Рішення № 138774038, 24.06.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2531/26

Провадження № 2/589/2532/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Поронько Ю.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області Зайцева Ігоря Анатолійовича, що діє в інтересах держави в особі позивача Шосткинської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та скасування її державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області надійшов позов прокурора в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради до ОСОБА_1 , в якому прокурор просив:

- витребувати у ОСОБА_1 на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади в особі Шосткинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, площею 1,8945 га, розташовану на території Шосткинської міської ради Шосткинського району Сумської області;

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62412869 від 20.12.2021 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку, з одночасним припиненням права власності відповідача на неї;

- визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 площею 1,8945 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Вказаний позов обґрунтований, передусім, доводами про неправомірність передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, оскільки дана земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», перебуває під особливою охороною держави і не може відповідно до пункту «в» статті 83 Земельного кодексу України бути передана у приватну власність.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.05.2026 року частково задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, площею 1,8945 га, яка розташована на території Шосткинської міської ради Шосткинського району Сумської області, зареєстровану за ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_1 та іншим особам заборонено вчиняти дії, які можуть призвести до пошкодження вищевказаної земельної ділянки чи вплинути на її правовий статус, зокрема, але не виключно, огороджувати, розорювати земельну ділянку, іншим чином вести на ній селянське господарство, знищувати рослинний покрив будь-яким способом.

Прокурор Шосткинської окружної прокуратури в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідач через канцелярію суду подала заяву, в якій визнала позовні вимоги, не заперечувала щодо їх задоволення, а також просила вирішити стягнення судового збору у розмірі 50 відсотків від сплаченої прокуратурою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіряючи наявність законних підстав для задоволення позову, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням Представника Президента України у Сумській області 28.12.1992 № 347 «Про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду» з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного баланс забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища затверджено природно-заповідні території та об`єкти, в тому числі ландшафтний заказник місцевого значення «Діброва» площею 766,7 га (пункт 5 Додатка) /а.с.60-64/.

Рішенням другої позачергової сесії двадцять другого скликання Сумської обласної ради народних депутатів від 13.10.1994р. «Про державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду області» затверджено державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду області, в тому числі ландшафтний заказник місцевого значення «Діброва» (пункт 6 Додатка) /а.с.65-68/.

Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області №49 від 22.07.2008р. затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Діброва» (далі- Положення), що розташований в Шосткинському районі Сумської області і входить до складу природно-заповідного фонду України /а.с.69-74/.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Положення, заказник займає площу 766,7 га та розташований у центральній частині Шосткинського адміністративного району Сумської області в межах Івотської та Каліївської сільських рад, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Територія заказника являє собою водно-болотний масив на водорозділі річок Івотка та Торкна і складається з двох нерівнозначних за площею ділянок між селами Івотка та Каліївка (п. 1.4 Положення).

Пунктом 1.7 Положення передбачено, що його територія з додержанням вимог, встановлених природоохоронним законодавством України, може використовуватись у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних, освітньо-виховних цілях.

Основною метою заказника є збереження у природному стані унікального водно-болотного масиву давньо-карстового походження на південно-східних відрогах Середньоросійської височини (п. 2.1 Положення).

На території заказника, відповідно до п. 3.1 Положення, забороняється, зокрема, будь-яка господарська та інша діяльність, які можуть призвести до порушення природних зв`язків та ходу природних процесів, втрати наукової цінності природних комплексів, які охороняються, а також здійснення природокористування (сінокосіння, випас худоби та ін.) без дозволів, виданих Держуправлінням в межах затверджених лімітів.

Наказом Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 17.12.2019 № 91-ОД затверджено проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» на території Каліївської та Івотської сільських рад Шосткинського району Сумської області загальною площею 766,7 га /а.с.97/.

Згідно з копії наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області №30-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання передачі земельних ділянок від 10.12.2020 та додатків до нього, Шосткинська об`єднана територіальна громада Шосткинського району Сумської області, прийняла вказані землі у комунальну власність, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0743 загальною площею 15,1561 га, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані /а.с. 98-102/.

Відповідач ОСОБА_1 , 11.05.2021 р. звернулась до Голови Шосткинської міської об`єднаної територіальної громади із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 гектарів для ведення селянського господарства, яка розташована на території Каліївського старостинського округу Шосткинської міської територіальної громади у Сумській області. В заяві зазначено про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки з таким цільовим призначенням згідно з ст. 116, 118 ЗК України відповідач не користувався. До вказаної заяви додатками зазначені: копію документа що посвідчує особу; код РНОКПП; викопіювання з графічного матеріалу на якому зазначене місце розташування земельної ділянки та її розмір /а.с.57/.

В матеріалах справи міститься викопіювання з Публічної кадастрової карти України у виді графічного зображення земельної ділянки комунальної власності розташованої на території Каліївського старостинського округу Шосткинської міської територіальної громади у Сумській області орієнтовною площею 2,0000 гектарів у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0743 /а.с. 58/.

На підтвердження того, що Шосткинською міською радою прийнято рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність громадян, позивачем долучено до матеріалів справи копію витягу з рішення ІV сесії VIII скликання Шосткинської міської ради від 10.06.2021, копію додатку №5 до вказаного рішення з переліком осіб, яким надається дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в межах ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0743, у власність для ведення особистого селянського господарства, в тому числі й ОСОБА_1 /а.с. 104-107/.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 , яка адресована директору СРФ «Центр ДЗК», відповідач просила виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, на підставі рішення Шосткинської міської ради від 10.06.2021, з урахуванням права останньої на безкоштовну приватизацію земельних ділянок /а.с.123/.

Згідно з копією витягу з рішення ІV сесії VIII скликання Шосткинської міської ради від 05.11.2021 «Про регулювання земельних відносин», Шосткинська міська рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передання у приватну власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства /а.с.108/. В додатку №9 до цього рішення, в переліку осіб значиться ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка має кадастровий номер 5925382500:01:006:0046, знаходиться в Каліївському старостинському окрузі Шосткинської МТГ, розмір 1,8945 га /а.с. 110/.

В копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 8 громадянам у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за 2021 рік, визначено перелік осіб власників земельних ділянок, серед яких значиться ОСОБА_1 /а.с. 113-122/.

Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 площею 1,8945 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62412869 від 20.12.2021) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45773579 за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 /а.с. 132/.

Перевірка відомостей на сайті nsk.dzk.gov.ua здійснена позивачем та додана у виді роздруківки, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, підтверджує що право власності зареєстровано 20.08.2021 за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 /а.с. 133-134/.

Згідно з копією роздруківки графічної інформації із сайту «Національна кадастрова система», убачається що земельна ділянка кадастровий номер 5925382500:01:006:0046, розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», і до неї застосовуються обмеження /а.с. 135-136/.

Крім цього, факт розташування вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 5925382500:01:006:0046, в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» підтверджується листом ТОВ «Антей Консалтинг Груп» від 18.04.2024, за підписом директора цього товариства та сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_2 і викопіюванням (графічною інформацією), яке додається до нього /а.с. 145-146/.

У відповідь на запит позивача Департамент захисту довкілля та природних ресурсів надає інформацію №01-18/2231 від 11.12.2024 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва». /а.с. 137-138/.Також Департамент у довідці № 01-18/939 від 15.05.2024 зазначає, що матеріалів на погодження скасування статусу «заказника» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів не надходило /а.с. 147/.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №10-18-0.331-924/2-24 від 20.03.2024, відомості про обмеження у використанні земель ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» внесено до Державного земельного кадастру 06.01.2020 /а.с. 139/.

Судом також встановлено, що за фактом можливих протиправних дій, невстановлених службових осіб Шосткинської міської ради, внаслідок яких Шосткинською міською радою надано у приватну власність 13 земельних ділянок загальною площею 25,1561 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності, розташованої в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області проводило досудове розслідування кримінального правопорушення внесеного до ЄРДР № 42024202550000036 від 10.04.2024 за ч.1 ст.364 КК України /а.с. 143-144/.

Шосткинська міська рада у своєму листі від 19.12.2025, адресованому Шосткинській окружній прокуратурі, повідомила, що звертатись до суду із позовними вимогами про витребування земельних ділянок, які знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» не має можливості, оскільки відсутні первинні документи, що підтвердять обґрунтування таких вимог, та за вказаних обставин просить Шосткинську окружну прокуратуру вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави /а.с 168-169/.

Щодо правового статусу спірної земельної ділянки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (стаття 19 ЗК України).

Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 року у справі № 911/3306/17 зазначав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршує екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Так, на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки якостей землі, а й природних якостей об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має частина перша статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частини друга - четверта статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду мають особливий статус і перебувають під особливою державною охороною, тому згідно зі ст. 178 ЦК України належать до обмеженооборотоздатних об`єктів.

Так, розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 в межах території ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», підтверджується дослідженими судом доказами:

- матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, в якому зазначено, що дана земельна ділянка потрапляє в межі об`єкту природно-заповідного фонду із встановленими законом обмеженнями /а.с. 113-122/;

- графічною інформацією із сайту «Національна кадастрова система», відповідно до якої на земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, в розділі обмеження має зазначення назва обмеження у використанні земель - Ландшафтний заказник місцевого значення «Діброва» /а.с.135-136/

- копією листа Департаменту екології та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації № 01-18/2231 від 11.12.2024р. та доданої до нього карти-схеми, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 перебуває в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» /а.с. 137-138/;

- відповіддю на запит ТОВ «Антей Консалтинг Груп» від 18.04.2024р. та іншими документами /а.с. 145-146/.

Таким чином, дослідженими судом доказами, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, яку у 2021 році набула у власність ОСОБА_1 , розташована в межах території ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її перебування у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц), згідно з якою земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

У даному випадку статус ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектом його землеустрою та організації території, а також безпосередньо відповідним розпорядженням Представника Президента України у Сумській області № 347 «Про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду» від 28.12.1992р.

При цьому, передача у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, розташованої в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» для ведення особистого селянського господарства не відповідає меті створення та допустимим видам використання території об`єкту природно-заповідного фонду.

Варто зазначити, що передача Шосткинською міською радою спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичного зменшення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва».

Передачею земельної ділянки під об`єктом природно-заповідного фонду у власність як землі сільськогосподарського призначення, порушено вимоги п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України, відповідно до якої до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Також незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти цільовим призначенням спірної земельної ділянки вказано ведення особистого селянського господарства, ця обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Враховуючи зазначене, спірна земельна ділянка, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , в силу імперативного положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, є землями природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Так, пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель природно заповідного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 45 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

09.04.2025 року набрав чинності Закон України від 12.03.2025 №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

Згідно з ч. 2 ст. 391 ЦК України (зі змінами внесеними цим Законом), якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16 (п. 5.5), від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 90), від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 (п. 68)).

Серед способів захисту майнових прав законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено вище, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, тому права територіальної громади на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом витребування її у відповідача на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області, як розпорядника земель природо-заповідного фонду.

Добра совість певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Велика Палата Верховного Суду вказує, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Відповідний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, п. 61), від 15.05.2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 року у справі № 469/1393/16-ц.

Більш того, порушення імперативних норм права виключає добросовісність, оскільки встановлена законом абсолютна заборона не може бути спростована добросовісністю. Якщо закон містить абсолютну заборону, то це означає, що жодні дії, спрямовані на її обхід або порушення, не можуть вважатися добросовісними.

Відтак, відповідач ОСОБА_1 могла і повинна була розуміти, що ця ділянка розташована в межах об`єкту природно-заповідного фонду, і її отримання у власність для ведення особистого селянського господарства є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України. З огляду на викладене, ОСОБА_1 усвідомлювала ризики набуття земельної ділянки, що входить у межі природно-заповідного фонду, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, отже, мала можливість відмовитись від її безоплатного отримання.

Аналогічні висновки щодо поведінки добросовісного власника викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем вищевказаної земельної ділянки, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України у новій редакції.

Отже, втручання у право володіння містить у собі конкуруючий приватний інтерес, зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу є «відповідними і достатніми», оскільки набуття у власність майна має бути правомірним, і держава має легітимне право на повернення спірної земельної ділянки у її власність.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц наголошено на тому, що недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, у даному випадку витребування у недобросовісного набувача на користь територіальної громади спірної земельної ділянки не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області, в особі Шосткинської міської ради, земельної ділянки із кадастровим номером 5925382500:01:006:0046, площею 1,8945 га, розташованої в межах території цієї громади, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості, в тому числі, щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а отже не може відноситись до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі природно-заповідного фонду будуть рахуватися у їх складі як землі сільськогосподарського призначення, та відновлення порушеного права Шосткинської міської ради фактично не відбудеться.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Отже , суд земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

В той же час, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18).

При цьому державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (в даному випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації Державою речових прав на зазначений об`єкт.

Таким чином, оскільки за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо відповідно до ст. 16 ЦК України, в тому числі шляхом скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, проведеної державним реєстратором.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

Згідно з ч. 7 ст. 14 вказаного Закону, у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

З указаного слідує, що припинення існування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, внаслідок скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, у обов`язковому порядку обумовлює закриття реєстраційної справи у Державному реєстрі прав на цей же об`єкт, адже речові права слідують за об`єктом, і не можуть існувати без нього.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами, що земельна ділянка, яка була отримана ОСОБА_1 , площею 1,8945 га, кадастровий номер 5925382500:01:006:0046, знаходиться в межах земель території ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі у приватну власність.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог керівника Шосткинської окружної прокуратури в інтересах держави в частині скасування державної реєстрації прав та виключення відомостей з Державного земельного кадастру.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала повністю до початку розгляду справи по суті, що підтверджується заявою відповідача, яка міститься в матеріалах справи, суд вважає за можливе повернути Сумській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а саме 4659 грн. 20 коп., а також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягнути на користь Сумської обласної прокуратури з відповідача ОСОБА_1 4659 грн. 20 коп. у відшкодування відповідного сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 48, 76, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, який діє в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки та скасування її державної реєстрації задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади в особі Шосткинської міської ради /код ЄДРПОУ 36080075/ земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 площею 1,8945 га, розташовану на території Шосткинської міської ради Шосткинського району Сумської області.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62412869 від 20.12.2021 року та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 площею 1,8945 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2538977559100, номер запису про право власності 45773579), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї.

Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0046 площею 1,8945 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним закриттям поземельної книги щодо цієї земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Шосткинської окружної прокуратури Сумської області (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні з позовною заявою та заявою про забезпечення цього позову, в сумі 4659 /чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять/ гривень 20 копійок.

Повернути з державного бюджету Шосткинській окружній прокуратурі Сумської області (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно з квитанцією № 893 (внутрішній номер:509362050) від 19.05.2026р. та № 892 (внутрішній номер 509362049) від 19.05.2026р. при зверненні з позовною заявою та заявою про забезпечення цього позову, в сумі 4659 /чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять/ гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова