Рішення № 138773425, 05.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2673/26

н\п 2/490/2848/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача, заборгованість в розмірі 19315,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 25.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №370501, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 5000,00 грн.

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу №ККЛУ-16112020 згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №370501 від 25.12.2019 року.

Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19315,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 30.03.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: Чи була успішною транзакція, здійснена 25.12.2019 року, в сумі 5000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 .? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 30.04.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду 13.05.2026 року та 10.07.2026 року з відмітками «повернення: адресат відсутній».

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Відповідач, який повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також і шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України та направленням копії ухвали про відкриття провадження у справі на відому електронну адресу відповідача, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

18.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.03.2026 року надало витребувану інформацію.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

25.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №370501, який останнім підписано із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е282, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами договору товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п. 1.1 Договору).

Сума позики 5000,00 гривень. Строк позики 30 днів. (п. 1.1, 1.2 Договору).

Стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою (п. 1.3.2 Договору).

Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом (п. 1.6 Договору).

Графіком платежів за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №370501 від 25.12.2019 року доведено до відома ОСОБА_1 графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість позики, суму нарахованих процентів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому позику в сумі 5000,00 грн, що підтверджується повідомленням платіжного провайдера ТОВ «УПР» №1-0701 від 07.01.2026 року.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.03.2026 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а 25.12.2019 року на дану платіжну картку відбулось зарахування коштів у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №370501 від 25.12.2019 про надання коштів на умовах фінансового кредиту станом на 17.11.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» в сумі 19315,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11400,00 грн - заборгованість за відсотками; 2915,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому його сторонами погоджується розмір кредиту, умови його надання, повернення, сплати процентів за користування кредитом, застосування неустойки у разі неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В силу вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на його платіжну картку.

16.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, у відповідності до п.п. 1.1., п.п. 1.2. п. 1 якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових на інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з п.п. 3.1. п. 3 договору факторингу, підписанням цього договору клієнт гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Згідно додатку №1 до договору факторингу №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №370501 на загальну суму 19315,00 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором №370501, як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до якого перейшло право вимоги за вказаним договором.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач довів факт укладення 25.12.2019 року кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», отримання відповідачем за цим договором кредитних коштів та порушення останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені кредитним договором, в розмірі 5000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується заборгованості за процентами слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1.2. договору позика видається строком на 30 днів.

Пунктом 1.7. договору визначено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку передбаченому в Правилах.

У п. 3.1 договору сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка Розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

З додатку №1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №370501 від 25.12.2019 року слідує, що сторони погодили дату повернення позики та нарахованих процентів не пізніше 24.01.2020 року. Сума позики 5000,00 грн, сума нарахованих процентів 1995,00 грн, разом до оплати 6995,00 грн.

Таким чином, умовами договору чітко визначено строк кредиту 30 днів. Доказів ініціювання відповідачем продовження строку користування кредитом суду не надано. Додаткових угод щодо зміни строку кредитування матеріали справи також не містять.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Отже, проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню після 24.01.2020 року, а вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у заявленій позивачем сумі відсутні, та приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в межах визначеного умовами кредитного договору строку кредитування, а саме в розмірі 1995,00 грн.

Крім того, у зв`язку із простроченням відповідачем повернення суми позику, первісний кредитодавець нарахував ОСОБА_1 пеню у розмірі 2915,00 грн. Нараховані ТОВ «Лінеура Україна» відповідачу штрафні санкції відповідають п.п. 4.1 - 4.5 Договору, ОСОБА_1 не оспорені, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відтак, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору №370501 від 25.12.2019 року, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище Договором кредиту у загальному розмірі 9910,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1995,00 грн - заборгованість за процентами, 2915,00 грн - заборгованість за пенею.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір №0107 від 01.07.2025 року про надання правової допомоги укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Аполегет», акт №1346 наданих послуг від 09.03.2026 року, детальний опис наданих послуг від 09.03.2026 року до акту №1346 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 8000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 8000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 9910,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1365,81 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №17190 від 17.03.2026 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №370501 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту від 25.12.2019 року у розмірі 9910 (дев`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1995,00 грн - заборгованість за процентами, 2915,00 грн - заборгованість за пенею.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 3365 (три тисячі триста шістдесят п`ять) гривень 81 копійку, які складаються з судового збору у розмірі 1365,81 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін