Рішення № 138788537, 06.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

06 серпня 2026 р. Справа № 120/8878/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не нарахуванні та невиплати їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері за 2019-2025 роки, а тому, звернулася до суду із цим позовом з вимогою зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію.

Ухвалою від 01.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі її рапорту за власним бажанням. Наказом ГУНП у Вінницькій області від 01.04.2025 № 50 о/с при звільненні їй визначено та виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, які підтверджені обліковими даними. З наказом про звільнення позивачка була ознайомлена під підпис та його в частині кількості днів компенсації не оскаржувала.

Виплата компенсації за невикористану відпустку здійснена відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №260, яким передбачено, що кількість днів компенсації визначається наказом про звільнення.

Щодо вимог про компенсацію додаткової відпустки як одинокій матері відповідач зазначає, що надані позивачкою документи не підтверджують наявність у неї такого статусу відповідно до вимог законодавства. Сам факт розірвання шлюбу, проживання дитини з матір`ю чи довідки навчальних закладів про відсутність участі батька у вихованні дитини не є достатнім доказом статусу «одинокої матері».

ГУНП у Вінницькій області, як розпорядник бюджетних коштів, зобов`язане здійснювати виплати лише за наявності передбачених законом підстав та належного документального підтвердження права на відповідну соціальну гарантію.

Таким чином, відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для додаткової виплати компенсації за невикористану відпустку відсутні. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.03.2026 №37 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Яремчук К.О. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 за №004-К виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлений можливості здійснювати розгляд адміністративних справ та нерозглянутих заяв переданих на розгляд Протоколом передачі раніше визначеному складу суду, передано на розгляд судді Крапівницькій Н.Л.

Ухвалою від 24.03.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу №120/8878/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 12.08.2004 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.

Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 01.04.2025 № 50о/с ОСОБА_1 з 07.04.2025, звільнена з посади інспектора реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, виплачено компенсацію за невикористані щорічні основні оплачувані відпустки за 2015 рік - 3 доби, за 2019 рік 1 добу, за 2022 рік 6 діб, за 2023 рік -16 діб, за 2024 рік 45 діб, за 2025 рік -11 діб. зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З матеріалів справи слідує, що 09.09.2011 року відділом ДРАЦС Вінницького МУЮ Вінницької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народився син ОСОБА_5 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.09.2017 у справі №127/16263/17 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано.

25.06.2019 виконавчий комітет Вінницької міської ради склав висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 . Серед іншого, у зазначеному висновку вказано, що згідно з Актом оцінки потреб сім`ї від 18.06.2019, наданого Вінницьким міським центром соціальних служб для сімей, дітей та молоді, батько ОСОБА_2 участі у вихованні сина ОСОБА_5 не бере.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.08.2019 у справі №127/10798/19 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно Довідок КЗ «ДНЗ №74 ВМР» від 09.10.2017, 28.06.2018 батько ОСОБА_5 ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає.

Відповідно до Інформації щодо учня КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради» ОСОБА_5 від 21.02.2020, 16.03.2021, 21.03.2022, 22.01.2025 батько ОСОБА_2 в період часу з 2019 по 2025 рік участі у вихованні сина не приймав.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія наказу ГУНП у Вінницькій області від 27.11.2017 №200 о/с майору поліції ОСОБА_1 надано відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2017 рік на 10 днів, з 27.11.2017 по 06.12.2017. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 20.11.2017, довідка ДНЗ №74 від 24.11.2017, свідоцтво НОМЕР_1 , рішення суду від 19.09.2017 та копія наказу ГУНП у Вінницькій області від 30.07.2018 №126 о/с майору поліції ОСОБА_1 надано відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2018 рік на 10 днів, з 06.08.2018 по 15.08.2018. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 11.07.2018, довідка №16 КЗ ДНЗ №74 ВМР від 28.06.2018.

Водночас, позивач звернулась до відповідача з питанням щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки», за період з 2019 року по 2025 рік включно.

Листом від 11.05.2025 відповідач повідомив позивача про не підтвердження останньою статусу «одинока мати», чим фактично відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №504).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №504 державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №504 право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі підприємство).

Положеннями статті 4 цього Закону встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону №504 жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Суд зазначає, що термін одинока матір на законодавчому рівні не визначено, водночас 06 листопада 1992 року поняття одинокої матері було визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

Згідно з пунктом 9 цієї постанови ВСУ одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує та утримує дитину сама.

Таке роз`яснення було зроблено у зв`язку із змінами, внесеними до законодавства про працю, станом на 1992 рік та з метою усунення недоліків при розгляді трудових спорів, що має враховуватися судами при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП України зазначеної категорії жінок, звільнення яких провадиться з обов`язковим працевлаштуванням.

Разом з тим, 15 листопада 1996 року набрав чинності Закон України «Про відпустки» №504-ВР.

Відповідно до пункту 5 частини тринадцятої статті 10 Закону щорічні (основна та додаткові) відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Також, відповідно до статей 181-183 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми матір`ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька". Цей статус за одинокою матір`ю зберігається і в тому разі, коли вона уклала шлюб не з батьком дитини за умов, якщо діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.09.2017 року (справа № -127/16263/17).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.06.2019 доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено з матір`ю ОСОБА_1 . Серед іншого, у зазначеному висновку вказано, що згідно з Актом оцінки потреб сім`ї від 18.06.2019, наданого Вінницьким міським центром соціальних служб для сімей, дітей та молоді, батько ОСОБА_2 участі у вихованні сина ОСОБА_5 не бере.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.08.2019 у справі №127/10798/19 визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . З того часу дитина проживала з матір`ю, яка здійснювала її виховання та догляд без участі батька. Батько дитини ухилявся від участі у вихованні та утриманні, що підтверджується довідками з навчальних закладів, висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.06.2019.

Відповідно до пункту 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, одинокою матір`ю є жінка, яка виховує дитину без батька. У цьому випадку факт сплати аліментів або іншої матеріальної участі батька у вихованні дитини не впливає на визнання особи одинокою матір`ю для цілей надання соціальної відпустки.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2022 по справі 320/11614/20 та постанові від 28.09.2022 по справі 580/251/21 роз`яснив, що для визнання жінки одинокою матір`ю необхідно встановити дві ознаки: фактичне виховання дитини та самостійне здійснення догляду без участі батька. Факт сплати аліментів іншим з батьків не позбавляє матері статусу одинокої. Виховання дитини є обов`язком обох батьків, але участь одного з батьків, обмежена лише сплатою аліментів, не компенсує потребу дитини у належному рівні уваги та піклування. Право на додаткову соціальну відпустку та компенсацію за її невикористані дні не залежить від звернення працівника з проханням про надання відпустки.

Суд встановив, що позивач фактично здійснювала виховання дитини без участі батька, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу, довідками зі школи про неучасть батька у вихованні дитини.

Більше того, як встановлено судом, Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області в 2017 та 2018 роках ОСОБА_1 надано відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2017 рік на 10 днів, з 27.11.2017 по 06.12.2017. (Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 20.11.2017, довідка ДНЗ №74 від 24.11.2017, свідоцтво НОМЕР_1 , рішення суду від 19.09.2017) та додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2018 рік на 10 днів, з 06.08.2018 по 15.08.2018. (Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 11.07.2018, довідка №16 КЗ ДНЗ №74 ВМР від 28.06.2018).

Однак, відповідачем не надано позивачу зазначену відпустку у спірні (2019-2025 роки) періоди, а компенсація за невикористані дні не була виплачена. При цьому факт звернення позивача з проханням про надання відпустки значення не має, оскільки частиною сьомою статті 20 Закону № 504/96-ВР передбачено право на компенсацію невикористаної відпустки у разі звільнення незалежно від волевиявлення працівника.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які повинна пред`явити одинока мати для отримання додаткової відпустки, що підтверджує положення Верховного Суду щодо забезпечення права матері та дитини на належний рівень виховання та соціальний захист.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача у наданні позивачу додаткової соціальної відпустки та виплаті компенсації за невикористані дні порушує її права, а тому є протиправною.

Водночас суд констатує, що фактичний спір щодо загального терміну додаткової соціальної відпустки у 60 календарних днів відсутній, оскільки відповідач заперечував саме право позивача на отримання додаткової соціальної відпустки як одинокої матері за спірні періоди. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги у частині надання додаткової соціальної відпустки у зазначеному обсязі є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, за статусом «одинока матір» за 2019- 2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, за статусом «одинока матір» за 2019 - 2025 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: