Рішення № 138800471, 06.08.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/366/26

Провадження № 2/684/358/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Худенко І.О.

за участю секретаря с/з Гонти Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 17 024,27 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 27 травня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 185221, підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) cbe48134. Відповідно до кредитного договору № 185221 від 27 травня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало ОСОБА_1 кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії в сумі 24 706,00 гривень. Переказ коштів здійснено на платіжну картку № НОМЕР_1 . Також відповідно до умов кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку, згідно із яким надані кредитні кошти спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з кредитодавцем, зокрема на підтвердження даного факту первісний кредитор надав довідку.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 10102025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало (відступило) за плату ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 185221 від 27 травня 2025 року до відповідача ОСОБА_1 на суму 18 624,27 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, які передбачені кредитним договором. Станом на 22 червня 2026 року (дата звернення з позовом до суду) загальна сума заборгованості становить 18 624,27 грн, з яких: 16 218,98 грн заборгованість по тілу кредиту; 4,29 грн заборгованість по несплачених відсоткам за користування кредитом; 801,00 заборгованість по комісії; 1 600,00 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Однак позивач зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються.Тому позивач просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 185221 від 27 травня 2025 року у розмірі 17 024,27 грн, з яких: 16 218,98 грн заборгованість по тілу кредиту; 4,29 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 801, 00 заборгованість по комісії та стягнути з відповідача судові витрати, а саме 2 662,40 сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, проте, при звернені до суду з позовом просила розгляд справи проводити в її відсутності, не заперечує щодо постановленням заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавав.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, ухвалою суду від 06 серпня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази по справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

27 травня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 185221 (індивідуальна частина), підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) cbe48134. Того ж дня сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, з використанням електронного підпису відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 161918ас.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно із п. 2.2.1 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 24 706,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 20 991,04 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 175234 від 17 березня 2025 року укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9,06 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3 705,90 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно із п. 2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних; тип процентної ставки - фіксована; проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного у п. 2.6 цього кредитного договору та/або графіком платежів; розмір процентної ставки незмінний.

У п. 2.4 кредитного договору вказано, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень; стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень; розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору комісія за надання кредиту складає 3 705,90 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цього кредитного договору; розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

У п. 2.6 кредитного договору закріплено загальний строк кредитування за цим договором, що складає 276 днів з 27 травня 2025 року (дата надання кредиту) до 27 лютого 2026 року.

Пунктом 2.10 кредитного договору передбачено, якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 400,00 гривень, а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 40,00 гривень за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Суд встановив, що кредитний договір між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладений в електронній формі. Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Законом України «Про електронну комерцію».

Ст. 3 Закону містить визначення термінів зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із ст. 12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, вказаний правочин одночасно із паспортом споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Так, отримання коштів позичальником, тобто відповідачем, підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 14 липня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260711/15415-БТ з долученою до нього випискою по рахунку відповідача за період з 27травня 2025 року по 01 червня 2025 року, згідно з якою 27 травня 2025 року зараховано кредитні кошти у розмірі 9,06 гривень.

Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Кредіплюс» за період з 27 травня 2025 року до 06 січня 2026 року заборгованість відповідача становила 18 624,27 грн, з яких:

- 16 218,98 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 4,29 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 801,00 гривень - заборгованість за комісією;

- 1 600,00 гривень - заборгованість за штрафами.

10 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивачем укладено договір факторингу № 10102025, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором, про що свідчать копії витягу з додатку № 1 від 06 січня 2026 року до нього та акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 06 січня 2026 року № 4.

Відповідно до ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку договору факторингу, суд також звертає увагу на положення ст. 1078 ЦК України, згідно з якою предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, до позивача від ТОВ «ФК «Кредіплюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

З копії виписки з особового рахунку за кредитним договором вбачається, що позивач додаткових нарахувань до суми заборгованості відповідача не здійснював.

При цьому, позивач заявив до стягнення заборгованість у розмірі 17 024,27 грн, тобто без стягнення штрафних санкцій.

Відповідачем не спростовано наявність укладеного договору, як і не надано доказів погашення кредиту в строки, визначені договором, а тому суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 185221 від 27 травня 2025 року в розмірі 17 024,27 грн, з яких: 16 218,98 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4,29 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 801, 00 заборгованість по комісії.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 2 662,40 гривень судового збору.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч.1 п. 1, ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи та входять до складу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 7000 грн.

ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» укладено договір № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року про надання правничої допомоги. Відповідно до умов договору клієнт доручає а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором. Додатком № 1 до договору № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року про надання правничої допомоги сторонами затверджено протокол погодження вартості послуг. Додатковою угодою від 20.04.2026 № 25771526477 до договору № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року про надання правничої допомоги, згідно з якою АБ «Тимошенко та Партнери» взяло на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 . З акта прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 вбачається, що АБ «Тимошенко та Партнери» надано послуги ТОВ «Юніт Капітал» з підготовки матеріалів справи до суду позову до ОСОБА_1 на загальну суму 7 000,00 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Визначений Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» і ТОВ «Юніт Капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а відповідач не поставив під сумнів співмірність витрат на правничу допомогу, які має понести позивач, та не заявляв клопотання про зменшення розміру цих витрат.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 662,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №185221 від 27 травня 2025 року у сумі 17 024,27 грн, з яких: 16 218,98 грн заборгованість по тілу кредиту; 4,29 грн заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 801,00 грн заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333 м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне заочне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Суддя Інна ХУДЕНКО