Рішення № 138783900, 05.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1312/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (61001, м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 29) , 2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 4'125'549,92 грн за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідачів 1, 2 - Кокорева Е.О.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" та до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №11527770000 від 22.11.2021 у розмірі 4'125'549,92 грн, з яких: 3'051'060,56 грн - заборгованість за кредитом; 43'543,60 грн - заборгованість за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023; 1'030'945,76 грн - заборгованість за процентами за користування простроченою сумою кредиту.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2026 року о 14:15.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

27.04.2026 відповідач 1 подав відзив (вх. 12762), в якому вказав, що після 21.11.2023 позивач не мав правових підстав для подальшого нарахування договірних процентів та застосування умов користування кредитом як чинного кредитного зобов`язання. При цьому матеріали справи містять лише документи щодо зміни графіків платежів, тимчасового перенесення окремих платежів у період воєнного стану та так званих "кредитних канікул", однак жодного належного доказу зміни кінцевого строку кредитування після 21.11.2023 позивачем не надано. Матеріали справи також не містять жодної додаткової угоди про продовження строку дії кредитного договору. У зв`язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню в частині стягнення процентів, нарахованих починаючи з 22.11.2023 по 31.03.2026, у загальному розмірі 868'357,00 грн, як таких, що були нараховані після закінчення строку кредитування без належних правових підстав.

27.04.2026 відповідач 2 подав відзив (вх. 12763), в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на припинення поруки, у зв`язку зі зміною основного зобов`язання без належної згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

02.06.2026 позивач подав відповідь на відзив відповідача 1 (вх.№ 13288), в якій зазначив, що оскільки кредит залишається неповернутим до Банку, то відповідно до умов кредитного договору та 8.3, 8.6 Правил, а також положень ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право нарахувати проценти на суму простроченого кредиту до дня повного погашення кредиту.

02.06.2026 позивач подав відповідь на відзив відповідача 2 (вх.№ 13287), в якій вказав, що відповідачем 2 неправильно зазначено про продовження строку кредитування та про збільшення періоду нарахування процентів, оскільки в позові вказано не про збільшення строку (періоду) кредитування, а про перенесення погашення певних сум основного боргу на пізніші періоди, при цьому загальний (кінцевий) строк кредитування не збільшився. Крім того, в п. 2.1 двох договорів поруки вказується, що у випадку зміни умов Основного договору Поручитель, підписанням цього Договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін, в тому числі щодо зміни розміру Основного зобов`язання та/або строків/термінів його виконання, зміни інших умов Основного договору тощо. Сторони погодили, що зміни які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 червня 2026 року о 15:00.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався для надання можливості сторонам укласти мирову угоду.

Так, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 розгляд справи по суті відкладено на 05.08.2026 на 15:00.

Представник позивача в судове засідання 05.08.2026 не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про проведення засідання за його відсутності.

Представник відповідачів у судовому засіданні 05.08.2026 підтримав подані відзиви, проти задоволення позовних вимог заперечував.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представника відповідачів, суд установив такі обставини.

Між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (надалі Позивач, Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (надалі Відповідач 1, Клієнт, Позичальник, Боржник) укладено кредитний договір №11527770000 від 22.11.2021 (надалі Кредитний договір).

Підписуючи цей договір, сторони погодилися з умовами надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у Правилах (договірних умовах) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв клієнтів АТ "Укрсиббанк". Підписи сторін під цим договором кредитування вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід`ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк надав Клієнту кредит (грошові кошти) в сумі 4'404'524,53 грн шляхом зарахування Банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Клієнта НОМЕР_1 , що підтверджується випискою за кредитним договором (рахунком) та меморіальним ордером від 24.11.2021.

Відповідач 1 зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 21.11.2023, та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій згідно умов пунктів 1.3 кредитного договору.

Відповідно з графіком погашення кредиту Позичальник повинен був здійснювати погашення кредиту щомісяця у такому обсязі, щоб на 10 число кожного місяця залишок максимальної заборгованості за кредитом не перевищував суму, встановлену графіком. Так, згідно графіку Позичальник щомісячно до 10 числа місяця повинен повертати Банку по 183'522,00 грн, а 21.11.2023 183'518,53 грн. В подальшому графік був змінений.

У разі не погашення строкового платежу у терміни, вказані у графіку, ця частина платежу вважається простроченою сумою кредиту.

За користування кредитними коштами встановлена плата за кредит, а саме: процентна ставка для строкової суми кредиту у розмірі 11.9 % річних, для простроченої суми кредиту - у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату такого прострочення ( п. п.1.3.1 1.3.2 кредитного договору).

У період дії в Україні воєнного стану подвійна процентна ставка не нараховується Банком, а за користування простроченим кредитом застосовуюється розмір процентної ставки 11.9 %, що встановлена для строкової суми кредиту.

Проценти нараховуються та сплачуються в порядку, передбаченому Правилами. (п.1.3.3 кредитного договору)

Пунктами 8.3, 8.6 Правил передбачено порядок нарахування та сплати процентів, а саме:

"8.3. Плата за користування Кредитом.

За користування Кредитом/Траншем Клієнт сплачує проценти. Процентна ставка для Строкової суми Кредиту/Траншу встановлюється відповідно до Договору кредитування.

8.3.1. Нарахування процентів за Строковою сумою Кредиту/Траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена Договором кредитування, здійснюється в останній робочий день кожного місяця та в день повного погашення Кредиту/Траншу за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані Клієнту і які ще не повернуті останнім у власність Банку, за період з дня фактичного надання Кредиту/Траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення Кредиту/Траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці.

Для розрахунку процентів день надання та день погашення Кредиту/Траншу вважається одним днем.

Клієнт зобов`язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення Кредиту/Траншу, якщо інше не передбачено Договором кредитування.

Якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

8.6. Прострочена заборгованість.

За користування Кредитом понад встановлений Договором кредитування строк/термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для Строкової суми Кредиту/Траншу на дату виникнення такого прострочення або ставка у розмірі визначеному відповідним Договором. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї Простроченої суми Кредиту/Траншу.

Нарахування подвійної процентної ставки на Прострочену суму Кредиту/Траншу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого Договором кредитування, до дати повного погашення такої заборгованості."

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні (на підставі Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022), пов`язаного зі збройним вторгненням Російської Федерації на територію України, та з метою мінімізації негативного впливу на банк, фінансову стабільність клієнтів та економіку України, АТ "Укрсиббанк" було прийнято рішення вжити заходів щодо ефективної підтримки позичальників, що зазнали фінансових труднощів.

У 2022 році графік погашення кредиту неодноразово змінювався (строки погашення кредиту по місцям переносилися) за згодою сторін.

1) Так, Банк листом від 20.04.2022 за № 62-4-13/33-52 надав Позичальнику наступну пропозицію, а Позичальник надав акцепт, яким підтвердив повне та безумовне прийняття змін щодо:

"Змінити графік погашення по кредитному договору, а саме перенести оплату по основному боргу:

- що підлягає сплаті до 10.05.2022 на 10.08.2022,

- що підлягає сплаті до 10.06.2022 на 12.09.2022,

- що підлягає сплаті до 11.07.2022 на 10.10.2022

Згідно нового графіку повернення кредиту повинно здійснюватися наступним чином:

До 10.05.2022 - 0,00 грн.

До 10.06.2022 - 0,00 грн.

До 10.07.2022 - 0,00 грн.

До 10.08.2022 - 367044,00 грн.

До 10.09.2022 - 367044,00 грн.

До 10.10.2022 - 367044,00 грн.

З листопада 2022 року по жовтень 2023 року до 10 числа місяця по 183'522,00 грн щомісячно. 21.11.2023 - 183'518,53 грн"

2) Банк листом № 62-4-13/33-57 від 27.05.2022 надав Позичальнику наступну пропозицію, а Позичальник листом від 31.05.2022 № 3105 надав акцепт, яким підтвердив повне та безумовне прийняття змін щодо:

"Змінити графік погашення по кредитному договору, а саме перенести оплату по основному боргу:

- що підлягає сплаті до 10.05.2022 на 10.08.2022,

- що підлягає сплаті до 10.06.2022 на 12.09.2022,

- що підлягає сплаті до 11.07.2022 на 10.10.2022. До 10.06.2022 - 0,00 грн.

Згідно нового графіку повернення кредиту повинно здійснюватися наступним чином:

До 10.07.2022 - 0,00 грн.

До 10.08.2022 - 183522,00 грн.

До 10.09.2022 - 367044,00 грн.

До 10.10.2022 - 367044,00 грн.

З листопада 2022 року по жовтень 2023 року до 10 числа місяця по 183522,00 грн. щомісячно. 21.11.2023р. 183518,53 грн.

3) Банк листом від 01.06.2022 за №62-4-10/133 надав Позичальнику наступну пропозицію, а Позичальник листом від 01.06.2022 № 0106 надав акцепт, яким підтвердив повне та безумовне прийняття змін щодо

"Змінити графік погашення по кредитному договору, а саме перенести оплату по основному боргу:

- що підлягає сплаті до 10.05.2022 на 10.08.2022,

- що підлягає сплаті до 10.06.2022 на 12.09.2022,

- що підлягає сплаті до 11.07.2022 на 10.10.2022.

За новим графіком погашення по кредиту повинно здійснюватися наступним чином:

до 10.06.2022 - 0,00 грн.

до 10.07.2022 - 0,00 грн.

до 10.08.2022 - 183522,00 грн.

до 10.09.2022 - 367044,00 грн.

до 10.10.2022 - 367044,00 грн.

З листопада 2022 по жовтень 2023 до 10 числа місяця по 183522,00 грн щомісячно. 21.11.2023 - 183518,53 грн.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань Позичальника по вказаному Кредитному договору прийнята порука ОСОБА_1 (надалі Відповідач 2, Поручитель) відповідно до Договору поруки №287195 (основний борг) та Договору поруки №287196 (проценти та інші платежі) від 22.11.2021, (далі разом Договори поруки).

Відповідно до п. п. 1.1.-1.5 Договорів поруки Поручитель зобов`язується відповідати за виконання позичальником зобов`язань перед кредитором щодо повернення кредиту, сплати процентів, у межах сум, встановлених п.1.3. договору 4'404'524,53 грн за основним зобов`язань щодо сплати суми основного боргу та 2'202'262,27 грн за процентами, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідальність Поручителя і Позичальника є солідарною (п.1.4 договору поруки). Строк дії договору поруки становить 12 років з дати укладення цього договору (п.3.1. Договорів поруки).

Підписанням договору поруки Поручитель підтвердив, що йому добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору. Причини невиконання Позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання Поручителем зобов`язань по договору поруки (п.1.2 Договорів поруки).

У випадку зміни умов основного договору Поручитель надає свою згоду на здійснення таких змін, в тому числі щодо зміни розміру основного зобов`язання та/або строків / термінів його виконання, без додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін (п. 2.1 Договорів поруки).

Як зазначає Позивач, Відповідач 1 умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього перед Позивачем станом на 08.04.2026 наявна заборгованість в розмірі 4'125'549,92 грн, яка складається з:

- 3'051'060,56 грн - заборгованість за кредитом;

- 43'543,60 грн - заборгованість за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023;

- 1'030'945,76 грн - заборгованість за процентами за користування простроченою сумою кредиту.

Оскільки за Договорами поруки Відповідач 2 відповідає перед Позивачем як солідарний боржник у випадку невиконання Відповідачем 1 зобов`язань за кредитним договором, Позивач звернувся до суду з цим позовом про солідарне стягнення з Відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між позивачем та першим відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст.ст.205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України він вважається укладеним.

За приписами ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Надання першому відповідачу кредиту підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку першого відповідача, наявними в матеріалах справи.

При цьому, як було встановлено судом, сторонами у Кредитному договорі був погоджений графік погашення кредиту, за яким відповідач 1 взяв на себе зобов`язання згідно цього графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 21.11.2023. Також сторонами у договорі для строкової суми кредиту встановлена фіксована процентна ставка в розмірі - 11,9% процентів річних, які нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Привалами (договірними умовами) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв клієнтів АТ "Укрсиббанк", що діяли на час виникнення спірних правовідносин. Зазначені Правила містяться в матеріалах справи.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого Позивачем розрахунку суми прострочених платежів за кредитом у розмірі 3'051'060,56 грн та за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023 у розмірі 43'543,60 грн, суд зазначає, що він не суперечить положенням чинного законодавства, встановленим обставинам справи, та є арифметично вірним.

Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 3'051'060,56 грн та за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023 у розмірі 43'543,60 грн. Даний факт першим Відповідачами не спростований та не заперечується, власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.

Доказів того, що Поручителем була сплачена відповідна заборгованість суду також надано не було.

Як зазначено судом вище, виконання зобов`язань за Кредитним договором було забезпечено Договорами поруки, укладеними між Позивачем та Відповідачем 2, відповідно до умов яких Відповідач 2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договорів поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що у Відповідачів виник солідарний обов`язок сплатити заборгованість з повернення кредитних коштів в розмірі 3'051'060,56 та 43'543,60 грн заборгованості за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023.

Щодо заперечень Відповідача 2, суд зазначає, що перенесення оплати по основному боргу під час дії воєнного стану не призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а тому підстави для припинення поруки в даному випадку відсутні. Тим більше, що редакцією ч. 1 ст. 559 ЦК України, яка була чинною на дату укладення Кредитного договору та Договорів поруки, було визначено не припинення поруки, а обмеження обсягу відповідальності поручителя (у разі збільшення обсягів відповідальності боржника).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Відповідачі не надали суду належних доказів виконання зобов`язань за Кредитним договором, в матеріалах справи докази погашення заборгованості також відсутні, наявність заборгованості підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з Відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 3'051'060,56 грн та за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023 у розмірі 43'543,60 грн є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування простроченою сумою кредиту в сумі 1'030'945,76 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами понад встановлений Кредитним договором термін в сумі 868'357 грн.

В обґрунтування вимог в зазначеній частині, позивач посилається на те, що умовами Кредитного договору передбачено, що для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 11,9 % процентів річних. Для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.

У п.8.3.1 Правил, як вже зазначалось вище, нарахування процентів за строковою сумою кредиту/траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена договором кредитування, здійснюється в останній календарний день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані клієнту і які ще не повернуті останнім у власність банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці; для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем; клієнт зобов`язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено договором кредитування; якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 91).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зробила наступні висновки.

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (п.107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за користування кредитом за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за користування кредитом (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналізуючи зміст умов п.1.3 кредитного договору та п.8.3. Правил, суд приходить до висновку, що передбачена сторонами сплата процентів за простроченою сумою кредиту, визначена саме як міра відповідальності за порушення умов договору, що не відповідає правовій природі таких процентів та суперечить вимогам закону.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що після закінчення строку кредитування (21.11.2023) у Позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі визначеному договором. За таких обставин кредитор не позбавлений можливості захистити свої права щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання із застосуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За викладених обставин, нарахування Позивачем процентів за користування кредитом понад встановлений договором термін у розмірі 868'357 грн суд визнає безпідставним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (61001, м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 29; ідент. код 36988526) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідент. код 09807750) заборгованість за кредитом у сумі 3'051'060,56 грн, заборгованість за процентами за користування строковою сумою кредиту за період з 01.05.2023 до 21.11.2023 в сумі 43'543,60 грн, заборгованість за процентами за користування простроченою сумою кредиту в сумі 162'588,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (61001, м.Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 29; ідент. код 36988526) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідент. код 09807750) судовий збір у сумі 19'543,16 грн.

Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідент. код 09807750) судовий збір у сумі 19'543,16 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідент. код 09807750).

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (61001, м.Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 29; ідент. код 36988526).

Відповідач 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено 06.08.2026.

СуддяІ.В. Трофімов