Рішення № 138773424, 05.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3897/26

н\п 2/490/3297/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 35400,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 19.09.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Стар Файненс Груп» Договір про надання фінансового кредиту №46936-09/2025. Відповідно п. 1.1 Договору про надання фінансового кредиту Позивач надає Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно п. 1.6 Договору про надання фінансового кредиту кредит надається Відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Відповідача включаючи використання реквізитів платіжної картки №5168-74xx-xxxx-4085 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами. Договір про надання фінансового кредиту та додатки до нього укладено в порядку Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач виконав зобов`язання за Договором, надавши грошові кошти Відповідачу, що підтверджується копією Довідки IPAY вих. №3426_260311104313 від 11.03.2026 року та копією Квитанції IPAY про зарахування №867323317 від 19.09.2025 року.

В порушення умов Договору Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав. У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору станом на 06.03.2026 року у Відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 35400,00 грн, яка складається з: заборгованість по простроченому тілу - 20000,00 грн; заборгованість по простроченим відсоткам - 10800,00 грн; заборгованість по штрафам 4600,00 грн, що підтверджується Розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №46936-09/2025 від 19.09.2025 року у загальному розмірі 35400,00 грн та судові витрати по справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 04.05.2026 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» наступну інформацію: Чи було банком емітовано на ім`я ОСОБА_1 , платіжну карту № НОМЕР_1 xx-xxxx-4085; інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 , карткового рахунку, відкритого у банку станом на 19.09.2025 року; інформацію щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 xx-xxxx-4085 грошових коштів у розмірі 20000,00 грн в період з 18.09.2025 року по 20.09.2025 року; на чиє ім`я (вказати прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП особи) випускалася банківська картка № НОМЕР_1 xx-xxxx-4085 із зазначенням фінансового номеру мобільного телефону власника, прив`язаної до цієї картки; надати інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 xx-xxxx4085 за період з 18.09.2025 року по 20.09.2025 року, з відображенням часу зарахування коштів; надати інформацію про номер телефону на який відправлялася інформація про операції за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 18.09.2025 р. по 20.09.2025 року

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 04.05.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 26.05.2026 року не врученим.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Відповідач, який повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також і шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України, телефонограмою та направленням копії ухвали про відкриття провадження у справі на відому електронну адресу відповідача, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

19.09.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №46936-09/2025.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Y451 у порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно умов договору про надання фінансового кредиту №46936-09/2025 від 19.09.2025 року сума кредиту - 20000,00 грн, строк кредитування - 120 днів, комісія за надання кредиту 2000,00 грн (10% від суми наданого кредиту), дата повернення кредиту 16.01.2026 року, процентна ставка (фіксована) 0,90% в день, орієнтовна реальна процентна ставка 2572,74%, орієнтовна загальна вартість кредиту 43600,00 грн, неустойка у виді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості, загальні витрати за кредитом 23600 грн.

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора W989.

Згідно копії квитанції про зарахування №867323317 від 19.09.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн, що також підтверджується копією довідки IPAY вих. №3426_260311104313 від 11.03.2026 року.

Крім того, як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.05.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , а 19.09.2025 року на дану платіжну картку відбулось зарахування коштів у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості ТОВ «Стар Файненс Груп» за договором про надання фінансового кредиту №46936-09/2025 від 19.09.2025 року станом на 06.03.2026 року сума боргу ОСОБА_1 складає 35400,00 грн, з якої: заборгованість по простроченому тілу - 20000,00 грн; заборгованість по простроченим відсоткам - 10800,00 грн; заборгованість по штрафам 4600,00 грн.

05.03.2026 року на адресу відповідача було направлено Повідомлення про повернення кредиту, відповідно якої Позичальнику надано строк протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Позикодавця усунути порушення умов Договору про надання фінансового кредиту та повернути кредит, сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, неустойку у вигляді пені/штрафу, а саме: 35400,00 грн.

Станом на час розгляду справи судом відповідач заборгованість за договором про надання фінансового кредиту не сплатив.

В статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підтвердження договірних відносин між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 позивачем надано суду копії: договору про надання фінансового кредиту №46936-09/2025 від 19.09.2025 року; заяви-анкети Клієнта на отримання фінансового кредиту; паспорту споживчого кредиту; квитанції про зарахування №867323317 від 19.09.2025 року року.

Суд вважає надані докази належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами договору про надання фінансового кредиту №46936-09/2025 від 19.09.2025 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало в повному обсязі умови кредитного договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано заборгованість у розмірі 35400,00 грн, з якої: заборгованість по простроченому тілу - 20000,00 грн; заборгованість по простроченим відсоткам - 10800,00 грн; заборгованість по штрафам - 4600,00 грн, що підтверджується Розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Щодо стягнення заборгованості по штрафам.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №46936-09/2025 від 19.09.2025 року, кредитором нараховано заборгованість по штрафам у сумі 4600,00 грн.

Штрафні санкції за кредитним договором це фінансові стягнення (неустойка, пеня, штраф), які позичальник сплачує кредитору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі №706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (пені, штрафу).

Таким чином, підстави для стягнення неустойки у період воєнного стану відсутні, в зв`язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам у сумі 4600,00 грн підлягають залишенню без задоволення.

Щодо правомірності встановлення комісії за надання кредиту, суд звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що в Договорі №46936-09/2025 від 19.09.2025 року сторони у погодили, що комісія за видачу кредиту становить 10% від суми виданого Кредиту.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04. 2022 у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21.04.2021 у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21.07.2021 у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку, що встановлення комісії за надання кредиту у сумі 2000,00 грн є неправомірним, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком банку.

Крім того, як вбачається за наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №46936-09/2025 від 19.09.2025 року відповідачем було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 18200,00 грн (які було зараховано: 10800,00 грн - в погашення відсотків, 2000,00 грн - в погашення комісії за видачу кредиту, 5400,00 грн - в погашення заборгованості по штрафам).

Як встановлено судом вище нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану та комісії за надання кредиту є неправомірним, а отже зарахування позивачем сплачених відповідачем суми штрафів у розмірі 5400,00 грн та комісії за надання кредиту у розмірі 2000,00 грн є безпідставним.

Частиною 1 ст. 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, а саме:

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За такого, враховуючи приписи ст. 534 ЦК України, беручи до уваги неправомірність стягнення з відповідача штрафу та комісії за надання кредиту у загальній сумі 7400,00 грн, яка була вирахувана з внесених відповідачем платежів, суд вважає, що вказану суму слід перенести на погашення суми нарахованих процентів, а саме 10800,00 грн - 7400,00 грн = 3400,00 грн.

За такого, враховуючи вищевказане, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути проценти за користування кредитом у сумі 3400,00 грн.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про повне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Відтак, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору №46936-09/2025 від 19.09.2025 року, беручи до уваги часткову сплату відповідачем кредитної заборгованості та неправомірність нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану та комісії за надання кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Стар Файненс Груп» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище Договором кредиту у загальному розмірі 23400,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3400,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1759,85 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №2 від 01.04.2026 року.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 211, 258-259, 263-265, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (код ЄДРПОУ: 44022416, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №46936-09/2025 від 19.09.2025 року у розмірі 23400 (двадцять три тисячі чотириста) гривень 00 копійок, що складається з наступного: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3400,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» суму судового збору в розмірі 1759 (одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 85 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін