу коштів за додатковим договором від 27.12.2025 до кредитного договору № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 ОСОБА_1 підтверджено листом ТОВ «Універсальнв платіжні рішення» від 03.06.2026, про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 27.12.2025, 17:58:06 сума 1000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 962407084, призначення платежу видача за договором кредиту № 27.12.2025-100000382 (а.с. 30).

24.01.2026 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту та у зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: ТОВ «Споживчий Центр» підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії) № 27.12.2025-100000382 від позичальника. Акцептовані кредитодавцем умови додаткового договору до кредитного договору № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 містяться у вказаній оферті. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 7000,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 3-й транш у розмірі 1500,00 грн. Строк, на який надається кредит (а саме 3-й транш) - 112 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 15.05.2026. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-6091. Денна процентна ставка 0,67%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3623,1%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12270,62 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 5270,62 грн. Договір підписано одноразовим електронним підписом К128(а.с. 16-18).

Видачу коштів за додатковим договором від 24.01.2026 за кредитним договором № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 ОСОБА_1 підтверджено листом ТОВ «Універсальнв платіжні рішення» від 03.06.2026, де останнє зазначило про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 24.01.2026, 07:41:08 сума 1500 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 986831947, призначення платежу видача за договором кредиту № 27.12.2025-100000382 (а.с. 29).

Тобто, позивач ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за кредитним договором та додатковими угодами виконало.

Відповідач зобов`язань за кредитним договором та додатковими угодами не виконав, про свідчить наявність заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

За абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснення в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір та додаткові договори між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором та додатковими договорами, надавши відповідачу кредитні кошти.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого у нього утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості становить 21995,08 грн та складається із основного боргу в розмірі 7000,00 грн, процентів 7840,00 грн, комісії за надання кредиту 155,08 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 7000,00 грн (а.с. 32-33).

Суд зазначає, що представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому частково заперечує проти позовних вимог, просить задовольнити позов частково, однак не надала до суду жодного власного розрахунку заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У даному випадку відповідач, заперечуючи проти позову, не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доказування. У цьому контексті підлягає застосуванню концепція негативного доказу, відповідно до якої сторона, що заперечує проти доведених іншою стороною фактів, повинна надати докази, які спростовують такі факти, або належним чином обгрунтувати неможливість їх подання. Відсутність будь-яких доказів підтвердження заперечень відповідача свідчить про їх декларативний характер і позбавляє суд можливості надати їм доказове значення.

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення.

Таким чином, заперечуючи щодо користування будь-якими послугами кредитора, отримання від них одноразових ідентифікаторів, здійснення входу в особистий кабінет, проставляння електронних підписів, відповідач не подав суду жодні докази на спростування доводів позивача щодо укладення кредитного договору та отримання коштів, зокрема, виписки по рахунках, зазначених у кредитному договорі або клопотання про витребування таких доказів.

Проте, позивачем надано докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та перерахування коштів на рахунок відповідача, зазначений ним у п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) 4441-11XX-XXXX-6091( а.с.22).

Доказів того, що цей рахунок не належить відповідачу, суду не надано.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 та додаткових договорів до нього від 27.12.2025 та від 24.01.2026 в частині стягнення 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7840,00 грн заборгованості за процентами, 155,08 грн за комісією, пов`язаної з наданням кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України в сумі 7000,00 грн, суд приходить до наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положения Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте позивачем не враховано положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та 2120-1Х від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 7000,00 грн неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 в розмірі 14995,08 грн, що складається із заборгованості за кредитом 7000,00 грн, заборгованості за процентами 7840,00 грн, за комісією, пов`язаною з наданням кредиту 155,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1926,25 грн (2662,40 х 14995,08 /21995,08) (а.с. 15).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12,81,141,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" заборгованість за кредитним договором № 27.12.2025-100000382 від 27.12.2025 у розмірі 14995,08 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 08 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" судовий збір у розмірі 1926,25 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено 06.08.2026.

Суддя Л.М.Самойленко