Рішення № 138783285, 21.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2026Справа № 910/6039/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ на Липківського"

до Київської міської ради

про скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання протиправним та скасування рішення,

При секретарю судового засідання: Карашевич В.В.

Представники сторін:

від позивача: Бєляй Владислав Олегович - представник за ордером серії ВІ №1397262 від 18.05.2026;

від відповідача: Перепелицін Костянтин Михайлович - представник у порядку самопредставництва;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ НА ЛИПКІВСЬКОГО" (дала - ТОВ "БЦ на Липківського") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - Рада), в якому просило суд:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,1234 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0014, яка розташована на адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, площа Солом`янська, вулиці Липківського Василя Митрополита, Кавказька, Генерала Шаповала, Солом`янська у Державному земельному кадастрі (вимога №1);

- скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 0,3680 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, яка розташована на адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Липківського Василя Митрополита у Державному земельному кадастрі(вимога №2);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0735 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047, яка розташована на адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Солом`янська, 1а у Державному земельному кадастрі (вимога №3);

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради III сесії ІХ скликання від 21.03.2024 №304/8270 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель" в частині затвердження Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:141, обмеженого вулицями Липківського Василя Митрополита, Солом`янською, Кавказькою та Генерала Шаповала у Солом`янському районі м. Києва щодо земельної ділянки площею 1,1234 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0014, яка розташована на адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, площа Солом`янська, вулиці Липківського Василя Митрополита, Кавказька, Генерала Шаповала, Солом`янська, земельної ділянки площею 0,3680 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, яка розташована на адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Липківського Василя Митрополита, земельної ділянки площею 0,0735 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047 (вимога №4);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 79223808 від 02.06.2025 14:54:56, Урдюк Оксана Юріївна, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, яким за Київською міською радою (код ЄДРПОУ: 22883141), зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, номер відомостей про речове право: 60139584 (вимога №5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування майна Позивача, за Радою на праві комунальної власності зареєстровані три земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047. Оскільки формування земельних ділянок було здійснено без дотримання вимог ДБН, вони безпосередньо накладаються на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Позивачу, що свідчить про порушення права останнього, яке полягає у позбавляється можливості у передбачений законом спосіб отримати право оренди на земельну ділянку та вільно користуватись своїм нерухомим майном.

28.05.2026 через загальний відділ діловодства суду ТОВ "БЦ на Липківського" подало докази сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

29.05.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "БЦ на Липківського" подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.06.2026. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

17.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 18.06.2026) Рада подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що:

- Рада не є належним відповідачем у даній справі;

- Позивачем не доведено права власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельних ділянках комунальної форми власності;

- позовна вимога про скасування рішення Ради від 21.03.2024 №304/8270 в частині спірних земельних ділянок не є ефективним способом захисту, оскільки вказане рішення вичерпало свою дію шляхом його виконання та не призведе до відновлення порушених прав ТОВ "БЦ на Липківського";

- Позивачем не надано достатніх доказів порушення Відповідачем його прав та інтересів.

25.06.2026 на адресу суду від ТОВ "БЦ на Липківського" надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач не погодився із аргументами Відповідача, виходячи з того, що:

- скасування рішення органу місцевого самоврядування та рішень державного реєстратора є належним та ефективним способом захисту, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.05.2018 у справі №923/466/17;

- Рада є належним відповідачем у даній справі, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та зареєстровані за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- порушення прав ТОВ "БЦ на Липківського" полягає у тому, що внаслідок формування вказаних земельних ділянок Позивач позбавлений можливості отримати у користування земельну ділянку в межах та площі, яка відповідно до ДБН є необхідною для обслуговування його нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

20.07.2026 через систему "Електронний суд" Рада подало клопотання про долучення доказів: листа Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" №062/14-13217 від 23.06.2026 та листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-10441 від 22.06.2026.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 3 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частини 4 статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

За положеннями статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 статті 207 ГПК України вказано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (частина 2 статті 207 ГПК України).

Водночас за положеннями частин 1-3 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Поважність пропуску процесуального строку для подання доказів обґрунтовується перебуванням представника Ради у відпустці. Однак, на переконання суду, вказана причина не є поважною і матеріали справи не містять доказів перебування представниці Ради у щорічній запланованій відпустці з 29.06.2026.

Також, суд звертає увагу на те, що вищезазначені докази датуються 22.06.2026, 23.06.2026, тобто вже існували майже за місяць до дати судового засідання і представниця Ради мала можливість їх подати до початку свої відпустки або інший представник, який був присутній у підготовчому засіданні 30.06.2026.

Враховуючи вищевикладене, клопотання Ради про долучення доказів підлягає залишенню без розгляду, а долучені до нього докази не приймаються судом до розгляду.

21.07.2026 у судовому засіданні представник ТОВ "БЦ на Липківського" підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Ради заперечив проти позову, просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації земельних ділянок та рішення Ради (вимоги №№1-4), оскільки не підвідомчі (не підлягають вирішенню) господарським судом, а в частині вимоги №5 - відмовити у зв`язку з відсутністю порушеного права.

У судовому засіданні 23.06.2026 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "БЦ на Липківського" обґрунтованими.

Відповідно до пункту 18 Додатку до Рішенням Ради №304/8270 від 21.03.2024 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:141 (номер справи 642915274), обмеженого вулицями Липківського Василя Митрополита, Солом`янською, Кавказькою та Генерала Шаповала у Солом`янському районі м. Києва, зокрема:

- земельна ділянка, площею 1,1234 га, місце розташування: площа Солом`янська, вул. Липківського Василя Митрополита, Кавказька, Генерала Шаповала, Солом`янська у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:72:141:0014, з цільовим призначенням: 12.13 Земельні ділянки загального користування, які використовуються як вулиці, майдани, проїзди, дороги, набережні;

- земельна ділянка, площею 0,3680 га, місце розташування: вул. Митрополита Василя Липківського у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:72:141:0038, з цільовим призначенням: 02.09 Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови;

- земельна ділянка, площею 0,0735 га, місце розташування: вул. Солом`янська, 1 а у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:72:141:0047, з цільовим призначенням: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Вищезазначені земельні ділянки сформовані, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак лише щодо земельної ділянки, площею 0,3680 га, місце розташування: вул. Митрополита Василя Липківського у Солом`янському районі м. Києва, з кадастровим номером: 8000000000:72:141:0038, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про її власника - Раду.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, номер відомостей про речове право: 60139584, зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксани Юріївни індексний номер: 79223808 від 02.06.2025 14:54:56.

На підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2025, зареєстрованого у реєстрі під №307, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мацола Д.В., та Акту прийому-передачі нерухомого майна від 10.07.2025 до вказаного договору, ТОВ "БЦ на Липківського" набуло у приватну власність нежитлові приміщеннями №13, №14, цокольним поверхом IX поверх (в частині літ. "А"), загальною площею 1 562,70 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 45.

Також Приватним акціонерним товариством "Нерухомість Столиці" було передано до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" додаткові вклади у негрошовій формі:

- згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна №476, №477 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101, загальною площею 652,7 кв.м, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №478, №479 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101а, загальною площею 102,2 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №480, №481 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101б, загальною площею 555,1 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №482, №483 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101в, загальною площею 229,1 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №484, №485 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101г, загальною площею 150,1 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №486, №487 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101д, загальною площею 462,2 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №488, №489 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101е, загальною площею 12172,8 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №490, №491 від 16.06.2025 - приміщення (група приміщень), групу нежилих приміщень №101є, загальною площею 138,3 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №492, №493 від 16.06.2025 -нежитлову будівлю (літ. В), загальною площею 328,2 кв.м, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228580680000;

- згідно Акту приймання-передачу нерухомого майна №494, №495 від 16.06.2025 - трансформаторну підстанцію, гараж (літ. "Г"), загальною площею 125 кв.м, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228805780000.

На підставі Висновку з технічної інвентаризації про можливість об`єднання №2009/25- 109/1 від 20.09.2025, виконаного ФОП Вадимом Добржанським, об`єднано групи нежилих приміщень: №101є, №101е, №101д, №101г, №101в, №101б, №101а, №101, нежилі приміщення №№13,14, цокольний поверх, IX поверх (в частині літ А,) розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45, в один об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.3047446.5043153.20250924.94.0000.04, загальною площею 15 961 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав №459338509 від 05.01.2026, №431657843 від 17.06.2025, №431656083 від 17.06.2025 ТОВ "БЦ на Липківського" є власником таких об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45:

- нежитлова будівля, літера "А", загальною площею 15 961 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3264513080000;

- трансформаторна підстанція, гараж (літ. Г), загальною площею 125 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228805780000;

- нежитлова будівля, літера "В", загальною площею 328,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228580680000.

ТОВ "БЦ на Липківського" звернулося до Ради з клопотанням, зареєстрованим 21.04.2026 за №201813103, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельно ділянки за адресою розташування його нерухомого майна: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45.

Повідомленням про відновлення адміністративного провадження №057-6630 від 14.05.2026 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської пади (Київської міської державної адміністрації) вказав, що наразі немає підстав для підготовки відповідного проекту рішення ради.

Своє повідомлення Департамент земельних ресурсів мотивував, зокрема, тим, що за даними Міського земельного кадастру територія, яка позначена на графічних матеріалах, доданих до Заяви (вищезазначеного клопотання Позивача), потрапляє в межі вже сформованих та зареєстрованих у Державному земельному кадастрі на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 №229/6280, земельних ділянок:

- площею 1,1234 га, місце розташування: площа Солом`янська, вул. Липківського Василя Митрополита, Кавказька, Генерала Шаповала, Солом`янська у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:72:141:0014, з цільовим призначенням: 12.13 Земельні ділянки загального користування, які використовуються як вулиці, майдани, проїзди, дороги, набережні;

- площею 0,3680 га, місце розташування: вул. Митрополита Василя Липківського у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:72:141:0038, з цільовим призначенням: 02.09 Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови;

- площею 0,0735 га, місце розташування: вул. Солом`янська, 1 а у Солом`янському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:72:141:0047, з цільовим призначенням: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Оскільки вказані земельні ділянки комунальної форми власності накладаються на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ "БЦ на Липківського", та на земельні ділянки, які необхідні для обслуговування такого нерухомого майна, останній звернувся з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач просив закрити провадження у справі в частині вимог №№1-4 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України - у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ст. 124 Конституції України).

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ: ст. 19 КАС України, ст. 20 ГПК України, ст. 19 ЦПУ України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий ї на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеній у п. 28-30 постанови Великої Палати Верховного Суду №823/2042/16 від 04.09.2018, публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до правової позиції, викладеній у п. 16-19 постанови Великої Палати Верховного Суду 826/10249/18 від 17.06.2020 під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 2 квітня 2019 року у справі №137/1842/16-а (провадження № 11-1506апп18)).

Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів (постанова Великої Палати Верховного Суду 804/4362/18 від 03.02.2021).

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13).

Ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, та застосовуючи динамічне тлумачення наведених вище норм у контексті цієї справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові 29.02.2024 у справі №580/4531/23 акцентувала на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикції, суб`єктний склад спору (позивачем та відповідачем є юридичні особи) та його предмет, який має приватноправовий характер, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги №№1-4 у даній справі підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, а тому клопотання Ради про закриття провадження у даній справі в частині вказаних вимог є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому захисту підлягають не лише порушені права, а й інтереси особи.

Зокрема, поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з положеннями абзацу 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований.

Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Тому власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.

Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №924/856/20, від 15.12.2021 у справі №906/109/21, від 23.12.2020 у справі №914/2057/18.

Як слідує із установлених обставин справи, ТОВ "БЦ на Липківського" є власником таких об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45:

- нежитлова будівля, літера "А", загальною площею 15 961 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3264513080000;

- трансформаторна підстанція, гараж (літ. Г), загальною площею 125 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228805780000;

- нежитлова будівля, літера "В", загальною площею 328,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228580680000.

Відповідно, набувши у власність вказане нерухоме майно, яке розташовано за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45, Позивач набув і право на оформлення користування земельною ділянкою, на якій розміщені такі об`єкти нерухомого майна, та яка необхідна для належного обслуговування цих об`єктів.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі №916/1307/21.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1-3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема на землю (частина 1 статті 60 вказаного Закону).

Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За частинами 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Оскільки земельні ділянки: площею 1,1234 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0014, площею 0,3680 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, площею 0,0735 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047, розташовані у межах міста Києва, і не належить іншим особам на праві приватної або державної власності, тому вони є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

Частиною 11 статті 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу (абзац 1).

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом (абзац 2).

Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт (абзац 3).

Таким чином, частина 11 статті 120 ЗК України передбачає для власника (набувача) об`єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності, три варіанти набуття у власність або користування земельної ділянки державної або комунальної власності:

- стаття 118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами);

- стаття 123 ЗК України (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування);

- стаття 128 ЗК України (порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам).

Таким правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №153/1548/23.

Як було раніше встановлено судом, ТОВ "БЦ на Липківського" звернулося до Ради з клопотанням, зареєстрованим 21.04.2026 за №201813103, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою розташування його нерухомого майна: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45.

Згідно з абзацами 1-4 частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзац 6 частини 1 статті 123 ЗК України).

За змістом частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (абзац 1).

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (абзац 2).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 частини 3 статті 123 ЗК України).

Однак повідомленням про відновлення адміністративного провадження №057-6630 від 14.05.2026 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської пади (Київської міської державної адміністрації) вказав, що наразі немає підстав для підготовки відповідного проекту рішення ради у зв`язку з тим, що визначені ТОВ "БЦ на Липківського" межі накладаються на межі вже сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047.

Отже, у даному випадку законний інтерес Позивача полягає, зокрема, у належному оформленні меж земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, оскільки від цього залежить подальша можливість реалізації ТОВ "БЦ на Липківського" процедури отримання в оренду земельної ділянки, чому передує отримання дозволу на розробку проекту з метою подальшої експлуатації та обслуговування належного йому майна (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №916/1307/21).

За частиною 1 статті 79 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 791 ЗК України).

Положеннями частин 3, 4 статті 791 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частини 9, 10 статті 791 ЗК України).

Згідно з частиною 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Положеннями частини 13 статті 791 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

У відповідності до абзаців 1-4 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (пункт 77 постанови Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №906/1032/24, пункт 50 постанови Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №916/1750/22).

На підтвердження порушення свого законного інтересу ТОВ "БЦ на Липківського" разом із позовом у порядку статті 101 ГПК України було подано до суду Висновок експерта №1602/26 від 16.02.2026 за результатами виконання земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, виконаний судовим експертом ТОВ "Гісмап" Окрепко Анною Ігорівною, у якому викладено відповіді на поставлені питання:

1. Площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нежитлової будівлі під літ. "А", площею 15961 кв.м (відповідно до технічного паспорту ТІ01:8605-6267-3395-4743), яка належать на праві приватної власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2025, зареєстрованого у реєстрі під №307, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мацола Д.В., та акту прийому передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2025, а також на підставі: актів приймання- передачі нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №476, 477; №478, 479; №480, 481; №482, 483; №484, 485; №486, 487; №488, 489; №490, 491 від 16.06.2025; трансформаторної підстанції, гаражу під літ. "Г" площею 125 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228805780000), яка належать на праві приватної власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №494, 495 від 16.06.2025 та громадського (виробничого) будинку під літ. "В" площею 328,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228580680000), який належать на праві приватної власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №492, 493 від 16.06.2025 та розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, 45, складає 0,7692 га (фактичне землекористування обмежене самою будівлею та парканами), що в мінімальних значеннях відповідає вимогам ДБН, а саме п.5.1.1.1 ДБН В.2.2-28:2010 "Будинки адміністративного та побутового призначення", п. 10.7,10.8., 15.2.2,15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій" та п. 4.8., 5.2, 5.5. ДБН 8.2.3-15:2007 "Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів", п. 6 ДБН 8.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги", п.11 ДБН 8.2.3-5:2018 "Вулиці та дороги населених пунктів".

2. Межі земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нежитлового приміщення площею 15961 кв.м, трансформаторної підстанції, гаражу загальною площею 125 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228805780000), громадського (виробничого) будинку під літ. "В" площею 328,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228580680000) перетинаються з межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0014. Площа перетину становить 0,0411 га. (411 кв.м.) та 0,0012 га. (12 кв.м.). Перетин земельних ділянок зображено на Малюнках 17, 18 дослідницької частини Висновку та Додатку №1 до Висновку зеленою штриховкою.

Межі земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нежитлового приміщення площею 15961 кв.м, трансформаторної підстанції, гаражу загальною площею 125 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228805780000), громадського (виробничого) будинку під літ. "В" площею 328,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228580680000) перетинаються з межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038. Площа перетину становить 0,3680 га. (3680 кв.м). Перетин земельних ділянок зображено на Малюнку 19 дослідницької частини Висновку та Додатку №1 до Висновку зеленою штриховкою.

Межі земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нежитлового приміщення площею 15961 кв.м, трансформаторної підстанції, гаражу загальною площею 125 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228805780000), громадського (виробничого) будинку під літ. "В" площею 328,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228580680000) перетинаються з межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047. Площа перетину становить 0,0735га. (735 кв.м). Перетин земельних ділянок зображено на Малюнку 20 дослідницької частини Висновку та Додатку №1 до Висновку зеленою штриховкою.

3. Межа земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047 накладається на місце розташування трансформаторної підстанції, гаражу загальною площею 125 кв.м, яка знаходиться у приватній власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі акту приймання-передачу нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №494, 495 від 16.06.2025, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228805780000. Площа накладання становить 0,0125 га (125 кв.м). Перетин земельної ділянки на місце розташування трансформаторної підстанції, гаражу зображено на Малюнку 20.1 дослідницької частини Висновку.

Межа земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047 накладається на місце розташування громадського (виробничого) будинку під літ. "В" площею 328,2 кв.м, який знаходиться у приватній власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі акту приймання- передачу нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №492, 493 від 16.06.2025, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 45, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228580680000. Площа накладання становить 0,0354 га. (354 кв.м). Перетин земельної ділянки на місце розташування громадського (виробничого) будинку зображено на Малюнку 20.2 дослідницької частини Висновку.

Межа земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0014 накладається на зовнішні сходи нежитлової будівлі під літ. "А", яка знаходиться у приватній власності ТОВ "БЦ на Липківського" з площі Солом`янсьої. Площа накладання становить 0,0411 га. (411 кв.м.). Перетин земельної ділянки на місце розташування на зовнішніх сходів до нежитлової будівлі під літ. "А" зображено на Малюнку 20.3 дослідницької частини Висновку.

4. Доступ (проїзд) транспортних засобів до нежитлової будівлі під літ. "А", площею 15961 кв.м (відповідно до технічного паспорту ТІ01:8605-6267-3395-4743), яка належать на праві приватної власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2025, зареєстрованого у реєстрі під №307, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мацола Д.В., та акту прийому передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2025, а також на підставі: актів приймання- передачі нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №476, 477; №478, 479; №480, 481; №482, 483; №484, 485; №486, 487; №488, 489; №490, 491 від 16.06.2025; трансформаторної підстанції, гаражу під літ. "Г" площею 125 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228805780000), яка належать на праві приватної власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №494, 495 від 16.06.2025 та громадського (виробничого) будинку під літ. "В" площею 328,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228580680000), який належать на праві приватної власності ТОВ "БЦ на Липківського" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, яке вносить учасник до статутного капіталу ТОВ "БЦ на Липківського" №492, 493 від 16.06.2025 та розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, 45 в об`їзд земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, не можливий.

Оскільки вищезазначений висновок експерта відповідає приписам статей 98, 101 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду та оцінюється судом за приписами статті 86 ГПК України.

Дослідивши Висновок експерта №1602/26 від 16.02.2026 у взаємному зв`язку з іншими наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності, судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, накладаються на земельну ділянку, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої має право на отримання Позивач і на якій розміщено його нерухомість.

Враховуючи викладене, а також неможливість належного проїзду та під`їзду до будівель, власником яких є Позивач не використовуючи при цьому земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, суд дійшов висновку про те, що державна реєстрація зазначених земельних ділянок комунальної форми власності у Державному земельному кадастрі у даному випадку відбулась без врахування охоронюваного законом інтересу Позивача.

Оскільки ТОВ "БЦ на Липківського" звернувся до Ради із заявою про прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, та має інтерес в одержанні у користування земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, та частини ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна та його нормального функціонування, тому державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, у Державному земельному кадастрі порушує охоронюваний законом інтерес Позивача, що полягає у перешкоджанні останньому у можливості оформити належне йому в силу закону право користування земельною ділянкою.

Звідси безпідставними є доводи Ради про те, що права та інтереси ТОВ "БЦ на Липківського" у спірних правовідносинах не порушено, а також про те, що звернення Позивача до суду було необґрунтованим.

Судом відхиляються аргументи ради про недоведення Позивачем права власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельних ділянках комунальної форми власності, оскільки в силу приписів 13, 74 ГПК України тягар доведення такої обставини лежить на відповідачеві.

Окрім цього, положеннями частини 2 статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Доказів неправомірного набуття у власність нерухомого майна чи його самочинне будівництво Радою не доведено.

Аргументи Ради про те, що належним відповідачем у дані справі є не вона, а державний кадастровий реєстратор також відхиляються судом, оскільки у відповідності до правової позиції, викладеній у пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №823/2042/16, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Також за висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Зазначення позивачем співвідповідачем у справі державного реєстратора не призводить до неправильного вирішення спору по суті.

Отже, державний кадастровий реєстратор є неналежним відповідачем у цій справі (до аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №126/2200/20.

Як було раніше зазначено судом, за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20).

З огляду на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, належать до комунальної форми власності територіальної громади міста Києва, представницьким органом якої є Рада, а тому остання є належним відповідачем у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування державних реєстрацій земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047. Задоволення позовних вимог №1-3 не призведе до порушення прав Ради, оскільки земельні ділянки залишатимуться у власності територіальної громади міста Києва і спір у даній справі не стосується переходу права власності на землю. У той же час, скасування державних реєстрацій земельних ділянок дозволить Позивачу реалізувати своє право на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться його нерухоме майно, та яка необхідна для обслуговування його нерухомого майна.

Також суд звертає увагу, що згідно з абзацом 5 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

У пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №911/906/23 зазначено, що з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов`язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №686/19656/19, від 03 травня 2022 року у справі №199/1136/20.

У постановах Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №152/1/25 та від 25.06.2026 у справі №285/802/22 наголошено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Як було раніше встановлено судом, лише щодо земельної ділянки, площею 0,3680 га, місце розташування: вул. Митрополита Василя Липківського у Солом`янському районі м. Києва, з кадастровим номером: 8000000000:72:141:0038, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про її власника - Раду.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, номер відомостей про речове право: 60139584, зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксани Юріївни індексний номер: 79223808 від 02.06.2025 14:54:56.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог про скасування державних реєстрацій земельних ділянок, заявленої разом із позовною вимогою про скасування рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності є належним та ефективним способом захисту, а тому позовна вимога №5 також підлягає задоволенню.

Крім цього, заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач вказував, що позовна вимога №4 про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 21.03.2024 №304/8270 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо вказаних земельних ділянок є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу місцевого самоврядування вже було виконано, тобто вичерпало свою дію.

Однак відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (пункт г частини 3 статті 152 ЗК України).

Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

У постанові від 30.05.2018 у справі №923/466/17, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу (позивача) не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення". Тобто у цій справі Велика Палата Верховного Суду спростувала висновки суду апеляційної інстанції про необхідність пред`явлення позову, де були би об`єднанні вимоги про визнання скасування рішення ради та про скасування правовстановлюючих документів, виданих на підставі цього рішення, і виснувала про те, що розгляд позову про визнання рішення ради недійсним без заявлення вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цього рішення щодо права користування земельною ділянкою, вплине на законність таких документів та відновить порушені права для користувачів спірної земельної ділянки.

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, в яких самостійно оскаржується рішення органу місцевого самоврядування без оскарження правовстановлюючих документів, складених на підставі цього рішення.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 68)). Велика Палата Верховного Суду не може формулювати свої висновки абстрактно, а лише в контексті конкретних обставин справи, яка розглядається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 149)).

Згодом позиція Великої Палати Верховного Суду, що сформульована у постанові від 30.05.2018 у справі №923/466/17, була вдосконалена і за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц). Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанови від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 28.09.2022 у справі №483/448/20 та від 05.07.2023 у справі №912/2797/21).

Проте згідно з абзацом 5 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

При цьому, суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58 постанови Великої палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №757/31372/18). Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства. Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №904/7803/21 (пункт 6.46), від 20 вересня 2023 року у справі №910/3453/22 (пункт 58).

У постанові від 16.07.2025 у справі №910/2389/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог. У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.

Таки чином, виходячи із того, що Позивач звернувся до суду за захистом свого законного інтересу щодо отримання у користування земельної ділянки, на якій знаходиться його нерухоме майно, та у сукупності з іншими заявленими позовними вимогами, суд вважає, що позовна вимога №4 подана у відповідності до вимог абзацу 5 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Отже, позовна вимога про визнання нечинним рішення Ради від 21.03.2024 №304/8270 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:141:0014, 8000000000:72:141:0038, 8000000000:72:141:0047, є належним та ефективним способом захисту та у сукупності з іншими заявленими позовними вимогами (№№1-3, №5) також підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ТОВ "БЦ на Липківського" підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно 129 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрації земельної ділянки площею 1,1234 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0014, яка розташована на адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, площа Солом`янська, вулиці Липківського Василя Митрополита, Кавказька, Генерала Шаповала, Солом`янська.

3. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрації земельної ділянки площею 0,3680 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, яка розташована на адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Липківського Василя Митрополита.

4. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрації земельної ділянки площею 0,0735 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047, яка розташована на адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Солом`янська, 1а.

5. Визнати нечинним рішення Київської міської ради III сесії IX скликання від 21.03.2024 № 304/8270 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель" в частині затвердження Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:141, обмеженого вулицями Липківського Василя Митрополита, Солом`янською, Кавказькою та Генерала Шаповала у Солом`янському районі м. Києва щодо земельних ділянок: площею 1,1234 газ кадастровим номером 8000000000:72:141:0014, яка розташована на адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, площа Солом`янська, вулиці Липківського Василя Митрополита, Кавказька, Генерала Шаповала, Солом`янська; площею 0,3680 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, яка розташована на адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Липківського Василя Митрополита; площею 0,0735 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0047.

6. Скасувати рішення державного реєстратора Урдюк Оксани Юріївни (індексний номер: 79223808 від 02.06.2025 14:54:56) про державну реєстрацію права власності (номер відомостей про речове право: 60139584) Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код: 22883141) на земельну ділянку, площею 0,3680 га з кадастровим номером 8000000000:72:141:0038, яка розташована на адресою: місто Київ, Солом`янський район, вулиця Липківського Василя Митрополита.

7. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ на Липківського" (03035, місто Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, будинок 45, ідентифікаційний код: 45827336) 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн 00 коп. судового збору.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.08.2026.

СуддяСергій МУДРИЙ