Ухвала суду № 138803910, 05.08.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13551/26

1-в/295/767/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника колонії ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника ЦОЗ ДКВС ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі подання начальника ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» про звільнення від покарання за хворобою засудженого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Коцюбинчики Чортківського району Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого в силу ст. 89 КК України, засудженого 22.11.2019 Святошинським районним судом м. Києва за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2026 начальник ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання за хворобою засудженого ОСОБА_7 .

В обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_7 хворіє на тяжку хворобу, що передбачена Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 2256/5/1491, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2020 за № 614/34897. Вказане захворювання перешкоджає подальшому відбуванню ОСОБА_7 покаранню.

Представник установи подання підтримав.

Засуджений надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій подання підтримав.

Захисник засудженого подання підтримав.

Завідувач медичної частини ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» філії ЦОЗ ДКВС України в Житомирській області ОСОБА_6 подання підтримав та зазначив, що хвороба засудженого підпадає під Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Повідомив, що ОСОБА_7 різко захворів вранці 26.07.2026, скарги на втрату свідомості, відмову мови, судоми, у зв`язку з чим здійснено виклик невідкладної швидкої допомоги та останнього госпіталізовано до КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" ЖМР, де проведено МРТ та встановлено діагноз. 03.08.2026 проведено засідання лікарсько-консультативної комісії, оформлено відповідний висновок, засудженого переведено до медичної частини філії ЦОЗ ДКВС для подальшого лікування. Стан засудженого є важким, він не розмовляє, не може самостійно пересуватися.

Прокурор висловив думку про наявність правових підстав для задоволення подання установи.

Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. ст. 537, 539 КПК України, під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання за хворобою.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України, особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу», вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» від 28.09.1973 № 8, факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджено вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2019 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі. Вказане кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України є умисним особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я.

Так, висновком № 45 лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_7 встановлено діагноз внутрішньомозковий крововилив в півкулю кортикальний.

Інсульт-гематома в таламусі справа з лівобічним глибоким геміпарезом, гемігіпестезією та дизартрією, порушенням функції тазових органів (ФТО) по центральному типу (161.1) Гіпертензивна [гіпертонічна] хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності. Есенціальна гіпертензія ІІІ ст, ст. 2, ризик 4.СН В. Гіпокаліємія (111.9).

Згідно з розділом VII п. 2 Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 2256/5/1491, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2020 за № 614/34897 лівобічний глибокий геміпарез, гемігіпестезія є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Водночас, аналіз положень чинного законодавства вказує на те, що сам факт захворювання засудженого на тяжку хворобу не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання.

Таким чином, звільнення від покарання у зв`язку з хворобою є правом, а не обов`язком суду, і сама по собі наявність того чи іншого захворювання у засудженого не є безумовною підставою для звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 84 КК України. Закон надає суду дискреційні повноваження щодо вирішення даного питання з урахуванням сукупності всіх обставин.

При розгляді вказаного подання про звільнення ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання за хворобою, крім медичного критерія, суд також бере до уваги тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбування покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, ухиляється чи неухилення він від призначеного лікування.

Вирішуючи питання про можливість задоволення подання суд враховує, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий умисний злочин проти життя людини, передбачений частиною п. 4 ч. 2 статті 115 КК України, засуджений до покарання у виді 15 років позбавлення волі. Початок строку: 16.08.2018. Кінець строку 16.08.2033. Невідбутий строк покарання становить 07 років 10 днів.

Матеріали особової справи засудженого не містять відомостей про те, що ОСОБА_7 виправився і перестав бути суспільно-небезпечним. Разом із тим за період відбування покарання засуджений характеризується негативно, допустив три порушення режиму тримання, за що притягнутий до дисциплінарної відповідальності, зокрема, один раз поміщений до ДІЗО строком на 5 діб. Заохочень засуджений не має.

В установі виконання покарань засуджений не був працевлаштований, що пояснював станом здоров`я, хоча групи інвалідності не має. Незважаючи на обвинувальний вирок суду щодо нього, своєї вини у вчиненні злочину не визнав, наполягав на непричетності до його вчинення та не взяв на себе відповідальності за його наслідки. Засуджений зловживав алкоголем до засудження та вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння. Ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінено як середній.

У ході судового розгляду встановлено, що засуджений не має самостійних засобів до існування, в тому числі пенсії чи інших доходів, відомості про готовність, можливість та бажання будь-кого з близьких та рідних допомагати засудженому в разі його звільнення відсутні.

Відповідно до характеристики, наданою виправною колонією, соціально-корисні стосунки засудженого з рідними втрачено, з сином зв`язки не підтримує.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 хоча і захворів на тяжку хворобу, але зважаючи на інші обставини, а саме: тяжкість вчиненого злочину, мету кримінального покарання, невідбуту його частину, дані про особу засудженого, відсутність відомостей про те, де та яким чином він буде отримувати належну медичну допомогу поза межами установи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання про звільнення його від подальшого відбування покарання за хворобою.

На підставі викладеного, керуючись статтею 84 КК України, статтями 537, 539 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Подання начальника ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» про звільнення від покарання за хворобою засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 7 днів з дня її постановлення, а засудженим у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Оголошення повного тексту ухвали відбулося о 15 год. 45 хв. 06.08.2026.

Суддя