Ухвала суду № 138773610, 04.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13412/25

Провадження №: 2-а/755/264/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Загоруй Вікторії Олександрівни про відвід судді Коваленко І.В. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року відкрито провадження в даній справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31 липня 2026 року (зареєстрована відділом документообігу суду за вх.№50326 від 03.08.2026) через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Загоруй Вікторія Олександрівна подала до Дніпровського районного суду міста Києва заяву про відвід судді Коваленко І.В.

Заява обґрунтована тим, що після відкриття провадження судове засідання у справі призначено на 25.06.2026, на дане судове засідання з`явився позивач - ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Зеленюк Д.В. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. на початку судового засідання висловила прохання надати документи, що посвідчують особу. У зв`язку із чим, позивач надав посвідку на постійне проживання, на що суддя відповідала, що даний документ не є документом, що посвідчує особу та висловила прохання надати паспорт. Такі дії судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. є протиправними, суперечать п. 2) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», у якому зазначено: 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист. Позивач ОСОБА_1 є іноземцем, стосовно якого вирішується питання про примусове повернення до країни походження, тобто особою, чий правовий (спеціальний) статус на території України прямо пов`язаний із перебуванням в Україні на визначених законом підставах. Посвідка на постійне проживання, надана позивачем судді, прямо віднесена законом до документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону), а тому суддя була зобов`язана прийняти цей документ як належне та достатнє посвідчення особи позивача і не мала законних підстав вимагати від нього додатково паспорт громадянина іноземної держави. Вимога судді Коваленко І.В. надати саме паспорт, за наявності поданої позивачем посвідки на постійне проживання, яка прямо передбачена законом як документ, що посвідчує особу, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та створює позивачу - іноземцю, який перебуває в Україні на законних підставах, необґрунтовані перешкоди у реалізації його прав і безпосередню участь у судовому засіданні. Наступне судове засідання у даній справі було призначено на 07.07.2026. Позивач не був присутній під час вказаного судового засідання, представництво його прав та інтересів здійснювала адвокат Загоруй В.О. Під час вказаного судового засідання 07.07.2026, суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. повторно зазначила, що оскільки позивач не надав до суду оригінал паспорта громадянина Російської Федерації, відтак, позивач не надав документів, що посвідчують його особу. Крім того, суддя під час вказаного судового засідання зазначила, що особиста явка позивача є обов`язковою під час розгляду даної справи, а оскільки позивач не з`явився, розгляд справи слід відкласти. Такі дії судді Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В. є такими, що не відповідають вимогам закону. На підставі пункту 3 частини 5 статті 44 КАС України суд може постановити ухвалу про визнання явки позивача обов`язковою. Натомість, у даній справі суд не постановляв ухвалу про визнання явки позивача у судові засідання обов`язковою. Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Враховуючи, що розгляд справи №755/13412/25 здійснюється за правилами статті 288 КАС України, то неприбуття позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України. Таким чином, враховуючи, що під час судового засідання, призначеного на 07.07.2026, був присутній представник позивача, а суд не постановляв ухвали про визнання особистої явки позивача обов`язковою, відкладення розгляду справи у зв`язку з неприбуттям позивача не ґрунтується на вимогах чинного процесуального законодавства та є ще одним свідченням упередженого ставлення судді до позивача при розгляді цієї справи. Сукупність усіх викладених вище обставин, а саме: необґрунтоване повернення позовної заяви позивача з суто формальних підстав, яке було визнано протиправним судом апеляційної інстанції як таке, що порушує принцип доступу до правосуддя; та подальша повторна вимога судді Коваленко І.В. до позивача надати документ, який не передбачений законом як обов`язковий за наявності поданого належного документа, що посвідчує особу, відкладення розгляду справи за відсутності підстав для такого відкладення, свідчить про системний, а не поодинокий характер упередженого ставлення судді до позивача та про наявність обставин, які об`єктивно викликають обґрунтований сумнів у неупередженості й об`єктивності судді Коваленко І.В. при розгляді цієї справи. Зазначені обставини в їх сукупності дають достатні підстави вважати, що подальший розгляд справи № 755/13412/25 суддею Коваленко І.В. не відповідатиме встановленим ст. 2 КАС України засадам рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та безстороньості (неупередженості), а тому наявні підстави для її відводу відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 36 КАС України.

Вирішуючи питання щодо даної заяви суд зазначає про таке.

Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, положеннями ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вимоги до заяви про відвід (самовідвід).

Відповідно до положень вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 11 ст. 40 КАС України).

Відповідно до частини дванадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Верховний суд у постанові від 27 липня 2022 року по справі № 320/7112/21 зазначив про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 КАС України, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків, або повторно з підстав заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду.

За таких обставин, суддя до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Аналізуючи підстави, для відводу головуючого судді Коваленко І.В., на які посилається заявник, зокрема дій головуючого у судовому засіданні, суддя зазначає наступне.

У відповідності до вимог частин 1, 3, 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні.

Головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів щодо забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Щодо обов`язку суду встановити які прибули у судове засідання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, головуючий у судовому засіданні встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевіряє повноваження посадових і службових осіб, їхніх представників.

Отже, на початку судового засідання головуючий зобов`язаний встановити особу, яка бере участь у справі. Для цього суд зобов`язаний перевірити документи, що посвідчують особу.

В розумінні Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця в Україні та підтверджує законність її проживання.

Разом з тим, посвідка на постійне проживання в України оформлюється на підставі дійсного паспортного документа іноземця (у даному випадку - паспорта громадянина РФ). Таким чином посвідка на постійне проживання в України є похідним документом від національного паспорту і не скасовує його дійсність. Ба більше, у разі закінчення строку дії паспорта або зміни даних у ньому, посвідка підлягає обов`язковому обміну.

Оскільки позивач оскаржує рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про примусове повернення його (громадянина РФ) до країни походження, а також враховуючи специфічний правовий режим і обмеження щодо громадян держави-агресора, суд має право вимагати оригінал національного паспортного документа.

Окрім того, суд звертає увагу, що паспорт громадянина РФ є первинним документом, що посвідчує особу за межами її держави та підтверджує належність до громадянства, тоді як посвідка лише засвідчує право на проживання в Україні. А тому вимога головуючого судді надати паспорт не є порушенням прав, а є стандартною процесуальною перевіркою для ідентифікації особи позивача та перевірки чинності документа.

Таким чином, посилання представника позивача на ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» є помилковим тлумаченням норм права, оскільки дана норма визначає перелік документів, що оформлюються Реєстром (включаючи посвідку), але вона не забороняє суду вимагати базовий паспортний документ іноземця для перевірки його громадянства та ідентифікації особи.

Відповідно до процесуальної практики Європейського суду з прав людини та національних судів, процесуальні дії судді (вимога надати певні документи, роз`яснення прав та обов`язків, вирішення клопотань чи навіть прийняття не на користь сторони процесуальних рішень, визнання явки позивача до суду обов`язковою) не можуть бути підставою для відводу і не свідчать про упередженість судді. Сумніви мають ґрунтуватися на об`єктивних фактах (позасудові стосунки, пряма зацікавленість), а не на суб`єктивному незадоволенні позивача законним вимогам суду.

Суд також зазначає, що саме по собі подання заяви про відвід судді не свідчить про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу.

Відтак, з урахуванням доводів, наведених позивачем у заяві про відвід судді від розгляду цієї справи, судом не встановлено підстав, передбачених ст. 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б перешкоджали приймати участь у розгляді цієї справи чи свідчили б про упередженість судді, а заявлені підстави для відводу, на переконання суду не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не стосуються особистого відношення судді до результатів розгляду цієї справи.

Жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді вказаної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Отже, заявлені підстави для відводу не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не стосуються особистого відношення судді до результатів розгляду цієї справи, а тільки відображають власну позицію позивача, яка ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодними доказами.

Таким чином, доводи позивача, викладені у заяві про відвід, є безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки судом не встановлено передбачених ст. 36-37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу (самовідводу) судді, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Ураховуючи вказане, суд вважає за необхідне матеріали цієї справи передати до відділу документального забезпечення Дніпровського районного суду міста Києва для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Загоруй Вікторії Олександрівни про відвід судді Коваленко І.В. - необґрунтованою.

Матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни - передати до відділу документального забезпечення Дніпровського районного суду міста Києва для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя: