Рішення № 138786964, 27.07.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 151/27/24

Провадження № 2/126/141/2026

"27" липня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 31160,00 грн., судові витрати в справі, а також просить стягнути інфляційні втрати - 814,61 грн. і 3% річних- 169,03 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно -телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4644907 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом No53-ОД від 16.01.2020, року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 9500,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (19.09.2021) вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 9500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна", як фактором, було укладено Договір факторингу № 25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" відповідно до укладеного Договору факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі: заборгованість за кредитним договором № 4644907 склала: сума кредиту 9500,00 грн, сума процентів за користування кредитом 21660,00 грн, всього 31160,00 грн. та інфляційні втрати - 814,61 грн. і 3% річних- 169,03 грн.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договору перед позивачем не сплачена і складає 9500,00 грн - тіло кредиту та 21660,00 грн - нараховані проценти, всього 31160,00 грн. та інфляційні втрати - 814,61 грн. і 3% річних- 169,03 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 змінено найменування з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на нове найменування товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал".

Представник позивача ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" в судове засідання не з`явився. При зверненні до суду заявив клопотання відповідно до якого просив розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №4644907, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А100043, відповідно до умов якого товариство надало споживачу кредитні кошти в сумі 9500,00 грн., строком на 30 днів з можливістю пролонгації та автпролонгації відповідно до умов договору, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором .

Відповідно до п.1.5.1 Договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.4 цього Договору. Відповідно до п. 1.5.2 Договору знижена процентна ставка становить 1,615% в день та застосовується якщо споживач до 19.09.2021 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то розмір процентів, що повинен сплатити споживач до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (п. 4.1 Договору).

20.08.2021 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А100043 паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 26.05.2022 вих.№ 5847-ВП, вбачається, що 26.05.2022 о 11:20 год. ТОВ «Авентус Україна» здійснено переказ коштів у сумі 9500,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за договором №4644907 від 20.08.2021 за період з 20.08.2021 по 24.05.2022 здійсненого ТОВ «Авентус Україна», заборгованість відповідача становить 32143,64 грн., яка складається з: основної суми боргу 9500,00 грн. та суми боргу за відсотками 21660,00 грн. та інфляційних втрат - 814,61 грн. та 3% річних-169,03%.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні втрати визначені шляхом застосування офіційних індексів інфляції за відповідні місяці прострочення до суми основного боргу 31 160 грн. Зокрема, за січень 2022 року застосовано індекс інфляції 101,3 %, за лютий 2022 року (до 23.02.2022) 101,6 % пропорційно кількості днів прострочення. Загальний розмір інфляційних втрат, згідно з розрахунком, становить 814,61 грн. А також три проценти річних позивачем нараховані за період прострочення з 19.12.2021 по 23.02.2022 (66 календарних днів) за формулою: сума боргу ? 3 % ? 365 ? кількість днів прострочення, що становить 169,03 грн.

25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 25-05/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу № 25-05/2022 від 25.05.2022, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 31160,00 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 9500,00 грн. та суми заборгованості за відсотками у розмірі 21660,00 грн.та інфляційних втрат- 814,61 грн. та 3% річних-169,03%.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з ТОВ ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 278 календарних днів в період з 20.08.2021 по 24.05.2022, на основну суму боргу в розмірі 9500,00 грн. відповідачу було нараховано заборгованість по процентах в сумі 21660,00 грн. за процентною ставкою 1,90%.

Таким чином встановлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору №4644907 від 20.08.2021, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов`язання та 19.09.2021 надало відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по тілу кредиту та заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені нарахування є спеціальним способом захисту майнового права кредитора та мають компенсаційний характер, оскільки спрямовані на відшкодування втрат кредитора від знецінення грошових коштів та користування боржником належними кредитору коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №4644907 від 20.08.2021, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 814,61 грн та трьох процентів річних у розмірі 169,03 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, інфляційні втрати визначені шляхом застосування офіційних індексів інфляції до суми заборгованості у розмірі 31 160,00 грн за період прострочення. При цьому позивачем враховано індекс інфляції за січень 2022 року у розмірі 101,3 % та за лютий 2022 року (до 23.02.2022) 101,6 % пропорційно кількості днів прострочення.

Розмір інфляційних втрат відповідно до проведеного розрахунку становить 814,61 грн.

Також позивачем здійснено нарахування трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 19.12.2021 по 23.02.2022, що становить 66 календарних днів.

Розрахунок проведено за формулою:

сума заборгованості ? 3 % ? 365 ? кількість днів прострочення,

у результаті чого розмір трьох процентів річних становить 169,03 грн.

Перевіривши наведені розрахунки, суд встановив, що вони відповідають вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України, здійснені з урахуванням періоду прострочення виконання грошового зобов`язання та розміру заборгованості, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 814,61 грн та трьох процентів річних у сумі 169,03 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між ним та ТОВ «Авентус Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту. Сума заборгованості 32143,64 грн., яка складається з 9500,00 грн. тіло кредиту; 21660 грн. нараховані проценти та інфляційні втрати -814,61 грн., три вісотки річних - 169,03 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги від 10.07.2023 №10/07-2023, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., Додаткову угоду № 1 до Договору № 10/07-2023 про надання правової допомоги від 10.07.2023; звіт про надання правової допомоги від 09.01.2024 згідно Договору №10/07-2023 від 10.07.2023. Як вбачається з вищевказаних документів, вартість наданої правової допомоги становить 10000,00 грн.

При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений обсяг виконаних адвокатом робіт. Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150 м. Київ, вул. Загородня, буд.15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № 4644907 від 20.08.2021 в розмірі 32143,64 грн. (Тридцять дві тисячі сто сорок три грн.,64 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150 м. Київ, вул. Загородня, буд.15 оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822) 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В решті вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. І. Губко