Рішення № 138762384, 05.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2348/21

Провадження № 2/191/787/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Омельченко К.В.

позивача- ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: Раївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Раївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

ОСОБА_6 звернулась до другої синельниківської державної нотаріальної контори з проханням про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, але нотаріусом було відмолено з тих підстав, що після смерті ОСОБА_7 є інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_7 , який був інвалідом другої групи з дитинства. Він не міг самостійно писати та скласти заповіт, оскільки стан його здоров`я був стабільно важким і він завжди потребував постійного стороннього нагляду. Тобто, спадкодавець, що склав заповіт, був фізично нездоровою особою , не в змозі був здійснити самостійно відвідування будь-якого закладу та самостійно не міг вчиняти будь-які дії для складання заповіту.

Вважала, що у разі спадкування відповідачем майна померлого, будуть порушені її права як спадкоємця за законом.

Просила визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_7 , складений на ім`я ОСОБА_4 та посвідчений ОСОБА_8 , виконуючим обов`язки старости Новогнідського старостинського округу №7 25 жовтня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 28.

Відповідчем ОСОБА_4 поданий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що ОСОБА_7 дійсно був інвалідом, але його захворювання ніяким чином не було пов`язане з психічним станом, тому на час складання і посвідчення заповіту останній розумів значення своїх дій і міг керувати ними. Вважає вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту безпідставними та необгрунтованими.

Представником позивача надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вона посилається на те, що ОСОБА_7 був інвалідом дитинства другої групи (ДЦП). Дитячий церебральний параліч - часто поєднаний з психічними та мовленнєвими порушеннями, рідше епілептичними нападами, ліквородинамічними зрушеннями, патологією слуху, зору, органів і систем чи без них, які є наслідком органічного ураження центральної нервової системи (ЦНС) в пренатальному, інтранатальному та ранньому неонатальному періоді. Причинами виникнення церебрального паралічу є порушення розвитку мозку або пошкодженням одного чи декількох його відділів, що контролюють м`язовий тонус і моторну активність (рухи). У ОСОБА_7 були психічні та мовленнєві порушення, він зовсім не міг писати, а тому підпис та текст на заповіті взагалі йому не може належати.

Ухвалою суду від 29.10.2021 за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 .

06.06.2023 у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_6 за клопотанням ОСОБА_1 її було залучено у якості правонаступника позивача ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 06.06.2023 у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_6 за клопотанням ОСОБА_1 її було залучено у якості правонаступника позивача ОСОБА_6 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали та просили визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_4 та посвідчений ОСОБА_8 , виконуючим обов`язки старости Новогнідського старостинського округу №7 25 жовтня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 28.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи Раївської сільської ради у судове засіданні не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Діброва Синельниківського району Дніпропетровської області.

Постановою нотаріуса Другої синельниківської нотаріальної контори Стеценко Л.О. та ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , так як є інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою КЗ «Дніпропетровський дитячий будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради» від 26.07.2021 ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою розташування закладу в АДРЕСА_1 у період 20.12.1965 по 01.12.1967.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 та довідки №365354 ОСОБА_7 встановлена друга група інвалідності з дитинства.

Згідно з військовим квитком НОМЕР_3 ОСОБА_7 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров`я.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та двоюрідний брат ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом.

Відповідно до довідки №40 від 05.02.2024, виданої Новогнідським старостинським округом №7, ОСОБА_1 ,1978 р.н., дійсно доглядала до смерті ОСОБА_7 , 1950 р.н., інваліда з дитинства, який мешкав в с.Суха Калина вул.Калинова, та помер ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно із заповітом, складеним 25.10.2018 та посвідченим в.о. старости Новогнідської сільської ради ОСОБА_8 , ОСОБА_7 заповідав усе своє майно та усі майнові права та обов`язки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Як зазначено у заповіті, він записаний в.о. старости Новогнідської сільської ради ОСОБА_8 зі слів ОСОБА_7 , до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_7 і власноруч підписаний ним у присутності в.о. старости Новогнідської сільської ради Буханіста В.О

Також судом були досліджено копію Договору оренди земельної ділянки , укладеного між ОСОБА_7 та С (Ф)Г «Чайка» 09.09.2005; видаткові касові ордера на виплату орендної плати від 07.08.2020 та10.12.2020; відеозапис, на якому зафіксовано факт отримання ОСОБА_7 грошових коштів за оренду земельної ділянки; копію Договору оренди земельної частки (паю) , укладеного між ОСОБА_7 та С(Ф)Г «Аіст» 02.02.2000, копію Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «Славутич», копію державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП №014356 на ім`я ОСОБА_7 , копію Договору про зміну і доповнення до договору оренди земельної ділянки №040513101254 від 28.12.2005, Додаткову угоду до договору оренди №040513101254 від 28.12.2005, Акт приймання-передачі, Акті встановлення меж земельної ділянки в натурі, Акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 09.09.2005. Вказані документи також були надані суду в оригіналах для експертного дослідження.

За клопотанням позивача судом було витребувано з АТ «Укрпошта» оригінали пенсійних відомостей форми В1-М за 2020 із зазначенням інформації про отримання ОСОБА_7 пенсії.

Відповідно до висновку експерта №1399-24 від 28.10.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи рукописний текст та підпис у Заповіті ОСОБА_7 , що складений та посвідчений 25.10.2018 виконуючим обов`язки старости Новогнідського старостинського округу № 7 Буханістом В.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 28, та рукописний текст та підписи від імені ОСОБА_7 в наданих документах: Договорі оренди земельної частки (паю) від 02.02.2000, Доповненні до договору оренди земельної частки (паю) від 02.02.2000, Договорі оренди земельної ділянки, Додатку до договору оренди земельної ділянки, Акті приймання-передачі, Договорі про зміну і доповнення до договору оренди земельної ділянки № 040513101254 від 28.12.2005, Акті встановлення меж земельної ділянки в натурі, Додатковій угоді до договору оренди №040513101254 від 28.12.2005, Договорі оренди земельної ділянки від 09.09.2005, Акті приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 09.09.2005 - виконані різними особами.

Також судом були допитані свідки зі сторони позивача та відповідача, які суду пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_9 зазначила, що знала померлого ОСОБА_7 , так як проживала з ним на одній вулиці. ОСОБА_7 був інвалідом з дитинства, погано ходив, але писати міг, навіть переписувався з жінкою із Казахстану. Бачила часто як до нього приїздив відповідач ОСОБА_4 , допомагав йому та хотів забрати до себе в с.Запорожець, де проживав із родиною. Сестра до нього не приходила, вона її там не бачила. ОСОБА_7 казав, що в сільраді залишив заповіт, хотів все заповідати відповідачу.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працювала секретарем Новогнідської сільської ради до 2022 року, потім її посада змінилася та вона зараз працює спеціалістом. Померлого ОСОБА_7 знала, він був інвалідом, погано ходив. Чи міг писати та читати їй невідомо. Він жив один. До старостату звертався з приводу складання заповіту. Його хтось привозив. Заповіт складався в кабінеті старости ОСОБА_8 , а в її кабінеті був принтер, на якому цей заповіт роздруковувався. Заповіт вона не дивилася та не знає хто його підписував.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є старостою Новогнідської сільської ради. Померлого ОСОБА_7 знав, він був інвалідом з дитинства. Того дня, коли він залишив заповіт, його привозив у сільську раду якийсь чоловік, він його не бачив. Заповіт складали у його кабінеті. Він надрукував текст, потім віддав спеціалістам в іншому кабінеті флешку і вони вже роздрукували заповіт, а він його посвідчив. Не пам`ятає на чию користь був заповіт. На питання щодо запису в заповіті від імені заповідача відповів, що цього запису не бачив і в його присутності ОСОБА_7 в заповіті нічого не писав. Права підпису в старостаті, крім нього, ніхто не має, як і не має доступу до печатки в сейфі.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що померлого ОСОБА_7 знала з 2007 року, він був інвалідом з дитинства та погано ходив. За ним доглядали ОСОБА_12 та її сім`я, донька ОСОБА_13 ходила, носили йому продукти, молоко, дрова пиляли. Крім них, ніколи більше не бачила. Коли вона йшла на роботу, то проходили повз двори ОСОБА_7 та ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що раніше був депутатом в с. Суха Калина, знав ОСОБА_7 , який погано ходив та потребував допомоги. Крива ОСОБА_16 працювала в магазині та ОСОБА_7 раніше ще якось сам приходив до магазину, а років 7-8 назад перестав ходити, тому ОСОБА_17 нагружала доньку свою та вона відносила продукти ОСОБА_18 . ОСОБА_4 працював чи служив прапорщиком пенітенціарної служби. На скільки знає він проживає в Павлограді. Приблизно раз на місяць він приїжджав в ОСОБА_19 , якраз до приходу пенсії, і возив ОСОБА_7 до Синельникового на закупи.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що в ОСОБА_21 проживає з 1987 року. З померлим ОСОБА_7 проживав через хату, спілкувалися часто з ним. ОСОБА_18 погано ходив. ОСОБА_12 та ОСОБА_22 допомагали йому, їх батько також. Відповідач приїздив коли раз на місяць, коли раз на 2 місяці. ОСОБА_18 казав, що буде складати заповіт, але то на користь дитбудинку, то на користь ще когось. Одного разу покликав його святкувати, сказав, що зробив заповіт на двоюрідного брата. Це було всередині літа, приблизно за 2 роки до його смерті. Не знає чи міг ОСОБА_18 писати, але записна книжка у нього була, бачив також, як він розписувався на виборах в бюлетені. Він отримував пенсію та оренду за пай.

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті ( стаття 1233 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №693/1314/19, 27 лютого 2023 року у справі №334/5171/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/4875/17).

Згідно з частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з частиною другою статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Крім того, вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення встановлено іншими актами цивільного законодавства.

Так, процедуру вчинення нотаріальних дій (у тому числі посвідчення заповітів) детально врегульовано нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до пункту 5 Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Аналогічно така ситуація врегульована частиною четвертою статті 207 ЦК України, за якою, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) Верховний Суд виснував, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника/-ів правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Також пунктом 2 частиною 1 статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти (крім секретних).

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складення заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Отже, не підписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 12 березня 2020 року у справі №716/1051/17.

В судовому засіданні з показань свідків було встановлено, що як позивач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_4 періодично надавали допомогу та здійснювали догляд за померлим ОСОБА_7 . В той же час, допитані судом свідки не змогли підтвердити, що за життя ОСОБА_7 мав намір та заповідав все своє майно відповідачеві ОСОБА_4 , оскільки пояснювали, що ОСОБА_7 висловлював намір заповідати також свій будинок та пай і дитячому будинку і іншим особам. А згідно з поясненнями свідка ОСОБА_20 , який зазначив про те, що ОСОБА_7 покликав його відсвяткувати складання заповіту на ім`я відповідача ОСОБА_4 , вказана подія відбувалася влітку, коли на деревах було зелене листя, в той час як оспорюваний заповіт був складений наприкінці жовтня.

Також суд вважає, що в ході судового розгляду не було доведено позивачем, як і не було спростовано відповідачем того факту, що померлий ОСОБА_7 не міг писати. Однак, наданий суду висновок судової почеркознавчої експертизи підтверджує ту обставину, що рукописний текст та підпис у заповіті ОСОБА_7 , а також надані на експертизу документи з підписами від імені ОСОБА_7 , виконані різними особами. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що оспорюваний заповіт підписаний саме ОСОБА_7 та дійсно відповідав його волевиявленню. Крім того, посадова особа органу місцевого самоврядування в.о. старости Новогнідської сільської ради ОСОБА_8 , який посвідчував заповіт, зазначив, що в його присутності ОСОБА_7 нічого не писав самостійно у заповіті.

Стосовно посилання позивача у позовних вимог на ст.255 ЦК України в обґрунтування підстав визнання заповіту недійсним, на що також звернув увагу представник відповідача, суд враховує, що в ході судового розгляду позивач зазначав про порушенням вимог щодо форми заповіту та його підписання заповідачем, враховуючи той факт, що, на думку позивача, померлий ОСОБА_7 не міг писати. При цьому, в позовних вимогах позивач також посилається і на ст.207 цього Кодексу та ст.1247 ЦК України. Тому суд вважає необхідним з урахуванням принципу jura novit curia застосувати правильні норми права, що в свою чергу не призведе до порушення права на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача.

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та проведення судової почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст.12, 13, 76, 78, 95, 141, 142, 258-259, 263-265 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_4 та посвідчений ОСОБА_8 , виконуючим обов`язки старости Новогнідського старостинського округу №7 25 жовтня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 28.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя Я. Ю. Костеленко