Ухвала суду № 138773606, 29.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11880/26

Провадження №: 1-кс/755/3370/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2026 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, старшого водія евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030011399 від 13.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и л а :

слідча СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , звернулась до слідчої судді із зазначеним клопотанням.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у місті Києві за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030011399 від 13.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та який діє і на теперішній час.

30.11.2023 ОСОБА_5 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий періоду та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 30.11.2023 солдат ОСОБА_5 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №335 від 23.11.2024 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_5 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), призначено старшим солдатом на посаду старшого водія 1 евакуаційного відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, вважати таким, що з 23.11.2024 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Будучи призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, старший солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 24.01.2025 у старшого солдата ОСОБА_5 , виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення розташування підрозділів військової частини НОМЕР_4 з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 , старший водій 1 евакуаційного відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 24.01.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 21 год. 15 хв., самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 який дислокується у АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості для цього та по даний час до розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся.

У подальшому, 27.07.2026 старшого солдата ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України слідчим Дніпровського УП ГУНП у місті Києві.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження;

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так при визначенні обґрунтованості підозри необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою, а саме у рішеннях у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» та «Фокс», Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, Європейський суд з прав людини зазначив/, що термін « обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконувати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставини справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою.

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та головуючим суддею не вирішується питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по сутті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти тотожні або інші кримінальні правопорушення.

Підставою обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснювати дії передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПУ України, зокрема:

переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та той факт, що останній відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час, існує ризик вважати, що він з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність спроб втечі підозрюваного після вчинення кримінального правопорушення та можливо належна його поведінка в подальшому будуть безпідставним, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наявністю запобіжного заходу та оперативними діями органу досудового розслідування, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Окрім того, слід зазначити, що підозрюваний був знаходить поза межами розташування військової частини або встановленого місця служби, що так підтверджує ризик подальшого його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що підозрюваний будучі військовослужбовцем військової служби призваним за мобілізацією, на особливий період при відсутності обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повинен перебувати за місцем дислокації військової частини або визначеним місцем служби, де в умовах воєнного стану повинен нести службу зі зброєю або маючи реальну можливість доступу до зброї боєприпасів та вибухових речовин та пристроїв.

При цьому свідки у кримінальному провадженні є виключно військовослужбовцями військової частини та підрозділу, де проходив військову службу ОСОБА_5 .

Зазначене створює реальний ризик впливу підозрюваного на свідків, а також несе додатковий тягар на командира військової частини та підрозділу, щодо постійного контролю за ОСОБА_5 , що в умовах воєнного стану може негативно відобразитися на боєздатності ввіреного підрозділу.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому підозрюваний, являючись військовослужбовцем військової частини за призовом під час мобілізації, на особливий період, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців та колег, які мають безпосередній доступ до зброї і боєприпасів та можуть будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким ким чином.

Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умова ізоляції.

При цьому, ОСОБА_5 до моменту його затримання уповноваженими на те особами до місця служби самостійно не прибув. Зухвалість вчиненого підозрюваними кримінального правопорушення свідчить про відсутність у нього будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що він розуміючи невідворотність покарання за вчиненні ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йо загрожує, безумовно свідчить про можливість втечі підозрюваного, що знову утворює окремий склад тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ст. 407, 408 КК України.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаними ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпції. Невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України.

Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408,429 КПК, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті( тримання під вартою).

Також, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України законодавець визначив можливість під час воєнного стану суд при поставленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , враховуючи підстави та обставин, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину передбаченого, зокрема статтею 407 КК України.

З огляду на те, що на думку сторони обвинувачення доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбаченні ст. 178 КПК України, та враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюваний у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти встановлено порядку несення військової служби в умовах воєнного стану може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування біль м`яких запобіжних заходів або не обрання жодного із запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити, обґрунтовуючи наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що воно є надмірно суворим.

Зазначив, що його підзахисний отримав поранення, проходив лікування, однак йому не було надано достатньо часу для повного відновлення та завершення лікування. Він мав намір продовжити перебування у медичному закладі для отримання необхідної медичної допомоги.

У зв`язку з цим вважає, що дії ОСОБА_5 не були спрямовані на ухилення від виконання процесуальних обов`язків. Те, що його було автоматично оголошено в розшук, не свідчить саме по собі про наявність підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Відтак, просив суд у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та обрати більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту у нічний час, що дозволить ОСОБА_5 продовжити лікування та одночасно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав свого захисника, пояснив, що першого разу, коли він проходив військову службу, його направили на навчання, після чого він був направлений виконувати бойові завдання в Донецькій області, під Бахмутом.

Під час служби отримав поранення, після чого перебував у госпіталі та проходив лікування. Після цього виникла ситуація, коли змушений був піти у самовільне залишення частини.

Зазначив, що йому надали вибір або кримінальна відповідальність, або повернення на службу, і він обрав повернутися. Після повернення його перевели з ремонтної бригади до піхоти.

Просив зауважити, що його здоров`я цього не дозволяло, так після травми він не міг нормально стати на ногу, мав проблеми з хребтом, травму голови та численні контузії.

Також зазначив, що його направляли на лікування, оскільки за станом здоров`я він його потребував, і весь цей час знаходився вдома, за цією адресою проживають ще й його батьки, зазначив, що не переховувався, однак офіційно не працював, так як боявся, що знову заберуть на службу.

За таких обставин, слідча суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла такого висновку.

За вказаним вище фактом 13 червня 2025 року відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер № 62025170030011399.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного та захисника щодо вручення їм копій клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчою виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

27.07.2026 о 17 год 30 хв ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

28.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідча суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановила.

У судовому засіданні, на думку слідчої судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними у справі доказами, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Водночас, слідча суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені в клопотанні слідчого дані, з урахуванням долучених до клопотання доказів, слідча суддя має всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для обрання запобіжного заходу, що повинно підтвердити або спростувати підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

У межах вказаного кримінального провадження прокурор вказав на такі існуючі ризики, як:

п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінується, та будучи відсутнім на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час, може з метою уникнення від кримінальної відповідальності переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки останньому інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Слідча суддя враховує, що запобігання ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування і суду та перешкоджання ним розгляду кримінального провадження, становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства, а тому вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , оскільки він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів та за яке передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.

п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, буде незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний будучі військовослужбовцем військової служби призваним за мобілізацією, на особливий період при відсутності обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повинен перебувати за місцем дислокації військової частини або визначеним місцем служби, де в умовах воєнного стану повинен нести службу зі зброєю або маючи реальну можливість доступу до зброї боєприпасів та вибухових речовин та пристроїв.

При цьому свідки у кримінальному провадженні є виключно військовослужбовцями військової частини та підрозділу, де проходив військову службу ОСОБА_5 .

Зазначене створює реальний ризик впливу підозрюваного на свідків, а також несе додатковий тягар на командира військової частини та підрозділу, щодо постійного контролю за ОСОБА_5 , що в умовах воєнного стану може негативно відобразитися на боєздатності ввіреного підрозділу.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_5 вплинути на свідків, слідча суддя враховує, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умова ізоляції.

При цьому, ОСОБА_5 , до моменту його затримання уповноваженими на те особами до місця служби самостійно не прибув. Зухвалість вчиненого підозрюваними кримінального правопорушення свідчить про відсутність у нього будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що він розуміючи невідворотність покарання за вчиненні ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йо загрожує, безумовно свідчить про можливість втечі підозрюваного, що знову утворює окремий склад тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ст. 407, 408 КК України.

Слідча суддя вважає цей ризик доведеним, крім того, враховуючи ту обставину, що підозрюваний самовільно залишив військову частину та не проявляв наміру повернутись у військову частину для подальшого проходження військової служби, що свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі та громадського порядку, до норм закону, а також те, що останній немає офіційного стабільного доходу, та має на утриманні малолітніх дітей, що вказує на його скрутне фінансове положення.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідча суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, майновий стан підозрюваного, його вік, стан здоров`я, міцність його соціальних зв`язків, той факт, що він офіційно не працює, проживає у м. Києві, розлучений, має на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимий.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчою у клопотанні та прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, клопотання слідчого необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, слідча у клопотанні просила визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп. у національній грошовій одиниці.

Разом із тим, враховуючи вимоги ст. ст. 182, 183 КПК України, обставини кримінального провадження, а також дані про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що визначення застави у запитуваному розмірі не є необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та є надмірним.

За таких обставин слідча суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, оскільки саме такий розмір є достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Отже, клопотання слідчої в частині визначення розміру застави підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись, ст. 176-178, 182-184, 186, 194, 196, 197, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а:

клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська,13.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 17 год 30 хв 27 липня 2026 року по 24 вересня 2026 року включно, у межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA128201720355259002001012089).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 прибувати до слідчого за кожною вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

не відлучатись за межі місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, підозрюваному.

Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 00 хв 03 серпня 2026 року.

Слідча суддя: ОСОБА_1