Рішення № 138773104, 22.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/3161/25

Провадження № 2/930/518/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2026 року м. Немирів

Немирівський районний суд

Вінницької області в складі:

головуючого судді - Науменка С.М.,

з участю секретаря судових засідань Андрущак Л.П.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Діденко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Райгородської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 року ОСОБА_1 , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Райгородської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною, в якому просить:

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як:

-щоденне безперешкодне спілкування батька і сина засобами телефонного зв`язку та відео за допомогою мобільних пристроїв:

-проживання із батьком у літній період 3 місяці із 01 червня до 01 вересня, а також перебування у батька два тижні кожні три місяці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами 16 березня 2020 року було укладено шлюб, який 21 серпня 2023 року рішенням Немирівського районного суду Вінницької області шлюб було розірвано.

Від даного шлюбу у них з відповідачем є спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який за попереднім погодженням між батьками на даний час проживає з матір`ю. Їхній син також у березні-травні 2024 року проживав із ним, коли позивачка поїхала за кордон і перебував на його утриманні відвідував дошкільний заклад Іллінецький ЗДО «Пролісок» №3, де і до цього часу він оплачує батьківську сплату та зберігає місце для відвідування сином дошкільного закладу. Про що є відповідні відомості із шкільного закладу та платіжна інструкція.

З літа 2024 року по даний час із його дозволу відповідачка проживала разом із сином у Чехії, систематично його привозила до нього (у травні 2025 року син гостював у нього, про що додає відповідну переписку із відповідачкою, що він забирав сина із кордону та їхні з ним спільні фото, датовані травень 2025 року), він безперешкодно спілкувався із сином по телефону та знав про кожен його проведений день, постійно сплачував аліменти та матеріально допомагав відповідачці в утриманні їхнього сина ОСОБА_4 .

Однак у серпні 2025 року ситуація кардинально змінилася, відповідачка на постійній основі перестала брати слухавку, він ніяк не міг додзвонитися до сина та дізнатися як його справи.

У листопаді 2025 року він дізнався, що відповідачка із сином приїздили до України, однак вона не повідомила його цією інформацією, і коли він зателефонував її з цього приводу, вона сказала, що забороняє йому спілкуватися і він може побачити сина лише 2 години у її присутності.

На даний час він фактично позбавлений можливості спілкуватися із сином, що призводить до втрати зв`язку між ним та ОСОБА_4 .

Оскільки домовитись із колишньою дружиною щодо зустрічей, участі у житті та вихованні сина не вбачається для позивача можливим, останній звернувся до суду.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2025 року задоволено клопотання позивача та замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області на Службу у справах дітей Райгородської селищної ради Гайсинського району Вінницької області та зобов`язано надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору відповідно до частини 5 статті 19 Сімейного кодексу України.

15.04.2026 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи Служби у справах дітей Райгородської сільської ради Гайсинського району Вінницької області щодо здійснення розгляду справи за відсутності представника Служби у справах дітей Райгородської сільської ради та взяти до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини затверджений рішенням виконавчого комітеті Райгородської сільської ради від 15.04.2026 року № 50.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 , не з`явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Райгородської сільської ради в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Направив до суду висновок про доцільність способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові та електронні докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1. Батьком дитини записаний ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 .

В подальшому рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21.08.2023 року у справі № 129/1745/23, шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до Висновку про доцільність визначення ОСОБА_1 способів участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 № 50 від 15.04.2026 року визначено, що між батьками наявний конфлікт, спілкування не сприяє його вирішенню і прагненню до домовленостей. Умови проживання батька ОСОБА_1 , задовільні, придатні для виховання і розвитку дитини, про що фахівцем, відповідальним за проведення оцінки потреб КЗ «Центр надання соціальних послуг» Іллінецької міської ради, було складено акт оцінки потреб. Служба у справах дітей Райгородської сілсьькї ради вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні та спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : - щоденне безперешкодне спілкування батька і сина засобами телефонного зв`язку та відео за допомогою мобільних пристроїв; - проживання з батьком у літній період 2 місяці із 01 липня до 30 серпня, з урахуванням днів на довіз (2 дні) дитини та за попередньою домовленістю з матір`ю дитини; - можливе проживання з батьком на зимових канікулах, з 22.12. по 03.01, з урахуванням дозволу (2 дні) та за попередньою домовленістю із матір`ю дитини (враховуючи те, що матір заздалегідь буде погоджувати поїздку дитини із навчальним закладом).

Суд, вирішуючи спір, виходить із засад, визначених міжнародними та національними нормативно-правовими актами щодо пріоритетності найкращих інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Згідно приписів ст. 157, ч. 1, ч. 2, ч. 3 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Під час розгляду справи установлено, що син сторін проживає разом з відповідачем, яка, як це вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, створює перешкоди у його спілкуванні з батьком.

Так, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із сином, та в ході розгляду справи сторонами не було заявлено клопотання про проведення судової психологічної експертизи стану дитини та встановлення негативного впливу батька на неї, а відтак у суду відсутні підстави для усунення його від спілкування з ним.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що з боку відповідача після узгодження між сторонами місця проживання дитини із матір`ю, останньою, дійсно періодично чиняться перешкоди щодо надання можливості позивачу бачитись та спілкуватись з дитиною, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод відповідачем у спілкуванні позивача з дитиною є законними та обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному його розвитку, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що спілкування позивача із сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 17.08.2017 р. №9-1580/0/4-17 «Щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини» враховуючи необхідність забезпечення однакового правозастосування у справах про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог національного сімейного законодавства, а також врахування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08.07.2003, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03.12.2009).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).

Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях її виховання, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.

Батьками, сторонами у справі, не досягнуто компромісу щодо способів участі батька у вихованні сина, при цьому увага батька у житті дитини безкомпромісно є важливими елементом його розвитку в психологічному аспекті.

Сторони по справі, як батьки дитини, бажають забезпечити його належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення батьком з дитиною досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом. При цьому, на обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини. Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини. Враховуючи викладене, оцінивши наявні у праві докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги те, що сторони фактично не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дитиною, з огляду на ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, вік дитини, беручи до уваги, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про необхідність встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідатиме її інтересам.

Однак, суд вважає, що графік (регламент) такого спілкування має бути визначений із врахуванням інтересів дитини, її фізичного стану здоров`я та має бути таким, що не буде порушувати режиму дня та навчання дитини, не відриватиме її від нормального, звичайного для неї середовища та не заважатиме нормальному її існуванню і, при цьому, не порушуватиме принципу рівності прав батьків при участі у вихованні дітей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.07.2025 у справі № 753/2281/23 (провадження № 61-4052св25): «Визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання сина, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками».

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справа № 520/21178/18-ц: «У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи. У цій справі Верховний Суд вважає правильним висновки судів про визначення спілкування батька із малолітньою дочкою за відсутності матері, оскільки як встановили суди, сторони між собою мають вкрай конфліктні стосунки. Суд вважає, що найкращим інтересам дитини відповідає убезпечення її від спостереження за конфліктами між батьками».

Крім того, право дитини на підтримання особистих стосунків і прямих контактів із батьком, закріплене у статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», передбачає безпосереднє спілкування. Тому встановлення можливості зустрічей батька з дитиною без присутності матері, з урахуванням її віку, стану здоров`я та розпорядку дня є необхідним для збереження повноцінного сімейного зв`язку.

Надання батькові можливості спілкування з дитиною у святкові дні особливим емоційним значенням цих періодів для формування сімейної ідентичності дитини та її психологічного розвитку. Участь обох батьків у таких подіях сприяє формуванню у дитини відчуття родинної безперервності та емоційної підтримки, що відповідає її найкращим інтересам. Таке визначення забезпечує емоційну включеність батька у значущі для дитини події та сприяє формуванню сталого сімейного зв`язку.

Надання можливості відпочинку з батьком протягом визначеного періоду спрямоване на формування та поглиблення особистого емоційного зв`язку між ними, а також забезпечення повноцінного батьківського впливу у поза побутовому середовищі.

Визначення вихідних та канікулярних періодів як часу для спілкування з батьком є обґрунтованим тим, що саме у цей час дитина не обтяжена навчальним процесом, має вільний режим дня та може приділити більше часу сімейному спілкуванню. Це забезпечує реалізацію принципу балансу між навчальним навантаженням дитини та її правом на сімейні відносини з батьком, а також сприяє формуванню сталого емоційного контакту.

Встановлення можливості перенесення зустрічей у разі хвороби дитини є проявом пріоритету її інтересів і стану здоров`я над формальним дотриманням графіка спілкування. Такий підхід забезпечує гнучкість реалізації визначеного порядку та гарантує, що спілкування з батьком не буде здійснюватися всупереч фізичному або психологічному стану дитини.

Отже, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на оцінці сукупності установлених при розгляді цієї справи обставин, при вирішенні вимог сторін про визначення способів участі батька у вихованні дитини слід виходити із принципу справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19, від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19, від 31 березня 2021 року у справі № 562/1686/18, зазначено, що батьки не позбавлені права у майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. Також, у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком у випадку доведеності вказаного мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

До того ж, суд вважає за необхідне роз`яснити батькам вимогу нести відповідальність за життя та здоров`я дитини, не налаштовувати дитину один проти одного, попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини. Також, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, її права на сімейне виховання та підтримання сталого емоційного зв`язку з обома батьками, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за позовом про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення порядку такого спілкування є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 77-83, 89, 95, 200, 206, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Райгородської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як:

-щоденне безперешкодне спілкування батька і сина засобами телефонного зв`язку та відео за допомогою мобільних пристроїв;

-проживання з батьком у літній період 2 місяці із 01 липня до 30 серпня, з урахуванням днів на довіз (2 дні) дитини та за попередньою домовленістю з матір`ю дитини;

-можливе проживання з батьком на зимових канікулах, з 22.12. по 03.01., з урахуванням довозу (2 дні) та за попередньою домовленістю із матір`ю дитини (враховуючи те, що матір заздалегідь буде погоджувати поїздку дитини із навчальним закладом).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: /підпис/

З оригіналом вірно:

Суддя Немирівського

районного суду: С.М.Науменко