Ухвала суду № 138782765, 03.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

03 серпня 2026 р. Справа № 902/247/26

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/247/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі № 902/247/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі.

30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

19.05.2026 року до суду від АТ "Сенс Банк" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 19.05.2026 року (вх. № 01-32/737/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 93 776,49 грн у справі № 902/247/26.

Ухвалою від 25.05.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 03.08.2026 року.

29.05.2026 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення № 02-1186/5924 від 29.05.2026 року про результати розгляду вимог АТ "Сенс Банк" у даній справі.

В судове засідання на визначену дату учасники справи не з`явились.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається наступне.

21.08.2020 року між ОСОБА_1 (надалі-Позичальник) та Банком була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501260314.

Зазначена угода є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi. У даному розділі зберігається як поточна редакція повного тексту Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Сенс Банк", так і архівні редакції.

Кредит надавався Позичальнику на наступних умовах:

умови відновлювальної кредитної лінії:

розмір кредитного ліміту не може перевищувати 200 000 гривень;

відсоткова ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчинення торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 26 % річних;

строк дії картки: 3 роки з моменту випуску з правом пролонгації, за умови дотримання Позичальником умов Договору;

розмір обов`язкового мінімального платежу складає 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 гривень.

Тобто оферта на укладання Угоди, акцепт, паспорт споживчого кредиту містять всі істотні умови кредитування.

Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" Позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

В результаті порушення Позичальником взятих на себе зобов`язань, в останнього перед кредитором АТ "Сенс Банк" виникла заборгованість, що станом на день відкриття провадження у справі становить 18 610,59 гривень, з яких:

1 241,24 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

2 534,24 гривень - заборгованість за відсотками;

14 835,11 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

За умовами угоди - кредит надавався позичальнику на умовах повернення, платності, строковості, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною сплатою за його користування.

Даний кредит - не забезпечувався заставою.

02.08.2024 року між ОСОБА_1 (надалі-Позичальник) та Банком була укладена Угода про надання споживчого кредиту № 507021156.

Зазначена угода є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi. У даному розділі зберігається як поточна редакція повного тексту Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Сенс Банк", так і архівні редакції.

Кредит надавався Позичальнику на наступних умовах:

умови споживчого кредиту:

кредит готівкою;

сума кредиту 72103,65 гривень;

4,99 % ставка річних;

строк кредиту 120 міс.

Тобто оферта на укладання Угоди, акцепт, паспорт споживчого кредиту містять всі істотні умови кредитування.

Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" Позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

В результаті порушення Позичальником взятих на себе зобов`язань, в останнього перед кредитором АТ "Сенс Банк" виникла заборгованість, що станом на день відкриття провадження у справі становить 75 165,90 гривень, з яких:

66 489,47 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

2 763,91 гривень - заборгованість за відсотками;

5 912,52 гривень - комісії.

За умовами угоди - кредит надавався позичальнику на умовах повернення, платності, строковості, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною сплатою за його користування.

Даний кредит - не забезпечувався заставою.

Посилаючись на наведені обставини, АТ "Сенс Банк" просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 93 776,49 грн. боргу, а також судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 5 324,80 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

Арбітражний керуючий Белінська Н.О. у повідомлення про результати розгляду вимог АТ "Сенс Банк" у даній справі, повідомила про їх часткове визнання, з огляду на таке.

Посилаючись на судову практику (постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року по справі №204/224/21), положення ст.ст. 11,12 Закону України "Про споживче кредитування" арбітражний керуючий зазначає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Отже, нарахування по комісії за Угодою про надання споживчого кредиту № 507021156 від 02.08.2024 року, що нарахована за період з 02.08.2024 по 28.04.2026 року включно в сумі 5 912,52 грн. не мають ніякої юридичної сили.

Арбітражний керуючий повідомляє про:

визнання в повному обсязі вимоги АТ "Сенс Банк" за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501260314 від 21.08.2020 року в розмірі 18 610,59 грн.;

часткове визнання вимоги АТ "Сенс Банк" за Угодою про надання споживчого кредиту № 507021156 від 02.08.2024 року в розмірі 69253,38 грн., а саме:

66489,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту (2 черга задоволення вимог);

2763,91 грн. - заборгованість за відсотками (2 черга задоволення вимог);

не визнання вимоги АТ "Сенс Банк" за Угодою про надання споживчого кредиту № 507021156 від 02.08.2024 року в розмірі 5912,52 грн. - заборгованість за комісією.

Також, у повідомленні зазначено, що заява з грошовими вимогами від АТ "Сенс Банк" була створена в системі "Електронний Суд" 19.05.2026 року, в зв`язку з зазначеним 30-денний строк не пропущено.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Сенс Банк" б/н від 19.05.2026 року (вх. № 01-32/737/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/247/26 надійшла до суду 19.05.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" 19.05.2026 року), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

При цьому Верховний Суд у постанові від 19.07.2022 у справі № 904/4790/21 констатував, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності і, відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, підписані між Банком та Боржником вказані вище угоди, є договорами приєднання.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Так, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, АТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", Банк) акцептував (прийняв) оферту ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту № 501260314, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 21.08.2020 року, згідно якої боржнику було надано кредит, що підтверджується доданими до заяви виписками по рахунку.

Водночас, в зв`язку з порушенням зобов`язань за згаданим вище кредитним договором № 501260314 від 21.08.2020 року, боржник заборгував перед банком 18 610,59 грн., з яких:

1 241,24 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

2 534,24 грн - заборгованість за відсотками (за період з 21.09.2020 року по 28.04.2026 року);

14 835,11 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед АТ "Сенс Банк" за вказаним кредитним договором не надано.

Крім того, АТ "Сенс Банк" акцептував (прийняв) оферту ОСОБА_1 , що підтверджується акцептом пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 507021156 від 02.08.2024 року, згідно яких боржнику було надано кредит в розмірі 72 103,65 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 02.08.2024 року № 953405.

Водночас, в зв`язку з порушенням зобов`язань за згаданим вище кредитним договором, банком нараховано до визнання заборгованість в загальному розмірі 75 165,90 грн., з яких:

66 489,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

2 763,91 грн. - заборгованість за відсотками (за період з 02.09.2024 року по 02.04.2026 року);

5 912,52 грн. - комісії за обслуговування кредиту (за період з 02.09.2024 року по 02.04.2026 року).

Станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед АТ "Сенс Банк" за вказаним кредитним договором не надано.

Щодо нарахування комісії за кредитним договором № 507021156 від 02.08.2024 року, суд зауважує наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10 червня 2017 року.

В зв`язку з наведеним, у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно положень ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до положень пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно положень додатку 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Про що зазначено у висновку Верховного Суду у постанові Великої Палати від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до положень п.1 договору, під час користування Кредитом Банк надає Позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме:

а) за надання Кредиту у розмірі 0.00 грн без ПДВ. Сума комісії фіксована (незмінна), застосовується на весь строк Кредиту, сплачується одноразово при наданні Кредиту та в день його видачі. Комісійна винагорода, що вказана в цьому підпункті, є платою за послуги, що супроводжують отримання кредиту, такі як розгляд заявки на видачу кредиту, його надання, перерахування коштів на рахунок Позичальника, дострокове погашення кредиту, відкриття та ведення позичкового рахунку.

Комісію за надання кредиту, прошу сплатити за рахунок суми кредиту, що вказана у цьому Акцепті на укладення Угоди (далі - Акцепт).

б) за обслуговування (управління) Кредиту щомісячно:

- за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0.10% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ;

- за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 1.00% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ.

- за період з 25 по 120 місяць користування кредитом - 1.50% від суми кредиту, зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ.

Комісійна винагорода, що вказана в підпункті б) п.1, сплачується Позичальником щомісячно за кожний місяць користування Кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Угоди і є його невід`ємною частиною. Зазначена в цьому підпункті комісійна винагорода нараховується Банком починаючи з дня надання Кредиту по дату повернення Кредиту, що вказана в п. 2. Угоди. Позичальник зобов`язується сплатити комісійну винагороду, що вказана в цьому підпункті, за останній місяць користування Кредитом не пізніше дати остаточного повернення Кредиту за Угодою.

Комісія за розрахунково-касове обслуговування, а саме:

- Комісія за надання кредиту - є платою Позичальника Банку за розгляд його заявки на отримання кредиту, аналіз його платоспроможності, операційне супроводження кредиту на етапі його надання, надання можливості користуватись Системою дистанційного обслуговування і т.д.

- Комісія за обслуговування (управління) кредитом - є платою Позичальника Банку за:

- надання послуг з розрахунку суми чергового платежу за Угодою у випадку дострокового часткового повернення кредиту та/або суми повного дострокового повернення заборгованості за Угодою, що надаються:

а. з використанням телефонного зв`язку, в Контакт - центрі, через IVR - menu;

б. шляхом оброблення запитів, що направлені Банку Позичальником із використанням Системи та надання відповідей на відповідні запити Позичальника, тощо;

* операційне супроводження кредиту, що полягає у обліку, зберіганні і актуалізації інформації, документів Позичальника, його кредитної справи;

* здійснення інформування про неналежне виконання зобов`язань з повернення кредиту;

* Надання інформації (виписок) по рахунках з використанням SMS/або PUSH-повідомлень щодо суми платежу за Угодою про надання споживчого кредиту, тощо;

* Надання довідок щодо стану заборгованості або про закриття кредиту за допомогою Системи в електронному вигляді, шляхом направлення відповідних повідомлень на адресу електронної пошти Позичальника вказану при формуванні довідки.

* інформування Позичальника щодо діючих пропозицій, тарифів, змін у Банку, тощо шляхом SMS інформування або PUSH-повідомлень на мобільний телефон Позичальника та/або за допомогою месенджерів (Viber, Telegram, Messenger або будь-який інший).

Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку: https://sensebank.ua/stop-prostrocka. Протягом строку дії Угоди Тарифи, в т.ч. комісійна винагорода за кредитом, винагорода за платіжні послуги, а також за додатковими та супутніми послугами Банку та/або третіх осіб, що надаються під час укладення Угоди, можуть бути змінені в порядку, передбаченому Договором та відповідним договором між Позичальником та такими третіми особами та/або Банком.

Розмір процентної ставки, комісійної винагороди, винагороди за платіжні послуги, і т.д., що визначені у цій Угоді не можуть бути змінені Банком у односторонньому порядку.

У Додатку до Угоди про надання кредиту № 507021156 від 02.08.2024 року наведено Графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки з урахуванням вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг, серед яких визначено комісію банку, зокрема, за розрахунково-касове обслуговування.

Однак, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих розмежованих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження надання банком послуг, визначених у п. 1 договору,

Враховуючи наведені вище положення закону, судову практику та те, що боржнику встановлено щомісячну плату за послуги банку без розмежування платних та безоплатних послуг, на переконання суду, положення згаданого кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання вимог щодо заборгованості по комісії в розмірі 5 912,52 грн., з огляду на що, заява про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/247/26, в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява АТ "Сенс Банк" б/н від 19.05.2026 року (вх. № 01-32/737/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/247/26, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в розмірі 87 863,97 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.

В решті вимог, в розмірі 5 912,52 грн. комісії, вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.

Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву АТ "Сенс Банк" б/н від 19.05.2026 року (вх. № 01-32/737/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/247/26, задоволити повністю.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 87 863,97 грн. (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн. - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/247/26.

3. Відмовити в задоволенні заяви АТ "Сенс Банк" б/н від 19.05.2026 року (вх. № 01-32/737/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 5 912,52 грн. комісії у справі № 902/247/26.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/247/26.

5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ "Сенс Банк" - ccd@sensebank.com.ua, представнику АТ "Сенс Банк" адвокату Коваленко К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи