Рішення № 138804634, 06.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10123/24

Провадження №2/367/64/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Колодезній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа в якій позивач просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 77,3 кв.м., житловою 50.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 77,3 кв.м., житловою 50.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.06.2001 між сторонами зареєстровано шлюб Виконавчим комітетом Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, актовий запис № 10, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (повторно видане 06.02.2019), який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.08.2022 року був розірваний (справа №373/709/22)

Позивач зазначає, що за час шлюбу подружжям набуто спільне сумісне майно, а саме квартиру загальною площею 77,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кв, яка на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_2 ..

Додає, що вказане майно було набуто сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі, отже у відповідності до приписів Сімейного Кодексу України, належить учасникам справи на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу у рівних частках по кожному.

Ухвалою суду від 03.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Ірпінського міського суду Київської області від 13.01.2026, справу передано у провадження судді Мерзлого Л.В., який ухвалою від 09.03.2026 прийняв справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 16.04.2026 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони по справі не з`явились. Позивач надала суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, до суду подав відповідну письмову заяву, просив розглянути справу без його участі, визнав поділ спільного майна подружжя в рівних частинах, заперечував проти заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд перевіривши доводи, викладені в обґрунтування позовної заяви, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку, приходить до наступного висновку.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із частинами першою-третьою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином судом встановлено, що під час перебування у зареєстрованому шлюбу сторони придбали нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру, загальною площею 77,3 кв.м., житловою 50.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що право власності на вказану вище квартиру 20.05.2010 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Відтак, з урахуванням викладеного, об`єкт нерухомого майна, який є предметом спору в даній справі є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 , і хоча право власності на такий у встановленому законом порядку зареєстровано за відповідачем, вказаний об`єкт нерухомого майна все ж підлягає поділу між учасниками справи як спільна сумісна власність подружжя.

Оскільки в досудовому порядку сторони не досягли згоди щодо поділу спільного майна подружжя, суд вважає за можливе провести такий в судовому порядку.

Поряд з цим, суд зауважує, що позивач просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 77,3 кв.м., житловою 50.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що порушить баланс рівності часток у спільному сумісному майні подружжя та право відповідача на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою у спільному майні подружжя.

Таким чином, приймаючи до уваги фактичне визнання відповідачем позовних вимог щодо поділу спільного майна подружжя у рівних частинах, суд приходить до висновку про задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог шляхом поділу спільного майна подружжя, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 77,3 кв.м., житловою 50.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на вказану квартиру за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 в рівних частках, по за кожним із них.

Щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Згідно положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц провадження №14-382цс19).

Дослідивши надані адвокатом Зачепіло З.Я. документи на підтвердження надання позивачу професійної правничої допомоги та його розміру, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, беручи до уваги висловлені стороною відповідача заперечення щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

За приписами ч.2 ст.142 ЦКП України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги

Таким чином позивачу ОСОБА_1 підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом, що складає 4542,00 грн., а інша частина суми судового збору в такому ж розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 78, 81-83, 89, 141,142, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 77,3 кв.м., житловою 50.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину двокімнатної квартири, загальною площею 77,3 кв.м., житловою 50.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 4542 (чотири п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 50 відсотків суми судового збору, сплаченого відповідно до квитанції (код квитанції) 7557-2660-8575-7735 від 12.09.2024 року, одержувач ГУК у Київ.обл/Ірпінськаміс/22030101, код ЄДРПОУ: 37955989 на р/р НОМЕР_3 , в розмірі 4542 (чотири п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення проголошено 06 серпня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий