Рішення № 138783901, 29.07.2026, Господарський суд Харківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/852/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Бежівка, 3, кв. 45; код ЄДРПОУ: 40086333) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12; код ЄДРПОУ: 43038226) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Мкртічана А.А., директор особисто;

відповідача Мулик К.К., ордер АХ №1339855 від 07.04.2026.

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» заборгованість у розмірі 531 128,04 грн. з ПДВ основної заборгованості, 3% річних 47 845,17 грн., інфляційних витрат - 144 952,22 грн. та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» судові витрати, які складаються із судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та поштові витрати.

Позов обґрунтовано не здійсненням відповідачем поставки товару позивачу на суму 531 128,04 грн з ПДВ, який останнім було оплачено згідно з платіжними інструкціями №50 від 19.08.2022 та №48 від 12.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2026 позовну заяву (вх.№852/26 від 16.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» залишено без руху. Вирішено надати позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

19.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№6574 від 19.03.2026).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 вирішено прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/852/26.

08.04.2026 до суду надійшов відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" адвоката Мулик К.К. (вх.№8371 від 08.04.2026) на позовну заяву, в якому просила суд:

- витребувати у Головного управління ДПС в Київській області інформацію про включення до складу податкового кредиту ТОВ ІБК ЕЛІТ СТРОЙ" зареєстрованих податкових накладних:№45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн., №73 від 19.08.2022 на суму 333 546, 79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн., виписаних ТОВ "ФІЄРА ГРУП", та використання податкового кредиту позивачем, ТОВ ІБК ЕЛІТ СТРОЙ", за вказаними податковими накладними;

- задовольнити клопотання ТОВ "ФІЄРА ГРУП" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" адвоката Мулик К.К. (вх.№8371 від 08.04.2026) на позовну заяву прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" адвоката Мулик К.К. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено перейти до розгляду справи №922/852/26 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №922/852/26 до розгляду у підготовчому засіданні на 06.05.2026. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" адвоката Мулик К.К. про витребування доказів відмовлено.

У відзиві представник відповідача зазначила, що на підставі договору, укладеного в спрощений спосіб, що було передбачено ст.181 ГК України, який був чинний на час здійснення господарських операцій між сторонами, на підставі виставлених рахунків на оплату товару №331 від 11.08.2022 на суму 197 581,25 грн, №357 від 18.08.2022 на суму 333 546,79 грн, №389 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн. позивачем були замовлені товари (плитка). На виконання взятих на себе зобов`язань, відповідачем було відвантажено товари в повному обсязі, що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна №1208-7 від 12.08.2022 на суму 197 581, 25 грн;

- товарно-транспортна накладна №1208-7 від 12.08.2022;

- видаткова накладна №1908-11 від 19.08.2022 на суму 333 546,79 грн;

- товарно-транспортна накладна №1908-11 від 19.08.2022;

- видаткова накладна №3008-2 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн;

- товарно-транспортна накладна №3008-2 від 30.08.2022.

Як стверджує представник відповідача, позивач самостійно забирав товар з місця відвантаження, що підтверджується зазначеними товарно-транспортними накладними, адже замовником цих перевезень був саме позивач. За фактом відвантаження товару, керуючись вимогами Податкового кодексу України, відповідачем, як постачальником, були виписані та зареєстровані податкові накладні №45 від 12.08.2022 року на суму 197 581,25 грн, №73 від 19.08.2022 на суму 333 546, 79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн. Оплата за відвантажений товар здійснена позивачем відповідно до платіжних інструкцій №48 від 12.08.2022 в сумі 197 581,25 грн., №50 від 19.08.2022 в сумі 333 546, 79 грн, №56 від 31.08.2022. Тобто, наразі всі обов`язки щодо поставки та оплати товару сторонами виконані, що підтверджується наданими первинними документами, а також зареєстрованими належним чином податковими накладними, які були складені саме за фактом відвантаження товару.

Разом з відзивом представник відповідача поставив позивачу у справі №922/852/26 в порядку ст.90 ГПК України наступні питання:

1. Чи був отриманий товар за видатковими накладними №1208-7 від 12.08.2022 на суму 197 581, 25 грн; №1908-11 від 19.08.2022 на суму 333 546,79 грн; №3008-2 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн?

2. Чи замовляло ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» послуги з перевезення товару, що є предметом спору у ФОП Собчук Василь Анатолійович, ФОП КОСЮК Йосип Іванович, ФОП Цогла Сергій Михайлович?

3.Як Ви можете пояснити наявність підписів та печаток ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» на видаткових накладних та товаротранспортних накладних, долучених до відзиву на позовну заяву?

4. Чи включені ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними відповідачем №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн., №73 від 19.08.2022 на суму 333 546,79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн?

14.04.2026 до суду надійшла заява керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяна Арена Артуровича (вх.№8939 від 14.04.2026) про продовження строку для подання відповіді на відзив, в якій просив суд продовжити процесуальний строк для подачі відповіді на відзив на підставі ст.119 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 заяву керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяна Арена Артуровича (вх.№8939 від 14.04.2026) про продовження строку для подання відповіді на відзив задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» процесуальний строк для надання відповіді на відзив на 7 календарних днів до 22.04.2026 включно.

28.04.2026 до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" Мулик К.К. про витребування доказів (вх.№10125 від 28.04.2026), в якому просила суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Київській області інформацію чи були включені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40086333) до податкових декларацій з ПДВ в складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від ТОВ «ФІЄРА ГРУП»: №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн., №73 від 19.08.2022 на суму 333 546,79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" Мулик К.К. про витребування доказів (вх.№10125 від 28.04.2026) задоволено. Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Київській області інформацію чи були включені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40086333) до податкових декларацій з ПДВ в складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від ТОВ «ФІЄРА ГРУП»: №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн., №73 від 19.08.2022 на суму 333 546, 79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 відкладено підготовче засідання на 27.05.2026.

12.05.2026 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Асряна А.О. про збільшення позовних вимог (вх.№11436 від 12.05.2026) у справі, в якій просив суд збільшити розмір позовних вимог, шляхом їх доповнення наступними:

- стягнути з ТОВ «ФІЄРА ГРУП» на користь ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» заборгованість у розмірі 396 000,00 грн. з ПДВ основної заборгованості, 3% річних 35 672,55 грн., інфляційних витрат - 99 633,26 грн.

- стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» судові витрати, які складаються із судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та поштові витрати.

В обґрунтування заяви (вх.№11436 від 12.05.2026) представник позивача зазначив, що ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» сплатило ТОВ «ФІЄРА ГРУП» кошти в сумі 396 000,00 грн. з ПДВ за товар, що підтверджується платіжною інструкцією №56 від 31.08.2022. ТОВ «ФІЄРА ГРУП» не передало замовлений та сплачений товар. Оскільки відповідачем не виконано свої зобов`язання щодо поставки товару та не повернуто сплачені кошти, позивач звертається з даним позовом до суду.

14.05.2026 до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Асряна А.О. (вх.№11652 від 14.05.2026), в якому просив суд прийняти докази про сплату судового збору у зв`язку зі збільшенням позовних вимог та приєднати до матеріалів справи.

18.05.2026 до суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов лист (вх.№11869 від 18.05.2026), в якому Головне управління ДПС у Київській області на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі №922/852/26 про надання інформації щодо ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ»(ЄДРПОУ 40086333) та в межах повноважень повідомила, що згідно з даними інформаційної системи ДПС України станом на 08.05.2026 ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ»» (ЄДРПОУ 40086333) знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, Бориспільська ДПІ, стан платника 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Також Головне управління ДПС у Київській області повідомило, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40086333) включило до податкової декларацій з ПДВ за серпень 2022 року в складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від ТОВ «ФІЄРА ГРУП» (ЄДРПОУ 43038226) на загальну суму 927 128,04 грн., у тому числі ПДВ 154 521,34 грн. Зазначена сума відповідає загальній сумі по накладним №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн, №73 від 19.08.2022 на суму 333 546,79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн.

Разом з цим, Головне управління ДПС у Київській області надало копію декларації ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40086333) з додатками за серпень 2022 року.

18.05.2026 до суду надійшло клопотання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічана А.А. про витребування доказів (вх.№11816 від 18.05.2026), в якому просив суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Харківській області інформацію щодо повідомлення ТОВ «ФІЄРА ГРУП» (код 43038226) за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування (власні або орендовані: офіси, магазини, авто, склади, тощо), через які провадиться діяльність, зокрема про складське приміщення за адресою: 08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15.

19.05.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№11979 від 19.05.2026), в яких представник позивача зазначив, що положення п.187.1 ст.187 ПК України зобов`язує реєстрацію податкової накладної в ЄРПН за правилом «першої події», тобто відповідач був зобов`язаний зареєструвати податкову накладну з дати отримання коштів від позивача, але реєстрації податкової декларації не підтверджує отримання товару позивачем. Ці норми є імперативними, тобто такими, що не допускають ніяких відхилень, можливості їх зміни шляхом узгодження цих змін сторонами. Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є передумовою формування податкового кредиту, але не свідчить про реальність господарської операції в її господарсько-правовому розумінні.

На переконання представника позивача платіжні інструкції №48 від 12.08.2022 та №50 від 19.08.2022, якими підтверджено перерахування коштів, само по собі не є безумовним доказом реального виконання саме тих господарських операцій, що зазначені у спірних видаткових накладних. Оплата може підтверджувати факт грошового переказу між рахунками сторін, але не замінює юридично достовірного первинного документа про передачу товару. Реальність господарської операції визначається в першу чергу за первинними документами, а не навпаки.

Водночас, як стверджує представник позивача, з долученої до відзиву відповідачем ТТН вбачається, що відповідно до ТТН №1208-7 від 12 серпня 2022р. пункт навантаження вказано 08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15, а пункт розвантаження Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Свалявська,75-Б, Автомобільний перевізник ФОП Щогла Сергій Михайлович, водій Думнич Іван Андрійович посв. №BXO293902, Автомобіль Iveco НОМЕР_1 , Причіп/напівпричіп НОМЕР_2 . З долученої до відзиву ТТН вбачається, що відповідно до ТТН №1908-11 від 19 серпня 2022р. пункт навантаження вказано 08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15, а пункт розвантаження Закарпатська обл.,м. Хуст, вул. Вокзальна, 17, автомобільний перевізник Фізична особа-підприємець Косюк Йосип Іванович, водій ОСОБА_1 посв. №AOB015222, Автомобіль Volvo НОМЕР_3 , Причіп/напівпричіп НОМЕР_4 . Вище зазначені ТТН мають ознаки фіктивності оскільки відсутні обов`язкові реквізити (ЄРДПОУ) автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача. В ТТН, які долучені до відзиву, відсутні підписи водія на підтвердження отримання товару. Більше того в ТТН №1208-7 12 серпня 2022р. та в ТТН №1908-11 19 серпня 2022р. не заповнений розділ вантажно-розвантажувальні операції, а саме не зазначено дату та час прибуття автомобільного перевізника (початок навантаження) на склад (08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15) вантажовідправника та не вказано час вибуття зі складу вантажовідправника, крім цього не зазначено дату та час прибуття автомобільного перевізника (початок розвантаження) за адресами Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Свалявська,75-Б та Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Вокзальна, 17. ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» повідомляє суду, що веде свою господарську діяльність виключно в межах Київської області, тому не могло замовити товар та отримати товар в Закарпатські обл., м. Мукачево, вул. Свалявська,75-Б та в Закарпатській обл.,м. Хуст, вул. Вокзальна, 17. Представник позивача також звертає увагу суду, що на ТТН №1208-7 від 12 серпня 2022р., на ТТН №1908-11 від 19 серпня 2022р. та на видатковій накладній №1208-7 від 12.08.2022, видатковій накладній №1908-11 від 19.08.2022 наявний підпис схожий на підпис керівника ТОВ «ІБК«ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяна Арена Артуровича.

Також, як зазначив представник позивача 10.04.2026 року адвокат Гончаров О.О. звернувся з адвокатським запитом до Державної прикордонної служби України про надання інформації про перетинання Громадянином України ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , протягом 2022-2023 років державного кордону України. Від головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надіслав витяг з наявною у цій Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 01.01.2022 по 31.12.2023. Відповідно до витягу перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, 17.03.2022 ОСОБА_2 виїхав з території України (перетнув Державний кордон) у пункті пропуску Шегині, а повернувся на територію України 24.11.2022. Витяг з Бази даних щодо перетинання державного кордону України є належним, допустимим, достовірними та достатнім доказом того, що керівник ТОВ «ІБК«ЕЛІТ СТРОЙ» ОСОБА_2 не міг отримати товар перелічений у видаткових накладних №1208-7 від 12.08.2022, №1908-11 від 19.08.2022 та перелічений у ТТН №1208-7 від 12 серпня 2022р., ТТН № 1908-11 від 19 серпня 2022р. за адресами Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Свалявська,75-Б та АДРЕСА_1 , оскільки у зазначені дати перебував поза межами території України. Натомість у ТТН №1208-7 від 12 серпня 2022р., ТТН № 1908-11 від 19 серпня 2022р. зазначено, що ОСОБА_2 особисто отримав товар за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Тобто з наданих документів відповідача виходить, що ОСОБА_2 перебуваючи з 17.03.22 року поза межами території України особисто підписав і особисто прийняв (отримав) товар. Всі ці факти свідчать про фіктивність видаткових накладних №1208-7 від 12.08.2022, №1908-11 від 19.08.2022 та ТТН №1208-7 від 12 серпня 2022р., ТТН № 1908-11 від 19 серпня 2022 р. Разом з цим, відповідно до «Картка рахунку 205 (місце зберігання склад)» це обліковий запис, який використовується в бухгалтерському обліку для відстеження руху та залишків певних матеріальних цінностей станом на серпень 2022 року у ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» не обліковувався товар (станом на серпень 2022 року, докази додаються), який зазначений у видаткових накладних №1208-7 від 12.08.2022, №1908-11 від 19.08.2022 та ТТН №1208-7 від 12 серпня 2022р., ТТН № 1908-11 від 19 серпня 2022р.

На думку представника позивача, вирішуючи даний спір, слід керуватися сталою практикою Верховного Суду, яка є обов`язковою для застосування:

1) Нереальність операції через «алібі» підписанта: У постановах від 19.05.2020 у справі №810/3116/18 та від 14.06.2022 у справі №922/3331/20 Верховний Суд зазначив, що перебування особи за кордоном, підтверджене даними ДПСУ, виключає можливість підписання нею документів на території України та є доказом нереальності операції.

2) Відсутність делегування повноважень: Згідно з висновком у справі №910/10711/20, за відсутності довіреностей на інших осіб, підпис, що імітує підпис директора під час його відсутності, не створює для юридичної особи жодних прав чи обов`язків.

3) У постанові Верховного Суду у справі №916/922/19 сформулював правовий висновок, згідно з яким ані реєстрація податкової накладної в ЄРПН, ані факт оплати не є безумовним доказом реальності господарської операції, якщо підписи на первинних документах виконані особою, яка не мала відповідних повноважень або об`єктивно не могла бути присутня при здійсненні операції.

Позивач заперечує факт реальності господарських операцій з огляду на те, що директор ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» у відповідний період перебував за межами державного кордону України. Згідно з відомостями Державної прикордонної служби України, директор товариства виїхав з України 17 березня 2022 року та повернувся 24 листопада 2022 року. Отже, у серпні 2022 року він об`єктивно не міг особисто підписувати первинні документи на території України. В обґрунтування своїх вимог позивач також надав платіжні інструкції №48 від 12.08.2022 та №50 від 19.08.2022, якими підтверджено перерахування грошових коштів у рахунок оплати зазначених поставок. Позивач заперечує свою участь у спірних операціях, вказуючи, що: 1) жодних довіреностей на підписання видаткових накладних не видавалося; 2) директор фізично не міг підписати документи, перебуваючи за кордоном; 3) підписи на спірних накладних є підробленими або виконаними невстановленою особою без відповідних повноважень, що позбавляє ці документи статусу первинних. Згідно з даними Єдиного державного реєстру (ЄДРПОУ) та Статуту товариства, право представляти інтереси ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» та підписувати фінансово-господарські документи без довіреності належить виключно директору. Станом на серпень 2022 року Товариством не видавалося жодних довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей чи підписання видаткових накладних іншим особам. Більше того з Витягу від 18.05.2026 10:45:06 вбачається, що останні зміни були внесені до відомостей про юридичну особу 05.04.2016. Враховуючи ексклюзивність повноважень керівника та його фізичну відсутність в Україні, наявність на документах підпису від його імені, є свідченням недостовірності цих документів. Будь-яка особа, яка фактично ставила підпис на накладних №1208-7, №1908-11 та №3008-2, діяла без належних повноважень, що робить такі документи нікчемними в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як стверджує представник позивача, у матеріалах справи відсутні докази того, що директором ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» були видані будь-які довіреності або внутрішні розпорядження про делегування повноважень іншій особі на підписання спірних накладних. За відсутності таких документів підписи на накладних не можуть вважатися підписами уповноваженої особи відповідача, а отже, зазначені документи не набули статусу первинних в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік». Крім цього, ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» зазначає, що на протязі зазначеного періоду керівником товариства не видавались будь які довіреності на отримання товару зазначених у видаткових накладних та ТТН.

27.05.2026 до суду надійшли заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" Мулик К.К. (вх.№12756 від 27.05.2026) на клопотання про збільшення позовних вимог, в яких просила суд повернути без розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог ТОВ "ІБК "ЕЛІТ СТРОЙ".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 визнано пропущений строк на подачу клопотання про витребування доказів продовженим. Клопотання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічана А.А. про витребування доказів (вх.№11816 від 18.05.2026) задоволено. Витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Харківській області інформацію щодо повідомлення ТОВ «ФІЄРА ГРУП» (код 43038226) за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування (власні або орендовані: офіси, магазини, авто, склади, тощо), через які провадиться діяльність, зокрема про складське приміщення за адресою: 08623, Київська обл. Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15.

Протокольними ухвалами Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.06.2026.

29.05.2026 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Асряна А.О. про збільшення позовних вимог (вх.№13077 від 29.05.2026) у справі, в якій просив суд збільшити розмір позовних вимог, шляхом їх доповнення наступними:

- стягнути з ТОВ «ФІЄРА ГРУП» на користь ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» заборгованість у розмірі 927 128,04 грн. з ПДВ основної заборгованості, 3% річних 102 568,30грн., інфляційних витрат - 356 888,02 грн.

- стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 16 639,01 грн., витрат на професійну правничу допомогу та поштові витрати.

В обґрунтування збільшення розміру позовних вимог представник позивача посилається на те, що ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» сплатило ТОВ «ФІЄРА ГРУП» кошти в сумі 396 000,00 грн. з ПДВ за товар, що підтверджується платіжною інструкцією №56 від 31.08.2022, проте у свою чергу відповідач не передав замовлений та сплачений товар.

29.05.2023 до суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшов лист (вх.№13009 від 29.05.2023), в якому Головне управління ДПС у Харківській області на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 по справі №922/852/26 надало інформацію по ТОВ «Фієра Груп» (податковий номер 43038226) щодо відомостей про об`єкти оподаткування платника податків відповідно до наданих заяв про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (за формою 20-01111) у додатках, згідно з даними інформаційних ресурсів ГУ ДПС, станом на 28.05.2026. Також повідомлено, що згідно поданих ТОВ «Фієра Груп» (податковий номер 43038226) заяв про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (за формою 20-01111) відсутня інформація про складське приміщення за адресою: 08623, Київська область, Фастівський район, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, буд. 15.

03.06.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№13403 від 03.06.2026).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2026 відкладено підготовче засідання на 17.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Асряна А.О. про збільшення позовних вимог (вх.№11436 від 12.05.2026, вх.№13077 від 29.05.2026) задоволено. Прийнято заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Асряна А.О. про збільшення позовних вимог (вх.№11436 від 12.05.2026, вх.№13077 від 29.05.2026) до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням збільшення позовних вимог.

05.06.2026 до суду надійшла заява свідка, в якій позивач виклав відповіді на письмові запитання учасника справи в порядку ст.90 ГПК України (вх.№13639 від 06.06.2026), де надано такі відповіді:

Запитання №1. Чи був отриманий товар за видатковими накладними №1208-7 від 12.08.2022 на суму 197 581, 25 грн; №1908-11 від 19.08.2022 на суму 333 546,79 грн; №3008-2 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн?

Відповідь: Ні.

Запитання №2. Чи замовляло ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» послуги з перевезення товару, що є предметом спору у ФОП Собчук Василь Анатолійович, ФОП КОСЮК Йосип Іванович, ФОП Цогла Сергій Михайлович?

Відповідь: ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» в моїй особі керівника та будь який інший співробітник товариства ніколи не замовляли послуги з перевезення у ФОП Собчук Василь Анатолійович, ФОП КОСЮК Йосип Іванович, ФОП Цогла Сергій Михайлович.

Запитання №3. Як Ви можете пояснити наявність підписів та печаток ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» на видаткових накладних та товаротранспортних накладних, долучених до відзиву на позовну заяву?

Відповідь: Особисто я, як керівник товариства не підписував та не ставив печаток ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» на видаткових накладних та товаротранспортних накладних, оскільки у цей час перебував за межами території України.

Запитання №4. Чи включені ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними відповідачем №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн., №73 від 19.08.2022 на суму 333 546, 79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн?

Відповідь: Я, як керівник товариства маю посадову інструкцію, в якій викладені мої завдання та обов`язки. Відповідно до моїх посадових обов`язків належить: - напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності; - забезпечує відповідність продукції кращим світовим зразкам з метою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції на основі широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організації праці, виробництва і управління, удосконалення господарського механізму; - направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів; - вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; - вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам керівника, керівникам виробничих підрозділів підприємства; - представляє підприємство в органах державної влади, в органах судової гілки влади і у взаємовідносинах з партнерами. Тоді як супровід податкових питань знаходиться в зоні відповідальності нашого бухгалтера, тому однозначної відповіді я не можу дати.

11.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з урахування збільшення позовних вимог) разом з клопотанням про огляд доказів у судовому засіданні та про витребування у позивача рахунків, на підставі яких ним були зроблені оплати, що є предметом судового розгляду (вх.№14205)

У відзиві представник відповідача зазначила, що подана заява про збільшення розміру позовних вимог не містить обґрунтування та підстав такого збільшення, що робить її такою, що не підлягає задоволенню. Варто зазначити, що і сама позовна заява не містить обґрунтування в частині стягнення з відповідача суми 395 999,64 грн (додатково заявлені).

Окремо представник відповідача висловила заперечення щодо належності поданого позивачем листа №68 від 12 вересня 2022р., який, на думку позивача, є вимогою в розумінні ст.530 ЦКУ, слід зазначити, що він не може бути визнаний належним доказом пред`явлення позивачем вищевказаної вимоги, оскільки з нього не можна достовірно і безумовно встановити чи направлявся цей документ відповідачу і чи отримувались він ним. Також представником відповідача зазначено про відсутність взагалі в цій вимозі інформації щодо інших платіжних доручень, ніж №48 та №50. Представник відповідача зауважила, що належними доказами має бути не лише чек про відправлення поштової кореспонденції, а й опис вкладення до такого листа, з метою встановлення об`єктивної інформації щодо надсилання кореспонденції, а стосовно дати отримання відповідачем, то належним доказом в цьому випадку є повідомлення про вручення поштового відправлення, з проставлення дати вручення, яке так само відсутнє в матеріалах справи. Крім цього, у відповідача взагалі наявні сумніви про реальне існування зазначеного листа, адже підпис та печатка на наданій сканкопії виглядає, як штучно скопійована в електронному вигляді.

Як зазначила представник відповідача, перебуваючи за кордоном, позивач продовжував здійснювати оплати за поставлений товар, отже такими діями ним підтверджено його отримання. Здійснення оплати також свідчить, що діяльність ТОВ "ІБК "ЕЛІТ СТРОЙ" продовжувала здійснюватись навіть під час перебування керівника за кордоном, адже товар ним замовлявся, оплачувався та отримувався. Як неодноразово зазначалось відповідачем, для виконання зобов`язань перед позивачем ТОВ "ФІЄРА ГРУП" придбало необхідний товар у ТОВ "ЕПІЦЕНТР К", що підтверджується наданими первинним документами (видаткові накладні, ТТН, журнал в`їзду-виїзду на територію). Далі зазначений товар був відвантажений позивачу.

Стосовно відомостей з журналу представник відповідача зазначила, що ТОВ "ЕПІЦЕНТР К" це великий постачальник плитки, з його складу кожного дня відвантажується велика кількість продукції, у зв`язку з чим черга на завантаження автомобілів може тривати протягом доби, або більше. Отримане замовлення не може відвантажитись одразу після отримання, потрібен час на його збір. Тому, замовлення на збір товару формується за добу до фактичного відвантаження. Позивач два рази здійснював оплату товару після того, як автомобіль фактично був завантажений, а товар відвантажений йому, тому платіжні інструкції, видаткові накладні, податкові накладні однієї дати (12.08.2022 та 19.08.2022). Натомість, по останній поставці, спершу позивач отримав товар, а потім на наступний день провів його оплату. Варто також звернути увагу на призначення платежу, яке зазначене в долучений позивачем платіжних інструкціях: №48 від 12.08.2022: " Сплата за плитку Alcora Grey FP 600*1200, Alcora Grey FP 600*600, sicilia white FP600*600, згiдно рах. №331 вiд У сумi 164651.04 грн., ПДВ - 20 % 32930.21 грн.", №50 від 19.08.2022: " Сплата за плитку згiдно рах. №357 вiд 18.08.22 у сумi 277955.66 грн., ПДВ - 20 % 55591.13 грн.", №56 від 31.08.2022" Сплата за товар згiдно рах. №389 вiд 30.08.22 у сумi 330000.00 грн., ПДВ - 20 % 66000.00 грн". Тобто, позивач самостійно зазначає, що ним здійснюється сплата, а не передоплата чи аванс, що свідчить про те, що товар ним був отриманий на момент проведення оплати.

Представник відповідача акцентує увагу, що на підтвердження дійсного проведення операції не тільки складена податкова накладна, а й всі первинні документи, в тому числі які підтверджують походження товару по ланцюгу постачання, а також, презюмуючи реальність проведеної операції, позивачем використано податковий кредит. Тим паче, що зазначена інформація підтверджується листом ГУ ДПС в Київській області.

15.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом із запитаннями відповідачу у порядку статті 90 ГПК України (вх.№14430).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що Товариством було вжито всіх заходів щодо передачі листа №68 від 12 вересня 2022 року у двох примірниках відповідачу. На примірнику, який належить ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ», міститься відбиток про одержання відповідачем та дата отримання.

Як стверджує заявник, відповідач у своїх попередніх процесуальних документах стверджував, що товар було отримано особисто керівником товариства, але після того як відповідачу з наявної в матеріалах довідки ДПС України про перетин кордону стало відомо, що Мкртічян Арен Артурович (керівник ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ») у період з 17.03.2022 по 24.11.2022 перебував поза межами України, а тому фактично не міг фактично а ні підписати видаткові накладні та ТТН, а ні фактично отримати товар, тому відповідач намагається перекрутити факти і в останньому відзиві вже стверджує, що документи були підписані уповноваженими особами позивача. Позивач у своїх додаткових поясненнях від 18.05.26 звертав увагу суду, що довіреностей, доручень та будь яких інших документів на право підпису на будь яких документах, в тому числі видаткових накладних та ТТН, на отримання товару не надавав. Більше того, відповідно до Єдиного державного реєстру (ЄДРПОУ) та Статуту товариства, право представляти інтереси ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» та підписувати фінансово-господарські документи без довіреності належить виключно директору. Враховуючи ексклюзивність повноважень керівника та його фізичну відсутність в Україні, наявність на документах підпису від його імені, є свідченням недостовірності цих документів. Будь-яка особа, яка фактично ставила підпис на накладних №1208-7, №1908-11 та №3008-2, діяла без належних повноважень, що робить такі документи нікчемними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Натомість відповідач на підтвердження своїх тверджень, що видаткові накладні та ТТН підписані уповноваженими особами позивача не надає суду жодних належних та допустимих доказів того, що такі документи підписані уповноваженими особами позивача, тому просимо суд вважати їх надуманими та безпідставними. ТТН №Р124996 від 12.08.22, ТТН №Р128947 від 19.08.22 та ТТН №Р135095 від 30.08.22 та видаткові накладні №124996 від 12.08.2022, №128947 від 19.08.2022 та №135095 від 30.08.2022 лише підтверджують факт отримання товару відповідачем від ТОВ "ЕПІЦЕНТР К", а не про отримання товару позивачем. Відповідач долучає до свого відзиву податкові накладні, які ні би то підтверджують отримання товару позивачем. Така позиція відповідача є помилковою оскільки в податкових накладних не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з отримання товару, а отже, вони не можуть свідчити про факт поставки товару. Крім того, самі лише податкові накладні не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним і як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі. Твердження відповідача про те, що факт оплати автоматично підтверджує отримання товару, є юридично безпідставним. Сам по собі факт перерахування коштів (за платіжним дорученням) чи наявності рахунку-фактури не доводить, що продавець фактично відвантажив, а покупець прийняв матеріальні цінності. Придбання Відповідачем товару у третіх осіб «ТОВ ЕПІЦЕНТР К» є його власним рішенням та не створює жодних обов`язків для Позивача, оскільки такий правочин не був попередньо узгоджений сторонами.

На спростування тверджень відповідача про те, що позивач товар отримав по вул. Шевченка буд.55, в м. Самбір наголошує, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за вище зазначеною адресою знаходиться САМБІРСЬКА ФІЛІЯ ЛЬВІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ (код 44931804) (докази долучаються), тому позивач не міг не отримати там товар, а ні зберігати. Крім цього плануємо офіційно звернутись з листом про надання інформації чи САМБІРСЬКА ФІЛІЯ ЛЬВІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ отримувало у 2022 році даний товар та чи проводились ремонтні роботи за цією адресою. Разом з цим, у позивача є всі підстави вважати, що видаткові накладні та ТТН №1208-7 від 12 серпня 2022р., в ТТН №1908-11 від 19 серпня 2022р. та в ТТН №3008-2 від 30 серпня 2022р. є фіктивними, оскільки позивач не робив попереднього замовлення ТОВ «ФІЄРА ГРУП», не замовляв вантажні перевезення, не отримував товар ні за адресою навантаження, а ні за адресою відвантаження, крім цього уповноважена особа на отримання товару тривалий час перебував поза межами території України.

Водночас, як стверджує представник позивача, сплата, оплата за товар згідно з рахунком-фактурою №... від [дата]". Цей запис означає, що позивач лише забронював та оплатив товар, але ще не отримав це товар. Сам по собі такий платіж підтверджує лише факт переказу коштів.

Крім, цього позивач спростовує таки твердження відповідача наступним: - платіж відповідно до платіжної інструкції №48 від 12.08.22 був здійснений 12/08/2022 15:48; - платіж відповідно до платіжної інструкції №50 від 19.08.22 був здійсненний 19/08/2022 10:49. Тобто станом на час проведення транзакції товар фізично не міг бути доставлений з пункту навантаження до пункту розвантаження.

17.06.2026 до суду від представника відповідача надійшло заперечення (вх.№14721 від 17.06.2026).

У запереченні представник відповідача зазначив, що відповідач категорично не погоджується з наведеним у відповіді на відзив твердженням, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів отримання позивачем товару. Наразі, до відзиву на позов та відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідачем надані копії первинних документів, зокрема видаткових накладних та товаро-транспортних накладних, які, відповідно до чинного законодавства підтверджують факт здійснення господарської операції та фактичне прийняття товару позивачем. Додатково, цей факт підтверджується тим, що позивачем включено до своєї податкової декларації податковий кредит за зареєстрованими податковими накладними, які були складені на підставі зазначених вище первинних документів. Варто зауважити, що надані до суду первинні документи містять особистий оригінальний підпис директора ТОВ ІБК ЕЛІТ СТРОЙ" та відтиск печатки компанії, надані в межах процесуальних строків, що виключає їх неналежність, недостовірність та недопустимість, як доказів.

Щодо нібито особистого вручення листа №68 від 12.09.2022 представник відповідача зазначила, що на наданій копії відсутній відтиск печатки чи вхідного штампу ТОВ ФІЄРА ГРУП, відсутнє зазначення прізвища особи, яка проставила цей підпис, з чого неможливо встановити приналежність цієї особи до ТОВ ФІЄРА ГРУП.

Також як зазначила представник відповідача, ТОВ ФІЄРА ГРУП зареєстроване та здійснює свою діяльність в місті Харкові, а позивач зареєстрований, та як стверджував в процесуальних документах, фактично здійснює діяльність в Київській області, крім того на час складання та нібито передачі особисто ТОВ ФІЄРА ГРУП листа №68 директор Мкртічан А.А. перебував за кордоном, тому, які він стверджує, підписати такий документ він не міг. Таким чином, крім того, що зазначений лист не містить доказів надсилання його відповідачу, він ще містить ознаки фіктивності та має бути виключений з переліку доказів, адже на момент його складання директор перебував за межами території України, отже не міг фактично, а ні підписати лист, а ні фактично вручити. Стверджуючи про підписання документів уповноваженими особами позивача, ТОВ ФІЄРА ГРУП мало на увазі саме директора Мкртічана А.А., чий особистий підпис мається на первинних документах, адже саме директор є уповноваженою особою, яка діє в інтересах підприємства. При цьому, незрозумілим видається той факт, якщо позивачем вже направлявся лист-претензія №68 в 2022 році, для чого направлявся лист-претензія №17 від 25.02.2026 року? Варто зауважити, що така претензія також не містить належних доказів надсилання її відповідачу (опис вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення). І тоді постає логічне запитання, чого позивач проводить розрахунок штрафних санкцій з 2022 року, а не з 05.03.2026 (7 днів після 25.02.2026). Вказане свідчить про те, що всі ці листи є штучно-створеними виключно для надання їх до суду, розраховуючи на те, що відповідач не буде обізнаний про наявність цієї справи, не прийме в ній участь, у зв`язку з чим не зможе відстояти свою позицію.

Щодо міркувань позивача про неналежність первинних документів та нібито безпідставності посилань на зареєстровані податкові накладні, як докази, представник відповідача зазначив, що відповідач вже неодноразово давав пояснення з цього приводу, в тому числі з посиланням на практику Верховного Суду. Зокрема, слід повторно послатись на положення п. 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення додаткових зобов`язань в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Податкова накладна може оцінюватися судом як доказ у сукупності з іншими доказами у справі, на підставі яких суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19. Таким чином, на додаток до інших доказів, які підтверджують поставку товару (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), відповідач вважав за належне надати до суду податкові накладні. При цьому, згідно отриманої інформації від ГУ ДПС в Київській області, позивач включив ці суми до складу свого податкового кредиту, що свідчить про визнання ним проведення спірних операцій, бо в інакшому випадку, він повинен був звернутись зі скаргою до контролюючого органу на ТОВ ФІЄРА ГРУП, яке, на переконання позивача, безпідставно зареєструвало на нього ці податкові накладні.

Щодо здійснення попереднього замовлення товару позивачем представник відповідача зазначила, що у відповіді на відзив позивач зазначає: В матеріалах справі немає, узгодженої чи офіційної письмової заявки від позивача на закупівлю конкретного товару, що є обов`язковим. Натомість, позивач не називає нормативний, або інший правовстановлюючий документ, який такий обов`язок встановлює. Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами було укладено в спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунку, тому ніяким нормативним документом не передбачалось письмової заявки від позивача на закупівлю конкретного товару. Позивач стверджує, що не замовляв у відповідача товар заздалегідь, проте жодних доказів цьому не надає. Навпаки зазначає, що саме відповідач зобов`язаний надати докази того, що позивач замовляли товар, посилаючись на положення статті 74 ГПК України. Однак, з положень ч.1 ст. 74 ГПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо тверджень позивача стосовно отримання товару у Львівській області представник відповідача зазначила, що отримання товару позивачем - ТОВ ІБК ЕЛІТ СТРОЙ" відбувалось за адресою відвантаження товару, саме з заводу виробника ТОВ ЕПІЦЕНТР К, куди далі перевозив свій товар позивач, відповідачу байдуже, адже мета складання товарно-транспортної накладної - документування процесу перевезення вантажів. Вона є єдиним первинним документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг, фіксує переміщення товарно-матеріальних цінностей. Тому намагання позивача ввести суд в оману, шляхом надання неправдивої інформації спростовуються наданими відповідачем та податковим органом документами. Стосовно того, що за адресою розвантаження (вулиця Шевченка, 55 у місті Самбір Львівської області) знаходиться САМБІРСЬКА ФІЛІЯ ЛЬВІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ, то такі твердження жодним чином не доводять позицію позивача. Так, за вказаною адресою зареєстровано кілька виробничих та державних підприємств. Основним об`єктом за цією локацією є виробничий майданчик, де функціонують такі компанії: СТОВ САМБІРАГРОТЕХМАШ, Самбірська філія Львівського обласного центру зайнятості державна установа, розташована за адресою вул. Шевченка, 55/3, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОВЕСТ-ЛТД". Примітивними, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та звичаям ділового обороту видаються твердження позивача про неможливість передачі товару директором відповідача через віддаленість пунктів навантаження та розвантаження. Проте, оскільки організація перевезення товару здійснювалась позивачем, то він набув права власності на товар під час його відвантаження зі складу, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, куди далі перевозив свій товар позивач, за якими адресами розвантажував його, відповідачу не відомо, адже підпис на ТТН керівника ТОВ ФІЄРА ГРУП свідчить саме про те, що такий товар відпущено та він переміщується туди, куди потрібно позивачу.

Представник відповідач наголошує, що видаткова накладна та ТТН не містять відмітки часу, коли вони підписуються представниками сторін, адже ці моменти можуть не співпадати у часі, а сама дата документу свідчить не про дату його підписання представниками сторін, а про дату проведення самої господарської операції.

Щодо самостійного зазначення позивачем в призначенні платежу сплата за плитку… згідно рахунку представник відповідача зазначила, що зазначене питання регулюється загальними правилами банківських переказів, відповідно до яких у полі призначення обов`язково потрібно чітко розшифрувати суть операції, а саме: якщо це передоплата: «Попередня оплата за [назва товару/послуги] згідно з рахунком №... від [дата] року (без ПДВ / з ПДВ)»; якщо це остаточний розрахунок (оплата за фактом): «Оплата за [назва товару/ послуги] згідно з договором №... від [дата] року (без ПДВ / з ПДВ)». Однак, в полі Призначення платежу долучених до позову платіжних інструкцій є не тільки посилання на рахунок, як зазначає у відповіді на відзив позивач, а ще й найменування товару, тому зазначені обставини чітко підтверджують, що позивач проводив оплату вже отриманого товару.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 витребувано у позивача для огляду у судовому засіданні оригінал листа №68 від 12.09.2022 на підставі статті 91 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву свідка.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 залишено без розгляду запитання відповідачу у порядку статті 90 ГПК України, подані 15.06.2026 до суду у відповіді на відзив (вх.№14430), оскільки відповідно до норм ГПК України позивач повинен був поставити такі питання у позовній заяві та разом з тим, подання запитання відповідачу разом з відповіддю на відзив є порушенням вимог статті 90 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у позивача рахунків (вх.№14205), оскільки витребувані докази наявні у відповідача та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.07.2026.

03.07.2026 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява (вх.№16249 від 03.07.2026) про виконання ухвали від 17.06.2026. Разом із заявою представник позивача надав для огляду оригінал заяви про повернення грошових коштів №68 від 12.09.2022.

В судовому засіданні 15.07.2026 судом досліджено оригінал заяви про повернення грошових коштів №68 від 12.09.2022, встановлено наявність на вказаній заяві підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяна Арена Артуровича та відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ». Явних ознак підробки підпису та печатки не вбачається. В правому нижньому куті заяви міститься напис "отр 13.09.22р." та підпис невідомої особи.

15.07.2026 до суду від представника позивача надійшло додаткове пояснення (вх.№17270 від 15.07.2026).

Вказане додаткове пояснення судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У додатковому поясненні представник позивача зазначив, що визначальною обставиною, яка остаточно спростовує доводи відповідача, є факт фізичної відсутності керівника позивача ОСОБА_2 на території України у період складення спірних видаткових накладних (12.08.2022 30.08.2022). За адвокатським запитом №100 від 10.04.2026 до Державної прикордонної служби України отримано офіційні відомості про перетин Мкртічяном А.А. державного кордону України, які підтверджують, що зазначена особа в указаний період об`єктивно не могла особисто отримувати товар та підписувати документи про його прийняття на території України. Директор позивача у наданих суду поясненнях категорично заперечив факт підписання ним видаткових накладних №1208-7 від 12.08.2022 та №1908-11 від 19.08.2022, вважаючи їх фіктивними (підробленими); з огляду на єдиний період фактичної відсутності керівника позивача за межами України, зазначений висновок поширюється і на видаткову накладну №3008-2 від 30.08.2022, підписання якої також припадає на цей період.

Також, як зазначив представник позивача, у запереченні на клопотання від 27.05.2026 відповідач додатково послався на документи, одержані ним від власного постачальника ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (видаткові накладні №124996, №128947, №135095 з відповідними товарно-транспортними накладними), стверджуючи, що відвантаження товару здійснювалося напряму зі складу цього постачальника. Зазначені документи можливо підтверджують виключно рух товару між відповідачем та його власним контрагентом, тобто факт набуття відповідачем товару у власність або в розпорядження. Вони жодним чином не підтверджують і не можуть підтверджувати факт передачі цього товару саме позивачу, оскільки не містять жодних відомостей про участь позивача чи уповноважених представників позивача в отриманні товару, не містять підпису чи іншого реквізиту, що ідентифікував би позивача як сторону цих правовідносин, і взагалі не є документами, стороною яких позивач був чи міг бути. За стандартом вірогідності доказів, встановленим ст. 79 ГПК України, документи, які об`єктивно не здатні підтвердити або спростувати обставину, що входить до предмета доказування, не мають доказової ваги щодо цієї обставини і не можуть братися судом до уваги при оцінці факту отримання товару позивачем. Наведені документи є нейтральними щодо предмета спору й не спростовують встановленого позивачем факту неотримання товару; вони щонайбільше можуть свідчити про наявність у відповідача товару, придатного для подальшої поставки, але не про фактичне виконання ним свого зобов`язання з передачі цього товару позивачу в порядку самовивозу.

За твердженнями представника позивача, факт оплати позивачем товару на загальну суму 927 128,04 грн підтверджений належними платіжними документами і відповідачем не заперечується. Факт передачі товару позивачу відповідачем не доведений: надані відповідачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам до первинних документів, оскільки видаткові накладні підписані від імені особи, яка об`єктивно не могла вчинити такий підпис у зазначені дати, перебуваючи за межами України, а товарно-транспортні накладні не містять підпису уповноваженої особи покупця. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН, податкова звітність та документи постачальника відповідача (ТОВ «ЕПІЦЕНТР К») є актами податкового та внутрішньогосподарського обліку відповідача, що не пов`язані з фізичним переміщенням товару, а тому відповідно до усталеної доктрини реальності господарської операції не спростовують і не можуть спростувати факт неотримання товару позивачем. Заяву про збільшення розміру позовних вимог обґрунтовано прийнято судом до розгляду відповідно до вимог ч.2 ст.46 ГПК України, у зв`язку з чим справа розглядається з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог. Розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат виконаний позивачем відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України та підтверджений детальними додатками.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2026.

29.07.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№18485 від 29.07.2026), в якому просив суд долучити до матеріалів справи №922/852/26 як письмові докази такі документи та врахувати їх при прийнятті рішення: рапорт слідчого Монича І.В. від 21.07.2026; довідку ГУНП в Закарпатській області від 14.07.2026 щодо перетинань державного кордону Косюком І.В. (на підставі відомостей Адміністрації Держприкордонслужби України); довідку ГУНП в Закарпатській області від 14.07.2026 щодо перетинань державного кордону Косюком Й.І. (на підставі відомостей Адміністрації Держприкордонслужби України); Довідка з військової частини НОМЕР_6 про те що, Думнич Іван Андрійович призваний на військову службу; супровідний лист ГУНП в Закарпатській області від 21.07.2026 №106461-2026; лист Бориспільської окружної прокуратури від 28.07.2026 №51- 3906вих.26; клопотання ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» від 28.07.2026 №76.

Також представник позивача просив повернути справу №922/852/26 до стадії підготовчого провадження для дослідження зазначених у цій заяві доказів та визначення остаточного кола доказів, що підлягають дослідженню.

В клопотанні представник позивача зазначив, що Бориспільською окружною прокуратурою Київської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному проваджені, відомості які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026111100000627 від 02.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Позивач листом №72 від 14.07.26 звернувся до Бориспільської окружної прокуратури Київської області із заявою про надання дозволу на ознайомлення та розголошення відомостей кримінального провадження №12026111100000627 від 02.05.2026. Бориспільська окружна прокуратура Київської області листом №31-3706вих.26 від 14.07.26 задовольнила заяву потерпілого (позивача) та надала дозвіл про ознайомлення та розголошення відомостей досудового розслідування. Постановою Бориспільською окружною прокуратурою Київської області від 14.07.26 надано дозвіл директору ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяна А.А. на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному проваджені №12026111100000627 від 02.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України в частині використання завірених копій матеріалів доручень щодо проведення слідчих дій на іншій території з метою використання в інших кримінальних провадженнях, господарських, цивільних і адміністративних справах. У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження виникла необхідність у проведенні слідчих дій на території, які знаходяться під юрисдикцією Волинської та Закарпатської областей, тому прокурором у порядку ч.6 ст.218 КПК України направлено постанови про доручення проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій на іншій території у кримінальному проваджені №12026111100000627 від 02.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України. 28.07.2026 позивач звернувся до Бориспільської окружної прокуратури з клопотанням №76 від 28.07.2026 про надання дозволу на ознайомлення та розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026111100000627 від 02.05.2026 у порядку пункту 11 частини першої статті 56 КПК України як особа, визнана потерпілим. Того ж дня, 28.07.2026, листом №51-3906вих.26 Бориспільська окружна прокуратура задовольнила зазначене клопотання та надала Позивачу завірені копії матеріалів досудового розслідування. Відтак документи, зазначені нижче, об`єктивно не могли перебувати у розпорядженні позивача та не могли бути подані ним до суду раніше 28.07.2026. Серед отриманих матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для розгляду цієї господарської справи, є такі документи:

1. Рапорт старшого слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції Монича І.В. від 21.07.2026, адресований начальнику СВ Тячівського РВП майору поліції Мартиничу Ю., у якому зазначено про неможливість допитати в якості свідків ФОП Косюка Йосипа Івановича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області) з посиланням на те, що останні перебувають за межами України, також не видалось можливим допитати в якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , так як останній мобілізований та несе службу у військовій частині НОМЕР_6 .

2. Довідку (витяг з бази даних) щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) через пункт пропуску «Ужгород», датовану 14.07.2026, засвідчену начальником Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Цибою Р.А. на підставі відомостей Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка містить відомості про в`їзди/виїзди зазначеної особи протягом 20222024 років. Дата й повнота наведених у довідці відомостей спростовують викладені у ТТН 1908-11 19 серпня 2022 твердження про перевезення товару ОСОБА_1 товару у зв`язку з його перебуванням за межами України с 18.08.22 по 20.08.22 року; Крім цього з даної довідки вбачається, Косюк І.В. 06.05.2024 року через пункт пропуску «Ужгород» залишив територію України та станом на час отримання цієї довідки на територію України не повертався.

3. Довідку (витяг з бази даних) щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) через пункт пропуску «Ужгород», датовану 14.07.2026, засвідчену начальником Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Цибою Р.А. на підставі відомостей Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка містить відомості про в`їзди/виїзди зазначеної особи протягом 2023 року. З даної довідки вбачається, Косюк Й.І. 31.12.2023 року через пункт пропуску «Ужгород» залишив територію України та станом на час отримання цієї довідки на територію України не повертався.

4. Довідка з військової частини НОМЕР_6 про те, що ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації з 04.11.25 та по цей час проходить військову службу.

5. Супровідний лист Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Тячівський РВП, слідче відділення) від 21.07.2026 №106461-2026 про направлення прокурору Бориспільської окружної прокуратури Шмалю В. зібраних матеріалів на 9 арк. на виконання постанови про проведення слідчих (розшукових) дій на іншій території від 07.07.2026; лист Бориспільської окружної прокуратури Київської обласної прокуратвід 28.07.2026 №51-3906вих.26 про задоволення клопотання позивача про надання дозволу на ознайомлення та розголошення відомостей досудового розслідування;

6. Клопотання ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» від 28.07.2026 №76 про надання дозволу на ознайомлення та розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026111100000627.

Ці докази, на думку представника позивача, мають істотне значення для встановлення обставин справи, оскільки, по-перше, вони безпосередньо стосуються предмета доказування у справі №922/852/26 в частині оцінки достовірності первинних документів, на які посилається відповідач, та кола осіб, причетних до їх складання й підписання, по-друге, довідка щодо перетинання державного кордону Косюком І.В. спростовує зафіксовані у ТТН 1908-11 19 серпня 2022 відомості про перевезення товару Косюком І.В. товару оскільки водій зазначений у ТТН (Косюк І.В.) перебуванням за межами України с 18.08.22 по 20.08.22. Натомість у ТТН 1908-11 19 серпня 2022 зазначено, що саме Косюк І.В. 19.08.22 перевозив товар зазначений у ТТН, але як вбачається з ТТН підпис про отримання Косюком І.В. товару відсутня.

Також представник позивача зазначив, що саме по собі закриття підготовчого провадження не є самостійною підставою для відмови у прийнятті доказів: законодавець не визначає закриття підготовчого провадження такою підставою (постанова Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №366/3223/23). Проте обставини цієї справи виходять за межі одного лише питання прийняття доказів: вони вимагають вчинення процесуальних дій, можливих виключно в межах підготовчого провадження. За таких умов наявні правові підстави для повернення справи №922/852/26 до стадії підготовчого провадження.

Судом вказані докази прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

В свою чергу представник відповідача в судовому засіданні 29.07.2026 зазначила, що наразі у даній справі було закрито підготовче провадження, норми процесуального кодексу не передбачають можливості подання додаткових документів, строк на подання доказів було пропущено безпідставно, оскільки кримінальне провадження про яке зазначає позивач відкрито у травні, позивач не надавав в травні відомостей про відкриття даного кримінального провадження, не подавав до суду клопотань про продовження строку на подання документів, після закриття підготовчого провадження та під час підготовчого провадження клопотань до суду від позивача не надходило, - що було занесено до протоколу судового засідання 29.07.2026.

Розглянувши клопотання про повернення справи №922/852/26 до стадії підготовчого провадження для дослідження зазначених у цій заяві доказів та визначення остаточного кола доказів, що підлягають дослідженню, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

За змістом статей 181, 182 та 185 Господарського процесуального кодексу України після виконання завдань підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про його закриття та призначає справу до судового розгляду по суті.

Норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості повернення до стадії підготовчого провадження після її закриття та переходу до стадії по суті.

Разом з тим, згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Однак такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, саме на заявника покладається обов`язок доведення існування виняткових обставин, які об`єктивно перешкоджають розгляду справи по суті без повернення до стадії підготовчого провадження.

Як вбачається зі змісту поданого клопотання, єдиною підставою для його заявлення представник позивача зазначає необхідність дослідження доказів, поданих позивачем під час розгляду справи по суті, та визначення остаточного кола доказів саме в межах підготовчого провадження.

Однак суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки саме по собі подання учасником справи додаткових доказів після закриття підготовчого провадження не свідчить про необхідність повернення до цієї стадії процесу.

Суд звертає увагу, що питання про повернення до стадії підготовчого провадження та питання про прийняття доказів, поданих після закінчення встановленого процесуального строку, є різними за своєю правовою природою процесуальними питаннями. Вирішення одного з них не обумовлює необхідності вирішення іншого.

У разі встановлення судом передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав для прийняття доказів, поданих після закінчення процесуального строку, такі докази можуть бути прийняті судом як виняток, долучені до матеріалів справи та досліджені під час розгляду справи по суті з подальшою оцінкою їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, процесуальна мета, на досягнення якої посилається представник позивача, може бути забезпечена судом у межах стадії розгляду справи по суті без повернення до підготовчого провадження. Сам факт подання додаткових доказів не свідчить про існування виняткових обставин, які б унеможливлювали подальший розгляд справи та вимагали поновлення завершеної стадії судового процесу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про необхідність вчинення процесуальних дій, можливих виключно в межах підготовчого провадження, представником позивача не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні доводи не містять виняткових підстав для повернення до стадії підготовчого провадження, а тому клопотання представника позивача про перехід до підготовчого провадження задоволенню не підлягає.

Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні 29.07.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні 29.07.2026 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного суду.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, сторін було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, характер спірних правовідносин, кількість наданих сторонами доказів та складність справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 29.07.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" інсувала усна домовленість про поставку товару (плитки).

Відповідач виставив позивачу виставив наступні рахунки:

- №331 від 11.08.2022 на оплату товару (Alcora Grey F P 600x1200x8 R Full Lappato 2 плитка, Alcora Grey F P 600x600x8 R Full Lappato 1 плитка, Sicilia White F P 600x600x8 R Mat 1 плитка) на загальну суму 197 581,25 грн;

- №357 від 18.08.2022 на оплату товару (Marmolino Grey F P 600x600x8 R Mat 1 плитка, Avenzo Silver F P 600x1200x8 R Mat 1 плитка, Alcora Grey FP 600x600x8 R Full Lappato 1 плитка, Canyon Beige F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Calacatta Gold FP 600x600x8 R Mat 1 плитка, Soft Slate Beige F PC 600x600x8 R Sugar 1 плитка, Aspen White F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Etna light grey F PR 198x1200 R Mat 1 плитка, Aurora Honey F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Timber Gold F PR 198x1200x8 R Mat 1 плитка) на загальну суму 333 546,79 грн;

- №389 від 30.08.2022 на оплату товару (Soft Slate Grey F PC 600x600x8 R Sugar 1 плитка, Avenzo Silver F P 600x1200x8 R Full Lappato 1 плитка, Aurora Light beige F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Teo Onice Grey F P 600x600x8 R Mat 1 плитка, Teo Onice Pearl F P 600x600x8 R Mat 1 плитка) на загальну суму 396 000,00 грн.

Згідно видаткової накладної №1208-7 від 12.08.2022 відповідач передав позивачу товар (Alcora Grey F P 600x1200x8 R Full Lappato 2 плитка, Alcora Grey F P 600x600x8 R Full Lappato 1 плитка, Sicilia White F P 600x600x8 R Mat 1 плитка) на суму 197 581,25 грн, у тому числі ПДВ 32 930,21 грн. Вказану видаткову накладну від постачальника підписано директором підприємства Безуглою Катериною Василівною та засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП". В графі "отримав(ла)" міститься власноручний підпис без зазначення посади, прізвища та ініціалів підписанта. Підпис отримувача засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ».

Згідно товарно-транспортної накладної №1208-7 від 12.08.2022 відповідач здав, а позивач прийняв товар (Alcora Grey F P 600x1200x8 R Full Lappato 2 плитка, Alcora Grey F P 600x600x8 R Full Lappato 1 плитка, Sicilia White F P 600x600x8 R Mat 1 плитка) на суму 197 581,25 грн, у тому числі ПДВ 32 930,21 грн. Пункт навантаження: 08623, Київська обл. Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15. Пункт розвантаження: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Свалявська,75-Б. Супровідні документи на вантаж: ВН№1208-7 від 12.08.2022. Вказану товарно-транспортну накладну від постачальника в графі "здав" підписано директором підприємства Безуглою Катериною Василівною та засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП". В графі "прийняв" міститься власноручний підпис без зазначення посади, прізвища та ініціалів підписанта. Підпис отримувача засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ».

Згідно платіжної інструкції №48 від 12.08.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 197 581,25 грн з призначенням платежу: " Сплата за плитку Alcora Grey FP 600*1200, Alcora Grey FP 600*600, sicilia white FP600*600, згiдно рах. №331 вiд У сумi 164651.04 грн., ПДВ - 20 % 32930.21 грн.".

Згідно видаткової накладної №1908-11 від 19.08.2022 відповідач передав позивачу товар (Marmolino Grey F P 600x600x8 R Mat 1 плитка, Avenzo Silver F P 600x1200x8 R Mat 1 плитка, Alcora Grey FP 600x600x8 R Full Lappato 1 плитка, Canyon Beige F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Calacatta Gold FP 600x600x8 R Mat 1 плитка, Soft Slate Beige F PC 600x600x8 R Sugar 1 плитка, Aspen White F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Etna light grey F PR 198x1200 R Mat 1 плитка, Aurora Honey F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Timber Gold F PR 198x1200x8 R Mat 1 плитка) на суму 333 546,79 грн, у тому числі ПДВ 55 591,13 грн. Вказану видаткову накладну від постачальника підписано директором підприємства Безуглою Катериною Василівною та засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП". В графі "отримав(ла)" міститься власноручний підпис без зазначення посади, прізвища та ініціалів підписанта. Підпис отримувача засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ».

Згідно товарно-транспортної накладної №1908-11 від 19.08.2022 відповідач здав, а позивач прийняв товар (Marmolino Grey F P 600x600x8 R Mat 1 плитка, Avenzo Silver F P 600x1200x8 R Mat 1 плитка, Alcora Grey FP 600x600x8 R Full Lappato 1 плитка, Canyon Beige F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Calacatta Gold FP 600x600x8 R Mat 1 плитка, Soft Slate Beige F PC 600x600x8 R Sugar 1 плитка, Aspen White F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Etna light grey F PR 198x1200 R Mat 1 плитка, Aurora Honey F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Timber Gold F PR 198x1200x8 R Mat 1 плитка) на суму 333 546,79 грн, у тому числі ПДВ 55 591,13 грн. Пункт навантаження: 08623, Київська обл. Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15. Пункт розвантаження: Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Вокзальна, 17. Супровідні документи на вантаж: ВН №1908-11 від 19.08.2022. Вказану товарно-транспортну накладну від постачальника в графі "здав" підписано директором підприємства Безуглою Катериною Василівною та засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП". В графі "прийняв" міститься власноручний підпис без зазначення посади, прізвища та ініціалів підписанта. Підпис отримувача засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ».

Згідно платіжної інструкції №50 від 19.08.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 333 546,79 грн з призначенням платежу: "Сплата за плитку згiдно рах. №357 вiд 18.08.22 у сумi 277955.66 грн., ПДВ - 20 % 55591.13 грн."

Згідно видаткової накладної №3008-2 від 30.08.2022 відповідач передав позивачу товар (Soft Slate Grey F PC 600x600x8 R Sugar 1 плитка, Avenzo Silver F P 600x1200x8 R Full Lappato 1 плитка, Aurora Light beige F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Teo Onice Grey F P 600x600x8 R Mat 1 плитка, Teo Onice Pearl F P 600x600x8 R Mat 1 плитка) на суму 396 000,00 грн, у тому числі ПДВ 66 000,00 грн. Вказану видаткову накладну від постачальника підписано директором підприємства Безуглою Катериною Василівною та засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП". В графі "отримав(ла)" міститься власноручний підпис без зазначення посади, прізвища та ініціалів підписанта. Підпис отримувача засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ».

Згідно товарно-транспортної накладної №3008-2 від 30.08.2022 відповідач здав, а позивач прийняв товар (Soft Slate Grey F PC 600x600x8 R Sugar 1 плитка, Avenzo Silver F P 600x1200x8 R Full Lappato 1 плитка, Aurora Light beige F PR 150x900x8 R Mat 1 плитка, Teo Onice Grey F P 600x600x8 R Mat 1 плитка, Teo Onice Pearl F P 600x600x8 R Mat 1 плитка) на суму 396 000,00 грн, у тому числі ПДВ 66 000,00 грн. Пункт навантаження: 08623, Київська обл. Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 15. Пункт розвантаження: Львівська обл., м. Самбір, вул. Шевченка, 55. Супровідні документи на вантаж: ВН №3008-2 від 30.08.2022. Вказану товарно-транспортну накладну від постачальника в графі "здав" підписано директором підприємства Безуглою Катериною Василівною та засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП". В графі "прийняв" міститься власноручний підпис без зазначення посади, прізвища та ініціалів підписанта. Підпис отримувача засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ».

Згідно платіжної інструкції №56 від 31.08.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 396 000,00 грн з призначенням платежу: " Сплата за товар згiдно рах. №389 вiд 30.08.22р. У сумi 330000.00 грн., ПДВ - 20 % 66000.00 грн".

Як стверджує відповідач, позивач самостійно забирав товар з місця відвантаження, що підтверджується зазначеними товарно-транспортними накладними, адже замовником цих перевезень був саме позивач.

За фактом відвантаження товару, керуючись вимогами Податкового кодексу України, відповідачем, як постачальником, були виписані та зареєстровані податкові накладні: №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн, №73 від 19.08.2022 на суму 333 546, 79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн.

Однак позивач заперечує факт поставки товару згідно вищевказаних накладних та надає бухгалтерську довідку від 31.08.2022, в якій повідомлено, що за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 від ТОВ «Фієра Груп» (ЄДРПОУ 43038226) товар за наступними рахунками, які були оплачені на склад не надходили та фактично не були отримані: Рах.№331 від 30.08.2022; Платіжна інструкція №48 від 12.08.2022; Рах.№357 від 18.08.2022; Платіжна інструкція №50 від 19.08.2022; Рах.№389 від 30.08.2022; Платіжна інструкція №56 від 31.08.2022.

Вищевказана бухгалтерська довідка підписана невідомою особою без зазначення посади, прізвища та ініціалів.

Як стверджує позивач, директором ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяном А.А. на адресу ТОВ «ФІЄРА ГРУП» було направлено лист - заяву про повернення грошових коштів №68 від 12.09.2022, в якій зазначено, що TOB «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» на підставі рахунку №331 від 12.08.2022 сплатило кошти у сумі 197 581,85 грн з ПДВ за плитку Alcora Grey FP 600*1200, Alcora Grey FP 600*600, sicilia white FP600*600 та рахунка №357 від 18.08.2022 сплатило кошти у сумі 333546,79 грн з ПДВ за плитку. Станом на 12.09.2022 у ТОВ "ФІЄРА ГРУП" не передало замовлені та оплачені ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» (платіжна інструкція №48 від 12.08.22 та платіжна інструкція №50 від 19.08.22) плитку.

Виходячи з вищевикладеного директор ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічян А.А. просив відповідача повернути сплачені грошові кошти загальною сумою 531 128,64 грн до 30.09.2022 на розрахунковий рахунок ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОИ».

На вказаній заяві міститься підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяна Арена Артуровича та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ».

Доказів надіслання позивачем вказаної заяви відповідачу засобами поштового чи електронного зв`язку матеріали справи не містять.

Водночас, в правому нижньому куті заяви міститься напис "отр 13.09.22р." та підпис невідомої особи. Як стверджує позивач, Товариством було вжито всіх заходів щодо передачі листа № 68 від 12.09.2022 у двох примірниках відповідачу.

В подальшому, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40086333) включило до податкової декларацій з ПДВ за серпень 2022 року в складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від ТОВ «ФІЄРА ГРУП» (ЄДРПОУ 43038226) на загальну суму 927 128,04 грн., у тому числі ПДВ 154 521,34 грн. Зазначена сума відповідає загальній сумі по накладним №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн, №73 від 19.08.2022 на суму 333 546,79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн.

Разом з цим, Головне управління ДПС у Київській області надало копію декларації ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40086333) з додатками за серпень 2022 року. Вказані декларації були подані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічян Ареном 19.09.2022.

Водночас, 10.04.2026 адвокат Гончаров О.О. звернувся з адвокатським запитом до Державної прикордонної служби України про надання інформації про перетинання Громадянином України ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , протягом 2022-2023 років державного кордону України.

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано витяг з наявною у Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 01.01.2022 по 31.12.2023. Відповідно до витягу перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, 17.03.2022 ОСОБА_2 виїхав з території України (перетнув Державний кордон) у пункті пропуску Шегині, а повернувся на територію України 24.11.2022.

Разом з цим, як повідомило Головне управління ДПС у Харківській області, згідно поданих ТОВ «Фієра Груп» (податковий номер 43038226) заяв про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (за формою 20-01111) відсутня інформація про складське приміщення за адресою: 08623, Київська область, Фастівський район, смт.Калинівка, вул. Індустріальна, буд. 15.

Натомість, щодо адреси відвантаження товару відповідач пояснив, що відвантаження товару відбувалось напряму з складу постачальника відповідача. На підтвердження цієї інформації відповідач надав копії документів, наданих його постачальником ТОВ "ЕПІЦЕНТР К", зокрема, копію супровідного листа №804 від 22.05.2026, витяг з Журналу виїзду на територію ТОВ "ЕПІЦЕНТР К", копія видаткової накладної №124996 від 12.08.2022 та товарно-транспортної накладної, копія видаткової накладної №128947 від 19.08.2022 та товарно-транспортної накладної, копія видаткової накладної №135095 від 30.08.2022 та товарно-транспортної накладної.

Листом №17 від 25.02.2026 ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» на адресу відповідача направлено претензію (трек номер 0830100282456) про повернення коштів за сплачений товар та попереджено, що у разі не повернення коштів в добровільному порядку ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» буде вимушене звернутися до суду за примусовим стягненням зазначеної суми.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (тут і надалі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ГК України) вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відтак, правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІЄРА ГРУП» (постачальник) у серпні 2022 року фактично виникли господарські правовідносини щодо поставки керамічної плитки.

Письмовий договір поставки сторонами не укладався. Водночас, із матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виставлені рахунки №331 від 11.08.2022, №357 від 18.08.2022 та №389 від 30.08.2022, на підставі яких позивач здійснив оплату товару відповідно до платіжних інструкцій №48 від 12.08.2022, №50 від 19.08.2022 та №56 від 31.08.2022.

Отже, між сторонами виникли правовідносини поставки, укладені у спрощений спосіб відповідно до статей 181, 184 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) шляхом обміну документами та вчинення сторонами конклюдентних дій, спрямованих на виникнення взаємних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 927 128,04 грн сторонами не заперечується та підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями №48 від 12.08.2022, №50 від 19.08.2022 та №56 від 31.08.2022.

Таким чином, спір між сторонами фактично зводиться до встановлення обставин належного виконання відповідачем свого обов`язку щодо передачі товару.

Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК Кураїни визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Позивач стверджує, що товар йому фактично не передавався, а первинні документи, на які посилається відповідач, не підтверджують реального здійснення господарської операції.

Відповідно до вимог частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3 ст.693 ЦК України).

Натомість відповідач посилається на видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, зареєстровані податкові накладні, а також інформацію контролюючого органу про формування позивачем податкового кредиту як на сукупність доказів фактичного виконання договору поставки.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є насамперед встановлення факту реальної передачі відповідачем товару позивачу та належності первинних документів, якими відповідач обґрунтовує виконання свого обов`язку.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9);

- первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції (абзац перший пункту 1.2);

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (пункт 2.3.);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (пункт 2.4.);

- керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів (абзац перший пункту 2.12);

- відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (пункт 2.13.);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.14.);

- у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (пункт 2.15.).

Відповідач на підтвердження факту передачі товару надав суду копії видаткових накладних №1208-7 від 12.08.2022, №1908-11 від 19.08.2022 та №3008-2 від 30.08.2022, які, на думку відповідача, підтверджують передачу товару позивачу.

Водночас позивач категорично заперечує факт підписання зазначених документів уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» та стверджує, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» у відповідний період перебував за межами України, у зв`язку із чим фізично не міг підписувати зазначені документи.

На підтвердження своїх доводів позивач надав витяг із бази даних Державної прикордонної служби України, відповідно до якого директор ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічян Арен Артурович виїхав за межі України 17.03.2022 та повернувся лише 24.11.2022.

Однак, сам по собі факт перебування керівника юридичної особи за межами України ще не свідчить автоматично про відсутність господарської операції.

Юридична особа є самостійним суб`єктом господарювання та здійснює свою діяльність не виключно через особисту участь директора.

Відповідно до статей 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа може діяти як через свого керівника, так і через інших уповноважених осіб.

Також позивач посилається на відсутність будь-яких довіреностей на отримання товару.

Отже, вирішальним для правильного вирішення спору є не саме перебування директора поза межами України, а встановлення того, чи були первинні документи підписані особою, яка мала належні повноваження діяти від імені позивача.

Разом з цим, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на товарно-транспортні накладні №1208-7 від 12.08.2022, №1908-11 від 19.08.2022 та №3008-2 від 30.08.2022, які, на його думку, підтверджують фактичне перевезення та передачу товару позивачу.

Позивач в своєю чергою зазначає, що зазначені документи не можуть вважатися належними доказами виконання договору поставки, оскільки містять істотні недоліки, а саме: директор товариства у зазначений період перебував за межами України; товариство не замовляло відповідних перевезень; не видавало довіреностей на отримання товару; у товарно-транспортних накладних відсутні окремі обов`язкові реквізити; зазначені у товарно-транспортних накладних місця розвантаження не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Суд констатує, що матеріали справи містять видаткові накладні №1208-7 від 12.08.2022, №1908-11 від 19.08.2022 та №3008-2 від 30.08.2022, товарно-транспортні накладні, оформлені щодо зазначених поставок, заяву позивача №68 від 12.09.2022 про повернення грошових коштів та лист (вимогу) позивача №17 від 25.02.2026.

Під час безпосереднього дослідження зазначених документів судом встановлено, що підписи, розміщені у вище вказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, подібні підписам, розміщеним на заяві №68 від 12.09.2022 та листі №17 від 25.02.2026, підписи на яких, виконані від імені директора ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяна А.А. Вказані підписи мають однакові зовнішні графічні ознаки, зокрема, загальну конфігурацію, характер виконання, напрямок руху письмового приладдя, форму окремих елементів підпису, їх взаємне розташування та інші візуально сприймані особливості.

Більш того, на всіх зазначених вище документах вказаний підпис скріплено печаткою ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ».

Водночас суд зазначає, що встановлення виконавця підпису потребує спеціальних знань у галузі судового почеркознавства та є предметом почеркознавчої експертизи. Тому суд не робить висновку про виконання всіх зазначених підписів однією конкретною особою, а лише констатує, що їх зовнішні графічні ознаки є подібними та не містять очевидних візуальних відмінностей, які б давали підстави для різної оцінки цих документів.

Разом із цим матеріали справи не містять доказів проведення почеркознавчої експертизи щодо належності підписів на видаткових та товарно-транспортних накладних директору позивача або іншій особі.

За відсутності у справі висновку почеркознавчої експертизи або інших належних доказів, які б підтверджували виконання окремих підписів різними особами чи підроблення будь-якого із зазначених документів, суд не вбачає підстав для вибіркового визнання недостовірними лише тих документів, які підтверджують позицію відповідача, та одночасного покладення в основу рішення документів, поданих самим позивачем, підписаних від імені тієї ж особи.

Так само позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів із повідомленням про можливе підроблення документів, неправомірне використання печатки товариства іншими особами або незаконне використання підпису керівника.

Водночас суд звертає увагу, що позивач просить суд поставити під сумнів достовірність підписів, які містяться у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, виключно з підстав перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» за межами України. Разом із тим, аналогічні доводи не наведені щодо заяви №68 від 12.09.2022, яка також містять підпис від імені того самого директора, при цьому датована періодом його перебування за межами України.

При цьому позивач зазначає, що незважаючи на перебування директора товариства за межами України, ним було знайдено спосіб підписати зазначену заяву та забезпечити її передачу відповідачу.

Разом із цим суд звертає увагу, що основним аргументом позивача на підтвердження відсутності поставки є саме твердження про неможливість підписання директором первинних документів у зв`язку з його перебуванням за межами України. Фактично позивач виходить із того, що фізична відсутність директора на території України виключала можливість оформлення від його імені видаткових накладних та товарно-транспортних накладних у серпні 2022 року.

Однак щодо заяви №68 від 12.09.2022 позивач займає протилежну позицію, визнаючи можливість її підписання та направлення відповідачу, незважаючи на перебування директора за межами України.

Отже, сам позивач фактично визнає, що перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» за кордоном саме по собі не виключало можливості оформлення документів від його імені та передачі їх іншому суб`єкту господарювання.

За таких обставин посилання позивача виключно на факт перебування директора за межами України як на безумовний доказ неможливості оформлення первинних документів є суперечливим.

Якщо, за твердженням самого позивача, існував механізм, який дозволив директору, перебуваючи за межами України, оформити, підписати, засвідчити печаткою підприємства та направити відповідачу заяву №68 від 12.09.2022, то сама лише обставина його перебування за кордоном не може автоматично свідчити про неможливість оформлення інших документів від імені товариства у той самий період.

Суд звертає увагу, що позивач не навів переконливих пояснень, чому зазначений спосіб оформлення та передачі документів міг бути використаний для заяви №68 від 12.09.2022, однак об`єктивно не міг бути використаний при оформленні документів, пов`язаних із прийняттям товару у серпні 2022 року.

Водночас, щодо доводів про перебування директора позивача за межами України суд погоджується з тим, що витяг Державної прикордонної служби України підтверджує перебування директора ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» за межами України у період здійснення спірних поставок.

Разом із тим, як уже було звернуто увагу судом, зазначена обставина сама по собі не спростовує факт поставки товару. Оскільки, по-перше, юридична особа не ототожнюється зі своїм керівником, а по-друге, матеріали справи свідчать, що навіть під час перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» за межами України господарська діяльність позивача не припинялася. Зокрема, саме у спірний період товариством здійснювались банківські платежі, проводилися господарські операції, формувалася податкова звітність та подавався податковий облік.

Отже, сам факт перебування директора поза межами України не означає автоматичного припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» .

Водночас позивач зазначає, що будь-які довіреності на отримання товару не видавалися. Разом із тим відсутність довіреності не є безумовним доказом відсутності поставки. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що факт прийняття товару може підтверджуватися різними доказами, а сама господарська операція оцінюється виходячи із реального руху активів, а не виключно з формального оформлення окремого документа.

Стосовно товарно-транспортних накладних суд зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує виникнення чи припинення права власності на товар. Основним її призначенням є оформлення перевезення вантажу. Отже, навіть за наявності певних недоліків у товарно-транспортних накладних суд не може автоматично зробити висновок про відсутність поставки.

Водночас такі недоліки підлягають оцінці разом з іншими доказами.

Суд бере до уваги доводи позивача щодо відсутності окремих реквізитів товарно-транспортних накладних, незаповнення окремих граф, відсутності часу проведення вантажно-розвантажувальних робіт, а також щодо невідповідності зазначених адрес місцям здійснення господарської діяльності позивача.

Разом із тим зазначені обставини самі по собі не свідчать про фіктивність перевезення.

Законодавство не встановлює презумпції недійсності товарно-транспортної накладної лише через допущені при її оформленні недоліки.

Так само суд критично оцінює доводи позивача про те, що відсутність у відповідача повідомлення за формою №20-ОПП щодо складського приміщення за адресою навантаження автоматично свідчить про неможливість здійснення поставки. Форма №20-ОПП використовується для цілей податкового адміністрування та не визначає цивільно-правових наслідків здійснення господарських операцій.

Відсутність певного об`єкта у повідомленні за формою №20-ОПП сама по собі не доводить, що відповідач не міг використовувати відповідне приміщення на інших правових підставах або здійснювати відвантаження товару через логістичний центр постачальника.

Натомість, щодо адреси відвантаження товару відповідач пояснив, що відвантаження товару відбувалось напряму з складу постачальника відповідача. На підтвердження цієї інформації відповідач надав копії документів, наданих його постачальником ТОВ "ЕПІЦЕНТР К", зокрема, копію супровідного листа №804 від 22.05.2026, витяг з Журналу виїзду на територію ТОВ "ЕПІЦЕНТР К", копія видаткової накладної №124996 від 12.08.2022 та товарно-транспортної накладної, копія видаткової накладної №128947 від 19.08.2022 та товарно-транспортної накладної, копія видаткової накладної №135095 від 30.08.2022 та товарно-транспортної накладної.

Також суд надає оцінку доводам позивача про те, що товарно-транспортні накладні №Р124996 від 12.08.2022, №Р128947 від 19.08.2022 та №Р135095 від 30.08.2022, а також видаткові накладні №124996 від 12.08.2022, №128947 від 19.08.2022 та №135095 від 19.08.2022, складені між ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та відповідачем, підтверджують виключно факт отримання товару відповідачем від його постачальника, але не підтверджують поставку товару позивачу.

Суд не може погодитися із зазначеними доводами.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи, відповідач надав не лише документи, які підтверджують придбання ним товару у ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», а й відповідні товарно-транспортні та видаткові накладні, оформлені між відповідачем та позивачем щодо кожної зі спірних поставок.

При цьому зміст наданих документів свідчить про їх взаємозв`язок. Так, щодо кожної господарської операції матеріали справи містять два комплекти товарно-транспортних документів: перший між ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та відповідачем, який підтверджує відвантаження товару відповідачу зі складу постачальника, другий між відповідачем та позивачем, який оформлений на те саме перевезення та підтверджує подальшу передачу цього самого товару позивачу.

Надані відповідачем документи узгоджуються між собою за датами здійснення господарських операцій, найменуванням товару, його кількістю та послідовністю руху товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, надані відповідачем документи підтверджують не лише факт придбання ним товару у ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», а й логічний та безперервний ланцюг його подальшого постачання позивачу.

Сам по собі факт того, що товар був відвантажений позивачу безпосередньо зі складу постачальника відповідача, не спростовує факту поставки товару позивачу. Навпаки, такий спосіб виконання договору поставки відповідає звичайній господарській практиці, за якої постачальник може здійснювати поставку покупцю шляхом прямого відвантаження товару зі складу свого контрагента (постачальника), без проміжного завезення товару на власний склад.

Отже, суд приходить до висновку, що надані відповідачем товарно-транспортні та видаткові накладні ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» не є ізольованими доказами отримання відповідачем товару від свого постачальника, а у сукупності з товарно-транспортними та видатковими накладними, оформленими між відповідачем і позивачем, підтверджують безперервний рух одного й того самого товару від ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» через відповідача до позивача.

Суд також надає оцінку доводам позивача про те, що у товарно-транспортних накладних, оформлених між ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та відповідачем, містяться підписи водія, тоді як у відповідних товарно-транспортних накладних, оформлених між відповідачем та позивачем, за зазначення того самого водія його підпис відсутній.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність підпису водія у товарно-транспортних накладних, оформлених між відповідачем та позивачем, не свідчить про відсутність факту перевезення чи поставки товару.

Насамперед, товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує здійснення перевезення вантажу та використовується, зокрема, для обліку транспортної роботи, а не є правовстановлюючим документом щодо переходу права власності на товар.

Крім того, оцінюючи зазначену обставину, суд враховує, що матеріали справи містять два комплекти товарно-транспортних накладних, оформлених у межах одного перевезення. У першому комплекті, складеному між ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та відповідачем, водій підтвердив прийняття вантажу до перевезення власним підписом. Натомість у другому комплекті, оформленому між відповідачем та позивачем, відсутність підпису водія сама по собі не свідчить про те, що перевезення фактично не відбулося, оскільки інші реквізити документів узгоджуються між собою, а факт здійснення господарської операції підтверджується іншими наявними у справі доказами.

Суд також враховує, що позивач не надав жодних доказів того, що саме відсутність підпису водія була наслідком невиконання перевезення або що відповідні товарно-транспортні накладні були складені без фактичного здійснення господарської операції.

За таких обставин зазначена позивачем невідповідність є лише окремим недоліком оформлення документів, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, однак не спростовує документально підтверджений ланцюг руху товару від ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» через відповідача до позивача.

При цьому суд звертає увагу, що у товарно-транспортних накладних, оформлених між ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та відповідачем, наявність підпису водія підтверджує прийняття ним вантажу до перевезення. Водночас відсутність повторного підпису тієї ж особи у товарно-транспортній накладній, оформленій між відповідачем та позивачем, сама по собі не свідчить про зміну водія, відсутність перевезення чи недостовірність такого документа, оскільки законодавство не встановлює, що відсутність окремого підпису водія автоматично позбавляє товарно-транспортну накладну доказового значення або спростовує факт здійснення господарської операції.

Водночас, на підтвердження своїх доводів про непоставку товару позивачем до матеріалів справи долучено бухгалтерську довідку, відповідно до якої товар, оплачений за рахунками відповідача, не був оприбуткований у бухгалтерському обліку товариства, а первинні документи щодо його надходження відсутні.

Суд зазначає, що бухгалтерська довідка є документом, складеним самим позивачем у межах здійснення ним бухгалтерського обліку. За своєю правовою природою така довідка є внутрішнім документом юридичної особи, який відображає інформацію, сформовану на підставі даних бухгалтерського обліку самого підприємства.

Отже, бухгалтерська довідка не є первинним документом, який підтверджує або спростовує факт здійснення господарської операції між сторонами, а лише відображає спосіб її відображення або невідображення у бухгалтерському обліку позивача. При цьому сам факт невідображення певної господарської операції у бухгалтерському обліку не є безумовним доказом того, що така господарська операція фактично не відбулася.

Разом з цим, положеннями п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.19-1.1.1. п.19.1 ст.19-1 Податкового Кодексу України, однією із функцій виконання якої повинні забезпечувати контролюючі органи, є здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до ч.14.1.175. ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 46.1. статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ч.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ч.54.3. ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. частини 54.3. цієї статті).

Частиною 57.1. статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до 50.1. статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Так, статтею стаття 44 Податкового кодексу України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу (п.44.1.ПК України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2.ПК України).

Відповідно до п.187.1. Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, складання видаткових накладних з одного боку є основою для ведення бухгалтерського обліку, а з іншого підтвердженням даних, зазначених у податковій звітності.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №905/49/15 від 04.11.2019.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Подібний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Як було встановлено судом, відповідачем, як постачальником, були виписані та зареєстровані податкові накладні: №45 від 12.08.2022 на суму 197 581,25 грн, №73 від 19.08.2022 на суму 333 546, 79 грн, №109 від 30.08.2022 на суму 396 000,00 грн.

Вказані податкові накладні було прийнято Державною податковою службою України, що підтверджується відповідними квитанціями про прийняття документів.

Із відповіді контролюючого органу вбачається, що позивач відобразив у податковому обліку податковий кредит за податковими накладними №45 від 12.08.2022, №73 від 19.08.2022 та №109 від 30.08.2022 на загальну суму 927 128,04 грн.

Позивач не заперечує самого факту включення зазначених сум до складу податкового кредиту, однак зазначає, що реєстрація податкових накладних та формування податкового кредиту не підтверджують фактичного отримання товару.

Суд погоджується із зазначеним доводом позивача лише частково, оскільки податкова накладна сама по собі не є безумовним доказом фактичного постачання товару. Однак, вона може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами.

Суд звертає увагу, що у даній справі має місце не лише факт реєстрації податкових накладних відповідачем.

Позивач, в свою чергу, добровільно включив зазначені суми до власного податкового кредиту.

Формування податкового кредиту є реалізацією платником податку свого права на зменшення податкових зобов`язань. Таке право виникає виключно за умови, якщо платник податку вважає відповідну господарську операцію реальною та використовує її результати у власній господарській діяльності.

Добровільне відображення спірних сум у податковому кредиті є процесуальною поведінкою самого позивача, яка свідчить про те, що на момент подання податкової декларації він визнавав відповідні господарські операції такими, що відбулися.

Жодних доказів того, що позивач після цього подавав уточнюючі декларації, коригував податковий кредит, звертався до контролюючих органів щодо безпідставної реєстрації податкових накладних або оскаржував такі дії відповідача, матеріали справи не містять.

Водночас пояснення позивача про те, що питання податкового обліку належали до компетенції бухгалтера товариства, не спростовують зазначеної обставини. Оскільки саме юридична особа несе ризик діяльності своїх працівників та відповідає за достовірність податкової звітності, яка подається від її імені.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відображення позивачем податкового кредиту саме по собі не доводить факту поставки товару, однак у сукупності з іншими наявними у справі доказами є вагомою обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці реальності спірних господарських операцій.

Разом з цим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на заяву №68 від 12.09.2022, адресовану відповідачу, в якій міститься вимога про повернення сплачених за товар грошових коштів у зв`язку з його непоставкою.

Як зазначає позивач, саме направлення зазначеної заяви свідчить про те, що вже станом на 12.09.2022 товар ним отриманий не був, а тому у відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що заява №68 датована 12.09.2022, підписана директором ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ» Мкртічяном А.А. та містить відтиск печатки ТОВ «ІБК «ЕЛІТ СТРОЙ».

Разом із тим самим позивачем як доказ у справі подано інформацію Державної прикордонної служби України, відповідно до якої директор товариства перебував за межами України у період з 17.03.2022 по 24.11.2022.

Отже, за твердженням самого позивача, станом на 12.09.2022 директор фізично перебував поза межами території України. Зазначена обставина має істотне значення для оцінки не лише видаткових накладних, але й самої заяви №68.

Так, обґрунтовуючи позов, позивач фактично виходить із того, що перебування директора за кордоном виключало можливість підписання ним видаткових накладних у серпні 2022 року.

Разом із тим аналогічні обставини існували і станом на дату підписання заяви №68.

Отже, застосування різного підходу до оцінки документів, які нібито підписані однією й тією ж особою в один і той самий період її перебування за межами України, суперечило б принципам повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів.

Суд звертає увагу, що позивач не надав будь-яких пояснень щодо способу підписання директором заяви №68 під час перебування за межами України. Не надано також доказів використання кваліфікованого електронного підпису, дистанційного оформлення документа або інших доказів, які б пояснювали можливість його підписання саме директором.

За таких обставин сам по собі факт перебування директора поза межами України не може вибірково використовуватись позивачем лише для спростування доказів відповідача, залишаючись поза оцінкою щодо власних документів позивача.

Суд виходить із необхідності застосування однакових критеріїв оцінки доказів до документів обох сторін спору. При цьому навіть якщо виходити із належності заяви №68 позивачу, її зміст сам по собі не підтверджує факту непередання товару. Вказана заява є одностороннім волевиявленням позивача та лише містить його твердження про невиконання відповідачем зобов`язань. Водночас така заява не створює презумпції достовірності викладених у ній обставин та підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд вважає за необхідне окремо оцінити послідовність дій самого позивача після виникнення спірних правовідносин, оскільки відповідно до статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України вірогідність доводів сторони визначається не лише окремими письмовими доказами, а й їх узгодженістю між собою, а також поведінкою сторони до виникнення спору та після нього.

Матеріалами справи встановлено, що листом №68 від 12.09.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, посилаючись на те, що оплачений товар поставлений не був.

Разом із тим суд звертає увагу на хронологію подій.

Зазначена вимога складена 12.09.2022, тобто до закінчення граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року.

Водночас, як вбачається з листа Головного управління ДПС, після складення зазначеної заяви позивач не лише не вжив заходів щодо виключення спірних господарських операцій зі свого податкового обліку, а навпаки, включив до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року суми ПДВ за всіма податковими накладними, складеними відповідачем, сформувавши податковий кредит на загальну суму 927 128,04 грн.

Отже, на момент подання відповідної податкової декларації позивач уже висловив відповідачу свою позицію про нібито непоставку товару та вимагав повернення сплачених грошових коштів. Незважаючи на це, позивач у подальшому використав зазначені податкові накладні для формування власного податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає у платника податку у зв`язку із здійсненням операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та реалізується шляхом відображення відповідних сум у податковій звітності.

Таким чином, одночасне існування двох взаємовиключних дій позивача, а саме: 1) направлення відповідачу вимоги про повернення всієї суми попередньої оплати у зв`язку з нібито непоставкою товару, 2) подальше відображення у власному податковому обліку податкового кредиту за цими ж господарськими операціями, - свідчить про непослідовність процесуальної та господарської поведінки позивача.

Якщо станом на 12.09.2022 позивач дійсно вважав, що поставка товару не відбулася, то подальше використання податкових накладних відповідача для формування власного податкового кредиту потребувало належного та логічного пояснення.

Однак будь-яких доказів, які б свідчили про помилковість подання податкової декларації, її уточнення, виправлення показників податкового обліку чи повідомлення контролюючого органу про безпідставність реєстрації податкових накладних, матеріали справи не містять.

За таких обставин наведена поведінка позивача не узгоджується з його твердженнями про повну відсутність поставки товару.

Суд виходить із того, що поведінка учасника господарських правовідносин має бути послідовною та добросовісною. Послідовне здійснення процесуальних та господарських дій є одним із критеріїв оцінки вірогідності доводів сторони. У цій справі дії позивача щодо одночасного заперечення факту поставки товару та використання податкових накладних для формування податкового кредиту свідчать про непослідовність його правової позиції, що враховується судом при оцінці доказів у їх сукупності.

Разом з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

В даному випадку, поведінка позивача характеризується взаємовиключними діями. З одного боку, позивач стверджує, що товар йому взагалі не був поставлений, а тому відповідач зобов`язаний повернути всю суму попередньої оплати. З іншого боку, після висловлення такої позиції позивач скористався податковими наслідками тих самих господарських операцій, визнавши їх при формуванні власного податкового кредиту.

Суд зазначає, що хоча саме по собі включення сум ПДВ до складу податкового кредиту не є безумовним доказом фактичного здійснення господарської операції, однак така поведінка платника податків є юридично значущою обставиною, яка підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

Непослідовність дій позивача свідчить про суперечливість його власної оцінки спірних правовідносин та не узгоджується з вимогами добросовісного здійснення цивільних прав.

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 915/222/24).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі №910/4437/23).

Оцінивши всі наявні у справі докази відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що докази, подані відповідачем, є більш вірогідними, взаємоузгодженими та послідовними, ніж докази, подані позивачем на спростування факту поставки товару.

Доводи позивача фактично зводяться до припущення про підроблення окремих первинних документів, однак належних і достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували зазначені обставини, позивачем суду не надано.

Водночас сукупність доказів, поданих відповідачем, свідчить про існування реального господарського обороту між сторонами, що підтверджується не лише первинними документами, а й податковою звітністю самого позивача, який скористався правом на формування податкового кредиту за результатами спірних господарських операцій.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на те, що у межах кримінального провадження в подальшому планується проведення судової почеркознавчої експертизи, допит водіїв та здійснення інших слідчих (розшукових) дій, які, на думку позивача, підтвердять відсутність поставки товару.

Суд наголошує, що відповідно до статей 13, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд вирішує спір виходячи з доказів, наявних у матеріалах конкретної справи.

Саме по собі посилання сторони на можливе отримання у майбутньому певних доказів у межах іншого провадження не є належним доказом у розумінні статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України та не може бути покладене в основу судового рішення.

Суд звертає увагу, що незважаючи на твердження позивача про необхідність проведення почеркознавчої експертизи, у межах цієї господарської справи позивач із відповідним клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи не звертався.

При цьому саме позивач, який ставить під сумнів справжність підписів на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, був процесуально заінтересований у заявленні такого клопотання та наданні суду належних доказів на підтвердження своїх доводів.

Аналогічно суд оцінює й посилання позивача на необхідність допиту свідків, зокрема водіїв транспортних засобів. Господарський процесуальний кодекс України не позбавляє учасника справи права подати заяву свідка як письмовий доказ або заявити клопотання про його виклик та допит у судовому засіданні у випадках, передбачених процесуальним законом. Проте позивач жодної заяви свідка до матеріалів справи не подав та не навів об`єктивних причин неможливості подання таких доказів під час розгляду цієї справи.

Також позивач посилається на необхідність отримання інформації від ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» щодо обставин відвантаження товару. Разом із тим матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач звертався до зазначеного товариства із відповідним запитом чи вимогою про надання документів або інформації, необхідної для підтвердження власної правової позиції.

Більше того, позивач не звертався ані до відповідача із вимогою надати оригінали видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, ані до суду з клопотанням про витребування зазначених доказів у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства саме сторони зобов`язані подавати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, тоді як суд не вправі з власної ініціативи збирати докази, за винятком випадків, прямо передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, посилання позивача на те, що відповідні докази можуть бути отримані у майбутньому або що вони не були подані іншими особами, не звільняє його від обов`язку доведення обставин, покладених в основу позову.

Окремо суд оцінює доводи позивача щодо товарно-транспортної накладної від 19.08.2022 №1908-11, відповідно до якої перевезення товару здійснював водій Косюк Іван Васильович. На підтвердження своїх заперечень позивач подав довідку про перетин державного кордону особою із зазначеним прізвищем та ім`ям, відповідно до якої така особа у спірний період перебувала за межами України.

Разом із тим надана довідка сама по собі не дає можливості суду достовірно встановити, що особа, зазначена у ній, є тією самою особою, яка зазначена водієм у товарно-транспортній накладній.

Матеріали справи не містять жодних документів, які б дозволяли ідентифікувати водія, зазначеного у товарно-транспортній накладній, зокрема копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, реєстраційного номера облікової картки платника податків, дати народження чи інших ідентифікаційних даних.

За відсутності таких відомостей сам лише збіг прізвища та ім`я не дає суду підстав дійти беззаперечного висновку про тотожність зазначених осіб.

Більше того, судом встановлено, що державний реєстраційний номер транспортного засобу, зазначений у товарно-транспортній накладній №1908-11 від 19.08.2022 як транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення товару, не збігається з державним реєстраційним номером транспортного засобу, зазначеним у довідці про перетин державного кордону як транспортний засіб, на якому особа на ім`я Косюк Іван перетинала державний кордон України.

Вказана невідповідність свідчить про відсутність належного доказового зв`язку між зазначеними документами та виключає можливість зробити однозначний висновок, що інформація про перетин державного кордону стосується саме водія, вказаного у спірній товарно-транспортній накладній.

Відтак наведена позивачем довідка не є належним та достатнім доказом того, що саме водій, зазначений у товарно-транспортній накладній від 19.08.2022 №1908-11, перебував у відповідний період за межами України, а тому не спростовує відомостей, які містяться у зазначеному первинному документі.

За таких обставин наведені позивачем докази не спростовують належним чином достовірність товарно-транспортної накладної №1908-11 від 19.08.2022 та не можуть бути покладені судом в основу висновку про відсутність перевезення товару за цією накладною.

Таким чином, наведені позивачем доводи ґрунтуються переважно на припущеннях щодо можливого отримання додаткових доказів у майбутньому та не підтверджені належними, допустимими й достатніми доказами, які б могли спростувати сукупність доказів, поданих відповідачем, або змінити висновки суду щодо реальності спірних господарських операцій.

Суд звертає увагу, що господарське судочинство ґрунтується на принципі змагальності сторін, відповідно до якого саме учасники справи визначають обсяг своїх вимог, заперечень та доказів, необхідних для їх підтвердження. Суд не може покладати в основу рішення припущення про можливе отримання доказів у майбутньому або підміняти сторону у виконанні покладеного на неї процесуального обов`язку щодо доказування. Неподання позивачем належних доказів, незаявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, неподання заяв свідків, невикористання передбачених процесуальним законом механізмів витребування доказів, а також посилання виключно на можливість проведення відповідних процесуальних дій у межах іншого провадження не можуть бути усунуті судом та не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару, а тому відсутні правові підстави для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, у вигляді повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ЕЛІТ СТРОЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЄРА ГРУП" про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "05" серпня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко