Рішення № 138777375, 06.08.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа336/5951/26

Провадження2/153/666/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. м.Ямпіль

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/5951/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

08 липня 2026 року за вхід.№5555 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №336/5951/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі, з повідомленням (однак без виклику) сторін.

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 23.10.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був виданий виконавчий напис №22671 (далі - виконавчий напис), відповідно до якого з Позивача на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» має бути стягнута заборгованість в розмірі 51743,91 гривень. На підставі виконавчого напису нотаріуса від 23.10.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. 24.11.2020 відкрито виконавче провадження №63724458 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість в сумі 51743,91 грн. 20.07.2024 на підставі ухвали по справі № 336/1205/24 від 15.04.2024, винесеної Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. була винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, відповідно до постанови було змінено стягувача: Акціонерне товариство «Ідея Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання вказаного виконавчого напису на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс». Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм діючого законодавства. Заборгованість, яка примусово стягується з Позивача на користь Відповідача, абсолютно не відповідає критеріям, які законом пред`являються до такої заборгованості, яка може бути примусово реалізована шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, а тому оскаржуваний виконавчий напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає примусовому виконанню з огляду на наступне. Оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням діючого законодавства. У Постанові від 15 лютого 2023 року у справі №947/10174/21 Верховний Суд зазначив, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису повинен переконатись належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і в самому розмірі такої заборгованості. При вчиненні виконавчого напису нотаріуса, нотаріус повинен перевірити виконання кредитором вимоги про направлення повідомлення про порушення основного зобов`язання та факт його вручення боржникові чи відмову від отримання (Постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №645/1545/17). Крім того, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріус не мав права керуватися 2 розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік), оскільки Постанова Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року, якою було доповнено Перелік вказаним розділом, в цій частині визнана нечинною Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка набрала законної сили. Згідно ст.87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Переліком в свою чергу є затверджений відповідним органом виконавчої влади, до повноважень якого законодавством України про нотаріат (ст.87 ЗУ «Про нотаріат») віднесено це питання, ряд правовстановлюючих документів, на підставі яких нотаріусом, відповідно до порядку, визначеному законом та іншими релевантними підзаконними актами, може бути вчинено виконавчий напис задля примусової реалізації відповідного зобов`язання боржника, яке виникло на підставі перелічених в Переліку правовстановлюючих документів. Перелік за своїм характером є вичерпним. Перелік в ред. від 29.11.2001, який діяв до 10.12.2014, не містив в собі в якості правовстановлюючого документу, на підставі якого можливе вчинення виконавчого напису нотаріусом, кредитний договір. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014 до Переліку було внесено зміни, внаслідок яких до Переліку включено в якості правовстановлюючого документу, на підставі якого можливе вчинення нотаріусом виконавчого напису, кредитний договір, а саме Перелік доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Відповідно з цього моменту на підставі кредитного договору нотаріуси можуть вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, яка виникла з кредитного договору. 22 лютого 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд переглянув адміністративну справу №826/20084/14, за результатами чого постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, а саме зокрема: п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин: Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Ухвалою ВАСУ від 01.11.2017 постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 була залишена без змін за результатами її перегляду в касаційному порядку. Відтак з 22.02.2017 є нечинним розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, які випливають з кредитних правовідносин», який передбачав за можливе вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі кредитного договору. Згідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. З огляду на викладене оскаржуваний виконавчий напис підлягає скасуванню, Позивач не укладав з ТОВ «Вердикт Капітал» жодного нотаріально посвідченого договору, що є порушенням чинного законодавства. Закон пред`являє в якості вимог до виконавчого напису наступне: правовстановлюючий документ, яким обґрунтовуються вимоги стягувача, має бути наявний в Переліку, в редакції діючій на момент вчинення виконавчого напису, заборгованість, яка стягується на підставі виконавчого напису, має відповідати ознакам абсолютної безспірності, а також вчинення виконавчого напису має бути здійснене відносно такої заборгованості лише в межах строку позовної давності. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 висловилася про незаконність виконавчих написах на нотаріально непосвідчених договорах. Відповідно до ст.50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії. Отже, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року по справі №645/1979/15-ц. Сума, що підлягає стягненню відповідно до оскаржуваного виконавчого напису, складає 51743,91 грн. Нарахування зазначеної суми не підтверджується жодними доказами з боку АТ «Ідея Банк», при цьому Позивачу не надано жодного розрахунку по кредитному зобов`язанню для визначення достовірності її нарахування. Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі №910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Оскільки Позивач не погоджується із сумою заборгованості, то вказана заборгованість не є безспірною. В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ №2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі. З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості нотаріусу мали б бути надані первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі №750/1627/18. Отже, АТ «Ідея Банк», звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, був зобов`язаний подати документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника. При цьому, враховуючи те, що Позивачем не отримано вимоги, про наявність відповідних вимог за кредитним договором Позивач дізналася лише після відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, що позбавило Позивача можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної заборгованості. Однак, приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув, що призвело до передчасного вчинення виконавчого напису. Крім того, розрахунку заборгованості за договором до виконавчого напису нотаріусу не надано. Внаслідок цього розрахунок розміру стягнення, передбаченого у оспорюваному виконавчому написі, є неправомірним. Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постанова від 29.10.2020 року в справі № 263/14171/19, виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. 21 січня 2026 року направлявся Адвокатський запит №1/21-01 до приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича щодо того, чи здійснювалися стягнення з ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №63724458, якщо так, то у якій сумі були здійснені стягнення за період перебування виконавчого провадження на примусовому виконані. Відповідно до відповіді наданої приватним виконавцем Хохловим Кирилом Костянтиновичем в рахунок погашення заборгованості, по ВП №63724458 стягнуто та перераховано 3333,59 грн.: 645,41 грн. згідно платіжного доручення №14826 від 26.08.2024; 186,35 грн. згідно платіжного доручення №2010 від 05.12.2025; 949,13 грн. згідно платіжного доручення №16383 від 05.02.2025; 497,61 грн. згідно платіжного доручення №15132 від 24.09.2024; 474,56 грн. згідно платіжного доручення №15485 від 21.10.2024; 580,53 грн. згідно платіжного доручення №14268 від 10.07.2024. Основна винагорода приватного виконавця стягнуто частково в розмірі 333,35 грн. Витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі. За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом. Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі №201/6498/20 від 08.09.2021 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України. З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд вважати дану позовну заяву оформлену до вимог чинного законодавства та прийняти її до розгляду. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22671, виданий 23.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем. Стягнути з депозитного рахунку приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича (адреса: 69011, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 40, оф. 122 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) кошти в розмірі 3333,59 грн., які було стягнуто в рахунок погашення заборгованості по ВП № 63724458; основну винагороду приватного виконавця в розмірі 333,35 грн.; витрати виконавчого провадження в розмірі 199,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ: 37616221, адреса: 03126, Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ: 37616221, адреса: 03126, Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) кошти, витрачені на правничу допомогу.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися, а лише повідомлялися про день розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. У визначений судом строк, заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Інші процесуальні дії у справі: направлення справи за підсудністю, відкриття провадження у справі та призначення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження, витребування доказів, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі копії виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича зареєстрованого в реєстрі №22671 від 23.10.2020 встановлено, що з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» стягнуто заборгованість за кредитним договором №D44.23747.005254820 від 15.05.2019 в загальній сумі 51743,91 грн. (а.с.9).

Із копії відповіді приватного виконавця Хохлова К.К. вих..№4865 від 09.02.2026 (а.с.10) судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості по ВП №63724458 стягнуто та перераховано 3333,59 грн.: 645,41 грн. згідно платіжного доручення №14826 від 26.08.2024; 186,35 грн. згідно платіжного доручення №2010 від 05.12.2025; 949,13 грн. згідно платіжного доручення №16383 від 05.02.2025; 497,61 грн. згідно платіжного доручення №15132 від 24.09.2024; 474,56 грн. згідно платіжного доручення №15485 від 21.10.2024; 580,53 грн. згідно платіжного доручення №14268 від 10.07.2024. Основна винагорода приватного виконавця стягнуто частково в розмірі 333,35 грн. Витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі.

Із копії інформації про виконавче провадження від 21.01.2026 та копії постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.11-15) судом встановлено, що 24.11.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. відкрито виконавче провадження №63724458 на підставі виконавчого напису №22671 від 23.10.2020 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» суми боргу у сумі 51743,91 грн.

Із копії повідомлення про надання інформації (а.с.17) судом встановлено, що пані ОСОБА_2 надано відповідь про те, що запит направлено до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Із витребуваних судом доказів (а.с.59-71) встановлено, що приватним виконавцем Хохловим К.К. надано відповідь адвокату А. Цимбал за вих..№4865 від 09.02.2026 на запит від 22.01.2026 вих.№1/22-01. 11.08.2025 винесено постанову про призначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій №63724458. 11.08.2025 за вх..№01-29/3909 ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. 04.06.2024 за вх..301-28/2489 правонаступник ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. із заявою з ухвалою про заміну сторони виконавчого провадження. 07.12.2020 та 24.11.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. винесено постанови про арешт коштів боржника. 24.11.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. винесено постанову про об`єднання виконавчий проваджень у зведене виконавче провадження. 24.11.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63724458. 14.11.202 за вх..№02-01/2170 представник АТ «Ідея Банк» звернувся до приватного виконавця Хохлова К.К. із заявою від 18.11.2020 про відкриття виконавчого провадження. 07.12.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Із витребуваних судом доказів (а.с.74-75) встановлено, що на виконання вимог Переліку, АТ «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення приватним нотаріусом 23.10.2020 виконавчого напису №22671, у тому числі: заяву АТ «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису; договір кредиту та страхування №D44.23747.005254820 від 15.05.2019; довідку АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів; вимогу АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов`язань; довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № D44.23747.005254820 від 15.05.2019 станом на 07.09.2020; список згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк»; список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ «Ідея Банк», опис вкладення до цінного листа, що підтверджує надіслання на адресу Позивача документів, визначених пунктами 4 - 5 даного переліку, а також фіскальний чек по оплаті вище вказаних послуг поштового зв`язку; виписку по рахунку. АТ «Ідея Банк» повідомляє про те, що приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М. зупинив свою нотаріальну діяльність, підтвердженням чого є наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.06.2021 №1075/6 «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М.», з якого вбачається, що приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М. зупинив нотаріальну діяльність з 01 липня 2021 року та передав всі документи нотаріального діловодства, в тому числі і документи котрі надавалися АТ «Ідея Банк» для вчинення Нотаріусом виконавчого напису нотаріуса №22671 від 23.10.2020, до Київського державного нотаріального архіву, що відповідає вимогам п. 4.10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5. Відтак, Банк не може самостійно надати суду копії усіх документів, які були враховані приватним нотаріусом під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Однак, у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, суд вправі самостійно витребувати відповідні докази (документи) у Київського державного нотаріального архіву. Окрім цього, 25.07.2023 АТ «Ідея Банк» (Клієнт по договору факторингу) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (Фактор по договору факторингу) уклали договір факторингу №01.02-31/23, згідно якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, та після належного його підписання Сторонами вважається невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування №D44.23747.005254820 від 15.05.2019. Також ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2024 у справі №336/1205/24 замінено сторону виконавчого провадження стягувача АТ «Ідея Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» у виконавчому провадженні №63724458, відкритому на підставі виконавчого напису № 22671 вчиненого 23.10.2020 року приватним нотаріусом, про стягнення боргу з боржника, яким є ОСОБА_1 . ТзОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на ТзОВ «Свеа Фінанс». Таким чином, по Кредитному договору, та у виконавчому провадженні, відбулась заміна кредитора, стягувача з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ТзОВ «Свеа Фінанс».». Відтак, АТ «Ідея Банк» не може самостійно надати суду копію Договору кредиту та страхування № D44.23747.005254820 від 15.05.2019 із відмітною приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки оригінал такого знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс». Також, в цілях підтвердження факту правильності розрахунків суми кредитної заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Ідея Банк» станом на 07.09.2020 (дата вимоги), в додатках до Заяви надаємо детальний розрахунок заборгованості Позивача відповідно до умов Кредитного договору. Зазначений детальний розрахунок заборгованості за договором кредиту та страхування №D44.23747.005254820 від 15.05.2019 разом з іншими документами, детально відображають структури боргу (строки погашення заборгованості, суми нарахувань за кожен період тощо) Позивача за Кредитним договором, у тому числі з врахуванням усіх сплат здійснених ним, та відповідає виписці по рахунку за Кредитним договором (щодо здійснених Позивачем платежів за Кредитним договорам, та їх зарахування). Враховуючи зазначене, просять суд вважати ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 09.07.2026 по справі №336/5951/26 виконаною.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованності з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Відповідно положень до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5ст.81 ЦПК України).

Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження №11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції на момент вчинення виконавчого напису передбачено нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідачем не доведено суду ту обставину, що серед документів наданих приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та беручи до уваги заперечення позивача щодо розміру боргових зобов`язань перед відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису, вчиненого 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 51743,91 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача коштів, які були примусово стягнуті з позивача за вказаним виконавчим написом, то відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Так згідно листа приватного виконавця Хохлова К.К. від 09.02.2026 вих.№4865 у виконавчому провадженні №63724458 з примусового виконання виконавчого напису №22671 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 23.10.2020 з позивача було стягнуто 3333,59 грн. (а.с.10).

Разом з тим, позовну вимогу про стягнення із відповідача на користь позивачки 3333,59 грн., які стягнуті за оспорюваним виконавчим написом в порядку повернення стягнутого, суд вважає необґрунтованою і недоведеною. Позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів, які б підтверджували, що із неї на користь відповідача на підставі виконавчого напису №22671 від 23.10.2020 дійсно було стягнуто грошові кошти та саме в сумі 3333,59 грн., відомості про завершення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним його виконанням в повному обсязі в матеріалах справи теж відсутні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що стягнуті в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця не є грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за виконавчим написом нотаріуса, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду чи в порядку ст.1212 ЦК України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15, стягнення основної винагороди приватного виконавця або витрат на проведення виконавчих дій не регламентується положеннями статті 1212 ЦК України.

За змістом ч.2 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За змістом частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з приватного виконавця грошових коштів, в розмірі 532,35 грн., які були стягнуті як витрати виконавчого провадження та винагорода приватного виконавця, в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса, в порядку повороту виконання рішення суду чи в порядку ст.1212 ЦК України задоволенню не підлягають.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 14 лютого 2022 року у справі № 201/1311/19 та від 05 лютого 2020 року у справі № 201/8493/18.

Крім того, приватний виконавець виконавчого округу Хохлов К.К. залучений позивачем до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а не як відповідач, а тому не може відповідати за даним позовом.

Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 4, 12, 13, 19,76-81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №22671 від 23 жовтня 2020 року виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, на підставі якого постановою приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича відкрито виконавче провадження №63724458 від 24 листопада 2020 року.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 2662 гривні 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк