Ухвала суду № 138804447, 14.07.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 367/843/25

УХВАЛА

14 липня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді Герасименко М.М.,

за участю секретаря Боярської С.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Мейк» про стягнення матеріального збитку, який заподіяний майну, та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через представника адвоката Іванову Н.С., звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Топ Мейк» вартості матеріального збитку у розмірі 986 698,95 гривень та моральної шкоди у розмірі 35 000 гривень.

Позов обґрунтований тим, що 30 грудня 2024 року позивач знаходився за адресою: Київська область, селище Гостомель, вул. Південна, 1-в, на території підприємства ТОВ «Топ Мейк», куди прибув на власному автомобілі марки Форд Куга, державний номерний знак НОМЕР_1 , та привіз на ньому необхідний для виконання робіт інструмент, для надання послуг товариству на підставі договору з електромонтажних робіт від 23.12.2024 року № 12/2004. Приблизно о 14 годині всередині будівлі підприємства розпочалась пожежа, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача. 30 грудня 2024 року було зареєстроване кримінальне провадження № 12024111040001494 за фактом пожежі на промисловому підприємстві ТОВ «Топ Мейк». 04 січня 2025 року позивача було визнано потерпілим у цьому кримінальному провадженні. У висновку № 45 від 02 січня 2025 року вказано, що власником об`єкта пожежі є ТОВ «Топ Мейк», яким було порушено вимоги законодавства. Вартість матеріального збитку, яка заподіяна майну позивача, згідно проведеної оцінки, становить 986 698,95 грн. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача на його (позивача) користь вартість матеріального збитку у розмірі 986 698,95 гривень та моральної шкоди у розмірі 35 000 гривень.

Ухвалою суду від 28 липня 2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

19 червня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванової Н.С. до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 961 587,40 грн, 3 % річних у розмірі 44 255,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 120 781,89 грн, витрати понесені для забезпечення проведення експертизи у розмірі 4 000 грн.

13 липня 2026 року від представника відповідача адвоката Сербінової А.А. надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, у яких представник, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, вказала, що подана позивачем заява переслідує не мету належної реалізації процесуальних прав у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, а фактичне розширення предмета судового розгляду шляхом використання процесуального механізму, який законом для цього не передбачений. Така процесуальна поведінка не відповідає принципам добросовісності, правової визначеності та змагальності сторін. Так, первісно звертаючись до суду, позивач самостійно визначив предмет та підстави позову, сформулював конкретний спосіб судового захисту та перелік заявлених вимог. Водночас, в ході розгляду справи, після проведення судової експертизи та дослідження доказів, позивач фактично намагається змінити характер спору, доповнивши його новими самостійними вимогами про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, тощо, які не були предметом первісного позову та не є простим збільшенням його ціни. Фактично така процесуальна поведінка спрямована на досягнення результату, який не передбачений статтею 49 ЦПК України, а саме - на введення до предмета судового розгляду нових матеріально правових вимог під виглядом збільшення розміру позовних вимог, що суперечить як змісту зазначеної норми, так і усталеній практиці Верховного Суду.

14 липня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванової Н.С. до суду надійшла відповідь на заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких вказала, що позивач не заявляє нових фактичних обставин, не змінює підстав позову та не обирає нового способу судового захисту, а лише здійснює остаточний розрахунок грошових вимог, що випливають із тих самих спірних правовідносин. Після проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи змінився не предмет чи підстави позову, а лише остаточно визначився розмір матеріальної шкоди, який позивач, прийняв як остаточний та відповідно здійснив остаточний розрахунок усіх похідних грошових вимог.

У підготовчому засіданні представник позивача адвокат Іванова Н.С. просила прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Грубська К.В. заперечувала щодо прийняття до розгляду вказаної заяви, з підстав зазначених у запереченнях.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною третьою статті 49 ЦПК України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Верховний Суд у рішенні від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 висловив позицію, згідно якої під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19.

З урахуванням наведеного, суд виходить із того, що подання нових вимог під виглядом збільшення позовних вимог є недопустимим та не підлягає задоволенню, оскільки суперечить положенням процесуального законодавства та усталеній судовій практиці.

Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

На такі правові висновки вказав Верховний Суд у своїй постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 570/2518/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц зазначила, що стаття 188 ЦПК України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів. Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

У своїй заяві від 19 червня 2026 року позивач, посилаючись на вимоги частини другої статті 625 ЦК України, заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат. Вказані вимоги не заявлялись при поданні позову, хоча розмір шкоди вже було визначено позивачем на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 09 січня 2025 року № 70/24.01.25.

Тобто стягнення грошових коштів у позові, поданому 20 січня 2025 року, та у заяві про збільшення позовних вимог від 19 червня 2026 року мають різні підстави виникнення вимог, оскільки у позовній заяві позивач просив стягнути вартість матеріального збитку на підставі ст. 1166 ЦК України, а в заяві про збільшення позовних вимог від 19 червня 2026 року - заборгованість, нараховану відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, три проценти річних та інфляційних втрат, нараховані на суму матеріальної шкоди.

Отже доводи представника позивача щодо збільшення позовних вимог шляхом додавання суми інфляційних втрат та трьох процентів річних до суми матеріальної шкоди, яку позивач просив стягнути у позовній заяві від 20 січня 2025 року, є необгрунтованими.

Фактично у заяві від 19 червня 2026 року позивач заявив про зменшення розміру суми матеріальної шкоди з 986 698,95 грн до 961 587,40 грн, що є зменшенням розміру позовної вимоги.

Також, у заяві позивач заявив про доповнення позову новими позовними вимогами, які є похідними від первісної вимоги, а отже вони мають іншу правову підставу.

Об`єднання первісної позовної вимоги з похідною допускається при поданні позовної заяви, а не шляхом доповнення чи уточнення позовних вимог.

В даному випадку предмет та підстави позову не відповідають предмету та підставам заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 44 255,98 грн, інфляційних втрат у розмірі 120 781,89 грн.

Таким чином, суд встановив, що заява позивача від 19 червня 2026 року містить одночасно вимоги про зміну предмету позову і його підстав, що не допускається процесуальним законодавством, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що зі змісту поданої заяви про збільшення позовних вимог вбачається не їхнє збільшення в розумінні кількісного показника раніше заявленої вимоги, а фактична зміна як предмета, так і підстав позову. Зазначене ґрунтується на нових фактах, а також на іншому способі захисту порушеного права, ніж той, що був заявлений у первісному позові. Таким чином, представник позивача фактично заявила нові позовні вимоги, що суперечить вимогам чинного процесуального законодавства, а тому заява про збільшення позовних вимог не підлягає прийняттю.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені нормами ст. 183 ЦПК України.

Частина 4 ст. 183 ЦПК України встановлює, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що подана представником позивача заява про збільшення позовних вимог суперечить вимогам п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 49 ЦПК України, тому суд вважає її необґрунтованою та застосовує до заяви наслідки передбачені ч. 4 ст. 183 ЦПК України у вигляді повернення її заявнику без розгляду.

Керуючись ст. 49, 183, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванової Наталії Сергіївни від 19 червня 2026 року про збільшення позовних вимог повернути заявнику без розгляду.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 06 серпня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО