Ухвала суду № 138789775, 06.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 серпня 2026 року справа №320/16540/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

27.02.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.02.2026;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів від 25.02.2026;

- визнати протиправною бездіяльність щодо незакінчення виконавчого провадження;

- зобов`язати відповідача невідкладно закінчити виконавче провадження №80214820.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (2026-04-20 19:46:26) справа передана на розгляд судді Кушновій А.О. 21.04.2026.

У пункті 7 прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить суд:

- на підставі ст.150-151 КАС України зупинити дію постанови про арешт коштів та заборонити вчинення будь-яких виконавчих дій у межах ВП №80214820 до набрання законної сили рішенням суду.

Вказана заява згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (18.05.2026 17:41:52) була передана для розгляду судді Кушновій А.О. 18.05.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати: докази сплати судового збору у сумі 1863,68 грн або уточнити позовні вимоги; уточнену позовну заяву, з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій чітко визначити відповідача по справі, із зазначенням всіх відомостей відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, із чітким нормативним обґрунтуванням порушених прав та конкретизованим способом відновлення порушених прав; докази надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу (або квитанцію про надсилання до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» або квитанцію про надсилання засобами поштового зв`язку позову з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення); належні докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви; документальне підтвердження дати отримання спірної постанови від 12.02.2026, а також заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 12.02.2026 та докази поважності причин його пропуску (у разі пропуску такого строку); копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України - ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №320/16540/26 - повернуто заявнику без розгляду.

25.05.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків, подану через підсистему «Електронний суд» 24.05.2026, до якої додано копію паспорта, копію РНОКПП, уточнену позовну заяву від 24.05.2026, квитанцію про надсилання до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» уточненої позовної заяви з додатками та копію листа Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.03.2026 №6647/21.1-26 за результатами розгляду звернення позивача від 13.02.2026.

Так, в уточненій позовній заяві від 24.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.02.2026 у виконавчому провадженні №80214820;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів від 25.02.2026 у виконавчому провадженні №80214820 як похідну від неправомірного визначення виконавчого збору;

- зобов`язати відповідача здійснити належний розподіл коштів, сплачених 11.02.2026 у сумі 10124,79 грн, у рахунок повного погашення основного боргу у виконавчому провадженні №80214820;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незакінчення виконавчого провадження №80214820 та зобов`язати відповідача закінчити зазначене виконавче провадження.

У пункті 7 прохальної частини уточненої позовної заяви від 24.05.2026 позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд:

- на підставі статей 150-151 КАС України зупинити дію постанови про арешт коштів та заборонити вчинення будь-яких виконавчих дій у межах виконавчого провадження №80214820 до набрання законної сили рішенням суду.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 18.05.2026 в частині надання доказів сплати судового збору у сумі 1863,68 грн.

У заяві про усунення недоліків позивач зазначає, що предметом спору у даній справі є правомірність стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №80214820 після добровільного виконання позивачем рішення, а тому усі інші заявлені вимоги є взаємопов`язаними, випливають з одного спірного правовідношення та мають похідний характер від основної вимоги щодо протиправності постанови про стягнення виконавчого збору.

Зокрема, на переконання позивача, постанова про арешт коштів є наслідком визначення виконавчого збору та сформованого відповідачем залишку заборгованості; вимога щодо закінчення виконавчого провадження є наслідком фактичного повного виконання рішення позивачем; вимоги щодо розподілу коштів є способом відновлення порушеного права позивача у межах того самого виконавчого провадження.

З огляду на вказане, позивач вважає, що позов не містить декількох самостійних немайнових вимог, а спрямований на усунення наслідків одного порушення прав позивача у межах одного виконавчого провадження, а тому підстави для додаткового нарахування судового збору як за декілька окремих немайнових вимог відсутні.

Однак, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що ним заявлено одну вимогу немайнового характеру, а інші вимоги є похідними, з приводу чого зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VІ).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону №3674-VI доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд зазначає, що підставою для залишення позовної заяви без руху, зокрема, стало те, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, а тому розмір судового збору за подання позовної заяви (враховуючи коефіцієнт 0,8) становить 3194,88 грн ((3328,00 грн х 0,4 х 3)х0,8).

Так, позивачем заявлено вимоги:

- щодо визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 12.02.2026;

- щодо визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів від 25.02.2026;

- щодо визнання протиправною бездіяльності щодо незакінчення виконавчого провадження та зобов`язання відповідача невідкладно закінчити виконавче провадження №80214820.

Позивачем до позовної заяви в якості доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову додано квитанцію про сплату судового збору від 27.02.2026 №5607-4593-0251-4641 на суму 1331,20 грн.

У зв`язку з цим, позивачу ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 було запропоновано в порядку усунення недоліків необхідно надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 1863,68 грн або уточнити вимоги.

Суд зауважує, що твердження позивача, що ним заявлено одну вимогу немайнового характеру, а інші вимоги є похідними, є помилковим, оскільки пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

При застосуванні абзацу другого частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ суд має виходити не з кількості пунктів вимог позову, а з кількості самостійних способів судового захисту. Самостійною є вимога, яка має власний предмет доказування та може бути предметом окремої правової оцінки незалежно від вирішення інших вимог. Похідною є вимога, задоволення якої є процесуально та змістовно залежним від задоволення основної вимоги і яка лише конкретизує спосіб поновлення порушеного права або виконання судового рішення.

При розмежуванні позовних вимог на основні та похідні, суди мають виходити з принципу процесуальної економії та необхідності дотримання права на доступ до суду.

Такий підхід узгоджується і з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 10 березня 2026 року №2-р/2026, у якому наголошено, що запроваджувані законом процесуальні механізми мають забезпечувати дієвість права особи на судовий захист, а право на звернення до суду не може ставитися у надмірну залежність від фінансового тягаря, якщо це ускладнює або унеможливлює реальний судовий захист. Отже, при визначенні розміру судового збору суд зобов`язаний виходити не з суто формальної побудови прохальної частини позову, а з правової природи заявлених вимог і з необхідності забезпечення ефективного доступу особи до правосуддя.

Подібний підхід також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеній у рішенні у справі «Король та інші проти України» (Korol and Others v. Ukraine, заяви №82560/17 та 6 інших, від 09 жовтня 2025 року) та ухвалі у справі «Бояров проти України та інші заяви» (Boyarov v. Ukraine and Other Applications, заява №79083/17 та 3 інші, від 03 березня 2026 року), в яких Суд наголосив на необхідності застосування процесуальних правил, яке не позбавляє особу реального доступу до суду.

Основними є вимоги, які безпосередньо спрямовані на захист порушеного права позивача, встановлення протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень та відновлення його правового становища.

Похідними є вимоги, які не мають самостійного значення без вирішення основних вимог, а випливають із них та спрямовані на конкретизацію способу виконання рішення або запобігання подальшим порушенням.

Таким чином, розмежування здійснюється за критерієм самостійності способу захисту: основні вимоги спрямовані на встановлення порушення та відновлення права, а похідні - на забезпечення реалізації такого відновлення або усунення наслідків порушення, і тому їх задоволення є можливим лише за умови задоволення відповідних основних вимог.

З огляду на вищенаведене, три вказані вище вимоги немайнового характеру не можуть розглядатися як одна немайнова вимога, оскільки мають самостійний предмет і реалізують різні передбачені законом способи судового захисту, які підлягають окремій оцінці на предмет їх відповідності незалежно від вирішення інших вимог, з урахуванням обставин справи та характеру порушених прав.

Зокрема, кожна вимога регулюється різними нормами права, передбачає дослідження окремих обставин та потребує самостійної оцінки правомірності дій, бездіяльності та рішень відповідача.

Крім того, суд враховує, що у разі звернення особи до суду з окремими адміністративними позовами про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 12.02.2026, окремо про скасування постанови про арешт коштів від 25.02.2026 та окремо про визнання протиправною бездіяльності щодо незакінчення виконавчого провадження та зобов`язання відповідача невідкладно закінчити виконавче провадження №80214820, кожен із таких позовів був би самостійним предметом судового розгляду, а тому судовий збір підлягав би сплаті окремо при оскарженні різних рішень (дій, бездіяльності) відповідача в кожній справі.

Відтак, суд вважає, що об`єднання вказаних вище вимог в одному адміністративному позові не змінює їх самостійного характеру та не є підставою для розгляду їх як однієї вимоги немайнового характеру.

Отже, суд констатує, що станом на 06.08.2026 позивачем не виконано вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в частині надання доказів сплати судового збору у сумі 1863,68 грн.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у справі №280/5706/25.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 18.05.2026 в частині надання доказів сплати судового збору у сумі 1863,68 грн., суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кушнова А.О.