Рішення № 138774039, 03.06.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/4379/25

Провадження № 2/589/806/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шосткинської міської ради про визнання права власності на об`єкти нерухомості в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Шосткинської міської ради про визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований по вул. Озерній на загальному земельному масиві, ділянка № НОМЕР_1 в м.Шостка, Сумської області, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті її матері ОСОБА_2 , вона прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом. До складу відповідної спадщини увійшов, в тому числі, вищезазначений гараж. Однак при зверненні до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність за спадкодавцем реєстрації права власності. Таким чином, позивач змушена звернутися з даним позовом до суду для захисту свого цивільного права та визнання за собою права власності на спадкове майно в судовому порядку.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Крім того, просила судовий розгляд справи проводити за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, вимоги позову підтримав з підстав, наведених у ньому.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, про поважність причин неявки до суду не повідомляв, відзиву не подав.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 03 червня 2026 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у відповідності із ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 13.12.1962р. /а.с.12/, і свідоцтва про укладення шлюбу /а.с.13/.

Відповідно до копії дозволу №475, на підставі рішення №492 виконавчого комітету Шосткинської міської Ради народних депутатів віл 14.08.1981 р. ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво гаражу-стоянки з вогнестійких матеріалів для автомашини для особистого користування в районі АДРЕСА_1 на загальному земельному масиві, ділянка № НОМЕР_3 -а /а.с.15/.

Відповідно до копії проекту будівництва гаражу ОСОБА_2 надано проект на його будівництво по АДРЕСА_1 на загальному земельному масиві, ділянка № НОМЕР_3 -а /а.с.16/

Крім того, в матеріалах справи наявна копія посвідчення власника гаражу, видане пенсіонерці ОСОБА_2 , 1941 р.н., вид гаражу капітальний, місце розташування АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаного посвідчення вказаний об`єкт виділявся ОСОБА_2 рішенням №492 від 14.08.1981р. Гараж особистий. Крім того, в примітках вказано, що гараж записано на особистий рахунок 28.07.1987р./а.с.17, 64/.

Також, відповідно до копії довідки від 03.06.2026р., виданої Громадською організацією споживачів електроенергії «Сигнал», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була членом даної громадської організації, розташованої по вул.Озерній (кол.назва Бабушкіна) в м.Шостка Сумської області. Вказано, що ОСОБА_2 рахується фактичним власником гаражу, розташованого в АДРЕСА_2 (відповідно до впорядкування нумерації гаражів). Даний об`єкт нерухомості збудований у 1982 році на підставі рішення виконкому Шосткинської міської Ради народних депутатів №492 від 14.08.1981р. та згідно з письмовим дозволом Міського технічного бюро виконкому Шосткинської міської Ради народних депутатів за №475. Крім того, зазначено, що будь-яка заборгованість зі сплати членських внесків станом на момент видачі довідки відсутня /а.с.82/.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого ПП «ОЦІНКА ІПРАВО» 18.10.2019р., ОСОБА_2 в 1982 році збудувала гараж № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 /а.с.18-22/.

Крім того, з висновку №10/2025 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження гаражу АДРЕСА_3 від 29.08.2025р., вбачається, що за результатами проведення технічного обстеження будівельних конструкцій вищевказаного гаражу встановлено їх відповідність вимогам надійності та безпечної експлуатації будівлі та можливість її експлуатації. При цьому ринкова вартість даного гаражу становить 44600 грн. /а.с.22-37/.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 /а.с.14/.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, позивач є спадкоємцем першої черги після своєї матері ОСОБА_2 . У зв`язку з чим позивач подала заяву про прийняття спадщини №271 від 20.11.2018р. /а.с. 38/.

Відповідно до витягу про реєстрацію зі Спадкового реєстру № 78890812 від 25 жовтня 2024 року, після смерті ОСОБА_2 на підставі вищевказаної заяви приватним нотаріусом Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області Петіною Г.І. була заведена спадкова справа №164/20024 за номером у спадковому реєстрі №63353741 /а.с.39/.

За доводами позову, до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , серед іншого, також увійшов гараж за № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: вулиця Озерна, м.Шостка, Сумська область.

Для оформлення спадкових прав після смерті матері позивач звернулася до приватного нотаріуса Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області Петіної Г.І., де було заведено спадкову справу №164/2024 за спадкодавцем ОСОБА_2 .

Разом з тим, приватний нотаріус Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області Петіна Г.І. постановою за №1/02-31 від 03.06.2025р. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно (гараж), що знаходилось в АДРЕСА_4 ряд, належного ОСОБА_2 . Відповідна відмова обґрунтована відсутністю правовстановлюючих документів на гараж, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_2 на нього /а.с.40/.

Вирішуючи питання щодо належності спірного гаражу ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне зупинитись на наступному.

При вирішенні даного спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.

Так, як роз`яснено у п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24/753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду.

У цьому контексті слід зазначити, що згідно із частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедури введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року).

Враховуючи зазначене, спірний гараж, який збудований до 05 серпня 1992 року, не підлягав проходженню процедури прийняття в експлуатацію, при цьому діючий на той час Цивільний Кодекс УРСР, в редакції 1963 року, не передбачав здійснення державної реєстрації нерухомого майна.

Водночас відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності.

Дослідженими судом доказами у справі в їх сукупності, а саме дозволом виконкому № 475 від 14.08.1981р. /а.с. 15/, проектом будівництва /а.с. 16/, посвідченням власника гаражу № НОМЕР_1 /а.с. 17, 64/, технічним паспортом від 18.10.2019р. /а.с. 18-22/, а також довідкою ГО «Сигнал» від 03.06.2026р. /а.с. 82/ підтверджується законність будівництва гаражу у 1982 році спадкодавцем ОСОБА_2 та належність їй зазначеного нерухомого майна за життя на праві власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок смерті.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За положеннями статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 16, ст. 392 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після померлої ОСОБА_2 . У зв`язку з відсутністю належним чином зареєстрованих правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця позивач позбавлена можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку, що підтверджується постановою нотаріуса від 03.06.2025р. /а.с. 40/, а отже її цивільне право підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання залишити судові витрати по справі за нею, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України залишає судові витрати за фактично понесеними позивачем.

Керуючись ст.ст. 16, 58, 321, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_5 / право власності на гараж за АДРЕСА_6 на загальному земельному масиві (ділянка № НОМЕР_1 НОМЕР_6 ряд), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова