Рішення № 138804631, 06.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/12241/25

Провадження №2/367/1550/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: Мерзлого Л.В.,

за участю секретаря судового засідання: Колодезної В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

свідка ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням залучення третьої особи, просила виключити з актового запису про народження № 48 від 24 січня 2025 року, складеного щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усі відомості про батька дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 08 жовтня 2022 року уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_3 . Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , актовий запис про народження якого № 48 від 24 січня 2025 року, складений Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), містить відомості про батька - ОСОБА_7 , внесені на підставі презумпції батьківства подружжя, передбаченої частиною першою статті 122 СК України.

Позивач зазначила, що її син ОСОБА_7 з березня 2014 року проходив службу у Збройних Силах України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, а ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув у результаті артилерійського обстрілу поблизу с. Водяне Волноваського району Донецької області, тобто ще до народження дитини. Позивач вважає, що дитина - ОСОБА_6 - не може бути сином її померлого сина, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач за життя ОСОБА_7 зверталася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про розірвання шлюбу, в якому зазначала, що не проживала спільно з чоловіком певний період часу, який співпадає з періодом зачаття дитини (цивільна справа № 367/4628/24, провадження за яким закрито у зв`язку з поверненням позовної заяви за клопотанням самого відповідача).

ІІ. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про скасування відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року у справі призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу з метою встановлення біологічної спорідненості на рівні "бабуся - онук" (з огляду на смерть особи, записаної батьком дитини), проведення якої доручено експертам ТОВ "Мама Папа".

Листом ТОВ "Мама Папа" від 21 квітня 2026 року № 0153-26 повідомлено, що позивач ОСОБА_1 з`явилася у призначений час, пройшла ідентифікацію та фотофіксацію, у неї відібрано біологічні зразки. Відповідач ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_6 для відібрання зразків не з`явилася ані 20 березня 2026 року, ані у повторно призначену дату - 03 квітня 2026 року, попри належне повідомлення: через месенджер Viber (повідомлення отримані та прочитані) та рекомендованим листом Укрпошти, який повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. У зв`язку з відсутністю зразків від дитини експертна установа зазначила про неможливість проведення експертизи та повернула ухвалу суду без виконання.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року, після повернення матеріалів справи без виконання вимог ухвали про призначення експертизи, провадження у справі поновлено, а справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Представником відповідача - адвокатом Шевченко З.В. до розгляду справи по суті було подано клопотання про виклик свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , які, на думку відповідача, можуть підтвердити, що ОСОБА_7 достовірно знав про вагітність дружини та що питання про майбутню дитину обговорювалося в їхній сім`ї, а також клопотання про долучення до матеріалів справи копій квитанцій про перекази коштів за період з січня по квітень 2024 року. Від допиту свідка ОСОБА_10 представник відповідача відмовилась.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

ІІІ. Позиції учасників справи.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали, просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_7 був обізнаний про вагітність дружини та визнавав себе батьком дитини.

У своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні відповідач пояснила, що на майно загиблого чоловіка не претендує, пропонувала матері чоловіка допомогу, зазначила про те, що її чоловік не хотів біологічних дітей, оскільки у його матері є психічне захворювання. Також повідомила про те, що чоловік знав про вагітність дружини від іншого чоловіка, просив зберегти таємницю. Завагітніла відповідач в кінці березня 2024 року. З позовом про розлучення відповідач зверталась до суду на прохання чоловіка, щоб матір не тривожила їх через це, потім чоловік сказав відмовитись від позову, що вона й зробила 11.06.2024. Відповідач хотіла раніше забрати позов, але через зайнятість, роботу, постійні сварки з матір`ю чоловіка, не встигла цього зробити до загибелі чоловіка. Щодо біологічного батька дитини відповідач повідомила про те, що він проживає за кордоном, з ним відповідач не спілкується, щодо вагітності - поставила свого чоловіка перед фактом. Відповідач також пояснила, що батькам вони розказали правду про її вагітність від іншого чоловіка, а друзям - про те, що це штучне запліднення.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права застосовані судом, мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і народжена у шлюбі, походить від подружжя. Судом встановлено та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записаний сином ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на підставі актового запису № 48 від 24 січня 2025 року, складеного із застосуванням презумпції батьківства подружжя.

Відповідно до частини першої статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 та 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. ОСОБА_7 , записаний батьком дитини, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто ще до народження дитини та до складення відповідного актового запису, а тому об`єктивно не знав і не міг знати про факт народження дитини та не мав і не міг мати можливості реалізувати належне йому за життя право оспорити батьківство.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на пред`явлення такого позову, суд враховує, що чинний Сімейний кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала процесуальні можливості спадкоємців (близьких родичів) особи, записаної батьком дитини, померлої до народження дитини, оспорити батьківство, право на оспорення якого ця особа за життя об`єктивно не могла реалізувати. Наявність такої прогалини в сімейному законодавстві сама по собі не може бути підставою для відмови зацікавленій особі в судовому захисті, а підлягає усуненню за допомогою аналогії закону та аналогії права (стаття 8 Сімейного кодексу України, частина сьома статті 10 Цивільного процесуального кодексу України).

Вирішуючи це питання, суд керується правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 липня 2023 року у справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22), відповідно до якого спадкоємці (дружина, батьки, діти) чоловіка, який записаний батьком дитини після своєї смерті та який не знав і не міг знати про вагітність жінки, з якою перебував у шлюбі, мають право оспорювати таке батьківство; при цьому відповідне право реалізується за аналогією закону на підставі частини третьої статті 137 СК України. Позбавлення таких осіб права на оспорювання батьківства суперечило б засадам розумності та справедливості, на яких ґрунтується регулювання сімейних відносин (частина перша статті 7 СК України), та справедливому балансу між інтересами дитини у стабільності її правового статусу і правом заінтересованих осіб на встановлення дійсного (біологічного) походження дитини.

Верховний Суд України у своїй практиці вказує, що норми сімейного права повинні захищати справедливість. Якщо матір дитини сама відкрито заявляє, що батько не він, а генетична експертиза заблокована її ж відмовою, суд не може штучно підтримувати неправдивий актовий запис. Такий запис порушує права як померлого (на правильне відображення його походження), так і його матері (бабусі) як спадкоємиці.

Так, позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_7 та відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України належить до кола спадкоємців першої черги за законом після його смерті, а отже є особою, уповноваженою на звернення з таким позовом за аналогією з наведеним правовим висновком Верховного Суду. Позивач має власний, а не похідний від сина, законний інтерес у результатах розгляду справи, оскільки дійсне походження дитини безпосередньо впливає на коло спадкоємців її загиблого сина, обсяг спадкових прав та коло осіб, які мають право на пов`язані із загибеллю військовослужбовця соціальні виплати. Відсутність у позивача іншого, окрім судового, способу захисту цього інтересу означає, що відмова в розгляді позову по суті становила б порушення права на суд, гарантованого статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо суті спору суд зазначає таке. Ухвалою суду призначено судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу для встановлення біологічної спорідненості на рівні "бабуся - онук", проведення якої доручено відповідній експертній установі. Позивач надала необхідні біологічні зразки та вчинила інші дії, спрямовані на забезпечення проведення експертизи. Натомість відповідач, будучи належним чином і неодноразово повідомленою про необхідність з`явлення дитини для відібрання біологічних зразків, двічі - 20 березня 2026 року та 03 квітня 2026 року - не забезпечила явку дитини, внаслідок чого експертизу не було проведено з причин, що залежали виключно від відповідача.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для нього ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Застосовуючи наведену норму, суд враховує, що зазначений процесуальний наслідок є спеціальною санкцією, встановленою законодавцем саме для випадків, коли учасник справи власною поведінкою унеможливлює здобуття прямого й найбільш точного доказу у справі. Такий підхід узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, відповідно до якої ухилення учасника справи від участі в молекулярно-генетичній експертизі, внаслідок чого експертизу неможливо провести, є самостійною процесуальною підставою для визнання судом факту, для з`ясування якого експертизу було призначено (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-ц; постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц). Європейський суд з прав людини також послідовно виходить з того, що молекулярно-генетичне дослідження (ДНК-тест) є єдиним науковим методом точного встановлення кровної спорідненості, доказова цінність якого суттєво переважає будь-які інші докази, надані сторонами на підтвердження або спростування батьківства (рішення у справі "Калачова проти Російської Федерації" від 7 травня 2009 року, заява № 3451/05, § 34).

З огляду на викладене, а також враховуючи, що саме відповідач і саме для неї встановлення чи спростування кровного споріднення дитини із загиблим має визначальне юридичне значення (зокрема з огляду на її пояснення про те, що дитина походить від іншого чоловіка), ризик недоведеності обставини, з`ясуванню якої була призначена експертиза, покладається саме на відповідача як на особу, яка ухилилася від участі в експертизі.

З огляду на встановлені судом обставини ухилення відповідача від забезпечення участі дитини в молекулярно-генетичній експертизі, суд визнає встановленим факт відсутності біологічної спорідненості між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , для з`ясування якого зазначена експертиза була призначена. Цей висновок узгоджується з поясненнями позивача щодо періоду роздільного проживання подружжя, який співпадає з періодом зачаття дитини, на що відповідач сама посилалася у своїй попередній позовній заяві про розірвання шлюбу, а також з власними поясненнями відповідача, наданими в судовому засіданні, про те, що батьком дитини є інший чоловік, який проживає за кордоном.

У судовому засіданні судом заслухано показання свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , викликаних за клопотанням представника відповідача.

Так, свідок ОСОБА_8 суду повідомила про те, що відповідач її донька, у відповідача та загиблого чоловіка все було добре, а коли не повернулась мама чоловіка - почалися проблеми в їхній сім`ї, одружуватись хотів саме чоловік. Повідомила також, що донька та її чоловік у квітні повідомили їй про вагітність, в подальшому ОСОБА_11 сказав, що мама його не знає про вагітність дружини. Потім вони сказали їй, що була мова між ними про штучне запліднення, оскільки біологічних дітей не хотіли. Пізніше донька та її чоловік повідомили, що вагітність від іншого чоловіка, з яким зараз її донька не спілкується. Зазначила також, що ОСОБА_11 телефонував їй, запитував чи забрала ОСОБА_12 позовну заяву про розлучення, на що свідок відповіла, що не знає цього. Щодо того, звідки свідку стало відомо про вагітність, повідомила суду про те, що ОСОБА_12 і ОСОБА_11 приїхали до неї вдвох, єдина умова його була, щоб про вагітність дружини від іншого чоловіка ніхто не знав. Також свідок повідомила про те, що з матір`ю ОСОБА_11 - позивачем, познайомилась на похороні ОСОБА_11 , оскільки він не хотів їх знайомити.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що відповідач його донька, з чоловіком жили вони добре, любили один одного, зять приїжджав у відпустку. Своїх дітей мати не хотів, говорив, що через маму. Дитину вони дуже хотіли, про вагітність розповіли у квітні, але дитина не від ОСОБА_11 . Суду також повідомив про те, що ОСОБА_11 говорив нікому не розповідати про вагітність ОСОБА_12 від іншого чоловіка.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона є близькою подругою, кумою відповідача. Свідку відомо, що у 2020 році відповідач познайомилась з ОСОБА_11 , почали зустрічатися у 2021 році, працювали разом. ОСОБА_11 мобілізували, відносини у них були хороші, ОСОБА_11 зробив ОСОБА_12 пропозицію, вони одружились, почали думати про дитину, але ОСОБА_11 не хотів біологічних дітей, боявся, що дитина може успадкувати психічні захворювання від його матері. ОСОБА_11 розповідав про те, що у нього було важке дитинство, матері не було поруч. На весіллі з відповідачем матері ОСОБА_11 також не було. Свідку відомо про те, що ОСОБА_12 і ОСОБА_11 хотіли робити штучне запліднення, була одна спроба точно у лютому 2024 року, але не вийшло. Свідку відповідач сказала, що вагітна шляхом штучного запліднення. Про ситуацію, яка є предметом цього спору, свідок дізналась уже за фактом судового процесу. Свідок знала, що ОСОБА_11 дуже хотів цю дитину. Також свідку відомо, що у ОСОБА_12 і ОСОБА_11 були дрібні сварки, у квітні 2024 Альберт був у відпустці. Про вагітність ОСОБА_12 свідку стало відомо у квітні 2024 року.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 за правилами статей 76, 80, 89 ЦПК України, суд враховує, що жоден із зазначених свідків не повідомив суду про обізнаність ОСОБА_7 щодо того, що дитина, яку виношувала відповідач, не є його біологічною дитиною, а показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (батьків відповідача) прямо узгоджуються з поясненнями самої відповідач про те, що дитина не є сином загиблого. Суд також враховує, що обізнаність ОСОБА_7 про вагітність дружини та обговорення в сім`ї питання про народження дитини самі по собі не спростовують факту відсутності кровного споріднення, встановленого судом на підставі частини четвертої статті 109 ЦПК України, оскільки обізнаність про вагітність та готовність визнавати дитину своєю не є доказом біологічного батьківства і не може підміняти собою результати молекулярно-генетичного дослідження, від участі в якому відповідач ухилилася.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Оскільки судом встановлено відсутність кровного споріднення між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_7 як батька дитини з відповідного актового запису про народження.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України, статті 3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин та вирішення спорів, що стосуються дітей, має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Встановлення дійсного походження дитини відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки забезпечує достовірність відомостей про її походження та пов`язаних з цим прав.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої повага до приватного життя, гарантована статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює право особи на встановлення деталей власної особистої ідентичності, включаючи відомості про походження, а держава зобов`язана забезпечити ефективний і доступний механізм судового встановлення чи спростування батьківства (рішення у справі "Мікуліч проти Хорватії" від 7 лютого 2002 року, заява № 53176/99, §§ 54, 64). Виключення з актового запису про народження недостовірних відомостей про батька дитини не порушує право дитини на сімейне життя, а навпаки, забезпечує достовірність відомостей про її походження, відповідає найкращим інтересам дитини та її праву на ідентичність, гарантованому статтею 8 Конвенції ООН про права дитини, і не позбавляє дитину соціального захисту, оскільки коло осіб, зобов`язаних утримувати дитину, та коло спадкоємців за законом визначатиметься за дійсним, а не фіктивним походженням дитини.

Щодо судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 122, 136, 137 Сімейного кодексу України, статтями 4, 15, 16, 1261 Цивільного кодексу України, статтями 10, 12, 76, 80, 81, 89, 109, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини - задовольнити.

Виключити з актового запису про народження № 48 від 24 січня 2025 року, складеного Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усі відомості про батька дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та проголошено 06.08.2026 року о17.30 год.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

Третя особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 36827084, адреса: Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 1-А).

Суддя: Л.В. Мерзлий